"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2008 > Тема "Урок української"
#42 за 17.10.2008
МОВА ПРО МОВУ
Борис ОЛ╤ЙНИК
Гей, укра╖нц╕, славн╕ братове! Станьмо на захист р╕дно╖ мови. Олег Герман.
Якщо не вдаватись у розлог╕ теор╕╖, то головне покликання мови - творити ╕з б╕олог╕чно╖ людини розумну, себто громадянина, який не плава╓ у вакуум╕, а ходить по земл╕ певно╖ держави. Отже, вс╕х, хто живе ╕ д╕╓ в Укра╖н╕ суверенн╕й, ма╓ об’╓днувати в сусп╕льство укра╖нська мова, яку всього-на-всього треба знати. Саме з таких простих ╕ природних, як пов╕тря, засад ╕ виходили депутати, як╕ майже два десятил╕ття тому на сес╕╖ Верховно╖ Ради ще УРСР утверджували державн╕сть укра╖нсько╖ мови. Як тод╕шн╕й допов╕дач з цього питання, я закликав обранц╕в: «Запевняю: ви вчините акт, який нав╕ки залишиться в пам’ят╕ укра╖нського народу. Ви здобудете ще глибшу шанобу сво╖х д╕тей ╕ онук╕в за те, що прилучите ╖х до укра╖нсько╖ мови – одн╕╓╖ з найсп╕вуч╕ших не лише в слов’янств╕, а й у всьому св╕т╕». Закон прийняли одноголосно. Настр╕й тод╕ був урочо п╕днесений. Цього не в╕дчуваю сьогодн╕, на с╕мнадцятому роц╕ незалежност╕, оск╕льки прост╕р функц╕онування, себто житт╓д╕яльност╕ р╕дного слова, хоч як парадоксально, пом╕тно звужу╓ться. Зазвичай у нас передус╕м гр╕шать на тиск п╕вн╕чного сус╕да. Пробачте, а де ж наша держава, яка ╕ пальцем не поворухнула, коли згасають чи ледве живот╕ють укра╖нськ╕ часописи? Перш н╕ж звинувачувати когось, варто подивитися на сво╖х малорос╕в, що «записалися» у великороси ╕ впродовж десятил╕ть не спроможн╕ вивчити р╕дно╖ мови. Саме вони найголосн╕ше волають про тиск «укра╖н╕зац╕╖». Звертаюся до питомих рос╕ян: та зупин╕ть цих самозванц╕в, як╕, виступаючи в╕д вашого ╕мен╕, сво╓ю бездарн╕стю компрометують ╕ принижують рос╕йську нац╕ю! Найпоказов╕ша ознака пров╕нц╕ал╕зму - непереб╕рливе перевдягання в чуже, яке часто пасу╓ так, як коров╕ с╕дло. Прислухайтесь: «л╕зинг», «факторинг», «франчайзинг», «факс», «ксерокс», «принтер», «картридж», «в╕нчестер» (виявля╓ться, це не зброя, а всього лише «програма забезпечення»), «стемплер», «пен╕тенц╕арна» (прости, Господи) система. А один чолов╕к почув по телев╕з╕╖: «...як ╕нформував нас ньюсмейкер Президента». Жоден завойовник так тр╕умфально не полонив наш духовний прост╕р! До того ж, без найменшого нашого спротиву. Та й хто чинитиме оп╕р? Преса? Але це вже не преса, а «мед╕а», ╕ перейма╓ться вона «бриф╕нгами», «рейтингами» та «промоушингами». Може, телев╕з╕я? Але ж там т╕льки й чути про нов╕ «спре╖», «памперси» та «дуплекси». То, може, пробачте, мистц╕ та мисткин╕? Та вони вже й мистецтво пром╕няли на «арт», ╕ тепер у них - «арт-ринок», «арт-фестивал╕» чи «арт-менеджери», сам╕ ж т╕льки те й роблять, що утверджують власний «бренд». А вс╕м же оцим «м╕н╕-супер-маркетам», «бастерам», «блокбастерам» ╕ вище названим покручам в укра╖нськ╕й мов╕ ╓ сво╖, нормальн╕ в╕дпов╕дники. На жаль, нав╕ть п╕сля утвердження Закону про державн╕сть укра╖нсько╖ мови, який мав би поставити остаточну крапку в ц╕й болюч╕й тем╕, мовн╕ проблеми, схоже, лише починаються. Зазвичай деяк╕ велеречив╕ ревнител╕ р╕дно╖ словесност╕ дал╕ ридань над тим, як забороняли «мову калинову», не йдуть. Це базарне л╕рництво, схоже, покликане одвернути нас в╕д законного запитання: а що ми зробили уже в суверенн╕й, де вс╕ ц╕ заборони знято ╕ впроваджено державн╕сть укра╖нсько╖ мови? В╕дпов╕дь, на жаль, невт╕шна: кр╕м окремих самод╕яльних акц╕й, кр╕м спорадичних доброд╕йних запомог, на р╕вн╕ державному реально ╕, по сут╕, спод╕яно не вельми багато. Вклон╕мося подвижництву св╕тло╖ пам’ят╕ Анатол╕я Погр╕бного, який мужньо протистояв н╕веляц╕йн╕й практиц╕ щодо мови. Згадаймо добрим словом «Просв╕ту», яка не да╓ заснути нам у клочч╕ байдужост╕ стараннями ╖╖ чолового Павла Мовчана. Подякуймо й журналов╕ «Дн╕про» з головним його редактором Миколою Лук╕вим, що не обминають мовно╖ проблеми. ╤ професоров╕ Василю Васильовичу Яременку та ще багатьом поборникам р╕дного слова. Вони ╓ в кожному сел╕ й м╕ст╕, ╖х - сотн╕ тисяч, якщо не м╕льйони. Але, на жаль, ц╕ ентуз╕асти - безср╕бники, як ╕ ╖хн╕ зусилля, не скоординован╕ ц╕леспрямованою державною п╕дтримкою ╕ передус╕м м╕сцевою владою. З чого варто почати? Як на мене, з╕ створення ком╕тету захисту укра╖нсько╖ мови, про що я впродовж рок╕в виступаю з парламентсько╖ та ╕нших трибун, апелюючи до громадськост╕ та до найвищих владних структур. Цей ком╕тет ма╓ не лише захищати мову в╕д засм╕чення безграмотною ╕ноземщиною, а й координувати зусилля вс╕х доброчинц╕в, реагувати на ╖хн╕ сигнали стосовно нехлюйського, а то й ворожого ставлення до р╕дно╖ словесност╕; планувати узгоджен╕ д╕╖ у ц╕й сфер╕ тощо. Одним словом, вести посл╕довну державну пол╕тику, що ма╓ в╕ддзеркалитися у сам╕й назв╕: Державний ком╕тет захисту укра╖нсько╖ мови. До його складу мали б ув╕йти, окр╕м в╕домих учених-ф╕лолог╕в, видатн╕ педагоги, психологи, ф╕лософи, учител╕-практики, ╕сторики, письменники, митц╕, театральн╕ д╕яч╕, пол╕тологи, спортсмени, в╕йськов╕ спец╕ал╕сти, служител╕ культу, авторитетн╕ особистост╕, як╕ репрезентують увесь спектр духовно╖ й сусп╕льно-пол╕тично╖ сфери. Статк╕в на цю вкрай потр╕бну справу п╕шло б не так ╕ багато. Певен, що патр╕отично налаштован╕ д╕яч╕ взялися б за д╕ло ╕ на громадських засадах. Але апарат ком╕тету ма╓ утримувати держава. Зрозум╕ло, будь-яке починання можна реал╕зувати лише за умови, що воно стане набутком гласност╕. Оск╕льки ж в Укра╖н╕ ЗМ╤ - переважно в руках к╕лькох ол╕гарх╕в, ╕нтереси яких вельми далек╕ не лише в╕д мовних проблем, а й в╕д Укра╖ни загалом, - сл╕д мати ╕ суто укра╖нськ╕ часописи, ╕ канали на рад╕о й телебаченн╕, для журнал╕ст╕в яких ╕дея розвою ╕ захисту мови стала б ╖хн╕м громадянським покликанням.
У ДЗЕРКАЛ╤ СЛОВА
О сл╕в жорстока ╕ солодка Влада! Не опечись на ╖хньому вогн╕... Так╕ ж близьк╕ звучанням «рада» й «зрада»! Як╕ ж провалля пом╕ж них страшн╕! Закони л╕тер - не разок намиста: Одну хитнеш - ╕ пом╕ня╓ш суть. ╤ спробуй-но тод╕ межу збагнуть, Прим╕ром, м╕ж «обчислить» ╕ «обчистить». Ти - весь у слов╕, як у сповитков╕, З колиски до калини на горб╕... ╤ вже коли ти похитнувсь у слов╕, Вважай, що похитнувся у соб╕. Високе д╕ло розм╕няв на слово, Високе д╕ло - на др╕бн╕ д╕ла, ╤ нишком розпада╓ться основа, Що ц╕льн╕сть душ ╕ духа берегла. Маестро був. Ум╕в приборкать слово. З╕м’ять, як в╕ск, ╕ сотворять дива. ╤ непок╕рне слово, як шовкове, Стелилося з рясного рукава. О влада сл╕в, солодша в╕д шафрана! А ще солодша - влада на слова... Як впильнувати, щоб вона, бува, Не перейшла в розгнуздан╕сть тирана, Коли вже слово, втративши свободу, Ста╓ рабом без ╕мен╕ й лиця, ╤, нанизавшись на перо сп╕вця, Кружля пок╕рно, примхам на догоду?! Як часто нас в риторику несе, Коли святими клянемось в любов╕! Бо часом любимо не т╕льки слово, Як у словах себе понад усе. Учись у нього. Легшо╖ з наук ╤ важчо╖! - нема у цьому св╕т╕. ╤ що прост╕шого: писать - як жити, Пок╕ль перо не випаде ╕з рук?! Учись у нього. Легшо╖ з наук ╤ - важчо╖! - допоки св╕т не знати. ╤ що прост╕ше: жити - як писати, Пок╕ль перо не випаде ╕з рук?!
З низ╕в. А ся╓ вище рай-дуги, Бо кожне слово гн╕ву ╕ любов╕ Сповна оплачував. ╤ слово Йому безсмертям возда╓ борги. Борис ОЛ╤ЙНИК.
"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2008 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6426
|