Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 07.03.2003 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#10 за 07.03.2003
МОЛОДІСТЬ ОЛЕКСАНДРА ОЛЕСЯ
Галина ЛАЩЕНКО

Розвідка Галини Лащенко "Молодість Олександра Олеся" була опублікована в українському часописі "Пороги" (Буенос-Айрес - Нью-Йорк, травень 1953, число 42 - 43, с. 20 - 23) з наступною редакційною заввагою: "Авторка просила нас зазначити, що для цього нарису вона використала розповіді самого О. Олеся та його дружини. Думаємо, що подані в нарисі факти можуть бути корисні майбутньому біографові й дослідникові творчості О. Олеся".
Насамперед виділяються записи про батьків та сім'ю поета. Авторка свідчить: "Народився О. Олесь (О. Кандиба) 4 грудня 1878 року в маєтку свого діда по матері - Грищенка. Цей маєток не був дідовою  власністю. Він орендував його у Башкирцева, родича талановитої малярки й авторки відомого щоденника Марії Башкирцевої. Маєток цей був біля села Верхосулки на північнім краю українського степу на межі Гетьманщини й Слобожанщини". Тепер Верхосулка входить до Білопільського району Сумської області. Вважається ж, що О. Олесь  народився в Білопіллі.
Так само привертає увагу розповідь Г. Лащен-ко про Віру Антонівну Сватковську, майбутню дружину поета, з якою він познайомився наприкінці травня 1903 року. В той час Віра Сватковська, навчаючись на Бестужевських курсах у Петербурзі, мешкала в одній кімнаті з Марусею Кандибою. Виявилося, що Вірин і Марусин брати не тільки знайомі між собою, а й разом проходять студентську практику на Донбасі в Слов'янську, де й побувала потім Віра Антонівна.
Для нас особливо цінні згадки, зв'язані з перебуванням Олександра Олеся в Криму. На відміну від більшості інших українських літераторів, які приїжджали сюди переважно на лікування, О. Олесь брав активну участь у діяльнос-ті ялтинського журналістського осередку, мав знайомства з письменниками, а декого з них, наприклад, Сергія Єлпатьєвського, знав і раніше. Тому не дивно, що коли вийшла з друку перша, зготовлена у Криму, збірка віршів Олександра Олеся "З журбою радість обнялась", ялтинська газета "Русская Ривьера" 23 січня 1909 року відгукнулася на її появу статтею
Н. Чарова "Молодой украинский Боян". Цю рецензію виявив у старих газетних комплектах Г. Рудницький і републікував її з деякими скороченнями у "Кримській світлиці" 17 липня 1998 р.
Рецензент дуже високо оцінив первістка Олександра Олеся, його поетичну майстерність, завершивши свій відгук такими словами: "Нужно заметить также, что формой и музыкой стиха Олесь владеет в совершенстве и в этом отношении он вряд ли найдет себе соперника в новейшей украинской литературе".
Нижче пропонується частина нарису Г. Лащенко, присвячена першій кримській поїздці поета.
Олександр КАПІТОНЕНКО.



Від'їжджаючи до батьків до Звягелю на Волині, Віра Антонівна по дорозі заїхала до тітки Олександри в Житомир і оповідала свій сон. Молодша сестра Віри Антонівни, Поля, що там в цей час мешкала, сказала їй:
- Ти вийдеш за нього заміж.
- Очевидно, так буде, - просто відповіла Віра Антонівна. Чому вона так відповіла, не знала. В цей момент  їй чомусь так здалось. Мала тоді 21 рік. Між молодими людьми почалось листування, приязнь поглиблювалась, ще були зустрічі, і Віра Антонівна, дійсно, стала нареченою Олеся.
Тим часом брат Віри Антонівни відбув військову повинність і поїхав на службу на Далекий Схід. Там він непогано заробляв і щомісяця посилав сестрі на студії 30 карбованців. З цих грошей вона кілька місяців відкладала, що могла, на подорож у Крим.
Поїхали туди втрьох у 1906 році: Віра Антонівна, її молодша сестра Ольга, студентка медицини, і Олесь. Мали обмаль грошей, по 80 карбованців на душу, з дорогою туди й назад. Але по першій революції 1905 року в Крим мало народу їздило, тому там були в цей час дуже дешеві мешкання. Олесь їхав із Сум від матері, а дівчата з-під Єлисавету з села Новоукраїнка. Зустрілися в Севастополі і далі до Ялти їхали лінійкою. Навколо них були скелі, каміння, а в однім місці росло багато маків. Олесь це помітив і написав вірш-експромт:
На сірій скелі мак цвіте,
І вітер злий його гойдає,
І пил на лист його мете,
І лист без жалю обриває.
Бліда, і ніжна, і сумна,
Серед людей ти, як в пустелі...
І ти на цілий світ одна,
І ти, як мак, на сірій скелі.
Оселилися в Ялті у віллі пані Баньє, приятельки письменника Антона Чехова, де мали дві кімнати. Ходили до грузинської харчівні, де їли шашлик, рижову кашу, куліш з овечиною, з пшоном. По м'ясо Віра Антонівна ходила до татарського аула Ай Васіль. Щоб туди дійти, треба було скакати через потік по камінцях. Потім і це життя в Ялті здалось їм дорогим, і вони переїхали в інше місце - пів години їзди від Ялти сімферопольським шосе. Мали там теж дві кімнати, що виходили на терасу. Та тераса спускалась до фонтана з басейном. Навколо був фруктовий сад, росли платани, кедри, виноград... Збирали в парку сухе гілля й варили на ватрі коло фонтана. Деколи Олесь з Ольгою їздили оглядати околиці, як, наприклад, провалля Уч-Кош і ін. Віра Антонівна не любила багато ходити і звичайно лишалась дома. Пошту привозили пароплавчиком, а як море було неспокійне і пароплавчик не міг підійти, то підвозили човником. Татарчата випливали назустріч пароплаву, пасажири кидали їм гроші у воду, а татарчата їх ловили у воді зубами.
Тут, у Криму, Олесь готував до друку свою першу книжку "З журбою радість обнялась".
Галя, молодша Олесева сестра, що тоді кінчала гімназію, любила музику й спів. Грала на гітарі і часто співала улюблену свою пісню: "Без тебе, Олесю, сонечко не гріє". Віра Антонівна почала тоді деколи, як мала особливо гарний настрій, називати свого нареченого "Олесь". І тут, у Криму, він раптом вирішив зробити це ім'я своїм літературним псевдонімом. Тоді ж він присвятив Вірі Антонівні вірша, що починається словами:
Те ім'я, що мені дала Ти,
У дні, осяяні Тобою,
У сні і вільне, і крилате
Літа і в'ється наді мною.
Його прийму я в свою душу,
Зіллю з своєю кров'ю.
Один українець в Ялті мав свою крамницю, де були друкарські машинки і позичив Олесеві одну з них. Віра Антонівна і Ольга помагали йому передруковувати вірші. Часто він диктував їм. В це літо у Криму він написав багато нових віршів, як, наприклад, "Вийди, о, вийди, я жду тебе, жду", "В проваллі темнім десь на дні", "В сріблястім морі сад втонув", "Біг я далеко від смутку і горя".
Як виїздили з Криму, повезли багато винограду батькам. Всі разом поїхали до Одеси, звідти Олесь поїхав до своєї матері і сестер у Суми, а дівчата - до своїх батьків. Там вони побули деякий час і вирушили до Петербургу, куди відразу ж приїхав і О. Олесь.
І там Віра Сватковська і Олександр Кандиба-Олесь тихо і скромно побралися.
Тепер Олесь потребував грошей для видання книжки. 300 карбованців він позичив у Стебницького і ще 200 у своєї двоюрідної сестри Могильної. Та згодом вона почала сумніватися щодо долі своїх грошей. Тоді О. Олесь, дуже ображений, вислав їй гроші назад. Книжка почала друкуватись у Петербурзі в друкарні "Труд". Як книжка вийшла, ще до цензури він спішно вивіз її на Україну.
І тим, ніби символічно, назавжди зв'язав себе з тяжкою долею свого народу.

Олександр ОЛЕСЬ
*  *  *
О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів
степів широких,
Дніпра між ними левій рев...
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
1907.
*  *  *
О, принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст її
І так застигну, так зомлію...
Хоч кухоль
з рідною водою!..
Я тільки очі напою,
До уст спрагнілих притулю,
Торкнусь душею вогняною.
12/ІХ 1921.

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 07.03.2003 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=634

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков