Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2973)
З потоку життя (6161)
Душі криниця (3396)
Українці мої... (1450)
Резонанс (1470)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1656)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРИЙДЕ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ...
У н╕ч на 19 грудня до слухняних д╕точок нав╕ду╓ться Святий Отець Миколай ╕ потайки кладе п╕д...


КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК БЕК╤Р АБЛА╢В ПРЕЗЕНТУВАВ КНИГУ «ТРИВОЖН╤ ЧАСИ»
А В╤ДТОЧУВАВ СВ╤Й Л╤ТЕРАТУРНИЙ ХИСТ ЩЕ У НАШОМУ «ДЖЕРЕЛЬЦ╤»!


СОБОР УПЦ КП ВИЗНАЧИВСЯ З КАНДИДАТОМ НА ПОСАДУ ОЧ╤ЛЬНИКА ПОМ╤СНО╥ ЦЕРКВИ
Один з╕ сп╕врозмовник╕в розпов╕в журнал╕стам, що процедура голосування була в╕дкритою. На собор╕...


ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ
Сьогодн╕ Поетична Св╕тлиця представля╓ сво╓му шановному читачев╕ доб╕рку прекрасних, напо╓них...


ЧИ ПОТР╤БНА ДИТЯЧА ПРЕСА УКРА╥Н╤?
Дитяча преса потр╕бна вс╕м – ╕ юним читачам, ╕ батькам, ╕ осв╕тянам.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2008 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#41 за 10.10.2008
АНАТОЛ╤Й Д╤МАРОВ: «Я СЕРЦЕМ ПРИР╤С ДО КРИМУ…»

РОЗМОВА З МАЙСТРОМ

Наш пост╕йний автор – поет, л╕тературознавець ╕ критик, в╕дпов╕дальний секретар КРО НСПУ Михайло Вишняк зустр╕вся з членом презид╕╖ НСПУ, в╕домим укра╖нським письменником, Лауреатом Нац╕онально╖ прем╕╖ Укра╖ни ╕м. Т. Г. Шевченка - Анатол╕╓м Д╕маровим ╕ попросив його в╕дпов╕сти на к╕лька запитань. Нижче пода╓мо ╖хню розмову.
Михайло Вишняк:
- Шановний Анатол╕ю Андр╕йовичу!
Знаю Вас як блискучого майстра слова, як автора талановитих роман╕в, пов╕стей, опов╕дань, казок для д╕тей. Нин╕ Ви один ╕з наших л╕тературних корифе╖в. Вих╕д кожного з Ваших твор╕в ставав под╕╓ю в л╕тературному житт╕. Особливо пам’ятн╕ серед них - «╤ будуть люди», «╤дол», «Б╕ль ╕ гн╕в», «С╕льськ╕ ╕стор╕╖», «М╕стечков╕ ╕стор╕╖», «В т╕н╕ Стал╕на», «Самодур» ╕ чимало ╕нших. Ваша творч╕сть по праву ув╕нчана найвищою в Укра╖н╕ Нац╕ональною прем╕╓ю ╕мен╕ Т. Г. Шевченка. Ви - досить шанована ╕ авторитетна людина, яку глибоко хвилюють наш╕ сусп╕льн╕ та й л╕тературн╕ негаразди. Мен╕ запам’ятався Ваш емоц╕йно-схвильований виступ на минулому V з’╖зд╕ Нац╕онально╖ Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, пройнятий глибокою тривогою за долю кра╖ни. Хот╕лося б поговорити з Вами про наше сьогодення, про стан нашо╖ сучасно╖ укра╖нсько╖ л╕тератури та про т╕ проблеми, як╕ хвилюють Вас ╕ як письменника, ╕ як громадянина.
Анатол╕й Д╕маров:
- Охоче под╕люся з вами сво╖ми думками.
Михайло Вишняк:
- Вряди-годи на стор╕нках нашо╖ пер╕одики можна зустр╕ти судження окремих критик╕в, як╕ огульно перекреслюють чи не всю колишню укра╖нську л╕тературу радянського пер╕оду ╕ заперечують здобутки письменник╕в за час╕в нашо╖ незалежност╕. Чи згодн╕ Ви з цим? Як Ви особисто оц╕ню╓те сучасну укра╖нську л╕тературу (будемо, перш за все, говорити про прозу) в контекст╕ л╕тератури ╓вропейсько╖?
Анатол╕й Д╕маров:
- Погодитися з тим, що за час незалежност╕ наша л╕тература не ма╓ здобутк╕в, що вона завмерла ╕ чека╓ вир╕шення економ╕чних негаразд╕в - це чисте безглуздя. Особисто я н╕коли так напружено не працював, н╕коли мен╕ так легко ╕ в╕льно не писалося, як п╕сля проголошення незалежност╕ Укра╖ни, коли розпався той лихов╕сний монстр – Союз Радянських Соц╕ал╕стичних Республ╕к. А вс╕ от╕ минул╕ роки «розкв╕ту» так званого соц╕ал╕стичного реал╕зму я в╕дчував себе вовком, обкладеним червоними прапорцями ╕ оточеним парт╕йними мисливцями. Хоча ╕ в т╕ недобро╖ пам’ят╕ часи було немало письменник╕в, в яких ворушилася сов╕сть, ╕ вони намагалися сказати якщо не повну правду, то хоча б п╕вправди. ╤ тому неможливо, та просто злочинно перекреслювати всю л╕тературу, створену за час╕в радянсько╖ влади, як це роблять молод╕ ╕ гаряч╕ голови.
У т╕ роки писали наш╕ класики, а серед них ╕ Максим Рильський, ╕ Юр╕й Яновський та й Михайло Стельмах… Варто згадати й те, що саме тод╕ розкв╕тнув талант Григор╕я Тютюнника ╕ починав писати сво╖ блискуч╕ новели, що стали нашою класикою, Григ╕р Тютюнник. А в поез╕╖ досить лише згадати Л╕ну Костенко, яка не написала жодно╖ замовно╖ поез╕╖ на догоду партократам ╕ чиновникам. То що, взяти ╕ вс╕х ╖х перекреслити?
А коли вже говорити про сучасну л╕тературу, то поруч ╕з так званою сексуальною л╕тературою, в як╕й процв╕тають рос╕йська матюшня ╕ прим╕тивний, на тваринницькому р╕вн╕, секс, в наш╕й сучасн╕й, я вважаю, л╕тератур╕, слава Богу, все б╕льше з’явля╓ться твор╕в, як╕ не сором винести на суд не т╕льки ╓вропейського, а й св╕тового читача.
Маю на уваз╕ творч╕сть Мар╕╖ Мат╕ос, Галини Тарасюк, Соф╕╖ Майдансько╖… ╤, диво-дивне, саме творч╕сть ж╕нок-письменниць зараз визнача╓ лице сучасно╖ укра╖нсько╖ л╕тератури. А прекрасний роман Лес╕ Степовички - «Шлюб з кухлем п╕льзенського пива», написаний на р╕вн╕ найкращих зразк╕в сучасно╖ ╓вропейсько╖ л╕тератури?! А Любов Голота з ╖╖ романом «Еп╕зодична пам’ять», в╕дзначеним Шевченк╕вською прем╕╓ю?! Великого розголосу набула ╕ наша мемуаристика, зокрема блискуч╕ б╕ограф╕чн╕ романи Михайла Слабошпицького. Раду╓ мене ╕ укра╖нська пригодницька л╕тература, наповнена глибоким ф╕лософським зм╕стом. Це, в першу чергу, романи В╕ктора Баранова ╕ Василя Шкляра. ╤ дуже мене вт╕ша╓ те, що нав╕ть молодь вже не п╕рна╓ з головою у так звану сексуальну тематику, а розробля╓ серйозн╕ актуально-житт╓в╕ ╕ громадсько-пол╕тичн╕ теми. Так що нам ╓ чим пишатися, а говорити про якийсь занепад сучасно╖ укра╖нсько╖ л╕тератури, ще раз повторюю, - це безглуздя.
Михайло Вишняк:
- П╕сля здобуття Укра╖ною незалежност╕ зм╕нилися ╕деолог╕чн╕ ор╕╓нтири. Почалося нове «прочитання» укра╖нсько╖ класично╖, а особливо радянсько╖ л╕тератури, оск╕льки ми в╕дмовились в╕д комуно-б╕льшовицьких догм. З╕ шк╕льних та вуз╕вських програм нин╕ активно вилучаються твори шанованих класик╕в, як╕ писали в радянськ╕ часи. А в сучасних критичних працях нер╕дко можна зустр╕ти д╕аметрально протилежну оц╕нку ╖хньо╖ творчост╕ – в╕д позитиву до нищ╕вного розносу. Викладач╕ л╕тератури, а перш за все шк╕льн╕ вчител╕, особливо с╕льськ╕, розгублен╕. Через так╕ р╕знополярн╕ судження вони вже й не знають, як оц╕нити творч╕сть того ж Павла Тичини, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Андр╕я Малишка, Михайла Стельмаха та й Олеся Гончара й ╕нших майстр╕в художнього слова. А х╕ба можна пор╕вняти справд╕ барвисто-соковиту мову та яскрав╕ художн╕ образи того ж Михайла Стельмаха з багатьма творами сучасно╖ так звано╖ масово╖ л╕тератури?! Що ви скажете з цього приводу?
Анатол╕й Д╕маров:
- Ви справд╕ ма╓те рац╕ю. На жаль, в силу р╕зних причин чимало радянських письменник╕в змушен╕ були сп╕впрацювати, а нер╕дко й прислуговувати правлячому тод╕ режиму. Одн╕ - щоб вижити, друг╕ - щоб вислужитись, зробити кар’╓ру, а трет╕ - сл╕по ╕ на╖вно спершу пов╕рили в облудн╕ комун╕стичн╕ ╕де╖. Це стосу╓ться ╕ окремих ╕з названих Вами радянських класик╕в. Однак не будемо ╖х за це засуджувати, й не варто огульно заперечувати все те, що ними було створено ╕ в злов╕сну радянську епоху. Сл╕д лише критично переглянути твори тих письменник╕в, яких не можна викреслити з ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ л╕тератури ╕ взяти для вивчення т╕ з них, що позначен╕ художньою майстерн╕стю, пройнят╕ гуман╕стичними ╕деями, справляють глибокий естетичний вплив на читач╕в.
То ж х╕ба можна вилучити з нашо╖ л╕тератури безсмертну «Червону зиму» Володимира Сосюри чи не менш талановит╕ «Вершники» Юр╕я Яновського? Звичайно, вчитель ма╓ лише в╕дпов╕дно ╖х прокоментувати. Я хочу тут погодитись ╕з словами в╕домого критика Григор╕я Штоня, який, пишучи про л╕тературу радянсько╖ доби, зазначив, що «настала пора ц╕ твори перечитати вдруге, щоб не плямувати прозове наше учора у б╕ле ╕ чорне, а т╕льки у варте читацько╖ уваги, ╕ не варте». А головне завдання вчителя сьогодн╕ – прищепити учням любов до краси художнього слова, до книги.
Михайло Вишняк:
- А як Ви, Анатол╕ю Андр╕йовичу, ставитесь до творчост╕ ш╕стдесятник╕в?
Анатол╕й Д╕маров:
- Ш╕стдесятництво в укра╖нськ╕й л╕тератур╕ виникло невдовз╕ п╕сля в╕домо╖ допов╕д╕ М. С. Хрущова на ХХ компарт╕йному з’╖зд╕. Я тод╕ працював редактором у видавництв╕ «Радянський письменник» ╕ вперше зустр╕вся з деякими авторами-ш╕стдесятниками, як╕ принесли до видавництва сво╖ твори. Серед них були: Володимир Дрозд, Валер╕й Шевчук, ╢вген Гуцало, Л╕на Костенко, а також В╕ктор М╕няйло, твори якого вир╕знялися особливою культурою письма. Тод╕ ж почав розкв╕тати талант ╕ Юр╕я Мушкетика, ╕ Григора Тютюнника, ╕ Володимира Явор╕вського, який нин╕ ╓ ╕ в╕домим пол╕тиком, активним громадським д╕ячем. ╤ зна╓те, що мене вразило? Це те, що вони наче не проходили шк╕льно╖ пори письменництва, а в╕дразу ж перш╕ сво╖ реч╕ створювали як справжн╕ майстри художнього слова. А так╕ серед них, як Л╕на Костенко та Григ╕р Тютюнник, сво╖ми творами здобули св╕тову славу.
Михайло Вишняк:
- Ц╕лком з Вами погоджуюсь. Це справд╕ була талановита молода зм╕на. Пам’ята╓те, що тод╕, у 1960-х, в обх╕д вс╕м правилам прийому до Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни на ╖╖ презид╕╖ були прийнят╕ ╤ван Драч ╕ Микола В╕нграновський лише за доб╕рки ╖хн╕х талановитих в╕рш╕в на шпальтах «Л╕тературно╖ Укра╖ни».
Анатол╕й Д╕маров:
- Це було д╕йсно так. ╤з тих доб╕рок вони в╕дразу постали справжн╕ми майстрами художнього слова.
Михайло Вишняк:
- Чи актуальна зараз, на Вашу думку, в╕чна в л╕тератур╕ проблема «батьк╕в ╕ син╕в»? Тривожить чи раду╓ Вас наша л╕тературна зм╕на?
Анатол╕й Д╕маров:
- Молоде покол╕ння завжди сво╓ю творч╕стю порушу╓ проблему «батьк╕в ╕ син╕в», ╕ я б попрохав деяких критик╕в не стогнати над ц╕╓ю проблемою. Це законом╕рний процес розвитку не т╕льки л╕тератури, а й людського сусп╕льства, ╕ коли б в╕н зупинився, сусп╕льство б завмерло.
Михайло Вишняк:
- Ваше ставлення до постмодерно╖ л╕тератури, яка одними критиками визна╓ться як л╕тературний прогрес, а ╕ншими не сприйма╓ться.
Анатол╕й Д╕маров:
- Я взагал╕ вважаю, що цей под╕л вигаданий критиками. Не хочу заглиблюватися в л╕тературознавч╕ визначення. У нас уже були ╕ вс╕ляк╕ -╕зми, ╕ принципи парт╕йност╕, ╕ соцреал╕зм та ╕нше. Я ж письменник, ╕ скажу коротко: ╓ л╕тература житт╓ва ╕ л╕тература позажитт╓ва.
Михайло Вишняк:
- На шпальтах «Л╕тературно╖ Укра╖ни» й ╕ншо╖ пер╕одики нин╕ активно дискуту╓ться питання про Шевченк╕вську прем╕ю. Йдеться про порядок ╖╖ присудження, коли, по сут╕, нема╓ широкого обговорення творчост╕ пошукач╕в. Дехто натяка╓ на «кум╕вство», на якусь негласну чергу тощо. Можливо, ц╕ думки спричинен╕ тим, що вс╕ «достойн╕» автори вже мають цю в╕дзнаку, а зараз через не досить високий р╕вень твор╕в претендент╕в ╖╖ вже н╕кому присуджувати? В усякому раз╕, як на мене, вимоги Шевченк╕вського ком╕тету до претендент╕в дещо занизились, ╕ як мен╕ зда╓ться, не вс╕ лауреати останн╕х рок╕в заслуговують тако╖ почесно╖ в╕дзнаки. ╤ чи не тому з метою п╕двищення вимог до якост╕ л╕тературних твор╕в презид╕я НСПУ порушила питання про свою сп╕лчанську л╕тературну прем╕ю?
Анатол╕й Д╕маров:
- Стосовно Нац╕онально╖ прем╕╖ ╕мен╕ Т. Г. Шевченка я скажу прямо, що коли головою Державного ком╕тету з Шевченк╕вських прем╕й був видатний академ╕к ╤ван Дзюба, то у ком╕тет╕ була дуже висока планка в╕дбору й оц╕нки твор╕в, представлених на здобуття ц╕╓╖ найвищо╖ л╕тературно╖ нагороди. Хоча ╕ в минул╕ роки до ╤вана Дзюби траплялися випадки присудження Шевченк╕всько╖ прем╕╖ художн╕м творам, враховуючи ╖хню оц╕нку лише з ╕дейного боку. Але то було ще за час╕в радянсько╖ влади. То ж не будемо про це говорити.
А зараз я не хочу ображати член╕в ком╕тету з Шевченк╕вських прем╕й, до якого входять так╕ поважн╕ д╕яч╕, як Михайло Слабошпицький, ╤ван Драч, Роман Лубк╕вський, В’ячеслав Брюховецький та ╕нш╕, сказавши, що там процв╕та╓ «кум╕вство». Однак мен╕ зда╓ться, що ╕нколи оц╕нка твор╕в, ╖хн╕й художн╕й р╕вень, особливо це стосу╓ться претендент╕в з царини к╕но, актор╕в, художник╕в, режисер╕в, значно послабились.
Михайло Вишняк:
- Що тривожить сьогодн╕ письменника Анатол╕я Д╕марова?
Анатол╕й Д╕маров:
- Я Вам скажу, мене зараз не те, що тривожить, а мен╕ болить весь той безлад, який запанував у вищих ешелонах нашо╖ влади. На пот╕ху п╕вн╕чному сус╕ду наш Президент ╕ наш Прем’╓р з╕йшлися в смертельному двобо╖, часто-густо забуваючи про долю Укра╖ни ╕ долю укра╖нського народу. Це може призвести Укра╖ну, яка щойно почина╓ ставати на ноги, до смертельно╖ катастрофи ╕ до траг╕чних для не╖ насл╕дк╕в, до втрати тих завоювань, як╕ так дорого коштували Укра╖н╕.
Михайло Вишняк:
- Наск╕льки я знаю, Ви нер╕дко бува╓те в Криму. Чим в╕н Вас приваблю╓? Чи позначаються ц╕ в╕дв╕дини на Ваш╕й л╕тературн╕й творчост╕?
Анатол╕й Д╕маров:
- Я неодноразово бував у Криму. Я серцем прир╕с до Криму ╕ особливо до Кара-Дагу, куди тепер, на жаль, а може, й на щастя, я не можу потрапити. Та коли б Кара-Даг не був оголошений заборонною зоною для масового в╕дв╕дування, то здичав╕ла орда турист╕в, що при╖жджа╓ сюди з ус╕х к╕нц╕в колишнього Радянського Союзу, затоптала б цей чар╕вний куточок так, що в╕д нього б не лишилося й сл╕ду. Хай вже в╕н ╕ надал╕ залиша╓ться такою перлиною Криму, чудовим сво╓ю величчю ╕ красою. Та ще мене прикро вража╓ в цьому кра╖ оскажен╕л╕й спалах рос╕йського шов╕н╕зму. Як можна сприймати те, коли, наприклад, один з м╕сцевих нос╕╖в рос╕йсько╖ мови, зачувши на пошт╕ розмову мо╓╖ дружини укра╖нською мовою, голосно запитав: «И где вы научились этому противному языку? Что, и в Киеве так разговаривают?» Оце таку нац╕ональну терпим╕сть, культуру ╕ вихован╕сть виявля╓ наш «старший» брат. ╤ чи можуть бути за тако╖ його ╕ йому под╕бних повед╕нки дружн╕ вза╓мини м╕ж народами, що населяють цей благодатний куточок Укра╖ни – Крим?!
А щодо друго╖ частини Вашого запитання, то тут, в Криму, я написав одну з найближчих мо╓му серцев╕ пов╕сть - «Поему про кам╕нь», яка присвячена цьому благословенному кра╓в╕, а також мо╖м мандр╕вкам по найвищих горах колишнього Радянського Союзу.
Михайло Вишняк:
- Якщо не секрет, що зараз у творчому портфел╕ письменника Анатол╕я Д╕марова?
Анатол╕й Д╕маров:
- В останн╕й час я почав розробляти ц╕лу сер╕ю ультракоротких новел, частину з яких опубл╕кував у журнал╕ «Ки╖в» та в «Л╕тературн╕й Укра╖н╕». Думаю ╕ надал╕ працювати над такими творами, де словам т╕сно, а думкам просторо. Буде нагода, охоче запропоную «Кримськ╕й св╕тлиц╕» щось ╕з таких нових сво╖х новел.
Михайло Вишняк:
- Що б Ви побажали мо╖м студентам, перш за все тим, хто навча╓ться на нещодавно створеному з в╕дд╕лення укра╖нсько╖ мови та л╕тератури ф╕лолог╕чного факультету окремого факультету укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ та укра╖нознавства Тавр╕йського нац╕онального ун╕верситету?
Анатол╕й Д╕маров:
- Мен╕ б дуже хот╕лося, щоб студентська молодь, наша майбутня зм╕на була г╕дною кращих син╕в ╕ дочок нашо╖ Укра╖ни, щоб вони мали ч╕тк╕ патр╕отичн╕ переконання, шанували нашу ╕стор╕ю, р╕дну мову ╕ культуру ╕ щоб отриман╕ за час навчання знання прислужилися ╖й у майбутн╕й пл╕дн╕й прац╕ по розбудов╕ в╕льно╖, незалежно╖ ╕ демократично╖ Укра╖ни.
Михайло Вишняк:
- ╤ насамк╕нець ще одне запитання. А що б Ви, Анатол╕ю Андр╕йовичу, побажали майже 800-тисячн╕й укра╖нськ╕й громад╕ Криму, читачам ╕ редакц╕╖ ╓дино╖ на п╕востров╕ укра╖номовно╖ газети «Кримська св╕тлиця»?
Анатол╕й Д╕маров:
- Я хот╕в би побажати мо╖м дорогим укра╖нцям, дорогим мо╖м землякам, не бути хохлами, як╕ так легко зр╕каються материнсько╖ мови ╕ забувають сво╓ укра╖нське кор╕ння. Бер╕ть приклад з тих же рос╕ян, з тих же кримських татар, в╕рмен, ╓вре╖в, що живуть поруч з вами.
А «Кримськ╕й св╕тлиц╕» - одн╕й з найц╕кав╕ших й найправдив╕ших газет Укра╖ни, яку я читаю з великою насолодою та яка вража╓ мене сво╓ю мужн╕стю, в╕дстоюванням укра╖нських ╕деал╕в, я побажав би ╕ надал╕ збер╕гати таку тверд╕сть, яку ой як нелегко зберегти в шов╕н╕стичному оточенн╕. Щастя вам ус╕м ╕ добра!
* * *
Тут до нашо╖ розмови долучилася дружина Анатол╕я Андр╕йовича - ╢вдок╕я Нестор╕вна – кандидат техн╕чних наук, доцент, яка багато рок╕в в╕ддала викладацьк╕й робот╕ в Ки╖вськ╕й пол╕техн╕ц╕ ╕ яка, до реч╕, добре об╕знана з сучасною укра╖нською л╕тературою.
╢вдок╕я Д╕марова:
- Я просто в захопленн╕ в╕д «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Хот╕лося, щоб вона завжди залишалася такою, як сьогодн╕. В Укра╖н╕ нема╓ ╕ншо╖ укра╖номовно╖ газети, яка б так профес╕йно ╕ патр╕отично, так по-державницькому висв╕тлювала под╕╖ нашого сьогодення та й нашу минулу ╕стор╕ю. Я вже не кажу про, так би мовити, техн╕чну сторону – дуже вдале макетування, виразн╕ рубрики. Газета пост╕йно пода╓ ц╕кав╕ матер╕али про кримське укра╖нство, про його життя. Ми нав╕ть уявлення не мали про те, чим живе укра╖нство Севастополя. Подобаються ╕ художн╕ твори, опубл╕кован╕ в газет╕. Вдало п╕дбираються л╕тературн╕ стор╕нки, на яких м╕стяться сам╕ найр╕зноман╕тн╕ш╕ матер╕али…
Тож хочеться побажати «Кримськ╕й св╕тлиц╕» ╕ надал╕ лишатися такою чесною, правдивою ╕ ц╕кавою, а ╖╖ прац╕вникам - тако╖ ж незм╕нно╖ позиц╕╖. Тримайтеся, ми з вами!

На фото: Анатол╕й Д╕маров, Михайло Вишняк, ╢вдок╕я Д╕марова.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2008 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6403

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков