Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2788)
З потоку життя (5915)
Душі криниця (3315)
Українці мої... (1431)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1629)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤СТОР╤Я ФЕОДОС╤ЙСЬКО╥ «ПРОСВ╤ТИ» (1989-2012)
В 1994 роц╕ головою Феодос╕йсько╖ "Просв╕ти" обрали З. М. Багатову.


БЕЛЬГ╤Я В СТЕПАХ УКРА╥НИ
Перш╕ бельг╕йськ╕ п╕дпри╓мства з’явилися на територ╕╖ Укра╖ни у 1880-т╕ роки.


СМОЛЕНСЬКА КАТАСТРОФА: ПОЛЬСЬКА КОМ╤С╤Я ЗНАЙШЛА СЛ╤ДИ ВИБУХ╤ВКИ
За ╕нформац╕╓ю п╕дком╕с╕╖, завершено вивчення доказ╕в, що стосуються виявлення вибухових...


Оксана К╕сь, ╕сторик, автор досл╕дження про укра╖нок – пол╕тв'язн╕в ГУЛАГу: У ТАБОРАХ РОЛЬ СВЯЩЕНИКА БРАЛИ НА СЕБЕ Ж╤НКИ, НА ЩО В НОРМАЛЬНИХ УМОВАХ У ЖОДН╤Й ЦЕРКВ╤ НЕ МАЛИ Б ШАНСУ
Вистояли ╕ вижили т╕, хто мав незламну волю, хто чинив спротив гнобителям, хоча б др╕бний ╕...


Гульнара Бек╕рова, ╕сторик, кандидат пол╕тичних наук: ДЕПОРТАЦ╤Ю КРИМСЬКИХ ТАТАР У 1944 РОЦ╤ МОЖНА ПОР╤ВНЯТИ З╤ ЗНИЩЕННЯМ РОС╤╢Ю КРИМСЬКОГО ХАНСТВА
18 травня 1944 року - траг╕чний день в ╕стор╕╖ кримських татар. Пам'ять про нього завжди буде...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#41 за 10.10.2008
ПАВЛО ПОЛУБОТОК: «ЗАХИЩАЮЧИ В╤ТЧИЗНУ, Я НЕ БОЮСЯ Н╤ КАЙДАН╤В, Н╤ ТЮРМИ…»

14 жовтня - День укра╖нського козацтва

У червн╕ 2009 року ми будемо в╕дзначати перемогу рос╕йсько╖ арм╕╖ у битв╕ з╕ шведами п╕д Полтавою. ╤ сьогодн╕, триста рок╕в по тому, болем в╕дгуку╓ться ця под╕я в пам’ят╕ ╕ серц╕ укра╖нц╕в: невже ╕ для нас це ╓
«перемога»? Кого ╕ над ким? То що ж ми будемо в╕дзначати: свято чи трагед╕ю? Але справа не лише у под╕ях, що мали м╕сце 27 червня на пол╕ бою п╕д Полтавою. Насл╕дки того бою наклали св╕й негативний в╕дбиток на всю подальшу ╕стор╕ю Укра╖ни, а особливо на переб╕г ╕сторичних под╕й першо╖ чверт╕ XVIII стол╕ття. Ось про це ╕ п╕де мова у цих нотатках.

ПАВЛО ПОЛУБОТОК: «ЗАХИЩАЮЧИ В╤ТЧИЗНУ, Я НЕ БОЮСЯ Н╤ КАЙДАН╤В, Н╤ ТЮРМИ…»

Тяжко в╕дбився на становищ╕ гетьманщини тр╕умф Петра ╤. Мазеп╕ ╕ його приб╕чникам, що перейшли на б╕к Карла XII, не було прощення. Тепер цар твердо вир╕шив «прибрати Укра╖ну до рук!». Розлючений «зрадою» Мазепи, в╕н дав волю сво╓му почуттю помсти, ╕ його кара на тих, хто, заради вол╕ Укра╖ни, п╕шов за Мазепою, була страшна. Оскажен╕лий Петро пооб╕цяв за голову Мазепи величезну суму - 300 тисяч талер╕в! Це третина р╕чного бюджету тогочасно╖ Рос╕╖...
Разом з тим Петро ум╕в бути терпеливим: не зразу, а повол╕, зате посл╕довно й систематично нищив в╕н ус╕ ознаки укра╖нсько╖ державност╕, ослабляв Укра╖ну, ф╕зично винищуючи ╖╖ населення, руйнуючи його матер╕альний добробут, виснажуючи його сили.
Як хитрий ╕ п╕дступний пол╕тик, Петро не наважився зразу ламати укра╖нськ╕ порядки, навпаки, в╕н видав до укра╖нського народу ун╕версал, де об╕цяв йому всяк╕ милост╕ й свободи, наказував провести вибори нового гетьмана, старався вс╕ма способами задобрити козацьку старшину.
Справжн╕й задум царя розкрив у сво╓му лист╕ м╕н╕стр князь Голицин до ╕ншого м╕н╕стра Головк╕на. Лист м╕стив у соб╕ ц╕лу пол╕тичну програму: «Задля нашо╖ безпеки на Укра╖н╕, - писав Голицин, - треба насамперед пос╕яти незгоду м╕ж полковниками ╕ гетьманом. Не треба виконувати прохань гетьмана. Коли народ побачить, що гетьман уже не ма╓ тако╖ влади, як Мазепа, то, над╕юсь, буде приходити з доносами. При цьому не треба поводитися з донощиками суворо; якщо дво╓ прийдуть з брехливим доносом, але коли з ними об╕йтися ласкаво, то трет╕й прийде вже з правдивим доносом, а гетьман з╕ старшиною будуть боятись... Треба, щоб в ус╕х полках були полковники, незгодн╕ з гетьманом; якщо м╕ж гетьманом ╕ полковниками не буде згоди, то вс╕ справи ╖х будуть нам в╕дкрит╕».
Негайно п╕сля того, коли Петро д╕знався про перех╕д Мазепи до Карла XII, в╕н наказав обрати нового гетьмана. За його вел╕нням у листопад╕ 1708 року у Глух╕в з’╖халась старшина. Але ╖╖ було небагато. Полковник╕в прибуло всього тро╓. Вс╕ хот╕ли обрати на гетьмана черн╕г╕вського полковника Павла Полуботка, людину дуже енерг╕йну й см╕ливу. Але цар заявив, що з Полуботка може вийти другий Мазепа, ╕ наказав вибрати стародубського полковника ╤вана Скоропадського, людину вже у в╕ц╕ ╕ тихо╖, лаг╕дно╖ вдач╕.
На долю Скоропадського випало тяжке завдання: рятувати все, що можна було з автоном╕╖ Гетьманщини, яку цар Петро по полтавськ╕й катастроф╕ нам╕рився звести нан╕вець.
Як не намагався Скоропадський зробити щось до кращого, але все було даремно. Старий гетьман не перен╕с ф╕зичного ╕ психолог╕чного навантаження ╕ помер у 1722 роц╕.
* * *
Через к╕лька дн╕в п╕сля похорону гетьмана Скоропадського старшина вислала до царя прохання про дозв╕л вибрати нового гетьмана, а поки що уповноважила черн╕г╕вського полковника Полуботка перебрати на себе правл╕ння, як наказному гетьманов╕.
Походив Павло Полуботок з давнього козацького роду. Це була людина високоосв╕чена - навчався у Ки╓во-Могилянськ╕й академ╕╖, знав ╕ноземн╕ мови, кохався у поез╕╖. Законом╕рно, що в╕н вважався серед козацько╖ старшини за головного кандидата на посаду гетьмана. Це була людина запальна, енерг╕йна, см╕лива, в╕рна козацьк╕й присяз╕.
Ось лише один еп╕зод, що характеризу╓ Полуботка. На бездор╕жж╕, в замет╕ль 1721 року в╕н п╕шов з козаками на Ладогу, на т╕ пекельн╕ канальн╕ роботи, на яких гинули тисяч╕ укра╖нських козак╕в. Полуботку пощастило повернутися.
Характеризу╓ Полуботка ╕ такий яскравий факт, коли 27 червня 1715 року у черговий раз за наказом «святкували» день перемоги п╕д Полтавою, слуга ╕ однодумець Полуботка, Фед╕р Стечинський, не п╕шов до церкви. Коли його запитали, чому в╕н не ходив «дякувати» за те, що цар побив швед╕в й проклятого ╤уду Мазепу, Фед╕р в╕дпов╕в: «Не Мазепа проклятий ╤уда, а тепер╕шн╕й гетьман Скоропадський проклятий ╤уда тому, що не сто╖ть за Укра╖ну, а москал╕ ╖╖ розоряють. Як буде наш полковник гетьманом, не так посто╖ть в╕н за Укра╖ну, ╕ москал╕ не будуть ╖╖ розоряти. Вся Укра╖на спод╕ва╓ться, що нашому полковников╕ бути гетьманом...».
Федоров╕ Стечинському ц╕ слова коштували батог╕в ╕ заслання до Сиб╕ру.
Павло Полуботок раз у раз нагадував царев╕ про необх╕дн╕сть вибору гетьмана й так цим надокучив Петров╕, що той нарешт╕ в╕дпов╕в у червн╕ 1723 року ось таким Указом: «Как всем известно, что со времени первого гетмана Богдана Хмельницкого, даже до Скоропадского, ВСЕ ГЕТМАНЫ ЯВЛЯЛИСЬ ИЗМЕННИКАМИ и какое бедствие от того терпело Наше Государство, особливо Малая Россия, то подлежит приискать в гетманы весьма верного и известного человека, о чем и имеем Мы непрестанное старание; а пока оный найдется для пользы вашего края, определено правительство, которому велено действовать по данной инструкции; так до гетманского избрания не будет в делах остановки, почему о сем деле докучать не надлежит. ПЕТР».
Наказний гетьман, щоб добитись правди, ╖де до столиц╕, хоч добре зна╓, що його чека╓. «Ждуть мене важк╕ кайдани, - казав в╕н друзям, - вкинуть мене в холодну та темну тюрму, де загину я з голоду. Але що мен╕ з того? Я бороню Укра╖ну ╕ радий скор╕ше п╕ти на люте катування, н╕ж бачити, як гине народ укра╖нський».
╤сторики твердять, що перед тим, як по╖хати до Петербурга, Полуботок поклав козацьке золото ╕ ср╕бло до одного ╕з англ╕йських банк╕в, запов╕даючи повернути його Укра╖н╕ лише тод╕, коли вона стане незалежною. Може, воно ╕ так...
* * *
Прибувши до столиц╕ разом з генеральним писарем Семеном Савичем й генеральним суддею ╤ваном Чернишем, Павло Полуботок подав царев╕ нову петиц╕ю про те, щоб Укра╖н╕ були повернен╕ стар╕ права в адм╕н╕страц╕╖ й суд╕. Б╕льше того, Полуботок докоряв царев╕ за його жорстоке ╕ несправедливе ставлення до Укра╖ни й доводив, що не личить йому, християнському монархов╕, поводитись як якомусь аз╕атському тиранов╕.
Все це наст╕льки розлютило царя, що в╕н звел╕в заарештувати Полуботка ╕ вс╕х старшин, що були з ним, ╕ вкинути до Петропавл╕всько╖ фортец╕.
Але цього Петров╕ було замало. В╕н наказав розшукати й привезти до Петербурга вс╕х Полуботкових однодумц╕в, як╕ брали участь у складанн╕ петиц╕╖. Було заарештовано й привезено до Петропавл╕всько╖ в’язниц╕ старого полковника Данила Апостола, генерального бунчужного Лизогуба, генерального осавула Журах╕вського. Вс╕ вони просид╕ли у казематах до початку 1725 року.
Наказного гетьмана, генерального писаря ╕ генерального суддю було звинувачено у державн╕й зрад╕. Чотири м╕сяц╕ тривали допити п╕д жорстокими тортурами. Але все було марно, Полуботок сво╓╖ вини не визнавав. В╕д катувань наказний гетьман важко захвор╕в. Тод╕ Петро вир╕шив зм╕нити тактику, одного дня в╕н прийшов до камери ╕ запропонував Полуботков╕ помиритись. Але той в╕дпов╕в: «Н╕, царю... Скоро вже Петро з Павлом стануть на суд перед Богом. В╕н розсудить ╖хн╕ д╕ла». Слова ц╕ виявились в╕щими: у каземат╕ Петропавл╕всько╖ фортец╕ Полуботок помер 29 грудня 1724 року. А через м╕сяць п╕шов ╕з життя ╕ той, що «розпинав Укра╖ну» - Петро I.
* * *
Рос╕йськ╕ дореволюц╕йн╕ ╕сторики говорили про Павла Полуботка як про зрадника, радянськ╕ - як про захисника виключно ╕нтерес╕в козацько╖ старшини. Тарас Шевченко ж вважав його славним сином Укра╖ни. ╤ то ╓ ╕стина!
Михайло Грушевський у «Нарис╕ ╕стор╕╖ укра╖нського народу» св╕дчить: «В ╕нтел╕гентських домах Укра╖ни ХVIII ╕ першо╖ половини XIX стол╕ття був дуже поширений портрет Полуботка з написом: «╤з промови, виголошено╖ Полуботком Петру: «Захищаючи В╕тчизну, я не боюся н╕ кайдан╕в, н╕ тюрми, ╕ для мене краще найг╕ршою смертю померти, н╕ж дивитись на загибель мо╖х земляк╕в».
Ось таке воно було в╕длуння Полтавсько╖ битви – перемога одних ╕ поразка ╕нших.
Ось чому 27 червня 2009 року мало б стати для укра╖нц╕в днем жалоби, всенац╕онального смутку. ╤, разом з тим, уроком - г╕рким ╕ повчальним.
Незадовго до полтавсько╖ трагед╕╖ гетьман Мазепа ще ╕ ще раз напучував сп╕вгромадян: «Озьм╕теся вс╕ за руки!..» То, може, хоч на цей раз прислуха╓мося до мудрих сл╕в, що линуть до нас з глибин сиво╖ давнини.
Павло МАЗУР, учитель.
м. Мар╕уполь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2008 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6399

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков