Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 24.10.2008 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 24.10.2008
ТЕАТР ОПТИМ╤СТ╤В

Театр - справа, як╕й треба в╕ддаватися ус╕╓ю душею ╕ серцем - до останньо╖ краплиночки, т╕льки тод╕ результат буде вражаючим, а глядач╕ не зможуть залишитися байдужими ╕ хоч щось у ╖хн╕й св╕домост╕ зм╕ниться на краще. На думку Галини Джика╓во╖, режисера с╕мферопольського театру-студ╕╖ «Ми», важливо зупинити житт╓вий секундом╕р глядача хоча б на мить. «Не можна сказати, що театр перекову╓ чи перевихову╓ глядача наново - це не так, - под╕лилася сво╖ми думками пан╕ Галина. - Але якщо хоча б на п╕вгодини в╕н задума╓ться про життя, любов, доброту, то щось у ньому неодм╕нно зм╕ниться... Можливо, п╕сля спектаклю в╕н не п╕де ╕ не зробить боляче р╕дн╕й людин╕, або людин╕, яка просто сидить поруч у маршрутц╕. Це вже добре».
Сьогодн╕ театр п╕д назвою «Ми» живе ╕ працю╓ в С╕мферопольському художньому музе╖. Йому вже 15 рок╕в. Але мешканц╕ кримсько╖ столиц╕ знають його як «Театр на Моск╕льц╕». Понад 10 рок╕в колектив працював на вул. Ки╖вськ╕й, 153, мав у сво╓му репертуар╕ близько 20 р╕зножанрових спектакл╕в - в╕д класики до сучасност╕, в╕д «Маленьких трагед╕й» Олександра Пушк╕на до сучасних казок, до Фр╕др╕ха Дюрренматта та Мор╕са Метерл╕нка.
Театр брав активну участь у фестивалях, на яких дуже часто отримував гран-пр╕ та почесн╕ в╕дзнаки. Колектив побував нав╕ть в Удмурт╕╖. Також було у нього й бурхливе гастрольне життя.
Галина Джика╓ва розпов╕ла, що «Театр на Моск╕льц╕» став першим театральним колективом, який по╖хав до Абхаз╕╖ п╕сля в╕йни. «Це окрема ╕стор╕я, - згаду╓ режисер. - Було страшно ╕ дивно. Ми скр╕зь ходили з охоронцями. В╕йськов╕ не могли зрозум╕ти для чого ми туди при╖хали. А нам важко було пов╕рити, що д╕ти не знають, що таке театр. Вони п╕дн╕малися на сцену прямо п╕д час спектаклю, намагалися з нами гратися, не знали, як себе поводити. А ще було страшно, бо все навколо зам╕новане. Ц╕ зруйнован╕ вщент м╕ста, протитанков╕ ╖жаки - ╕ неповторн╕ мандаринов╕ дерева... А зайти в сад, щоб насолодитися ароматами чи скуштувати плоди, не можна - м╕ни. Ось що робить в╕йна!».
Актори ж за допомогою мистецтва сп╕впереживання й слова намагаються зм╕нити цю ситуац╕ю, зм╕нити нас ╕з вами. Кожного разу «Ми», виходячи священнод╕яти на сцену, намагаються вражати сво╖х глядач╕в, змушувати ╖х задуматися, щоб, можливо, завтра хтось став на б╕к добра.
У св╕т╕ ж нема н╕чого б╕льш пост╕йного, н╕ж тимчасове, ╕ «Театру на Моск╕льц╕» теж довелося зазнати впливу в╕тру зм╕н. В╕н кардинально пом╕няв географ╕ю свого м╕сця розташування ╕ назву. Згадуючи той пер╕од, режисер розпов╕да╓, що два роки посп╕ль театр жив у межичасс╕ з депресивними настроями, але не розгубився. «Ми - дуже дружна команда, - розказала пан╕ Галина, - ми разом ходимо у походи, святку╓мо дн╕ народження, ╕, безперечно, тяжко ╕ самов╕ддано працю╓мо у театр╕ заради театру, заради мистецтва!».
Вищ╕ сили допомагають активним людям, як╕, не покладаючи рук, працюють нав╕ть у складн╕ моменти свого життя ╕ в╕рять у краще майбутн╓. Так сталося ╕ з «Театром на Моск╕льц╕». Коли Лар╕на Кудряшова, директор С╕мферопольського художнього музею, вир╕шила створити театральну трупу при музе╖, режисер та актори опинилися у потр╕бному м╕сц╕ у потр╕бний час. Сьогодн╕ музей ╕ театр пл╕дно сп╕впрацюють. ╤ хоча музей не в змоз╕ ф╕нансово п╕дтримати колектив, але вже те, що ╓ прим╕щення для репетиц╕й ╕ виступ╕в, дуже добре. Будучи структурою музею, театр не платить за оренду прим╕щення, ╕ нав╕ть б╕льше того - ма╓ можлив╕сть експериментувати. Наприклад, сп╕льна акц╕я «Н╕ч у музе╖» чи залучення театру до презентац╕й мистецьких виставок - це все пошук нових сцен╕чних форм ╕ зм╕сту. ╤, звичайно, безпосередня робота над постановками. Незважаючи на те, що храмом для Мельпомени служить звичайна лекц╕йна к╕мната, актори й режисери театру-студ╕╖ «Ми», як вони стали себе називати п╕сля пере╖зду в музей, впевнен╕, що з будь-якого прим╕щення можна зробити арт, при наявност╕ бажання, звичайно.
Останнього ж ╖м не браку╓. «Ми» готов╕ шукати, експериментувати, самовдосконалюватися. Про це св╕дчить не т╕льки наполеглива праця актор╕в над собою п╕д час репетиц╕й, а й вистави - справжн╕, жив╕, вражаюч╕.
«Хтось сказав, що гарний театр вража╓, а поганий просто дару╓ задоволення, - розпов╕ла Галина Джика╓ва. - Деяк╕ наш╕ спектакл╕, чесно кажучи, складн╕ для сприйняття, але вражають. Люди виходять ╕з зали з ╕ншим поглядом. А щоб цього досягти, потр╕бно застосовувати весь можливий ╕нструмент - психолог╕чного театру, театру видовища, яскраво╖ форми ╕ не т╕льки. Цим ╕нструментом повинен волод╕ти як режисер, так ╕ актори! На заняттях з акторсько╖ майстерност╕ ми оволод╕ва╓мо р╕зними практичними вправами, у тому числ╕ й класичними, як╕ застосовував ще Костянтин Стан╕славський. Школа Стан╕славського - це база. Ви ж розум╕╓те, що авангардний художник повинен волод╕ти класичною школою живопису ╕ знати ╖╖, щоб творити щось нове та ц╕каве. Так ╕ в театр╕. Не можна займатися пустою формотворч╕стю. Яскрава форма завжди ма╓ базуватися на дуже точн╕й психолог╕чн╕й основ╕. Треба знати мотивац╕ю, психолог╕чн╕ реакц╕╖ персонажа ╕ мене - актора в рамках героя для того, щоб точно донести думку автора до глядача. А яскрава форма - це такий соб╕ погляд ззовн╕ на те, що в╕дбува╓ться всередин╕.
Сумно, що система Стан╕славського нин╕ дискредитована тими людьми, як╕ не хочуть працювати. Не хочу н╕кого образити, але державн╕ театри, як правило, виправдовуючи себе тим, що вони працюють за системою Стан╕славського, не роблять живих спектакл╕в. Актори виходять на сцену з порожн╕ми очима, а режисери не ускладнюють сво╓ творче життя пошуком ╕ обмежуються простою передачею слова в╕д актора до актора та двома-трьома невиразними м╕зансценами...
Як казав м╕й наставник, справжн╕й театр - це коли м╕ж глядачем ╕ актором товсте в╕тринне скло. Якщо аудитор╕я розум╕╓ все, що в╕дбува╓ться за цим склом, нав╕ть, не чуючи тексту, тод╕ це - справжн╕й театр.
Я особисто вважаю, що не варто ставити творч╕ пошуки у як╕сь рамки. Треба шукати скр╕зь, в будь-яких формах, у будь-яких напрямках - ╕мпров╕зац╕я, етно, постмодерн╕зм, класика. Головне - донести думку автора до глядач╕в! Чим б╕льше буде пошук╕в, тим краще й ц╕кав╕ше, але головне, щоб це вражало св╕дом╕сть.
Повертаючись до питання, що таке театр, хочу зауважити, театр - це коли я - глядач, йдучи на Гамлета, хочу бути Гамлетом; хочу в╕дчувати те, що в╕дчува╓ в╕н; вбиваючи, жахатися в╕д того, що я роблю; помираючи, усв╕домлювати, що моя смерть може не даремна, що я хоч щось зробив для того, щоб цей св╕т став кращим... Театр взагал╕ така багатогранна р╕ч, що будь-який акт творчост╕ - це чудово, головне, щоб в╕н йшов через серце й душу. А як буде вт╕лено задум автора у життя - питання вибору режисера й актор╕в».
Говорячи про репертуар, пан╕ Галина звернула увагу на те, що «Ми» вибира╓ соб╕ п’╓си для роботи ╕нту╖тивно. Для театру важливо точно «попасти» у проблематику часу, в автора ╕ у колектив, який здатен реал╕зувати задум. Ця вахтанг╕вська формула спрацьову╓, як правило, стов╕дсотково.
Свого часу театральний колектив намагався отримати статус мун╕ципального, але йому це так ╕ не вдалося. «Якби ми отримали цей статус, - розказала режисер, - було б вир╕шено б╕льш╕сть наших ф╕нансових проблем. А так ми змушен╕ вкладати власн╕ кошти в театр. Було б також непогано, якби у нас з’явилися меценати, але над цим теж треба працювати, а у доб╕, на жаль, т╕льки 24 години».
Цього року театр «Ми» планував в╕дв╕дати V М╕жнародний молод╕жний фестиваль аматорського театру «Драбина», який в╕дбудеться наприк╕нц╕ листопада у Львов╕. Але обставини склалися так, що актор, який гра╓ головну роль у спектакл╕, не ма╓ змоги по╖хати. Справа у тому, що ус╕ актори театру «Ми» навчаються чи працюють, а тому не завжди вда╓ться об’╓днати ╕нколи занадто далек╕ св╕ти творчост╕ ╕ житт╓вого рац╕о. Спод╕ва╓мося, що наступного року усе задумане вдасться ╕ театр «Ми», як ╕ його попередник «Театр на Моск╕льц╕», розпочне активну гастрольну та фестивальну д╕яльн╕сть.
Катерина КРИВОРУЧЕНКО.
Фото Олекси НОСАНЕНКА.
* * *
У середу, 29 жовтня, в театр╕ «Ми» в╕дбудеться прем’╓ра спектаклю «Маленький принц» за однойменним твором А. Сент-Екзюпер╕. Початок о 18-╕й годин╕ 30 хвилин у фл╕гел╕ С╕мферопольського художнього музею за адресою: вулиця К. Л╕бкнехта, 35.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 24.10.2008 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6465

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков