|
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 29.08.2008 > Тема "Крим - наш дім"
#35 за 29.08.2008
ПОРА ВЖЕ ЗРОЗУМ╤ТИ ОДНЕ ОДНОГО...
Якось я йшла з чергово╖ прес-конференц╕╖ ╕ сп╕лкувалася з╕ сво╖м колегою р╕дною для мене мовою – укра╖нською, яка ╓ ще й державною. (Вона, як то кажуть, у мо╖й кров╕ ще з молоком матер╕). Яким же великим було мо╓ здивування, коли моя колега – молода журнал╕стка довол╕ агресивно зауважила, що я н╕бито не знаю «этого украинского и зачем я ломаю себе язык». Вона ж не знала, що я лише р╕к живу у С╕мферопол╕, а укра╖нською мовою не просто сп╕лкуюся, а думаю ╕ в╕дчуваю, що, до реч╕, не заважа╓ мен╕ знати рос╕йську ╕ англ╕йську, а у планах ╓ вивчити ще к╕лька мов, при нагод╕, ╕ кримськотатарську.
Але проблема не у тому, якою мовою сп╕лкуюсь я, а у тому, що у досить молодому в╕ц╕ в голов╕ ц╕╓╖ людини вже ╓ ряд стереотип╕в ╕ негативних реакц╕й на те, на що у цив╕л╕зован╕й ╓вропейськ╕й кра╖н╕ реагують абсолютно адекватно, а знання б╕льшо╖ к╕лькост╕ мов лише в╕та╓ться, а не зневажа╓ться! Питання ж вивчення державно╖ мови взагал╕ не ╓ проблемним.
«Кримська св╕тлиця» вже неодноразово писала й про таке поняття, як «мова ворожнеч╕», яка присутня у кримському сусп╕льств╕ та рег╕ональних ЗМ╤, про проблеми, як╕ вона породжу╓ ╕ як╕ виливаються у реакц╕╖, под╕бн╕ до описано╖ вище. Але це лише насл╕дки б╕льш глибинних процес╕в непорозум╕ння, неприйняття й неповаги представник╕в р╕зних народ╕в один до одного, як╕ в╕дбуваються усередин╕ пол╕нац╕онального сусп╕льства.
«Нин╕ у св╕т╕ практично нема╓ етн╕чно однор╕дних кра╖н, - пише Володимир ╢втух, доктор ╕сторичних наук, член-кореспондент НАН Укра╖ни. - Населення переважно╖ ╖х б╕льшост╕ склада╓ться з представник╕в р╕зних етнос╕в. За п╕драхунками соц╕олог╕в, нал╕чувалося лише 9% держав, у яких етн╕чна б╕льш╕сть складала близько 100%; у 25 державах (19%) етн╕чна б╕льш╕сть складала 90% усього населення; у 39 кра╖нах основна етн╕чна сп╕льн╕сть не сяга╓ й половини населення. У багатьох випадках к╕льк╕сть етн╕чних груп перевищу╓ 100. У ХХ╤ стол╕тт╕ понад 150 м╕льйон╕в людей живуть не в тих кра╖нах, де вони народилися; у ╢вроп╕ нал╕чу╓ться понад 100 етн╕чних груп загальною чисельн╕стю понад 100 м╕льйон╕в чолов╕к.
Отже, проблеми регулювання етнонац╕онального розвитку, вироблення оптимальних моделей м╕жетн╕чно╖ вза╓мод╕╖, запоб╕гання конфл╕ктогенним ситуац╕ям актуальн╕ для багатьох кра╖н».
╤ Укра╖на не ╓ винятком, зважаючи на те, що вона ма╓ у сво╓му склад╕ такий особливий рег╕он, як Крим.
На думку спец╕ал╕ст╕в ки╖вського Центру близькосх╕дних досл╕джень, як╕ регулярно проводять на п╕востров╕ польов╕ досл╕дження ╕ сем╕нари для журнал╕ст╕в на тему «Сп╕в╕снування в умовах етн╕чного ╕ конфес╕йного р╕зноман╕ття», Крим – це особливий рег╕он. За словами в╕це-президента Центру Олександра Богомолова, ситуац╕я, яка сьогодн╕ склалася на п╕востров╕ – це «ун╕кальний феномен», який необх╕дно вивчати. До розв’язання ж проблемних питань, що виникають у кримському сусп╕льств╕ на п╕д╜рунт╕ м╕жетн╕чних та м╕жконфес╕йних вза╓мин м╕ж р╕зними етн╕чними групами, необх╕дн╕ п╕дходи з позиц╕й розум╕ння й усв╕домлення ус╕╓╖ складност╕ та багатоаспектност╕ ситуац╕╖.
Щоправда, пров╕вши мон╕торинг ряду впливових ╕нтернет-ресурс╕в, – сайти, форуми – я змушена констатувати, що ╕нформац╕я, викладена на них, аж н╕як не сприя╓ зменшенню р╕вня конфл╕ктогенност╕ у рег╕он╕, а подекуди й навпаки - покликана його зб╕льшити. (Мабуть, це той випадок, коли можна порад╕ти, що р╕вень доступу до «св╕тового павутиння» у наш╕й кра╖н╕ за даними укра╖нських соц╕олог╕в сьогодн╕ не такий уже й високий. Щоправда, саме активна д╕╓здатна частина нашого сусп╕льства якраз ╕ ма╓ доступ до мереж╕.)
То у чому ж причина несприйняття сус╕да сус╕дом у Криму?
На думку Андр╕я ╤ванця, координатора Кримсько╖ громадсько╖ асамбле╖, одн╕╓ю з основних причин м╕жнац╕онально╖ нетерпимост╕, точн╕ше, певних м╕жнац╕ональних напружень, як╕ час в╕д часу виникають у Криму, ╓ провокування цього питання пол╕тичними силами. В╕н вважа╓, що оск╕льки пол╕тикам важко вир╕шити, наприклад, як╕сь соц╕ально-економ╕чн╕ питання, питання розвитку, то прост╕ше загострювати проблеми, як╕ викликають великий емоц╕йний резонанс в електорату, ╕ на цьому заробляти соб╕ дешевий пол╕тичний кап╕тал. Це одна з причин. Друга – те, що у кримчан ще не вироблена ст╕йка культура толерантно╖ вза╓мод╕╖. «На щастя, - д╕литься сво╖ми роздумами Андр╕й ╤ванець, - у нас нема╓ великих конфл╕кт╕в, але ╕ не вс╕ ще звикли до того, щоб не т╕льки на словах поважати етнокультурн╕ права свого сус╕да. Якщо заглиблюватися у цю ситуац╕ю, то в нас у Криму живуть три основн╕ етнокультурн╕ етн╕чн╕ громади: укра╖нц╕, рос╕яни ╕ кримськ╕ татари. ╤ вс╕ вони можуть стверджувати, що ╖хн╕ культурн╕ потреби не задоволен╕. Але тут треба дивитися на те, яка культурницька ╕нфраструктура створена для кожно╖ етн╕чно╖ групи, ╕ де ╓ проблеми, як╕ викликан╕ психолог╕чним несприйняттям права ╕ншо╖ етн╕чно╖ громади мати не менш розвинену культурну ╕нфраструктуру. Якщо подивимося на статистику, то для рос╕йсько╖ громади, наприклад, з шести державних театр╕в у Криму - чотири рос╕йськ╕, а в ╕нших ╕дуть спектакл╕ рос╕йською мовою. Беремо б╕бл╕отечний фонд - у Криму близько 400 б╕бл╕отек, ╕з них укра╖нськ╕ та кримськотатарськ╕ книжки переважають, ор╕╓нтовно, лише у 4 - 6. М╕сцев╕ телекомпан╕╖ ведуть мовлення переважно рос╕йською мовою, преса теж рос╕йськомовна (одна «Кримська св╕тлиця» чи укра╖номовний додаток «Крымских известий» «Кримський д╕алог» не вр╕вноважують ситуац╕╖). Тож казати, що у нас обмежуються права рос╕йськомовного населення, - не зовс╕м коректно. Так╕ заяви ╓, скор╕ше, пол╕тичним переб╕льшенням. Але чому виника╓ ця проблема - тертя у м╕жнац╕ональних стосунках? Думаю, справа у тому, що за радянських час╕в не було н╕яких, окр╕м рос╕йськомовних, шк╕л, б╕бл╕отек. Коли ж люди почали повертатися до сво╖х нац╕ональних корен╕в, зокрема, й укра╖нських, то не завжди перес╕чний кримчанин м╕г зрозум╕ти, що це не обмеження його мовних чи культурних прав, що це просто природний процес задоволення сво╖х культурних потреб ╕ншими членами сусп╕льства. А т╕ процеси й зм╕ни, що почали в╕дбуватися у Криму й в Укра╖н╕, не були адекватно пояснен╕ ус╕м громадянам. Сьогодн╕ це ╓ психолог╕чною проблемою. Думаю, що саме у цьому всьому й полягають причини м╕жетн╕чно╖ нетерпимост╕ у Криму.
Щодо способу подолання цих проблем, то, вважаю, що потр╕бна б╕льш д╕╓ва державна пол╕тика, концепц╕я нац╕онально╖ пол╕тики держави. Вона ще й дос╕ не затверджена. Я думаю, що там ма╓ бути закладено дек╕лька окремих позиц╕й щодо Криму, адже з точки зору етн╕чного складу - це один з найб╕льш особливих рег╕он╕в кра╖ни. У концепц╕╖ повинна бути закладена ╕ необх╕дн╕сть забезпечення етнокультурних прав етн╕чних рос╕ян, ╕ прав кримських татар, як╕ не мають б╕льше н╕де, окр╕м як в Укра╖н╕, сво╓╖ держави й територ╕╖, де вони формувались. Тому держава повинна прид╕ляти особливу увагу задоволенню ╖хн╕х потреб. Також Укра╖на ма╓ б╕льше п╕клуватися про права етн╕чних укра╖нц╕в, як╕ живуть у Криму, бо вони, фактично, ╓ пасинками сво╓╖ Батьк╕вщини. З одного боку, вони не отримують ф╕нансування для нормального розвитку ╕ функц╕онування укра╖нського культурницького простору з бюджету держави. З ╕ншого – з тих кошт╕в, як╕ вид╕ляються з бюджету автоном╕╖, а останн╕ми роками вони справд╕ значн╕ (цього року плану╓ться вид╕лити б╕льше 1 млн. 800 тис. на задоволення етнокультурних потреб ╕з бюджету АРК), на укра╖нську культуру майже н╕чого не надходить. Права етн╕чних укра╖нц╕в ф╕нансово не забезпечуються у Криму н╕ державою, н╕ урядом АРК.
Окр╕м ф╕нансово╖ р╕вноваги, у Криму необх╕дно формувати культуру вза╓моповаги до власно╖ культури та культур сус╕дн╕х народ╕в, бо п╕востр╕в ╓ багатонац╕ональним рег╕оном. Тут треба проводити активн╕ та ефективн╕ заходи для розвитку толерантност╕».
Володимир Поляков, кандидат ╕сторичних наук: «Ус╕ люблять владу, тому вона не ма╓ етн╕чного забарвлення… У радянськ╕ часи, наприклад, принцип «розд╕ляй та володарюй» був реал╕зований таким чином: влада визначила так звану лояльну частина населення ╕ ворожу. До останньо╖ належали так╕ соц╕альн╕ класи: дворянство, духовенство, а пот╕м ╕ м╕щанство. Прив╕лейованим став робочий клас. Але довго протриматися на такому соц╕альному розпод╕л╕ в СРСР не могли, тож в╕д нього в╕дмовилися. Згодом системою був введений терм╕н «нацмен» - нац╕ональна меншина. Це робилося для того, щоб представники нац╕ональних меншин долучалися до сп╕льно╖ для ус╕х культури, апр╕ор╕ рос╕йсько╖. Створювалася радянська, п╕дкреслюю – радянська (!) ╕нтел╕генц╕я. ╥╖ виховували у дус╕ радянсько╖ влади. Ц╕ люди були в╕дданими систем╕, вони ╖й служили. Власне, продукувалася думка, що нац╕й у Союз╕ нема, а ╓ нова сп╕льнота – радянськ╕ люди. Тод╕ вважалося правилом гарного тону не знати р╕дно╖ мови - це була сусп╕льна норма. Нац╕ональн╕ в╕дм╕нност╕ намагалися стерти.
Зараз, коли Укра╖на стала незалежною державою, яка т╕льки форму╓ться (етнос сформувався давно), питання м╕жнац╕ональних в╕дносин стало дуже актуальним, ╕ у Криму, зокрема. Воно часто ╓ предметом ман╕пулювання, який використову╓ться провокаторами. Згадайте, як казав Лев Толстой: патр╕отизм - це останн╕й прихисток для мерзотник╕в. Адже на питаннях патр╕отизму, нац╕онально╖ св╕домост╕, мови завжди легко з╕грати. Людина може мати м╕н╕мум матер╕альних благ, але завжди з горд╕стю усв╕домлюватиме, що вона – грузин, грек, укра╖нець, рос╕янин, б╕лорус, кримський татарин. Цим завжди легко скористатися. Тим паче, що зараз необх╕дно в╕двол╕кти увагу перес╕чних громадян в╕д процесу перерозпод╕лу власност╕, який в╕дбува╓ться у кра╖н╕. Зараз в Укра╖н╕ ╕де формування покол╕ння м╕льярдер╕в. Якщо у б╕льшост╕ ╓вропейських кра╖н цей процес тривав стол╕ттями (про США не говоримо, там в╕н зб╕гся у час╕ з науково-техн╕чною революц╕╓ю), то у нас в╕н в╕дбува╓ться зараз. В╕дпов╕дно, просто в╕двол╕ка╓ться увага сусп╕льства в╕д класу багатих. Ми не повинн╕ бути присутн╕ми п╕д час перед╕лу, ми повинн╕ говорити про мову, про що завгодно, що не ма╓ першочергового значення. Ми забува╓мо або й не зна╓мо, хто придбав, приватизував те чи ╕нше п╕дпри╓мство, землю тощо. Преса теж про це не завжди пов╕домля╓. Це приклад тотально╖ змови! Ус╕ з р╕зних парт╕й, але грають за одним правилом – правилом власних ╕нтерес╕в. ╥м виг╕дно закцентувати увагу людей на другорядн╕й проблем╕. А мовн╕, нац╕ональн╕, рел╕г╕йн╕ питання дуже зручн╕ для спекуляц╕╖.
Безперечно, громадськ╕сть повинна зм╕нювати ситуац╕ю, але, на жаль, у нас на громадську думку не зважають, вона поки що не ма╓ сили. Ми повинн╕ ╖╖ ч╕тко формувати! Ми повинн╕ об’╓днуватися, ╕, як казав Антон Чехов, по краплин╕ вичавлювати з себе раба. Ми живемо ще не у правов╕й держав╕, ╕ наше завдання ╖╖ створити. Ми повинн╕ боротися ╕ не бути п╕шаками у шахов╕й парт╕╖! Бо зараз в нас у Криму та й у кра╖н╕ ситуац╕я, яку легко описати одн╕╓ю укра╖нською приказкою – «чубляться пани, а чуби тр╕щать у козак╕в».
Абдураман Ег╕з, президент м╕жнародно╖ громадсько╖ орган╕зац╕╖ «Б╕з╕м Кирим», на питання, у чому в╕н бачить причини м╕жетн╕чно╖ нетерпимост╕ у Криму, в╕дпов╕в: «Причина – велика пол╕тика. Пол╕тики намагаються за допомогою нац╕ональних меншин шляхом створення напруження у м╕жетн╕чних в╕дносинах вир╕шити сво╖ власн╕ питання, як╕ до майбутнього кримчан не мають жодного в╕дношення. У нас у Криму намагаються ман╕пулювати громадською думкою - це не на користь Криму й Укра╖н╕. Про поступальний розвиток держави треба думати, його треба планувати ╕ над ним необх╕дно працювати. Значно прост╕ше заробити дешев╕ пол╕тичн╕ див╕денди, граючи на м╕жетн╕чних, м╕жконфес╕йних, мовних питаннях. Д╕яльн╕сть представник╕в велико╖ пол╕тики ╕ великого кап╕талу з певною сво╓ю метою породжу╓ нетерпим╕сть у сусп╕льств╕, щоб на фон╕ нестаб╕льност╕ вони могли задовольнити сво╖ власн╕ ╕нтереси.
А ми ма╓мо будувати наше сп╕льне стаб╕льне майбутн╓ у вза╓морозум╕нн╕, ╕ не витрачати сво╖ сили на те, що виг╕дно комусь.
Якщо, наприклад, повернутися до болючого для Криму мовного питання, то у сучасному св╕т╕ це не проблема – треба знати багато мов. То чому б не вчити державну – укра╖нську, кримськотатарську, рос╕йську та ╕нш╕. Ми повинн╕ виховувати нове покол╕ння кримчан на основ╕ вза╓моповаги ╕ п╕дтримки один одного».
Можна зробити висновок, що сьогодн╕ одн╕╓ю з основних причин м╕жетн╕чного напруження у Криму ╓ ╕сторичний спадок в╕д СРСР, який сьогодн╕ призв╕в до формування психолог╕чно╖ проблеми. Людям не пояснили, що реал╕зац╕я сво╖х прав на р╕дну мову, культуру одними членами багатонац╕онального сусп╕льства – це аж н╕як не обмеження прав ╕нших. По-друге, велика пол╕тика ╕ кап╕тал. Увагу громадськост╕ в╕двол╕кають в╕д значно важлив╕ших економ╕чних процес╕в, як╕ в╕дбуваються у кра╖н╕, зм╕щуючи акценти у масов╕й св╕домост╕ за допомогою, наприклад, ЗМ╤.
Щоб зм╕нити ситуац╕ю на краще, мабуть, усе ж таки необх╕дно уже усв╕домити, що нашими емоц╕ями й думками намагаються ман╕пулювати. ╤ поки десь там, «високо», форму╓ться великий кап╕тал, нам тут ╕ зараз жити разом! «Моя хата скраю» уже не спрацю╓, нам треба сп╕льними зусиллями шукати способи вир╕шення тих м╕жетн╕чних та м╕жконфес╕йних питань, як╕ виникають сьогодн╕ м╕ж нами.
Безумовно, треба усв╕домити, що з плином часу й з динам╕кою соц╕альних ╕ пол╕тичних зм╕н можуть з’явитися нов╕ аспекти етнонац╕онального розвитку, як╕ спонукатимуть нас до пошуку нових оптимальних шлях╕в ╖хнього врегулювання. А сьогодн╕ пора вже почути й зрозум╕ти одне одного!
Катерина КРИВОРУЧЕНКО.
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 29.08.2008 > Тема "Крим - наш дім"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6268
|
