Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2788)
З потоку життя (5915)
Душі криниця (3315)
Українці мої... (1431)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1629)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤СТОР╤Я ФЕОДОС╤ЙСЬКО╥ «ПРОСВ╤ТИ» (1989-2012)
В 1994 роц╕ головою Феодос╕йсько╖ "Просв╕ти" обрали З. М. Багатову.


БЕЛЬГ╤Я В СТЕПАХ УКРА╥НИ
Перш╕ бельг╕йськ╕ п╕дпри╓мства з’явилися на територ╕╖ Укра╖ни у 1880-т╕ роки.


СМОЛЕНСЬКА КАТАСТРОФА: ПОЛЬСЬКА КОМ╤С╤Я ЗНАЙШЛА СЛ╤ДИ ВИБУХ╤ВКИ
За ╕нформац╕╓ю п╕дком╕с╕╖, завершено вивчення доказ╕в, що стосуються виявлення вибухових...


Оксана К╕сь, ╕сторик, автор досл╕дження про укра╖нок – пол╕тв'язн╕в ГУЛАГу: У ТАБОРАХ РОЛЬ СВЯЩЕНИКА БРАЛИ НА СЕБЕ Ж╤НКИ, НА ЩО В НОРМАЛЬНИХ УМОВАХ У ЖОДН╤Й ЦЕРКВ╤ НЕ МАЛИ Б ШАНСУ
Вистояли ╕ вижили т╕, хто мав незламну волю, хто чинив спротив гнобителям, хоча б др╕бний ╕...


Гульнара Бек╕рова, ╕сторик, кандидат пол╕тичних наук: ДЕПОРТАЦ╤Ю КРИМСЬКИХ ТАТАР У 1944 РОЦ╤ МОЖНА ПОР╤ВНЯТИ З╤ ЗНИЩЕННЯМ РОС╤╢Ю КРИМСЬКОГО ХАНСТВА
18 травня 1944 року - траг╕чний день в ╕стор╕╖ кримських татар. Пам'ять про нього завжди буде...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#41 за 10.10.2008
УПА ВОЮВАЛА ╤ НА КУБАН╤

«…Фронт поступово в╕ддалявся в╕д Кавказьких г╕р. Мертв╕ валялися вперем╕шку, байдуж╕ до клопоту живих, стискаючи в руках непотр╕бну вже ╖м б╕льше зброю. Трупи солдат╕в обгризали хиж╕ зв╕р╕, клювали дик╕ птахи, зброя ╕ржав╕ла. Правда, недовго, бо сотн╕ п╕дп╕льник╕в ОУН взялися ╖╖ збирати, чистити ╕ складувати. Велик╕ ╕ мал╕ печери на кавказьких крутосхилах були напхом напхан╕ ус╕ляким в╕йськовим добром, яке над╕йно охоронялося аж до приходу на терени П╕вн╕чного Кавказу в липн╕ сорок четвертого повстанських командир╕в з Укра╖ни. П╕д╕брано╖ та збережено╖ збро╖ вистачило б на к╕лька див╕з╕й…»
(з книги М. Андрусяка «Брати простор╕в»).

УПА ВОЮВАЛА ╤ НА КУБАН╤

Михайло Андрусяк – син повстанця. Тому його ╕нтерес до збройно╖ боротьби укра╖нського народу у пово╓нний пер╕од ц╕лком виправданий. Вже понад два десятил╕ття в╕н збира╓ матер╕али ╕ пише книги.
Найб╕льшим досягненням письменника ╓ документально-художня трилог╕я, що склада╓ться з книг: «Брати грому», «Брати вогню» ╕ «Брати простор╕в». Звучить, може, й занадто урочисто, але таким було життя його батька, саме так намага╓ться жити ╕ сам Михайло Андрусяк. Повинен же хтось в чистот╕ зберегти ╕дею! А збройна боротьба УПА – це далеко не найг╕рша стор╕нка укра╖нсько╖ ╕стор╕╖. Якщо брати до уваги р╕вень моб╕л╕зац╕╖ ус╕х здорових сил укра╖нського нац╕онального орган╕зму, то роки д╕яльност╕ ОУН були чи не найкращими.
Як сх╕дняк за походженням мушу визнати: за багатьма показниками збройну боротьбу УПА на теренах Зах╕дно╖ Укра╖ни варто б оц╕нити вище, н╕ж боротьбу розр╕знених отаманських загон╕в на Сход╕ в роки громадянсько╖ в╕йни. Укра╖нц╕ робили уроки з попередн╕х помилок ╕ вчилися воювати добре. Це визнали вс╕.
Проте не вс╕ знають, що загони УПА д╕яли ╕ на Кубан╕, ╕ у передг╕р’ях Кавказу. Дос╕ було малувато ╕нформац╕╖… Тому книга Михайла Андрусяка «Брати простор╕в» ╓ великим кроком уперед. Можна т╕льки пишатися таким плодовитим автором ╕, тим б╕льше, гр╕х оминати його самого, буваючи на Прикарпатт╕. Тому, посп╕лкувавшись досхочу ╕з Мирославом Симчичем (в УПА в╕н був в╕домий як сотенний «Кривон╕с»), я за╖хав ╕ у коломийську друкарню ╕мен╕ Шухевича, головою правл╕ння яко╖ ╓ пан Михайло.
Зм╕ст нашо╖ розмови передаю читачам.
- Пане Михайле, коли ви почали писати про збройну боротьбу УПА?
- Матер╕али почав збирати ще у 1985 роц╕. Це були спогади батька, матер╕ та ╖хн╕х найближчих друз╕в. Тих людей, як╕ були на в╕стр╕ боротьби.
- Не страшно було тод╕?
- Мен╕ й тод╕ ставили под╕бн╕ запитання… Але я ус╕м говорив: «Сво╖ 9 грам╕в я заробив давно. Яка р╕зниця, коли я ╖х отримаю? Чи ╖х буде 9, чи десять раз╕в по 9?». Поки ми, укра╖нц╕, не скинемо ярмо власного страху, повноц╕нно╖ Укра╖ни не буде. Нам нема чого боятися – ми ж на сво╖й земл╕! ╤ нав╕ть не вимага╓мо повернення Берестейщини, Курщини, Кубан╕… Не л╕зьте до нас – ось ╓дине прохання!
- Стосовно Кубан╕. Наск╕льки мен╕ в╕домо, у книз╕ «Брати простор╕в» якраз ╕ йдеться про Кубань. ╤ про оун╕вське п╕дп╕лля, ╕ про загони УПА. Там ф╕гуру╓ Пантелеймон Василевський, з яким я зустр╕чався с╕м чи в╕с╕м рок╕в тому. ╤ в╕д нього я немало чув про бо╖ на Кубан╕… Вважав це надзвичайно ц╕кавим фактом, згадував про це у сво╖х публ╕кац╕ях… Але ви написали ц╕лу книгу! Думаю, ╖╖ охоче читатимуть досл╕дники УПА.
- Так, це ц╕кава стор╕нка. Проте, н╕чого дивного нема╓ в тому, що збройна боротьба укра╖нського народу перекинулася на Кубань. Адже було р╕шення Конгресу поневолених народ╕в про максимальне поширення д╕яльност╕ ОУН ╕ УПА, про контакти з ╕ншими народами СРСР, як╕ чинили оп╕р б╕льшовикам. Найкращ╕ умови для партизансько╖ боротьби були в Адиге╖. Кор╕нних жител╕в комун╕сти вивозили у концтабори, а кого не встигли – т╕ партизанили в л╕сах…
- Це тр╕шки нагаду╓ ╕стор╕ю з кримськими татарами. Депортували ж не вс╕х, деяк╕ пастухи (особливо якщо вони були колишн╕ми партизанами) ще довго ховалися в р╕дних горах…
- ╤ адигейц╕ партизанили. ╥хнього л╕дера Келеч Г╕рея комун╕сти розстр╕ляли у с╕чн╕ 1947 року. Багато адигейц╕в (козаки часом називали ╖х «черкесами») воювали в сотнях Шума ╕ Гомона. Саме цими двома в╕йськовими одиницями була представлена УПА на Закубанн╕. Точн╕ше, КоПА – такою була самоназва; вона розшифровувалася як: Козацька Повстанська Арм╕я. Адже к╕стяк арм╕╖ становили кубанськ╕ козаки, адигейц╕ ж найчаст╕ше були розв╕дниками; вони знали в р╕дних горах кожен кущ, кожну стежку. Стосунки м╕ж ними були побратимськими, ╕снувало неписане правило: «Сам погибай, а товариша виручай!».
- А я пригадую спогад Василевського, як адигейц╕ «ставали до намазу»… Отже, були глибоко в╕руючими людьми, мусульманами. Для мене це важливий факт, в╕н говорить про толерантн╕сть у рел╕г╕йн╕й сфер╕.
- Звичайно ж, ОУН не несла на Кубань нетолерантност╕. Мусульмани залишалися мусульманами, а з козаками проводив молитву капелан Гуня, який на той час розм╕няв уже п’ятий десяток рок╕в… Сам в╕н з кубанц╕в, мав свою параф╕ю у Сх╕дн╕й Укра╖н╕. Повстанц╕ знали молитву «Отче наш», щоденно проказували «Боже великий, ╓диний», а зак╕нчувався вран╕шн╕й ритуал г╕мном - «Ще не вмерла Укра╖на».
- Як важливо знати ус╕ ц╕ детал╕…
- Тому й захоплю╓ мене оця досл╕дницька робота, бо вона да╓ можлив╕сть «реставрувати» минуле, реконструювати ту чи ╕ншу под╕ю… Адже нащадкам важливо знати нав╕ть др╕бн╕ детал╕. Скаж╕мо, те, що п╕д час молитви командир Шум стояв л╕воруч в╕д капелана Гун╕, а пол╕твиховник «В╕рний» знаходився тр╕шки позаду в╕д нього. Або те, що Гуня був одягнутий у в╕йськову форму, а на ши╖ носив великий хрест, майстерно зроблений з кизилового дерева…
- Так, це дуже допомагало б при зйомках ф╕льму про КоПА. Якби до тако╖ ╕де╖ колись д╕йшли руки…
- В КоПА були деяк╕ особливост╕, якщо пор╕внювати ╖╖ з УПА. Скаж╕мо, було впроваджено звертання: «Друже козак». ╤ в╕талися повстанц╕ трохи по-╕ншому: «Слава Кубан╕! Слава героям!» Але на пол╕тзаняттях говорили про те, що Кубань ╓ нев╕д’╓мною частиною майбутньо╖ незалежно╖ Укра╖ни.
- А пол╕твиховником «В╕рним» був сам Пантелеймон Василевський, колишн╕й червоноарм╕╓ць ╕ водночас в╕дданий член ОУН?
- Так, саме в╕н. ╤ червоноарм╕╓ць, ╕ оун╕вець. А ще син петлюр╕вця, причому не будь-якого, а нагородженого ср╕бним годинником з рук самого Симона Петлюри! Справжн╓ пр╕звище Василевського – Блажунь. Його батько Микола Блажунь загинув на П╕вноч╕, куди був вивезений як «куркуль»… Всиновив малого Панька литовець Казим╕р Вас╕ляускас, який в Укра╖н╕ жив п╕д пр╕звищем Василевський – про це можна говорити дуже довго, але краще прочитати книгу.
- Так, у дол╕ Василевського переплелося багато неймов╕рних ╕стор╕й, ц╕кавих факт╕в. Але повернемося до сотн╕ Шума. Як проводилося навчання козак╕в?
- Командири ро╖в проводили ранкову зарядку, тому стр╕льц╕ були у добр╕й спортивн╕й форм╕. В╕йськовий вишк╕л починався п╕сля сн╕данку. Тактичн╕ навчання проводили Шум, Десна ╕ Дн╕про. Вивчали тактику ближнього бою в умовах г╕р ╕ л╕с╕в, зокрема вчилися користуватися гранатами для враження закритих ц╕лей – з урахуванням рель╓фу м╕сцевост╕…
Добре волод╕ли вогнепальною ╕ холодною збро╓ю, вивчали прийоми рукопашного бою. Приспан╕ козацьк╕ гени мимовол╕ прокидалися - з повстанц╕в могли б вийти чудов╕ командири! А восени 1945 року з Радянсько╖ арм╕╖ вже масово поверталися козаки, отже, за певного переб╕гу под╕й воювати проти б╕льшовик╕в було б ╕з ким. Але поки що сотенн╕ Шум ╕ Гом╕н не мали вказ╕вок для зб╕льшення чисельност╕ партизансько╖ арм╕╖. Вважалося, що достатньо ╕ двох сотень вишколених козак╕в.
Сотня Гомона оперувала неподал╕к в╕д Майкопа, а сотня Шума – п╕вденн╕ше Хадиженська, тобто ближче до Кавказького хребта.
- А хто приховував сво╖ ╕мена за псевдами «Шум», «Десна», «Дн╕про» - зараз в╕домо?
- «Десна» - це колишн╕й лейтенант Червоно╖ Арм╕╖, родом з Черн╕г╕вщини, «Дн╕про» - родом з В╕нниччини. Його справжн╓ ╕м’я – Дмитро Гречуха. Повстанськ╕ командири «Крук», «Дуб», «Гр╕м» - були колишн╕ми фронтовими оф╕церами, ус╕ родом з╕ Сх╕дно╖ Укра╖ни.
- Отже, ОУН ум╕ла п╕дбирати кадри. Новачк╕в на Кавказ не посилали. А зв╕дки родом був сам «Шум»?
- Його справжн╓ ╕м’я - Василь Плет╕нь. Народився в╕н у 1909 роц╕ на Кубан╕ в станиц╕ Батуринськ╕й. Його батько був св╕домим укра╖нцем, якого б╕льшовики заслали до Сиб╕ру, де в╕н ╕ загинув. Аби не повторити долю батька, Василь записався в документах Пл╕т╕ним.
Це дозволило йому вступити до Саратовського в╕йськового училища ╕ згодом стати командиром Червоно╖ арм╕╖. Два роки в╕н служив на П╕вн╕чному Кавказ╕ в г╕рськостр╕лецькому полку. Тому добре знав топограф╕ю Закубання ╕ Прикавказзя. У 1939 роц╕ його в╕йськова частина опинилася в Зах╕дн╕й Укра╖н╕. Причому дислокувалася не в Карпатах – хоч це було б лог╕чн╕ше – а саме на Волин╕, б╕ля Луцька.
Як укра╖нець ╕ син репресованого, Василь Плет╕нь (в╕н уже був кап╕таном Пл╕т╕ним) симпатизував нац╕онал╕стам. У 1941 роц╕ п╕д час нер╕вного бою з г╕тлер╕вцями його полк був розбитий. Рятувалися хто як м╕г… Кап╕тан Пл╕т╕н зум╕в розшукати п╕дп╕льник╕в ╕ згодом командував бо╖вкою ОУН на Волин╕. П╕зн╕ше в╕н був ╕нструктором бойово╖ п╕дготовки в старшинськ╕й школ╕ УПА.
- Зрозум╕ло, що кращу кандидатуру знайти було б важко. Про бо╖ КоПА щось в╕домо?
- Повстанц╕ Шума ╕ Гомона нер╕дко об’╓днувалися ╕ сп╕льними зусиллями громили велик╕ гарн╕зони НКВД. В рейди ходили частенько… Треба сказати, що озбро╓ння в КоПА не бракувало, тому воювали дуже ефективно. В сотн╕ Шума, скаж╕мо, було 170 стр╕льц╕в, ╕ кожен мав автомат ППШ, п╕столет, гранати, н╕ж… Розв╕дники зам╕сть ППШ носили н╕мецьк╕ автомати, адже ╖х легко було заховати п╕д плащ-накидкою. Не бракувало ╕ снайперських гвинт╕вок, ручних ╕ крупнокал╕берних кулемет╕в. ╤нколи застосовували м╕номети ╕ нав╕ть г╕рськ╕ гармати – цього добра також вистачало. А вс╕ п╕дступи в╕д Хадиженська до г╕р повстанц╕ щ╕льно зам╕нували. Тому почувалися повноправними господарями чималенько╖ територ╕╖.
З великих бо╖в можна назвати б╕й на Пшадських водоспадах. Це було у травн╕ 1945 року; повстанц╕ хот╕ли зв╕льнити три тисяч╕ пол╕тв’язн╕в, як╕ працювали на в╕дбудов╕ цементного заводу в район╕ станц╕╖ Нижньобакансько╖. На жаль, це завдання виконати не вдалося, оск╕льки довелося вступити в б╕й з ц╕лим полком НКВД. Б╕льшовики, маючи п’ятикратну перевагу в жив╕й сил╕, вир╕шили взяти в к╕льце ╕ повн╕стю винищити повстанц╕в.
Вони лише не врахували, що кап╕тан г╕рськостр╕лецького полку Василь Плет╕нь добре вм╕в воювати у горах. Зам╕сть того, щоб зайняти кругову оборону, повстанц╕ видряпалися крутими скелями на вершину ╕, дочекавшись, поки червонопогонники скупчаться, вдарили у щ╕льний натовп.
Б╕й тривав дванадцять годин... Енкаведисти втратили понад дв╕ст╕ чолов╕к убитими, поранених було ще б╕льше. Щоправда, й повстанц╕ поховали двадцять сво╖х побратим╕в… Поховали козак╕в неподал╕к в╕д м╕сця бою, а м╕сце поховання нанесли на карт╕. Через м╕сяць могили облагородили, але хрест╕в не ставили.
Сп╕вв╕дношення втрат з обох стор╕н показало, що КоПА воювати вм╕╓, ма╓ перевагу ╕ в морально-психолог╕чному план╕, ╕ у в╕йськов╕й виучц╕. Якби справд╕ виникла в╕йна м╕ж Сходом ╕ Заходом, на що розраховувало тод╕ кер╕вництво ОУН, то Козацька Повстанська Арм╕я могла б стати серйозною м╕л╕тарною потугою.
- Вона могла б бути основою для ╓диного антиб╕льшовицького фронту на Кавказ╕. Якщо охоче брали зброю до рук кубанц╕, то й кавказьк╕ народи не сид╕ли б, склавши руки…
- Про певн╕ перспективи для розгортання тако╖ боротьби красномовно св╕дчить спецоперац╕я на зал╕зниц╕, яку пров╕в у травн╕ 1945 року пол╕твиховник В╕рний з ро╓м стр╕льц╕в. В╕н отримав наказ д╕статися до станц╕╖ Пшиш ╕ зупинити по╖зд, що ╖хав з ╢ревана до Ростова. Як встановила повстанська розв╕дка, цим по╖здом перевозитимуть пол╕тв’язн╕в.
Б╕йц╕ В╕рного були вдягнен╕ у радянську в╕йськову форму, але з синьо-жовтими стр╕чками на п╕лотках. Вони зупинили по╖зд, перев╕вши стр╕лки, зр╕зали чергою начальника конвою, роззбро╖ли червонопогонник╕в, закривши ╖х у за╜ратованому купе.
А в’язн╕в випустили на волю. Що тут почалося! Вдячн╕ сво╖м визволителям, вони заговорили в╕рменською, грузинською, абхазькою, осетинською, азербайджанською мовами… Виявилося, що серед «спецконтингенту» ╓ чеченц╕, ╕нгуш╕, курди ╕ нав╕ть дек╕лька турк╕в!
Вс╕ просилися до повстанського в╕йська… Але сотенний Шум не мав повноважень зб╕льшувати партизанськ╕ сили. До сотн╕ прийняли лише молодого л╕каря з В╕рмен╕╖ - Ашота Алтуняна ╕ грузина, який добре знався на рад╕осправ╕. Той за короткий час налагодив ╕ настро╖в на потр╕бн╕ хвил╕ ус╕ наявн╕ у повстанц╕в рад╕оприймач╕. Це дало можлив╕сть В╕рному щодня слухати новини з╕ св╕ту. А це позитивно вплинуло на по╕нформован╕сть особового складу КоПА. Звичайно ж повстанський рух на Кавказ╕ мав велик╕ перспективи!
- Дивно, що про це дос╕ не було в╕домо…
- На Кубан╕ д╕яла так звана «шептана пропаганда». Жодного рядка в прес╕, жодного пов╕домлення по рад╕о! Але сексоти розпускали чутки, що в горах д╕ють колишн╕ есес╕вц╕ та гестап╕вц╕. Це робилося для того, щоб зменшити базу партизанського руху. Проте кубанц╕ з найближчих околиць добре знали ╕стинний стан справ ╕ вважали за честь допомогти КоПА.
- Очевидно, добре працювало ╕
оун╕вське п╕дп╕лля, яке було збагачене зах╕дноукра╖нським досв╕дом.
- Звичайно. П╕дп╕льники пост╕йно поширювали л╕тературу, лист╕вки. Причому нер╕дко й рос╕йською мовою. Ось наприклад: «Донцы! Украинские повстанцы-бандеровцы бьют Гитлера и Сталина! Украинские революционеры – ваши друзья по оружию! Не стреляйте в украинских повстанцев, которые подняли борьбу против гитлеровских и сталинских извергов человечества!
Долой гитлеровско-сталинский террор!
Да здравствует мир и дружба народов!
1945 г. Украинские повстанцы».
- Отже, нав╕ть, якщо КоПА ╕ не становила собою яко╖сь велико╖ м╕л╕тарно╖ потуги (принаймн╕, ╖╖ не можна пор╕внювати з партизанською арм╕╓ю Т╕то, яка д╕яла на Балканах) все ж, ╖╖ значення для укра╖нсько╖ справи було величезним! По-перше, це був досв╕д сп╕льно╖ боротьби разом з кавказцями; адже, кр╕м бо╖в, були ще й найт╕сн╕ш╕ контакти завдяки розгалуженому п╕дп╕ллю. В╕д Мирослава Симчича я знаю, що грузинський кур╕нь УПА передислокувався на Кавказ, хай ╕ не в повному склад╕… Не чув про серйозну антиб╕льшовицьку «партизанку» в Груз╕╖, але ж як╕сь п╕дп╕льн╕ зв’язки лишилися!
- Очевидно, так. Козацька Повстанська Арм╕я припинила сво╓ ╕снування лише наприк╕нц╕ 1950 року. Багато козак╕в легал╕зувалися п╕д ╕ншими пр╕звищами в Груз╕╖ та ╕нших республ╕ках Закавказзя. Вс╕ вони мали переконлив╕ «легенди», тому змогли розпочати мирне життя. Дехто опинився ╕ в Середн╕й Аз╕╖. Очевидно, певну роль в╕д╕грало те, що в УПА було чимало представник╕в поневолених народ╕в, ╕ як╕сь зв’язки залишилися нав╕ть п╕сля зак╕нчення збройно╖ боротьби.
Розв╕дувальна робота ╕ контррозв╕дка в ОУН, УПА ╕ КоПА були дуже добре налагоджен╕. Скаж╕мо, п╕сля вдало╖ операц╕╖ на станц╕╖ Пшиш повстанц╕ захопили к╕лька м╕шк╕в папер╕в – це були особов╕ справи пол╕тв’язн╕в. К╕лька дн╕в пол╕твиховник В╕рний вивчав ц╕ документи – а там було дуже багато ц╕кавого! Скаж╕мо, протоколи допит╕в, винесен╕ вироки…
- Маючи таку ╕нформац╕ю, можна було б з м╕н╕мальним ризиком п╕дбирати потр╕бних для п╕дп╕лля людей!
- Звичайно. Думаю, багато що з того знадобилося… Але не т╕льки контактами з кавказцями було ц╕нне укра╖нське п╕дп╕лля на Кубан╕. Воно мало велике значення ╕ для збройно╖ боротьби у Карпатах! Уяв╕ть соб╕, з Кубан╕ Пантелеймон Василевський привозив нав╕ть л╕ки для пров╕дника «Сталя». У 1946 роц╕ в╕н прив╕з на Буковину ц╕лий «Студебекер» з╕ збро╓ю та амун╕ц╕╓ю!
Мало того – саме вилит╕ в ╢йську на шрифтоливарному завод╕ укра╖нськ╕ л╕тери ╢, ╤, ╥ для друкарських машинок потрапляли у карпатськ╕ кри╖вки! Ними друкували лист╕вки та ╕ншу пропагандистську л╕тературу. Отже, роль кубанського п╕дп╕лля була дуже великою. ╤ ми не ма╓мо права забувати цю стор╕нку укра╖нсько╖ ╕стор╕╖…
Серг╕й ЛАЩЕНКО.
Коломия – Льв╕в.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2008 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6406

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков