Версiя для друку Обговорити в форумi

14 жовтня - День українського козацтва

До 1676 р. Правобережна Україна була частиною Козацької Держави, але після відмови від гетьманщини, польських і турецьких походів українська адміністративна структура, її влада тимчасово занепадають. Лише полковнику Семену Палію вдалося домогтися в кінці 80-х років XVII ст. незалежного управління над козацькими землями.
Семен Пилипович Палій (справжнє прізвище Гурко) народився наприкінці 30-х - на початку 40-х років XVII ст. в містечку Борзні на Чернігівщині, у міщанській родині. Його батько був козаком Ніжинського полку. У Борзні проживали його мати, брат Федір. Сестру забрали у полон татари, і вона змушена була стати дружиною турецького мурзи. Майбутній козацький полковник здобув освіту в Київській колегії. Згодом Семен одружився, але перша його дружина померла рано. Від цього шлюбу народилася дочка Парасковія. Овдовівши, Палій побрався у Фастові вдруге з Феодосією, енергійною і розумною жінкою, яка допомагала йому в багатьох справах.
Палій був внесений до реєстру Ніжинського полку. Козацька вольниця захопила його. Завдяки військовим здібностям він стає кошовим старшиною, очолює загін запорожців і громить турків у поході з польською армією. Спочатку допомагав королю Яну ІІІ Собеському. Повернувшись у Правобережну Україну влітку 1684 р., він починає активну діяльність військового і державотворчого характеру. Невисокий, міцний, з довгими вусами, густими бровами і прямим носом він зовсім не скидався на того грізного Палія, котрим татари лякали своїх дітей. Вмів грати на кобзі, непогано співав. А Палієм назвали тому, що одного разу на раді його скривдили і випровадили незаслужено з куреня. Глибоко ображений, він підпалив цей курінь. Його не судили, а коли Семен знову з’явився на раді, то отаман Іван Сірко жартома сказав: «Ага, прийшов паліюка!». Відтоді його і стали величати Палієм.
Палій був людиною неабиякого розуму і культури, здібним організатором і полководцем. Навіть у Варшаві казали, що «такий військовий діяч зміг би відродити ослаблені сили Польщі». Він один із перших полковників одержав дозвіл польського короля на поселення у Фастові і формування тут козацького полку. 25 серпня 1685 р. Палій видав універсал про запровадження мита на користь козацької адміністрації. Незабаром з Лівобережної України, Молдавії, Білорусії потягнулися сюди люди. Відродження зруйнованого краю, захист його від татаро-турецьких нападів підтримувалися також полковниками: Захарієм Іскрою, Андрієм Абазиним, Самійлом Самусем.
Важливою ланкою плану С. Палія було бажання об’єднати Правобережну та Лівобережну Україну. Неодноразово він звертався до Івана Мазепи з проханням прийняти його під гетьманську булаву, але той не давав згоди. Через те Палій надсилав листи і в Москву. Позиція Петра І залишалася незмінною, оскільки він у 1686 році уклав «Трактат про Вічний мир» з Польщею, порушення якого загрожувало загостренням відносин між країнами. Тоді Палій вирішив запевнити короля Яна III у своїй відданості служити йому. Протягом кінця ХVII ст. полки Правобережжя брали участь у військових походах проти Османської імперії спільно з Польщею. Він відпускав козаків на королівську службу і говорив, що «піхота від мене не відстане, одягнувшись, повернеться назад». Керовані ним козаки здійснили напади на фортеці: Очаків, Акерман, Бендери, Кизикермен. Кримський хан і турецький султан пропонували йому союз і дружбу, посилали подарунки. Але Палій залишався обережним. Поруч були гетьман, поляки, та й Москва недалеко. З часом Палій обрав своєю резиденцією м. Фастів. За словами історика В. Крупницького, він перетворився на господаря більшої частини Правобережної України - «Палієвої держави». Смерть Яна III, період безвладдя розділили еліту Речі Посполитої на два табори. Обраний король Август II був невдоволений Палієм. Ситуація у польсько-українських відносинах докорінно змінюється. 1699 року польський сейм прийняв постанову про заборону утримання «козацької міліції», як іменував він полки Палія. У листі до Августа II від 22.08.1700 р. Палій не погодився з таким рішенням. Він прагнув примирення. Іван Мазепа, оцінюючи тогочасну його поведінку, казав: «Палій то на цю, то на ту сторону схиляється і не може нічого твердо й міцно у себе постановити». Палій відмовлявся визнати владу Польщі і відповідав шляхетським посланцям: «Я оселився у вільній Україні, і Речі Посполитій нема жодного діла до цього краю; тільки я, як справжній козак і вождь козацького народу, маю право порядкувати тут».
1701 року Польща розпочала наступ на козацькі землі. Палій відмовився визнати її владу й оголосив Правобережну Україну «вільною козацькою областю». Він розсилає гінців, прагнучи зрушити на боротьбу селян і міські низи. Знову запалали шляхетські маєтки. Спроби польських військ привести козаків до покори зазнали відсічі. На Київщині, Поділлі, Волині, Брацлавщині у 1702 р. також розпочалося повстання. Козацькі полки відбили фортецю Білу Церкву. Магнат Потоцький врятувався втечею. Шляхта неодноразово хотіла розправитись із Палієм, але його рятували свої козаки. Одного разу через зрадництво він потрапив у полон. Його посадили в підземелля замку міста Немирі і закували у кайдани. Під виглядом купецького обозу з харчами загін козаків дістався вночі до міста і, перебивши охорону, визволив Палія. Є інша версія, що він був визволений за королівським універсалом. Однак всенародне повстання було придушене польсько-московськими військами згідно з їхнім договором. Смерть і розруху сіяли вони на своєму шляху. Визволення Правобережжя відсунулось на кілька десятиріч.
У 1704 р. на Правобережжя вступили козацькі полки під проводом Івана Мазепи. Виник конфлікт між ним і Палієм. Тут йшлося не лише про їхні особисті антипатії, не лише про заздрість Мазепи до популярності Палія. Зіткнулися два полярні погляди на суспільно-політичний лад України: демократичний, козацький - Семена Палія і аристократичний - Івана Мазепи. Гетьман бачив у Палієві суперника, повідомляв царю про його непокору. Петро І прислухався й дозволив заарештувати Палія. У 1705 році його було заслано до Сибіру, у Тобольськ...
Після переходу Мазепи на бік шведів Палій був помилуваний царем і повернений із Сибіру. Його здоров’я - підірване, але він з полками взяв участь на боці московських військ у Полтавській битві. Воєнна кампанія 1708 - 1709 рр. обернулася для Швеції поразкою. Палій повертається до Фастова і продовжує боротьбу проти польської шляхти. Смерть у січні 1710 року перервала його плани і зусилля об’єднати Правобережжя і Лівобережжя України. З почестями видатний козацький полководець був похований на кладовищі Межигірського монастиря під Києвом.
Лев КУДРЯВЦЕВ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2008 > Тема ""Білі плями" історії"