"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2008 > Тема "Резонанс"
#41 за 10.10.2008
ПОЛ╤Т╤НФОРМАТОР У РЯС╤
ЗВИЧАЙНИЙ ШОВ╤Н╤ЗМ ПОЧ╤М ОП╤УМ ДЛЯ НАРОДУ? Досить зарозум╕лий початок прес-конференц╕╖ професора Андр╕я Кура╓ва, що у запису показав телеканал НТС, в╕дразу насторожив: «Я вир╕шив в╕дродити старий радянський жанр пол╕т╕нформац╕╖: коли до людей, що не читали газети, зверта╓ться людина, яка ╖х читала». «Звичайна робоча по╖здка, н╕чого сенсац╕йного» – це, звичайно, ╕ноземець лукавить. Що ж це за робота така в московського диякона, що в╕н дозволя╓ соб╕ коментувати д╕яльн╕сть св╕тських ос╕б ╕ кер╕вник╕в Укра╖ни? Але про це трохи п╕зн╕ше, а поки – думка деяких рос╕ян про нього п╕сля його скандального звернення до Дмитра Медвед╓ва на початку року: «Заяви Кура╓ва, як правило, провокац╕йн╕ ╕ ставлять за мету привернути увагу преси, оск╕льки основна д╕яльн╕сть його в останн╕ роки – це по╖здки по кра╖н╕ з так званими «м╕с╕онерськими» ц╕лями. А популярн╕сть пропов╕дника пада╓ ╕ п╕дтриму╓ться т╕льки завдяки пост╕йним скандалам». «Кура╓в, пров╕дник ╕дей середньов╕чного православ’я, переповнений ненавист╕ до людей ╕ншо╖ сексуально╖ ор╕╓нтац╕╖ ╕ назива╓ ╖х не ╕накше як сволотою», названий на сайт╕ Gay.Ru «гомофобом», тобто людиноненависником. Приблизно таким в╕н постав ╕ перед севастопольцями. Щоправда, серв╕льн╕ пророс╕йськ╕ журнал╕сти вид╕лили для себе мил╕ ╖м ╕мперськ╕ якост╕. А кореспондент «Народного каналу» застосувала до характеристики в╕зиту пол╕т╕нформатора досить р╕дк╕сне ╕ протиприродне словосполучення - «духовно-пол╕тичний». Запитайте в будь-якого священика, учня духовно╖ сем╕нар╕╖ або в╕руючо╖ людини, що ╓ церква – у в╕дпов╕д╕ сл╕в про пол╕тику не почу╓те. Справжня рел╕г╕я займа╓ться винятково душами, ╖хн╕м порятунком, а не торг╕влею гор╕лкою або сигаретами, не кажучи вже про участь у виборах. Навряд чи не зна╓ цього пан Кура╓в. Але багато севастопольц╕в таку характеристику, як «духовно-пол╕тичний» стосовно кл╕рика, «з’╖дають» спок╕йно. Уже перша в╕дпов╕дь, що пролунала, стосувалася недавн╕х под╕й у Груз╕╖ й в одкровеннях професора глядач╕ почули слова «╓врофашист Саакашв╕л╕», «помаранчев╕ ентуз╕асти». Дал╕ наш гуман╕ст, характеризуючи думку жител╕в ╤вано-Франк╕вська, тонко натяка╓, що «у тому рег╕он╕ Укра╖ни деф╕цит йоду». Розм╕рковуючи про стан Чорноморського флоту РФ ╕ в╕дсутн╕сть закону про Севастополь, диякон зовс╕м лукавить: «Я не можу соб╕ уявити, щоб наявн╕сть в╕йськово╖ бази де-небудь, скаж╕мо, в Осац╕, означало б, що громадяни Осаки позбавляються права вибору свого мера», «Я зовс╕м не розум╕ю. В╕рн╕ше, я розум╕ю лог╕ку Ки╓ва, але тод╕ я вважаю ╖╖ окупац╕йною. Якщо Ки╖в поводиться ╕з Севастополем, як ╕з захопленим м╕стом, – тод╕ зрозум╕ло». Пор╕внювати будь-яку ╕ноземну в╕йськову базу з м╕сцевою ун╕кальн╕стю не варто – адже навряд чи в т╕й же Осац╕ ╓ американськ╕ ЗМ╤ або газети, контрольован╕ янк╕. Очевидно, що в усьому св╕т╕ в╕йськов╕ бази мають огорожу ╕ пропускний режим ╕ виконують суто свою, властиву в╕йськовим, функц╕ю. А вплив Чорноморського флоту РФ на сусп╕льно-пол╕тичне ╕ культурне життя Севастополя просто величезний, ╕ не пом╕чати цього неправильно. Словосполучення «окупац╕йна лог╕ка Ки╓ва» також не витриму╓ жодно╖ критики. Який «окупант» стане вид╕ляти сотн╕ м╕льйон╕в гривень на розвиток м╕ста? Тобто, диякон Кура╓в такими словами п╕длива╓ бензин у тл╕ючий вогонь сепаратизму. ╤ м’якому осудов╕ погляд╕в Лужкова про приналежн╕сть Севастополя з боку професора не варто в╕рити. «Рос╕╖ не потр╕бний Севастополь. Рос╕╖ не потр╕бний Крим. Рос╕╖ потр╕бний св╕т. ╤ бажано – весь. Рос╕╖ потр╕бна Укра╖на», – в╕дпов╕да╓ Кура╓в, який прекрасно волод╕╓ прийомами риторики й ораторського мистецтва. «Для мене найважлив╕ше, щоб у нас, у «москал╕в», не в╕дн╕мали права вважати Укра╖ну сво╓ю Батьк╕вщиною», – продовжу╓ видавлювати сльозу в м╕сцево╖ публ╕ки диякон. Хоча навряд чи вс╕ «москал╕» вважають так, наприклад, к╕лька м╕льйон╕в вих╕дц╕в з Кавказу чи Середньо╖ Аз╕╖, як╕ проживають у Москв╕. Та й науковий етногенез ╕ вся попередня кривава ╕стор╕я вза╓мин рос╕ян з укра╖нцями, в╕йни, колон╕зац╕я, заслання у Сиб╕р, геноцид якось не п╕дтверджують емоц╕╖ Андр╕я Кура╓ва. Це вже давно притча во язицех... ╤ при╖жджий ф╕лософ поблажливо ╕де на компром╕с: «До реч╕, я зовс╕м не заперечую, якщо Рос╕я стане частиною Укра╖ни. Це все одно». Бздура, звичайно. Але з вуст професора звучить вагомо ╕ сол╕дно. Тобто, сол╕дна бздура. Дал╕, «грубо» перебивши важливого гостя, у роль скривдженого москаля вступа╓ якийсь А. Скрипников ╕з до цього не в╕домо╖ орган╕зац╕╖ «Рос╕йський Крим»: «Ви чита╓те по-укра╖нськи?» ╕, одержавши позитивну в╕дпов╕дь, п╕дсува╓ стор╕нку з п╕дручника укра╖нсько╖ л╕тератури для 8-го класу з в╕ршем Володимира Сам╕йленка «Ельдорадо», написаним 3 с╕чня 1886 року, ╕ тиця╓ пальцем прочитати два останн╕х абзаци. Висновок духовно╖ особи Андр╕я Кура╓ва п╕шов негайно: «Узагал╕, за так╕ реч╕ треба бити по морд╕, звичайно». Наводимо зазначений обраний в╕рш в ориг╕нал╕, без виривання сл╕в з контексту ╕ запропону╓мо читачев╕ вир╕шити самому, чи заслугову╓ мордобою з боку Кура╓ва укра╖нський поет час╕в царсько╖ Рос╕╖. З приводу ж письменника варто додати – а це необх╕дно зробити через традиц╕йну систематичну ╕ системну пророс╕йську пропагандистську д╕яльн╕сть телеканалу НТС, що мусу╓ це питання з величезною часткою «войовничо╖ непо╕нформованост╕», що в т╕ далек╕ часи сатиру Володимира Сам╕йленка (1864-1925) не друкували, як, до реч╕, ╕ в Радянськ╕й Укра╖н╕. Дуже вже ╖дко ╕ точно в╕н описував тод╕шню реальн╕сть. Тому його в╕рш╕ ходили в рукописних списках ╕ народ знав ╖х напам’ять, як ╕ сатиричн╕ в╕рш╕ Тараса Шевченка, ╕ Котляревського, ╕ багатьох ╕нших поет╕в. Якби телепрац╕вникам було дозволено пол╕пшити свою осв╕тню карму, вони багато ц╕кавого могли б почерпнути про прекрасного поета, що з любов’ю писав про Тараса Шевченка ╕ Лесю Укра╖нку, але ╕з сарказмом ставився ╕ до тод╕шн╕х «патр╕от╕в». Але вже ╕ за те дякувати телев╕з╕йникам, що не розкрили величезну та╓мницю про те, що насправд╕ в╕рш «Ельдорадо» придумано було в австр╕йському генштаб╕. Варто додати для учених людей ╕ тих, хто ╖м дов╕ря╓, що саме поняття сатири ╓ естетичною категор╕╓ю й у л╕тературному процес╕ вона займа╓ важливе м╕сце. Гоголь, Салтиков-Щедр╕н, Держав╕н, Аверченко, ╤льф ╕ Петров – це ╕мена, якими пиша╓ться Рос╕я, хоча сусп╕льний лад ними був критикований нещадно. Буало, Шиллер, Мопассан, Рабле, Св╕фт, Гейне, Байрон – представники цього жанру у св╕тов╕й л╕тератур╕. Прим╕ром, у поем╕ «Дон Жуан» Байрон зображу╓ Катерину ╤╤ з пристрастю до чолов╕к╕в, що дом╕ну╓ в числ╕ вс╕х ╖╖ урядових повноважень, як аморальну ╕ розпусну правительку, пороки ╕ примхи яко╖ породжували навколо не╖ атмосферу плазування, фаворитизму, пол╕тичних ╕нтриг. В╕н сатирично показу╓ ╕ ком╕чну нев╕дпов╕дн╕сть у н╕й зовн╕шнього вигляду, статусу в держав╕ ╕ внутр╕шн╕х потреб. А фракц╕╖ Парт╕╖ рег╕он╕в у м╕ськ╕й рад╕ вона саме цим ╕ дорога. За Кура╓вим, так ╕ згаданих сатирик╕в не треба друкувати? А що робити ╕з всесв╕тньо в╕домими рядками Михайла Лермонтова, написаними у кв╕тн╕ 1841 року: Прощай, немытая Россия, Страна рабов, страна господ, И вы, мундиры голубые, И ты, им преданный народ. Може, це теж русофоб╕я, ╕ за це поет заслугову╓ кари кура╓всько╖? Але у мордоб╕йця в ряс╕, безсумн╕вно, руки коротк╕ ╕ до ╕нших великих рос╕йських письменник╕в: «Народ, що блука╓ по ╢вроп╕ ╕ шука╓, що можна зруйнувати, знищити т╕льки для розваги» (Фед╕р Досто╓вський), «Найважлив╕шою ознакою вдач╕ рос╕йського народу ╓ його садистська жорсток╕сть» (Максим Горький), «Народ байдужий до найменшого обов’язку, до найменшо╖ справедливост╕, до найменшо╖ правди, народ, що не визна╓ людсько╖ г╕дност╕, що ц╕лком не визна╓ н╕ в╕льно╖ людини, н╕ в╕льно╖ думки» (Олександр Пушк╕н), «Ненависть до вол╕, рабство, що стало другою натурою, суттю рос╕йсько╖ людини, тавро рабства на усьому вигляд╕ рос╕янина, прагнення повчати вс╕х, всьому ╕ завжди» (Петро Чаада╓в), «Ми задоволен╕ тим, що в наших жилах тече ф╕нська ╕ монгольська кров» (Олександр Герцен). Микола Чернишевський узагал╕ був пронизливо жорстокий до характеристики тод╕шньо╖ Рос╕╖: «Основне наше поняття, найвперт╕ший наш переказ – те, що ми в усе вносимо ╕дею свавол╕... Кожний з нас - маленький Наполеон або, краще сказати, - Батий. Але, якщо кожний з нас - Батий, то що ж в╕дбува╓ться ╕з сусп╕льством, яке усе склада╓ться з Бати╖в?». Заочно ╕ через стол╕ття покаравши Володимира Сам╕йленка, диякон Кура╓в поверта╓ться в сучасн╕сть. Подаю сказану ним фразу ц╕лком: «Покаж╕ть мен╕, будь ласка, де в ╢вроп╕, куди прагне пан Ющенко ╕ його в╕дморозки, у шк╕льних п╕дручниках м╕стяться так╕ в╕рш╕ про сус╕дн╕ кра╖ни?! Ви можете соб╕ уявити, що у французькому п╕дручнику для школи будуть розм╕щен╕ част╕вки про н╕мц╕в, наприклад?! У стил╕ – «ну, як╕ ж вони ковбасники, в╕чно п’ян╕...»... Не можу я соб╕ в сучасн╕й ╢вроп╕ це уявити. Тому я ╕ говорю про Ющенка ╕ Саакашв╕л╕, що це р╕дк╕сне плем’я ╓врофашист╕в». Перекручування очевидн╕. Поет створив в╕рш про царську Рос╕ю, куди входила складовою частиною й Укра╖на. Про цей же симб╕оз мр╕╓, як ми могли бачити вище, ╕ пан Кура╓в. ╤ що це за лог╕ка в героя передач╕, коли в нього вибудову╓ться ланцюжок - «Володимир Сам╕йленко – Ющенко – Саакашв╕л╕» ╕ робиться досить образливий висновок з переконливою заявкою на свою персону як non grata для Укра╖ни. Переглядаю назви авторських програм професора Московсько╖ духовно╖ академ╕╖, старшого наукового сп╕вроб╕тника кафедри ф╕лософ╕╖ рел╕г╕╖ ╕ рел╕г╕╓знавства ф╕лософського факультету МДУ, диякона Андр╕я Кура╓ва з циклу «Школа богослов’я» у прямому еф╕р╕ рад╕останц╕╖ «Рос╕йська служба новин» – душа рад╕╓ в╕д допитливост╕ його розуму ╕ широти його погляд╕в. А дивлюся поруч на текст виступу на прес-конференц╕╖ – «невже це та сама Тетяна»? Чи вс╕ його досто╖нства хтось (а ми зна╓мо, хто) використав у сво╖й пропаганд╕, чи нетерпим╕сть до факту ╕снування незалежно╖ ╕ суверенно╖ Укра╖ни перемага╓ загальнолюдськ╕ ╕ гуманн╕ ц╕нност╕? А виступ при╖жджого ╕ноземця диякона Андр╕я Кура╓ва, який не обмежував себе н╕якими моральними рамками, уже рвуть на цитати пропагандисти з НТС, по╓днують ╖х з╕ сво╖ми н╕сен╕тницями, як ось думку про те, що краще б розм╕стили в п╕дручнику п’╓су «Мина Мазайло» Миколи Кул╕ша, де «висм╕ю╓ться суц╕льна укра╖н╕зац╕я». Читали б уважн╕ше ╕ вдумлив╕ше, пом╕тили б ╕ його сатиру на небажаючих сп╕лкуватися р╕дною мовою, наприклад, у словах: «По-моему, приличнее быть изнасилованной, чем украинизированной». Ну ╕ там ще багато чого ц╕кавого. Джерело укра╖нсько╖ мудрост╕, як ╕ мудрост╕ будь-якого ╕ншого народу, невичерпне. Шукали б сво╓, г╕дне ╕ пристойне м╕сце в Укра╖н╕. Микола ВЛАДЗ╤М╤РСЬКИЙ.
Володимир САМ╤ЙЛЕНКО ЕЛЬДОРАДО
Десь далеко ╓сть кра╖на Пишна, в╕льна, щастям горда, Кожний там живе щасливо — Держиморда, держиморда. В т╕й кра╖н╕ люблять волю, Всяк ╖╖ шука по змоз╕ ╤ про не╖ розмовля╓ — У остроз╕, у остроз╕. Там усяк говорить правду Неп╕дкупними устами, Там за правду щира дяка — Батогами, батогами. Там неправд╕ та злочинству Не вважають ╕ на волос, Там злочинних зараз лають — Та не вголос, та не вголос. Там уряд «блюде» закони, Дба про вс╕х, немов про р╕дних, За провинност╕ ж кара╓ — Т╕льки б╕дних, т╕льки б╕дних. Суд там скорий: як ти винен, То зашлють «без проволочки», А не винен, то й в╕дпустять — Без сорочки, без сорочки. В т╕й кра╖н╕ всякий може По заслуз╕ шани ждати: Там за те хрести й медал╕ — Для багатих, для багатих. Там тверез╕сть у поваз╕, Видно скр╕зь тверезу сп╕лку, Вс╕ там п’ють самую воду — Та гор╕лку, та гор╕лку. Там вс╕ люди роботящ╕, Там нар╕вн╕ з мужиками Вс╕ пани працюють щиро — Язиками, язиками. Там велика воля слову: Кожний пише все, що зна╓, ╤ цензура л╕беральна — Все черка╓, все черка╓. Там письменникам за працю Сам уряд склада╓ дяку ╤ з тр╕умфом ╖х провадить В Сиб╕ряку, в Сиб╕ряку. Там говорять по-французьки, Не то значн╕, а й лаке╖, ╤ пани вс╕ мови знають, — Кр╕м сво╓╖, кр╕м сво╓╖. Там з╕брались вс╕ народи: Москал╕, «хахли», поляки, ╤ живуть вони так дружно — Як собаки, як собаки. Там живе плем╕н усяких Престрашенна м╕шанина, ╤ за те той край зоветься — Русь ╓дина, Русь ╓дина. 3 с╕чня 1886
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2008 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6404
|