Версiя для друку Обговорити в форумi

Чому у Севастополі російськомовна родина віддає дитину до українського класу?

Після першовересневої публікації “З Україною в серці” про стан освітянських справ у Севастополі до редакції “КС” звернулася мешканка Сімферополя Валентина Мальцева. Як виявилося, її рідня, подружжя Голікових, проживає у Севастополі та має першокласника. Й це ще не все: прагматична російськомовна родина вирішила віддати хлопчика до новозаснованого класу з українською мовою навчання загальноосвітньої школи № 31. Сама ж пані Мальцева звернулася до “КС” у пошуках україномовної дитячої літератури для позакласного читання першокласника.
Зацікавленість в українських книжках російськомовної родини спонукала до знайомства спочатку з Наталею Голіковою – матусею школяра, а вже пізніше й з директором загальноосвітньої школи № 31 Генріеттою Андріївною Юр’євою.
Навчальний заклад, якому 1 вересня виповнилося 40 років, – російськомовний, та на вимогу часу директор, спираючись на спільну думку педагогічного колективу, приймає рішення відкрити єдиний у школі україномовний клас, до якого й потрапив наш маленький герой – Юра Голіков.
Директор школи, Генріетта Юр’єва, випускниця Сімферопольського педінституту, історик за фахом, у цій школі працює 33 роки, з них 27 – директором. Вона – відмінник освіти, вчитель вищої категорії, депутат Нахімовської районної Ради.
Генріетта Андріївна бездоганно володіє українською й вважає, що кожен громадянин держави повинен її знати. Про вчителя першого україномовного класу, Ганну Кропивку, розповідає з особливим теплом. Проте, все ж зазначає, що вищезгаданого класу могло би й не бути, якби не бажання батьків. Насильницькі методи директор вважає неприпустимими: тільки толерантність, заохочення фаховим вчителем, кількісно невеликим класом, індивідуальним підходом до кожного учня, найкращим оснащенням тощо.
- У 1989 році, - згадує директор, - у школі лише почали запроваджувати українську мову як предмет, і то факультативно. Заняття тоді відвідували всього 8 учнів. Зараз всі без винятку вивчають українську мову як предмет. Повагу до української мови прищеплювали учням такі фахівці, як завуч школи – вчитель української мови Ігнатенко Любов Василівна. Вона курує й направляє роботу методичного відділу, надзвичайна розумниця! Її діти на олімпіадах, конкурсі з української мови ім. П. Яцика, конкурсах читців українських віршів постійно посідали призові місця. А в минулому році ми стали другими в районі після школи-гімназії № 5 за рівнем знання української мови. Зважаючи на те, що вищеназвана гімназія з українською та російською мовою навчання, а ми до цього року були виключно російськомовні – це досить непоганий результат.
Хочу відзначити ще Бондар Світлану Миколаївну, дуже фахового вчителя, з творчим підходом до навчального процесу. Більше 20 років у нас пропрацювала вчитель вищої категорії Лешан Таїсія Петрівна. Цього року вона готувала учнів до тестування. На зовнішньому незалежному оцінюванні з української мови саме її учні показали надзвичайно високий результат. Є в нас і молоді перспективні фахівці, як наприклад, Коваленко Оксана. Вона народилася на Львівщині і є носієм української мови. З дев’яти вчителів початкових класів п’ятеро також досконало володіють українською мовою. Взагалі у школі – належне ставлення до державної мови при повній повазі до російської.

- Як створювався перший україномовний клас? Чи відчувався спротив батьків або дітей?
- Історія створення першого суто українського класу доволі непроста. Зараз там навчаються 18 учнів, але перед початком навчального року їх було лише 13. Деякі батьки вагалися: спочатку здали документи, потім забрали, подумали... й знову здали. Я попередила всіх: якщо у подальшому дітям чи, скажімо, батькам, буде некомфортно у цьому класі, вони завжди можуть перейти до будь-якого з двох паралельних російськомовних 1-х класів. Хочу сказати, що чималу роль тут відіграє особистість першого вчителя. Ганна Кропивка, вчителька україномовного класу, проводила заняття у підготовчій групі російською мовою. Рішення, що вона візьме український клас, з’явилося лише 26 серпня. Звістка про це змусила п’ятьох батьків забрати документи з аргументами, що російськомовна родина не зможе допомагати учням у їхньому навчанні. Згодом вони повернулися назад, кажучи, що учням до вподоби ця вчителька. Був ще один цікавий випадок: першого вересня до мене звернувся один з батьків, сказавши, що після такої урочистої лінійки у нього «взыграли патриотические чувства» і він прагне віддати свою дитину до україномовного класу.
 Та попри таку втішну картину на сьогодні, мене все ж бентежить питання: чи до того часу, коли ці діти підуть до 5-го класу, ми матимемо фахівців з різних предметів з правом викладання українською мовою? Адже школа розташована у досить віддаленому районі. Якщо, скажімо, вчитель мешкатиме у центрі міста, то навіть тоді добиратися треба катером, а це - 2,5 гривні плюс автобусом - ще 1 грн. 75 коп. Фахівцеві, що, скажімо, не мешкає у центрі, треба скористатися ще одним видом транспорту, добираючись до катера. Отже, підрахунки показали, що за місяць він має витрачати 250 гривень лише на транспорт.

- Який оклад у вчителя-початківця?
- 864 гривні, але після відрахувань залишається ще менше. То яким чином вчителю впоратися з такими шаленими транспортними витратами? Звичайно ж доведеться вирішувати цю проблему, спираючись на керівництво управління освіти. Але до вирішення тих проблем ще чотири роки попереду. Крім того, ми маємо у школі математика з правом викладання українською. Я також, напевне, могла би взятися за викладання українською свого предмета – історії. Взагалі, я хочу зазначити, що педагогічний колектив у школі – надзвичайний: дружний, фаховий та відповідальний. З таким колективом, я впевнена, ми здолаємо будь-які проблеми.

Приєднуючись до пані Юр’євої, хочеться привітати колектив з ювілеєм навчального закладу та побажати всіляких гараздів учням, їхнім батькам та всім, хто долучається сьогодні до виховання нашої юні.
Насамкінець хочу поділитися враженням про зовнішній вигляд школи. Розташована у мальовничому куточку будівля потопає в зелені: дерева просто вище даху. Море, хоч і не зовсім поруч, але відчувається його потужний свіжий подих. Вхід до їдальні – зі шкільного холу, наповненого таким смачним ароматом тістечок, що одразу опиняєшся на порозі власного дитинства. А ще вражає охайний вигляд учнів. Прийшовши до школи без попередження, розумієш, що це – стиль життя, продукт невпинної наполегливої праці освітян, котрі у тісній співдружності з батьками учнів, попри скромне фінансування, роблять це місце зразково-привабливим, прищеплюючи дітям такі прості й разом із тим надзвичайні людські цінності на все подальше життя.
Лідія Степко.
м. Севастополь.

ЗВЕРНЕННЯ
до Міністерства освіти АР Крим, керівників освітянської галузі автономії щодо забезпечення конституційного права кримських школярів на володіння державною мовою та забезпечення виконавської дисципліни

Конституція України та Конституція АР Крим гарантують усім громадянам України можливість використовувати державну мову та вільний розвиток російської мови, інших мов національних меншин. Відповідно держава повинна створити в Криму умови як для мовної інтеграції кримчан в українське суспільство, так і для збереження етнічної ідентичності шляхом підтримки мов національних меншин. Особливу роль у цьому процесі для молоді повинна відігравати система освіти. На жаль, змушені констатувати, що для досягнення мовного балансу органи влади автономії зробили недостатньо. За 19 років попри вимоги Закону «Про мови в Українській РСР» органи освіти в АР Крим так і не створили належних умов для здобуття освіти молодими кримчанами державною мовою у школах.
Минулого навчального року прийнято компромісне рішення відкласти тестування українською мовою випускників шкіл, які навчалися мовами національних меншин, на 2 роки. Однак, як показала розширена колегія Міністерства освіти і науки АР Крим, яка відбулася 27 серпня 2008 року, кримські органи освіти не впроваджують і навіть не пропонують заходи, які б дозволили кримським школярам підготуватися до проведення зовнішнього тестування державною мовою.
Більше того, міністр освіти і науки АР Крим, частина посадовців Верховної Ради АР Крим під час розширеної колегії фактично закликали освітян бойкотувати виконання наказів Міністра освіти і науки України, які нібито не відповідають законодавству. Нагадуємо, у разі незгоди із наказами необхідно вдаватися не до саботажу, а оскаржувати їх у судовому порядку. Насторожує і те, що протидія здійснюється наказам, що створюють умови для кращого оволодіння державною мовою.
 У зв’язку з цим, ми закликаємо відкинути політиканство, поставити інтереси молоді на перший план, згадати про виконавську дисципліну і зробити навчання українській мові в кримських школах якісним, справді ефективним та таким, що дозволить кримським випускникам демонструвати високу конкурентоспроможність на ринку праці та освітніх послуг України!
ІНТЕРЕСИ ДІТЕЙ МАЮТЬ БУТИ ПОНАД УСЕ!

Представництво Президента України в АР Крим.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #37 за 12.09.2008 > Тема "З потоку життя"