Версiя для друку Обговорити в форумi

МИХАЙЛО ФАЛАГАШВІЛІ
МЕНТАЛЬНІСТЬ НАРОДУ - ЯК ВИРІШАЛЬНИЙ ЧИННИК АГРЕСІЇ СУЧАСНОЇ РОСІЇ

Певно, десять-двадцять років тому слово «ментальність» вживали хіба що психологи та спеціалісти «специфічних професій», тобто «чисті» розвідники (у країнах, для яких їх готували, вони називались шпигунами) та дипломати (які навіть поза своїм бажанням вимушені були виконувати «специфічні функції»). І хоч офіційна радянська наука (марксистсько-ленінська) заперечувала подібне поняття, вважаючи його витвором «хворобливої буржуазної уяви», але час іде, уяви та поняття змінюються і сьогодні. Вживаючи цей термін, політики, політологи, політтехнологи вимушені пояснювати саме ментальністю ті чи інші явища, вчинки у взаємовідносинах між народами. Недавно на сайті grani.ru з’явилася невеличка стаття російського політолога А. Піонтковського «Народ для розпусти зібрався» (!). Давно не відчував такої «палітри» почуттів, прочитавши невеличкий за обсягом, але такий ємкий за змістом допис: обурення від жорстокості правди, лють від безсилля та безпорадності що-небудь змінити у цьому світі на краще, радість, що навіть у Росії, покріпаченій імперськими думками панування над світом, є світлі голови (п. А. Піонтковський, безумовно, серед них). Певно, героїзмом є в епоху КДБістсько-єзуїтського мракобісся говорити сьогодні ЖОРСТОКУ ПРАВДУ про Росію та її народ (відкинувши, ура - патріотизм, такий характерний для сучасних росіян). У зв’язку з цим, просто необхідно нагадати, як на загальному тлі «непостижимости русской души», «надактуально звучать» деякі вислови світочів російської та світової думки власне про росіян (у недалекому минулому московитів - М. Ф.), Ф. Достоєвського: «Народ, який блукає Європою й шукає, що можна зруйнувати, знищити заради розваги», О. Пушкіна: «Народ, байдужий до найменшого обов’язку, до найменшої правди, народ, який абсолютно не визнає ні вільної людини, ні вільної думки»,
В. Шмельова - «Народ, який ненавидить свободу, обожнює рабство, любить кайдани на своїх руках і ногах, любить своїх кривавих деспотів, не відчуває ніякої краси, брудний фізично й морально, століттями живе у темряві, мракобіссі, але невпинно готовий поневолювати, пригнічувати все і вся, весь світ», Наполеона Бонапарта: «Московити не просто найжорстокіші дикуни, а й найпідліші, тому що в них немає жодного уявлення про мораль. Європейці згадають мене, коли Росія захопить Європу» (як же був правий Наполеон), Отто фон Бісмарка «Договори з Росією не варті того паперу, на якому вони написані». І, безумовно, квінтесенцією цих висловлювань про народ, який сьогодні, розмахуючи зброєю, погрожує світові, (звичайно ж, під брехливою душпастирською миротворчою егідою), є вислів К. Маркса - автора відомих «Маніфеста» та «Капіталу»: «В кровавом болоте московского рабства, а не в суровой славе нормандской эпохи стоит колыбель России. Сменив имена и даты, увидим, что политика Ивана III и политика современной московской империи не просто похожи, но и тождественны... Россия порождена и воспитана в отвратительной и ничтожной школе монгольского рабства. Сильной она стала лишь потому, что в мастерстве рабства стала непревзойденной. Даже и тогда, когда Россия стала независимой, она и далее осталась страной рабов. Петр І объединил политическую хитрость монгольського раба с высокомерием монгольского властителя, которому Чингисхан завещал покорить мир... Русская политика - неизменна. Русские способы, тактика менялись и будут меняться, но путеводная звезда российской политики - покорить мир и править в нем - есть и будет неизменной. Московский панславизм - это лишь одна из форм московского захватничества». Останній вислів довго приховувався комуністичними апологетами, бо йшов «в розріз» з комуністичною ідеологією, а дарма... А скільки ще подібних висловів?! Цитувати можна довго, воістину «несть числа им» - визначенням ментальності росіян - московитів, але головне питання залишається: «Що ж робити? Як себе поводити світовій спільноті з цим агресором (навіть за ментальністю) - «вовком в овечій шкурі», який наразі «розперезався» і готовий сьогодні силою перекроювати карту Європи на вимогу новоявленого «третього Риму»? І, зокрема, що робити Україні з такою норовливою сусідкою, якою, Бог нас «нагородив»? Безумовно після нахабної агресії Росії у Грузію світ вжахнувся та принишк в очікуванні. Певно, і зі страху теж. Адже сп’янілі від успіху та свіжої крові від «перемоги» з набагато слабшим супротивником Грузією - російські яструби, не відчуваючи достойного спротиву бюргерської зажирілої Європи (Євросоюзу), наплювавши на ООН, ОБСЄ, та фактичне небажання НАТівських генералів робити якісь рішучі кроки на збереження «балансу сил», відчули «прилив сили та бажання» поставити світ на коліна перед «російським фактором». Створилася ситуація «Покарати не можна простити» (кому поставити там, де хто вважає за потрібне). Хоч і є така сила у світі (НАТО) - мабуть наразі єдина, яка могла б «поставити на місце» Росію, але це означало б початок нової, «гарячої» війни, якої ніхто не хоче, а сьогоднішня Росія, на жаль, не визнає цивілізованих методів урегулювання конфліктів і визнає лише силу... Росія дуже вдало «прорахувала», що Європа не буде ускладнювати життя заради «якоїсь» Грузії. Тож, на моє переконання, Євросоюз та НАТО поговорять, поговорять та «спустять на гальмах» питання фактичної анексії Росією грузинської території. Стара Європа, США та світова спільнота фактично «розписалися» у своїй безпорадності до нових «гарячих» викликів, які створили сучасні «Путроси». Звичайно ж почнуться якісь малодієві пропозиції, санкції, обмеження, заяви, декларації, квоти тощо (так, про око світовій спільноті, «для годиться»), а, за великим рахунком, перед Росією загорілося «зелене світло» на подальші агресивні дії. Історія, на жаль, нас нічому не вчить і повторюється (згадаймо ХХ століття, коли за потурання СРСР та Європейської Ліги Націй агресору - гітлерівській Німеччині фактично була розв’язана Друга світова війна).
Десь вичитав, що протягом всієї свідомої історії свого розвитку людство не воювало ВСЬОГО ДЕКІЛЬКА ДНІВ. Про який людський розум можна говорити і що це – gomo sapiens? Питання, на жаль, риторичне. Навіть брати наші менші на цьому зловісному фоні виглядають набагато гуманнішими, бо вбивають собі подібних лише, щоб поїсти та вижити і продовжити свій рід, а людина - щоб панувати над ближнім, поневолювати та диктувати йому свою волю, привласнивши роль «миротворця, рятівника та світового судді».
Якось на цьому зловісно-фатальному фоні дуже сумнівною виглядає теза, що наша північна сусідка - дружня нам держава. Останні події - війна в Грузії - лише зайвий раз підкреслили справедливу сумнівність наведених слів (адже в людській пам’яті невблаганно випливають - Придністров’я, війни з непокірно-волелюбною Чечнею, Прибалтикою, знову-таки Тбілісі). Ці події новітньої історії засвідчили: де Росія - там кров. Тож Україна сьогодні повинна негайно вжити певних превентивних заходів (хоч про яку превентивність може сьогодні йтися, коли ці дії повинні були б прийняті фігурально ще за Богдана Хмельницького у 1654 році, не вставляючи «свою вию» у московське ярмо, на «гіркий кінець» одразу після 24 серпня 1991 року), щоб убезпечити територіальну цілісність та суверенітет:

По-перше (як пропонував один із слухачів радіо «Ера»), змінити концепцію співіснування, що Україна межує з дружньою державою.
По-друге, зробити все, щоб якнайшвидше вступити до НАТО.
По-третє, «віддавати» армії належні їй 2-3% від ВВП з тим, щоб якнайшвидше зробити професійною та перейти на контрактну основу.     
По-четверте, в односторонньому порядку визначити кордони України (демаркувати і делімітувати), адже нашим можновладцям давно пора б зрозуміти, що Росія ніколи не мала і не матиме бажання до взаємного узгодження, зважаючи на визначення Путіна, що «Україна навіть не держава» (!). Тобто зробити так, як зробила свого часу маленька Естонія - в односторонньому порядку визначила свої кордони.
По-п’яте - почати процес про дострокове припинення Договору про тимчасове перебування ЧФ у Севастополі, з огляду на систематичні порушення його вимог.
По-шосте - ліквідувати кримську автономію і створити Кримську область (з розпуском кримського парламенту).
По-сьоме - «не лякатися» погроз Росії про припинення у травні 2009 року дії Великого договору про дружбу й співробітництво та переходу на візовий режим. Протягом сімнадцяти років своєї незалежності українці переконалися на своїй шкірі, що таке «дружба старшого брата» (тут тобі і Тузла, газо-м’ясо-молочно-трубно-карамельні війни і погрози перенацілити свої ракети тощо). Необхідно робити реальні кроки пошуку партнерів для ділового співробітництва з іншими країнами. На мою думку, держава Росія НІКОЛИ НЕ ПЕРЕСТАВАЛА ВОЮВАТИ З УКРАЇНОЮ (мабуть, і не перестане), змінювалися лише форми ведення (окрім, слава Богу, гарячої). Та й пропаганда Росії у всі часи працювала й працює на декілька порядків краще від української (на знищення української державності) в частині видання білого за чорне і навпаки, та створення іміджу неіснуючої дружби «двох слов’янських народів».
Восьме - перейти на світові ціни на енергоносії. За великим рахунком, за світовими цінами на газ вимушені будуть платити олігархи, яким належить майже вся велика промисловість України, і які, у своїй більшості, є росіянами (як за національністю, так і за духом). Громадянам України - газ власного видобутку.

Думаю, найвища якість взаємовідносин народів України та Росії, якої ми реально можемо досягти (і варто на цьому зосередитися), зважаючи на ментальність росіян - просте ДОБРОСУСІДСТВО і аж ніяк не дружба. Це та межа, за яку наші народи не в змозі переступити сьогодні, зважаючи на віковічну ментальність росіян все підкорювати і усім керувати. Бачить Бог, що я дуже хотів би помилитися в цьому.
З історії відомо, що римський імператор Нерон свого часу підпалив Рим з метою отримати «натхнення» для складання віршів (звинувативши християн у підпалі Риму). У діях сучасної імперської Росії я вбачаю таких собі «неронів» для розпалення світової пожежі і отримання таким чином натхнення на світове панування, розпаливши пожежу третьої світової війни.
«Нафарширована» дармовими нафтодоларами сучасна Росія забезпечила росіянам сьогодні досить пристойне існування (порівняно з українцями), та вживила їм у свідомість відчуття шовіністичної винятковості та місіонерської вищості російської нації (під соусом патріотизму та панславізму). Дійсно (складається враження), російський народ «для розпусти зібрався», бо сучасна «ліберальна імперія - Росія» - готова підкорювати світ та надавати йому ЧУЖІ ТЕРИТОРІЇ, ХЛІБ І ВИДОВИЩА.

м. Ірпінь, Київська область.

На фото: Михайло Фалагашвілі

ХТО МУРУЄ, А ХТО РУЙНУЄ УКРАЇНУ?

Шановні світличани! Навздогін відкритому листу Івана Лук’яновича Лавтаря до Ю. В. Тимошенко, що був надрукований 12 вересня цього року у «Кримській світлиці», надсилаю низку запитань - суспільству для роздумів і вірної відповіді.
1. Хто навів порядок у Нацбанку України у 90-х роках минулого століття?
2. Хто ліквідував дикий бартер, де зарплата видавалася: капелюхами, бушлатами, кирзовими чоботами, колючим дротом і всяким непотребом, залежаним на складах?
3. Хто ввів національну валюту - гривню?
4. Хто навчив і довів, як повинен працювати Уряд в Україні?
5. Хто домагається вивчення справжньої української історії?
6. Хто порушив питання голодоморів 1932-1933 рр. і 1947 року?
7. Хто порушує питання відновлення народних промислів - книгодрукування, народного мистецтва усіх видів?
8. Хто захищає і відстоює цілісність нашої держави, кордонів?
9. Хто постійно бореться із корупцією, мафією?
10. Хто «ліпить докупи» розвалену, розсварену, розгнівану Україну, постійно закликає тимошенківців, грачів, симоненківців, регіоналів та інших до примирення?
Таких питань, що виникають у наш час, можна навести десятки. Вже 17 років, як наш Президент В. А. Ющенко увійшов в історію України, як розумний політик, стратег і тактик. Про це постійно нагадують нам усі країни світу. Віктор Андрійович не керується манією величності, одержанням посад, титулів чи портфелів. Бог вибрав його нам і послав служити Україні. Але маніяки при владі постійно нищать його авторитет і здоров’я. В. А. Ющенко потерпів за нас і терпить всяку наругу весь час через наше розвалене, невгамовне, обдурене суспільство, але не вимагає і ніколи не вимагав похвали, титулів, нагород, пільг, недоторканності, піднесення чи вихваляння. Поможи нам, Боже, щоб він керував державою ще трохи і витягнув Україну з брехні, зла, лукавства та усяких страхіть.

А життя тим часом вимагає й інших питань, які стосуються влади:
1. Хто привласнив капітал дніпропетровського обкому комсомолу разом із С. Тигипком і П. Лазаренком?
2. Хто є «героєм нашого сьогодення» навколо енергетичних систем?
3. Хто і ким запроторений сидів у СІЗО?
4. Хто «гірко плакав» на трибуні ВР про, не дай, Боже, позбавлення нардепами депутатського імунітету та притягнення до кримінальної відповідальності?
5. Хто обіцяв крикунам на майданах за викрики певного імені платити по 50 грн., а заплатив по 20 грн., за що і посипались триповерхові матюки з натовпу? І це повторювалось в усіх містах України.
6. Хто підняв зарплату силовим і судовим структурам, нардепам та іншим службовцям до 25-45 тисяч грн. щомісяця, а «трудящімся», пенсіонерам та іншим бідарям усього на 8 грн.?
7. Кого наш Президент під час свого прем’єрства врятував від криміналу?!
8. Хто з В. Путіним дві години віч-на-віч розв’язував питання, чи продавав Україну, а громадськість про зміст розмови нічого не знає, тому і ЗМІ мовчать?
9. Хто і чия фракція наполягає на парламентському управлінні та скасуванні інституту Президента; підриває авторитет як держави, так і її глави?
10. Хто на словах – проти В. Януковича і Партії регіонів, а насправді голосує у ВР разом, злагоджено з ними, анулюючи права Президента?
11. Хто стояв біля скриньок для голосування у ВР за Прем’єра і перевіряв бюлетені нардепів? То яка ж це демократія?!
12. Хто «закрутив» цьогорічну інфляцію до 38%, завдяки чому ціни зросли у два-три рази і більше?
13. Хто в «рукопашну» боровся за владу з П. Порошенком, а сьогодні люто б’ється з В. Балогою (теж грішним, далеко не святим і не ідеальним)?!
14. Хто зненавидів Президента за великий патріотизм, розум, далекоглядність та опору на народ без обіцянок і підкупу?
15. Хто купує свій авторитет за наші народні гроші з державного бюджету?
16. Хто відіграє роль благодійника, а по суті мріє тільки про владу засобом підкупу, брехні, підступності та руйнування всього українського?!
17. Хто тримає весь час у напрузі суспільство, диктуючи свої бажання бути завжди у владі?
18. Хто купує і вже купив усе та усіх, маючи мільярди, а це більше, ніж річний бюджет України?
19. Хто молиться і в той же час нахабно порушує Закони та Заповіді Всевишнього?
20. Хто має ім’я в Україні «Катерина ІІІ»?
21. Хто ні слова ніколи не скаже про захист політв’язнів та репресованих, які створили райське життя сучасним мільйонерам, комуністам, комсомольцям-рабовласникам?!
Перелічити всі питання не вистачає паперу. Дуже хотіла б, щоб їх надрукували, бо ці експлуататори новітньої доби вважають все суспільство дурнями. Кажуть, що мовчання - це певна згода з ними, підлабузниками, які називають себе демократами.

Ольга КЕРДА.
м. Миколаїв,
Львівська область.

«ЧИ НЕМА КРАЇНИ, ЩОБ ЗАГАРБАТЬ?»

Захлинається у своїх огидних статтях недруг України чи то комуніст, чи то імперіаліст депутат Л. Грач. Закликає світову спільноту підтримати Росію, яка нібито захищає всіх слов’ян. А де ж і кого насправді вона захищає? Окупацією Придністров’я, Абхазії, Південної Осетії Росія розпочинає третю світову війну, в якій втратить назву не тільки імперії, а й федерації. Де угледів Л. Грач захист «всіх слов’ян»? Є збройна агресія проти християнської Грузії, є фіктивне визнання мусульманських автономій. Якщо Росія така добра до осетинів, чому не об’єднала Північну і Південну Осетії? Об’єднану Осетію світ, можливо, визнав би.
Гірка доля Осетії. Взагалі у 1936 році отакі Грачі, мабуть, в угоду Сталіну розірвали її навпіл. Осетинів обдурили чи спровокували комуністи, ставленики Росії. Тож вони не дослухалися до пропозиції України, з якою пов’язані минулою історією. Нова Осетія має славу скіфів - предків українців. Російська дисидентка Валерія Новодворська відкрито заявила: «За Росією плаче другий Нюрнберзький процес».

Костянтин МОЧУЛЬСЬКИЙ.
м. Керч.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #40 за 03.10.2008 > Тема "Резонанс"