Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2008 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#41 за 10.10.2008
ЧИ ЗАСП╤ВА╢ Д╤ВЧИНА В ЛУЗ╤?

Б╕ля криниц╕ в той веч╕р з╕брались д╕вчата. А десь з-за р╕ки, мовби прост╕с╕нько до ╖хнього гурту, повол╕ плив золотим човником м╕сяць. Голубий спок╕й солодкою знемогою налягав на дерева ╕ трави, наближаючи коротку петр╕вчану н╕ч. ╤ ось в╕д криниц╕ полинуло до з╕р:
На город╕ криниченька з водою.
Пора, пора нам, д╕воньки, додому...
То сп╕вали д╕вчата «Петр╕вку». Л╕рична мелод╕я, розлога ╕ щира, ще й нин╕ звучить мен╕ через десятир╕ччя. Здолала п╕сня ╕ час, ╕ в╕дстань... Сп╕вали д╕вчата б╕ля криниц╕, сп╕вали д╕вчата у садках, ╕ т╕ п╕сн╕ перегукувались м╕ж собою, ╕ ними заслуховувались зор╕...
Бо що таке п╕сня? Це те, без чого людина не може жити. Народ в╕ками творив чудов╕ мелод╕╖, ╕ передавалися вони з покол╕ння у покол╕ння.
╤ щасливий був той автор, чия п╕сня ставала народною.
П╕сня завжди була потребою душ╕ людини. А душею п╕сн╕ завжди була ╕ ╓ мелод╕я. То яко╖ ж п╕сн╕ сьогодн╕ потребу╓ народ? Якою мелод╕╓ю захопиться молодь, щоб ╖╖, ту п╕сню, п╕дхопити та й узяти до вжитку?
Може, ось таку мугичку, здешевлену й прим╕тивну?
Ми на лестн╕чной площадке
Лобизал╕сь, как лошадки.
А потом пошл╕ в кусти
Я ╕ ти...
На н╕кчемний текст накладена й н╕кчемна мелод╕йка. А викону╓ться вона нап╕вроздягненою поп-з╕ркою, яка хтиво вигина╓ться на сцен╕ та, п╕днявши долоньки ╕ ляпаючи ними над головою, заклика╓ залу п╕дтримувати ╖╖.
Так╕ п╕сн╕ брудною зливою спадають на голови нашо╖ молод╕. Вони розбещують ╕ деб╕л╕зують людину. Найактивн╕шу участь бере у цьому телебачення. Невже ми, розумна нац╕я, не бачимо, як на кожному кроц╕ з допомогою екрана пропагу╓ться в╕двертий секс ╕ особачу╓ться висока суть кохання? Саме таке особачене кохання перекочову╓ на екранах ╕з сер╕╖ в сер╕ю. ╤ синдром розхристано╖ вседозволеност╕ переселя╓ться й на естраду. Онде ледь-ледь зодягнута артистка чи, як ╖╖ нин╕ називають, поп-з╕рка, вихля╓ сп╕дницею п╕д шалений гурк╕т барабан╕в ╕ в екстаз╕ вигуку╓:
Я тебя не отпущу,
Я тебя хочу, хочу, хочу...
З╕ сцени клубочиться дим, шален╕╓ у диких танцях оточення «з╕рки». А в зал╕ наелектризована публ╕ка з╕ свистом ╕ вереском п╕дтриму╓ той виступ. ╤ орган╕заторам цього «мистецтва» зда╓ться, що вони пропагують новаторський вид танц╕в. Але ж таке вже було: под╕бн╕ танц╕ ╕ сп╕ви демонстрували племена троп╕чно╖ Африки...
Обамбулення молод╕ трива╓ з мовчазно╖ згоди тих, хто за такий стан сьогодн╕шньо╖ естради мав би нести в╕дпов╕дальн╕сть. Хот╕лося б нин╕ запитати у наших керманич╕в, як╕ в╕дають культурою: чи бачите ви, що нам несе сьогодн╕шн╓ телебачення? Чому ми майже не чу╓мо хорового сп╕ву, ╕ справжня укра╖нська п╕сня стала р╕дк╕сним гостем в еф╕р╕ й на екран╕?
Г╕рко ╕ боляче про це писати, але там, де нема╓ поваги до нац╕онально╖ культури, де не спираються на класичн╕ досягнення багатов╕кових нац╕ональних надбань, така порожнеча наповню╓ться здичав╕нням ╕ наругою над ними. Те, що нам безпардонно втовкмачують з екран╕в телебачення, лише розбещу╓ молодь ╕ в╕ддаля╓ ╖╖ в╕д справжньо╖ високо╖ культури.
А попередня влада розвалила не т╕льки економ╕ку села, але ╕ його культуру. Пройд╕ться селами. Працювати з молоддю н╕кому. Зам╕сть клубу запрошують хлопц╕в ╕ д╕вчат бари. Культарм╕йц╕ сидять на м╕зерно-голодн╕й зарплатн╕ або шукають додатков╕ зароб╕тки. Або ж ви╖жджають ╕з села. Тут, як кажуть, не до п╕сн╕.
Тож чи засп╕ва╓ д╕вчина п╕сню у луз╕ п╕д вербами, якщо вона ╖╖ не чула ╕ не зна╓?
Тож думаймо, люди добр╕, як повернути народов╕ його п╕сню.
Василь КРАВЧУК,
заслужений прац╕вник культури Укра╖ни.
м. ╤зяслав Хмельницько╖ област╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #41 за 10.10.2008 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6409

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков