Версiя для друку Обговорити в форумi

З цими чудовими хлопцями я познайомився у Києво-Могилянській академії. Про Олега Яценка дещо чув і раніше, адже це він із побратимами пікетував кримські маяки, які поки що знаходяться під контролем Чорноморського флоту Росії. Про інших хлопців, скажімо, про Ярослава Лепявка з Чернігова, Станіслава Зозулю з Одеси, Олександра Чуйка з Донбасу почув, здається, уперше. Хоч і «східняки» за галицькими мірками, проте справжні патріоти України!
Це було видно з їхніх запитань, якими вони «бомбардували» Левка Лук’яненка. А розповів колишній політв’язень чимало цікавого. Скажімо, про рейд підрозділу УПА в 1944 році. І не через карпатські полонини, а лісами його рідного Городнянського району, причому саме на схід, у Сумську область!
У це важко повірити зараз, але пригадав, що в одному з номерів часопису «Універсум» за 2007 рік я читав про УПА на Сумщині, яка діяла, виявляється, до 1948 року. Там усе на основі архівних матеріалів.
А ще Левко Григорович розповів про селянське повстання в селі Мала Рудня Городнянського району Чернігівської області, яке було придушене за допомогою артилерії. Сталося це в 1934 році...
Зустріч була дуже цікавою для студентів!
З одеситом Станіславом Зозулею і лідером Студентського братства Олегом Яценком я ще зустрівся наступного дня, прямо в їхньому штабі. Хотілося вивчити міру їхньої готовності до роботи на українському Півдні, зокрема у Криму. Станіслав Зозуля почав розповідати першим:
- Сам я з Одеси, там народився і провчився до 11-го класу. Школа наша україномовна, але поза уроками, а часом і на уроках, учителі спілкувалися з нами російською мовою. Отже, суттєво вплинути на мою свідомість школа не могла. Та й родина теж... Мій тато - українець, родом із Запорізької області, але в його рідному місті Дніпрорудному всі розмовляли російською. Мама з Кіровоградщини, а це царство «суржику»...
Мою свідомість перевернув Майдан. Те ж саме можу сказати про багатьох хлопців і дівчат українського Півдня. Ми відчули, що українцем бути престижно! Що ми насправді є великою і сильною нацією.
Зараз кажуть, що революція програла, захлинулася, але це від того, що надто великими були очікування у декого... Я вважаю, що в культурному плані Майдан був великою перемогою. Переконаний: «ще не вечір...», буде і продовження в революції!
 До речі, студенти Києво-Могилянської академії можуть стати «ядром» нової світоглядної революції. Звичайно, авангардом, локомотивом знову будуть наша столиця і Західна Україна. Але Схід, Південь, зокрема, моя рідна Одеса, обов’язково підтримають киян і «західняків».
 А стосовно києво-могилянців, то я, як чільник «Могилянської варти», можу запевнити: наші студенти будуть дуже активними. Недаремно ж ми проводимо регулярні зустрічі з такими людьми, як Левко Лук’яненко. Наша аlma mater виховує справжній, глибинний патріотизм...
 В Олега Яценка я, звичайно, не міг не запитати про акції в Криму. Чи був у них сенс? Чи відчулися зміни на краще? Олег запевняє, що зміни є:
 - Коли ми розпочинали війну за маяки у 2005 році, то Міністр оборони Гриценко запевняв, що маяки передані в оренду російській стороні, і там, на цій території, діють закони Російської Федерації. Сьогодні ми вже переконали владу, Міноборони і Уряд, що маяки не передавалися і не можуть передаватися за нашим законодавством. Там не можуть діяти російські закони, і маяки повинні бути передані нашому Мінтрансу.
 Тепер бачимо іншу риторику органів влади. Якщо раніше керівники держави фактично заплющували очі на те, що робиться в Криму, то тепер є меморандум Міністерства закордонних справ про виведення Чорноморського флоту не пізніше 2017 року. Є Указ Президента, який доручає Уряду це зробити. І є реакція Кабміну, що Уряд готовий зайнятися проблемами ЧФ.
 - А чому саме ви вирішили зайнятися кримськими справами?
 - Студенти завжди послідовно боролися за національний суверенітет України. На сьогоднішній день поки що наша держава не в змозі забезпечити повноцінну дію законодавства і суверенітет над Кримом, а особливо Севастополем. Оскільки Конституція не забороняє захищати національний суверенітет, то ми його і захищаємо всіма наявними і доступними засобами.
 Ми знаємо, що в Криму готується придністровський сценарій, що російські війська незаконним чином впливають на ситуацію в АРК; зокрема, у друкарні «Флага Родины» друкуються антиукраїнські матеріали. Тому вважаю, що треба більше уваги надавати національній безпеці.
 - Олеже, а як стосовно української мови в Криму? Чи є якісь ідеї, що їх Студентське братство намагається втілювати в життя?
 - Колись на південно-східних територіях була випробувана українізація 1920-х років. І вона дала непоганий результат! Крим тоді належав до Російської Федерації, але й там з давніх-давен жили українці. І після 1954 року сюди масово їхали люди з материкової України. Якби існувала відповідна освітянська інфраструктура, Крим на даний момент був би, значною мірою, україномовний.
 Але й тепер, попри зросійщеність українського населення, відсоток людей, які вважають українську мову рідною, значно більший, аніж відсоток українських шкіл у Криму. Отже, існує певна дискримінація, а з нею якомога раніше треба покінчити. Можливо, знову будуть потрібні студентські акції...
 Ми раді, що в АРК є така бойова і патріотична «Кримська світлиця» з цікавим додатком «Будьмо!» Це сприятиме об’єднанню людей, зокрема молоді. Ми також передплатимо її, аби бути в курсі кримських подій. І неодмінно будемо популяризувати її серед наших студентів!

 Сергій ЛАЩЕНКО.
 Київ - Львів.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #34 за 22.08.2008 > Тема ""Будьмо!""