Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТРЕТ╤Й УН╤ВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ: ПОМИЛКА Г╤РША ЗА ЗЛОЧИН
Р╕вно сто рок╕в тому Укра╖нська революц╕я мала можлив╕сть п╕ти ╕ншим шляхом, але...


ЯК ╤ ЧОМУ В 2017 РОЦ╤ РОС╤Я НЕ В╤ДЗНАЧИЛА СТОР╤ЧЧЯ РЕВОЛЮЦ╤╥
В хат╕ пов╕шеного не говорять про мотузку, а в нин╕шн╕й РФ мовчать про революц╕ю…


ОП╤Р УКРА╥НЦ╤В ЛАМАЛИ ГОЛОДОМ
Повний текст проекту резолюц╕╖ Палати Представник╕в Конгресу США до 85-х роковин Голодомору в...


КОМУН╤СТИЧН╤ ТОТАЛ╤ТАРН╤ РЕЖИМИ ВБИЛИ ПОНАД 100 М╤ЛЬЙОН╤В ЛЮДЕЙ ПО ВСЬОМУ СВ╤ТУ
A ще незл╕ченно б╕льше людей було змушене зазнати експлуатац╕╖, насильства ╕ невимовного...


РЕАЛЬНА ╤СТОР╤Я. СПОВ╤ДЬ ДИТИНИ БОРЦ╤В ЗА УКРА╥НУ
Мен╕ було три тижн╕. Мама вир╕шила мене пров╕дати ╕ пустилася в дорогу. Там ╖╖ п╕дстрелили...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 07.11.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 07.11.2008
«А В ГОРОД╤ У БАТУРИН╤ МУЖИК╤В ДА Ж╤НОК УПЕНЬ С╤КЛИ ДА РУБАЛИ...»

ДО 300–Р╤ЧЧЯ В╤Д ЧАСУ БАТУРИНСЬКО╥ ТРАГЕД╤╥

Знищення 2 листопада 1708 року в╕йськами генерала Олександра Меншикова м╕ста Батурина – траг╕чна стор╕нка в ╕стор╕╖ Укра╖ни. Батурин, якому випала доля бути к╕лька десятил╕ть центром пол╕тичного життя Л╕вобережно╖ Укра╖ни, не скорився вол╕ Петра ╤ ╕ був по-варварськи знищений разом ╕з жителями.
М╕сто Батурин, розташоване на живописному берез╕ р. Сейму на Черн╕г╕вщин╕, що виникло на початку ХV╤╤ ст., впродовж свого ╕снування було резиденц╕╓ю чотирьох гетьман╕в. За пор╕вняно невеликий пром╕жок часу воно подолало шлях в╕д невеличкого примонастирського хутора Батурин до гетьмансько╖ столиц╕. Тут в╕дбувся злет укра╖нського мистецтва та арх╕тектури. Св╕тов╕ було явлено в╕нець укра╖нського як церковного, так ╕ св╕тського палацового бароко.
Коли минув хаос Ру╖ни, центром пол╕тичного, економ╕чного та культурного життя Укра╖ни стала Гетьманщина на Л╕вобережж╕. Тепер фокус визначальних под╕й ╕стор╕╖ Укра╖ни остаточно перем╕стився з ╖╖ крайнього заходу на крайн╕й сх╕д. Гетьманщина була автономним, але не самост╕йним пол╕тичним утворенням. Однак вона давала укра╖нцям б╕льше самоврядування, н╕ж вони будь-коли до того мали, починаючи з час╕в Галицько-Волинського княз╕вства. П╕сля провалу польсько╖ та турецько╖ альтернатив у пер╕од Ру╖ни укра╖нц╕ були вимушен╕ сп╕знатися з суворими правителями м╕цн╕ючо╖ Рос╕╖.
Прагнучи монопол╕зувати владу, цар╕ за самою сво╓ю сутн╕стю виступали проти ╕де╖ укра╖нського самоврядування. Проте ц╕ погляди суперечили т╕й форм╕ державоустрою, що ╕снувала в Гетьманщин╕ та була заснованою на виключно укра╖нських засадах ╕ звичаях. В╕дтак основним питанням пол╕тичного життя Укра╖ни XVIII ст. ста╓ тривала й затяжна боротьба ╕мперського централ╕зму Рос╕╖ з укра╖нським прагненням до автоном╕╖.
На к╕нець XVII ст., п╕сля в╕двоювання поляками Правобережжя та утвердження автоном╕╖ В╕йська Запорозького, п╕д безпосередньою зверхн╕стю гетьман╕в лишалося т╕льки близько третини територ╕╖, що колись була п╕двладна Хмельницькому, – це десь одна шоста площ╕ сучасно╖ Укра╖ни. Цей л╕вобережний край укра╖нц╕ називали Гетьманщиною, а московити – Малорос╕╓ю. До не╖ входило десять полк╕в: Стародубський, Черн╕г╕вський, Н╕жинський, Прилуцький, Ки╖вський, Гадяцький, Переяславський, Лубенський, Миргородський ╕ Полтавський. Оф╕ц╕йна резиденц╕я гетьмана й адм╕н╕стративна столиця Гетьманщини на початку XVIII ст. м╕стилася в Батурин╕.
╤з часу встановлення над Козацькою Укра╖ною зверхност╕ Москви остання прагнула ввести пряме управл╕ння. З╕ свого боку козацька верх╕вка, ще за доби Ру╖ни розчарована пропольською й протурецькою пол╕тикою, б╕льше не ставила п╕д сумн╕в необх╕дн╕сть п╕дтримувати зв’язок з Москвою. ╤ все ж козацьк╕ гетьмани виступали за збереження того, що лишилося в╕д прав, гарантованих Переяславською угодою 1654 р. Вони спод╕валися, що, виявляючи лояльн╕сть до Москви, переконають цар╕в у сво╖й над╕йност╕ й д╕стануть гарант╕╖ на подальшу автоном╕ю.
Вир╕шальний етап у стосунках м╕ж Л╕вобережжям та Москвою настав за гетьманування ╤вана Мазепи – одного з найвидатн╕ших ╕ найб╕льш суперечливих пол╕тичних д╕яч╕в Укра╖ни, при якому п╕двищу╓ться особливо статус гетьмансько╖ столиц╕. Сюди ст╕каються ╕ноземн╕ посли, резиденти, прочани. При Мазеп╕ Батурин швидко перетворився не т╕льки в кв╕туче м╕сто, але й в столицю духовност╕, культури. У ньому було п’ять храм╕в, розк╕шна резиденц╕я Гетьмана мала чудову колекц╕ю картин, доб╕рну б╕бл╕отеку.
Протягом майже всього 21-р╕чного гетьманування Мазепа проводив традиц╕йну для гетьман╕в Л╕вобережно╖ Укра╖ни пол╕тику, посл╕довно зм╕цнюючи становище старшини. Людина досв╕дчена й витончена, Мазепа скерову╓ значну частину сво╖х особистих прибутк╕в на розвиток рел╕г╕йних та культурних установ. Ревний покровитель православ’я в╕н буду╓ по вс╕й Гетьманщин╕ ц╕лу низку чудових церков, споруджених у пишному стил╕, що його з часом назвуть мазепинським, або козацьким бароко. Кр╕м того, в╕н заснував багато шк╕л ╕ друкарень, щоб укра╖нська молодь могла в м╕ру сво╖х можливостей користуватися благами осв╕ти.
Проведення пол╕тики, що поклала початок доб╕ бурхливого культурного та економ╕чного розвитку – все це досягнення першочергово╖ ваги. Та найб╕льш вражаючою рисою Мазепи-пол╕тика було ум╕ння захищати як особист╕, так ╕ загальноукра╖нськ╕ ╕нтереси, збер╕гаючи водночас добр╕ стосунки з Москвою. Коли 1689 р. на трон з╕йшов молодий ╕ енерг╕йний Петро ╤, гетьман уже вкотре застосував св╕й незбагненний дар чарувати можновладц╕в. В╕н надавав царев╕ активну допомогу в гранд╕озних походах на турк╕в ╕ татар, кульм╕нац╕╓ю яких стало здобуття у 1696 р. Азова – ключово╖ турецько╖ фортец╕ на Азовському мор╕.
Проте на початку XVIII ст. у вза╓мовиг╕дних стосунках ╕з царем, що Мазепа так спритно п╕дтримував, з’явля╓ться напружен╕сть. У 1700 р. вибухнула велика П╕вн╕чна в╕йна. У виснажлив╕й 21-р╕чн╕й боротьб╕ за волод╕ння узбережжям Балт╕йського моря головними супротивниками виступили молодий рос╕йський цар Петро ╤ та 18-р╕чний король Швец╕╖ Карл XII – обдарований полководець, але поганий пол╕тик. Зазнавши к╕лька катастроф╕чних поразок на початку в╕йни, Петро ╤, цей палкий прихильник зах╕дних звича╖в, вир╕шу╓ модерн╕зувати арм╕ю, управл╕ння й сусп╕льство взагал╕. У межах ц╕╓╖ пол╕тики п╕д загрозу потрапляла гарантована ще 1654 р. традиц╕йна автоном╕я Гетьманщини.
28 жовтня 1708 р., Карл XII, котрий ╕шов на Москву, завернув на Укра╖ну. До Мазепиних план╕в аж н╕як не входило вторгнення Карла XII в Укра╖ну, що ставала тепер театром во╓нних д╕й. Вона ще не була готова до участ╕ у вир╕шальному по╓динку двох могутн╕х суперник╕в, котр╕, думалось, з╕йдуться десь поза межами Гетьманщини. Невдоволення, що врешт╕ штовхнуло Мазепу шукати ╕ншого покровителя, було пов’язане з питанням захисту Укра╖ни. Коли польський союзник Карла XII Стан╕слав Лещинський став погрожувати нападом на Укра╖ну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра ╤. Цар, чекаючи наступу швед╕в, в╕дпов╕в, що не може дати нав╕ть десяти чолов╕к, й щоб той боронився, як зможе. Це було для гетьмана останньою краплею. Петро ╤ порушив зобов’язання обороняти Укра╖ну в╕д ненависних поляк╕в, що було основою угоди 1654 р., ╕ укра╖нський гетьман перестав вважати себе зобов’язаним збер╕гати в╕рн╕сть царев╕.
Щоб п╕дняти народ на загальний виступ проти Москви, пол╕тику яко╖ в╕н начебто донедавна ще п╕дтримував, потр╕бн╕ були спец╕альн╕ аг╕тац╕йн╕ й орган╕зац╕йн╕ заходи. Адже жорстока необх╕дн╕сть змушувала
гетьмана до останньо╖ мит╕ збер╕гати в глибок╕й та╓мниц╕ сво╖ нам╕ри. Щоб усп╕шно вт╕лити в життя задуману акц╕ю, потр╕бен був час, якого так гостро бракувало. Гетьман вагався аж до останньо╖ хвилини свого доленосного вибору, ретельно зважував перспективи пол╕тично╖ переор╕╓нтац╕╖ Укра╖ни, прораховував ус╕ можлив╕ насл╕дки. П╕дштовхнув його до р╕шучого кроку при╖зд в Укра╖ну улюбленця царя генерала Меншикова. Мазепа поверта╓ться з в╕йськового табору п╕д Борзною до Батурина, да╓ останн╕ розпорядження. ╤, залишивши в м╕ст╕ досить сильну в╕йськову залогу з чотирьох в╕льнонайманих сердюцьких полк╕в ╕ к╕лькох сотень городових козак╕в (загалом близько 10 тисяч ос╕б) п╕д проводом полковника Дмитра Чечеля й гарматного осавула
Ф. Кен╕гсека, в╕н вируша╓ до табору шведського короля. 25 жовтня 1708 р. укра╖нськ╕ полки на чол╕ з гетьманом (близько 6 тисяч ос╕б) форсували Десну.
Жереб було кинуто, Руб╕кон – перейдено. Тепер настав час вибору для кожного окремого козака, сотн╕, полку, для вс╕╓╖ Укра╖ни.
Мазепа, в над╕╖ запоб╕гти спустошенню свого краю, перейшов на б╕к швед╕в. За ним п╕шло близько 3 тис. козак╕в ╕ пров╕дних член╕в старшини. Умови, за яких укра╖нц╕ при╓дналися до Карла, були встановлен╕ у пакт╕. За надання в╕йськово╖ допомоги та пров╕з╕╖ Карл об╕цяв захищати Укра╖ну й утримуватися в╕д п╕дписання миру з царем аж до повного зв╕льнення ╖╖ в╕д влади Москви та в╕дновлення ╖╖ давн╕х прав.
Петро ╤, як опов╕дають сучасники, дов╕давшись про д╕╖ укра╖нського гетьмана, був шокований. Але, як це не раз траплялося, швидко оговтався ╕ вжив запоб╕жних заход╕в. Передовс╕м цар видав к╕лька ман╕фест╕в до всього укра╖нського народу ╕з звинуваченнями гетьмана у зрад╕. Тактика царя не обмежувалася самими ман╕фестами. За його наказом 2 листопада рос╕йськ╕ в╕йська п╕д командуванням генерала Меншикова п╕дступили до гетьмансько╖ столиц╕ Батурина. Пов’язан╕ з цим наступн╕ под╕╖ надовго закарбувалися в людськ╕й пам’ят╕, а саме м╕сто для багатьох покол╕нь укра╖нських патр╕от╕в стало символом духовно╖ нескореност╕ й самопожертви в ╕м’я В╕тчизни.
Батурин був укр╕пленим м╕стом ╕з численною артилер╕╓ю. Оборонц╕ м╕ста готов╕ в╕рно виконати наказ свого гетьмана ╕ зустр╕ли генерала Меншикова гарматними постр╕лами. Штурм Батурина був в╕дбитий його оборонцями, але в ту саму н╕ч зрадник показав ╖м пота╓мний п╕дземний х╕д до фортец╕.
Подальш╕ под╕╖, в╕дображен╕ в народн╕й пам’ят╕, лягли в основу народно╖ п╕сн╕, думи, фрагмент яко╖ наведено нижче.
„А в город╕ у Батурин╕
Мужик╕в да ж╕нок
Упень с╕кли да рубали,
Церкви палили, святост╕ да
╤кони п╕д ноги топтали...”
Не важко уявити стан ╤вана Мазепи, коли в╕н отримав зв╕стку про пад╕ння Батурина. Приголомшений гетьман, за св╕дченням учасника походу, не пов╕рив почутому. Розпов╕д╕ про зв╕рства корпусу Меншикова його потрясли. Лише 7 листопада 1708 року гетьман нарешт╕ мав можлив╕сть на власн╕ оч╕ побачити насл╕док московського погрому в гетьманськ╕й столиц╕. Кривава картина попелища вразила його у саме серце. Як пише «Черн╕г╕вський л╕топис», «ревно плакал по Батурину Мазепа», спостер╕гаючи, ск╕льки «крови людской в м╕ст╕ и на предм╕стью было полно калюжами».
За р╕зними джерелами, жертвами погрому 2 листопада 1708 року в Батурин╕ стали 11-12,5 тисяч батуринц╕в, сердюк╕в, козак╕в.
Пад╕ння Батурина призвело не лише до страшних людських жертв, втрати значного арсеналу збро╖ та бо╓припас╕в, а й завдало величезно╖ морально╖ шкоди всьому укра╖нському народов╕. Немилосердний розгром гетьмансько╖ столиц╕ й терор, розв’язаний проти приб╕чник╕в Мазепи в ус╕й Укра╖н╕, деморал╕зуюче вплинули на сусп╕льство, позбавивши його здатност╕ чинити оп╕р. У Лебедин╕, куди дещо згодом цар перен╕с ╕з Глухова свою головну квартиру, д╕яв спец╕альний суд. Як опов╕да╓ укра╖нський хрон╕ст, багатьох старшин ╕ козак╕в, зап╕дозрених у прихильност╕ до Мазепи, вишуковували по дом╕вках ╕ в╕ддавали на р╕зн╕ тортури, а вже пот╕м ╖х карали смертю.
Р╕зними шляхами йшла ╕нформац╕я про злод╕яння у Москву, Новгород, заруб╕жжя, але л╕тописц╕, посилаючись на св╕дчення очевидц╕в, були сп╕льн╕ в оц╕нках масштаб╕в трагед╕╖ укра╖нського м╕ста: «Люди в нем бывшие вырублены, церкви разорены, дома разграблены и сожжены» (Рукописний зб╕рник XVIII в╕ку), «И тот город взяли приступом, и вырубили, и выжгли» (Записи московського окольничого ╤вана Желябужського за 1708 р╕к), «Меншиков зараз добыл Батурина и сплюндрував его огнем и мечем» (Черн╕г╕вський л╕топис за новим списком (1587–1725). Под╕бний опис подавав у сво╓му щоденнику шамбелян Карла XII Адлерфельд, який загинув п╕д Полтавою у 1709 роц╕: «Перебили ╕ старих ╕ малих, не оглядаючись на стать та в╕к, залишок ж╕нок поцупили. Взяли сорок гармат. Спалили м╕сто ╕ 30 млин╕в, що стояли на р╕чц╕ Сейм. Все пограбували”.
Французьк╕ часописи, отримавши ╕нформац╕ю з Укра╖ни, вийшли з промовистими заголовками – «Страшна р╕занина», «Ру╖на Укра╖ни», «Ж╕нки й д╕ти на в╕стрях щабель». Газети спов╕щали болючу новину: «Вс╕ мешканц╕ Батурина без огляду на в╕к ╕ стать вир╕зан╕, як наказують нелюдськ╕ звича╖ москал╕в», «Ц╕ла Укра╖на купа╓ться в кров╕. Меншиков ужива╓ засоб╕в московського варварства».
П╕сля спалення Батурина в╕дбува╓ться фактичний розпод╕л Укра╖ни м╕ж рос╕йськими вельможами. Одночасно рясний дощ милостей ╕ нагород посипався на голови тих, хто в╕дразу продемонстрував свою лояльн╕сть дому Романових. Та козацька старшина, котра прибула за першим царським наказам до Глухова на вибори нового гетьмана, д╕стала земл╕, ма╓тки, грош╕ та посади.
Знищення Батурина стало поворотною в╕хою в ╕стор╕╖ укра╖нського народу. Його визвольн╕ прагнення були вкотре жорстоко придушен╕ ╕мперськими силами.
14 червня 1993 року постановою уряду незалежно╖ Укра╖ни було створено державний ╕сторико-культурний запов╕дник «Гетьманська столиця». А в 2002 роц╕ була затверджена комплексна програма збереження пам’яток Державного ╕сторико-культурного запов╕дника «Гетьманська столиця».
www.nplu.kiev.ua/ua/events/calendar/2008/text/nov/Batyrin.htm

ЛИСТИ ТА НАКАЗИ ПЕТРА ╤

[Подаються за виданням: Письма и бумаги императора Петра Великого. Т. VIII. (июль-декабрь 1708 г.). — Вып. 1. — Москва-Ленинград, 1948. — 408 с.]

УКАЗ ВОЙСКОВОЙ СТАРШИНЕ, УШЕДШЕЙ С МАЗЕПОЙ К ШВЕДАМ
(1708 ноября 1)

Божиею поспешествующею милостию мы, пресветлейший и державнейший великий государь, царь и великий князь Петр Алексеевичь, всеа Великия и Малыя и Белыя Росии самодержец и многих государств и земель Восточных и Западных и Северных отчичь и дедичь и наследник и государь и облаадатель, наше царское величество объявляем верным нашим подданным войска Малоросийского, генералной старшине и полковникам и старшинам полковым и городовых (и) сердюцких и компанейских полков казаком и протчим: известно нам, великому государю, учинилось, что гетман Мазепа, забыв страх Божий и присягу свою при крестном целованье нам учиненную, и превысокую к себе нашу милость, без всякой данной ему причины, изменил нам, великому государю, и вас, верных подданных наших, обманом предал в руки неприятелские, понеже объявил вам вначале указом нашим, будто имеет он наш указ с вами итти за Десну против неприятеля. Но когда тем проклятым обманом своим вас за Десну перевез и приближился к войску неприятелскому, то вы, верные наши подданные, все окружены бывши от неприятеля, принуждены попасть в руки их неприятелские. А он, изменник гетман Мазепа, перешел к неприятелю с таким злым и безбожным умыслом, дабы Малоросийский народ предать под иго Шведам и Поляком, дабы он мог быть над вами самовластен, хотя чрез тот ево злой учинок церкви Божия православныя и святые монастыри притить могут во осквернение и во унию. Того ради мы, великий государь, наше царское величество, вам, верным подданным нашим, генералной старшине и полковникам и городовым и компанейским и сердюцких полков старшине и казакам и протчим, напоминаем, дабы, памятуя отца нашего /267/ блаженныя памяти великого государя, царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великия и Малыя и Белыя Росии самодержца, и нашу к себе высокую милость ко всему Малоросийскому народу, что оной от вышепомянутой неволи и церкви святыя от всякого утеснения избавлены и жили под нашею обороною по правам и волностям своим во всяком доволстве и верность к нам, великому государю, показали и от него изменника, бывшаго гетмана, и от Шведов уходили и к нам приходили без всякого опасения, ибо мы, великий государь, ведая вашу невинность, что вы прелестным образом от него, гетмана Мазепы, преданы в руки неприятелские, а не своим желанием к тому пришли, вас милостиво примем и вящую к вам, верным нашим подданным, милость нашу покажем. Ибо мы, яко единовернии с вами, православной государь и оборонитель Малоросийского народа и краю, никогда не оставим, но при помощи Божии от неприятелского наступления оборонять его будем, к чему и доволные способы при помощи Господней имеем. И дабы народ Малоросийской без главного вожа не был, того ради мы, великий государь, послали наши указы к архиереем и ко всея генералной старшине и полковникам и сотникам и ко всему войску Запорожскому, дабы на обрание нового гетмана по правам и волностям своим волными голосами собиралися, к чему и вас призываем. А буде кто по сим нашим, великого государя, указом, забыв страх Божий и присягу свою к нам, великому государю, и целость отчизны своей от него, вора и изменника Мазепы, и от неприятеля нашего не отстанет и к нам, великому государю, не возвратитца во время месяца, то есть декабря по первое число 1708 г., но будет против нас служить тем нашим неприятелем, тех объявляем изменников наших и отчизны вашей. И будут их чины и маетности и пожитки их отобраны и розданы верным за службы их. Також жены и дети их взяты и сосланы будут в сылку. А кто из них пойманы будут, и те, яко изменники, казнены будут смертью без пощады. /268/
Дан сей наш царского величества указ в обозе при Десне за приписанием собственные нашие руки и припечатанием печати ноября в (1) день 1708 г.

К КНЯЗЮ АЛЕКСАНДРУ ДАНИЛОВИЧУ МЕНШИКОВУ (1708 НОЯБРЯ 5)

Понеже после Крюкова от вас ни единой ведомости не имею уже третей день [о чем удивляюсь], и дошли ль мои писма, которыя к вам посланы, а имянно с Крюковым в тот же день, как он к нам приехал, с Сафоновым вчера. И паки подтвержаю оныя писма, что ежели держать Батурин, изволте так учинить, как писано к вам. Однакож то меня сумневает, что, когда мы скоро взяли, то Шведы також могут взять. И для того удобнее алтилерию вывести половину в Глухов, и другую в Севск, а Батурин в знак изменникам [понеже боронились] другим на приклад зжечь весь. И изволь управлятца, не мешкав, ибо н(еприятель) уже вчерась реку совсем перешел и сегодня, чаю, будет маршировать к вам.

УКАЗ ВСЕМУ МАЛОРОССИЙСКОМУ НАРОДУ (1708 ноября 6)

 Божиею поспешествующею милостию мы, пресветлейший и державнейший великий государь, царь и великий князь Петр Алексеевичь, самодержец Всеросийский и прочая (титул), объявляем чрез сие верным нашим подданым, войска Запорожского генералной старшине, полковником, асаулом, сотником, и куренным атаманом и козаком и прочиим всякаго чина гражданского и купеческого людем и поселяном и всему Малоросийскому народу […] мы, великий государь, наше царское величество и сами высокою особою своею на оборону Малоросийскому народу сюда в войско ваше прибыли. При сем же объявляем, что кто из Малоросийского народу из неприятелского войска возмет в полон генерала, тому за оного дать две тысячи рублев, за полковника тысячу рублев, а за иных офицеров за каждаго по розчету против чина их; а за рядовых рейтар, солдат и драгун по пяти рублев; а за убиение каждого неприятеля, по свидетелству явному, по три рубли ис казны нашей давать укажем. И сие указы, за нашею государскою печатью, выдать и оные по городам при ратушах, а по селам по церквам прибить и всему Малоросийскому народу прочитать повелеваем.
Дан в Глухове, ноября в 6 день 1708 году.

УКАЗ ВСЕЙ ВОЙСКОВОЙ СТАРШИНЕ, УШЕДШЕЙ С МАЗЕПОЙ К ШВЕДАМ
(1703 ноября 10)

Божиею поспешествующею милостию мы, пресветлейший и державнейший великий государь, царь и великий князь Петр Алексеевичь, всеа Великия и Малыя и Белыя Росия самодержец и многих государств и земель Восточных и Западных и Северных отчичь и дедичь и наследник и государь и облаадатель, наше царское величество объявляем подданым нашим войска Запорожского, генералной старшине и полковником и старшинам полковым и городовых и сердюцких и компанейских полков казакам и протчим: известно нам, великому государю, учинилось, что гетман Мазепа, забыв страх Божий и присягу свою при крестном целованье нам учиненную и превысокую к себе нашу милость, без всякой данной ему причины изменил нам, великому государю, и вас, подданных наших, обманом предал в руки неприятелские. А он, изменник гетман Мазепа, перешел к неприятелю с таким злым и безбожным умыслом, дабы Малоросийской народ предать под иго Шведом и Поляком, чтоб он мог быть над вами самовластен, хотя чрез тот ево злой учинок церкви Божия православныя и святыя монастыри привесть во осквернение и в Римскую веру и во унию. Того ради мы, великий государь, наше царское величество, вам, подданным нашим, всех вышеписанных чинов напоминаем, дабы вы, памятуя отца нашего блаженные памяти великого государя, царя и великого князя Алексея Михайловича всеа Великия и Малыя и Белыя Росии самодержца и нашу к себе высокую милость и ко всему Малоросийскому народу, что оной от вышепомянутой неволи и церкви святыя от всякого утеснения избавлены и жили под нашею обороною по правам и волностям своим во всяком доволстве, верность нам, великому государю, показали и от него, изменника, бывшаго гетмана, и от Шведов уходили /301/ и к нам, також и к новообранному волными гласы подданному нашему войска нашего Запорожского обоих сторон Днепра гетману Ивану Ильичю Скоропацкому приходили. К сему, милосердуя о вас, подданных наших, даем вам времяни с нижеписанного числа на месяц. А ежели кто из вас и ведал о том его злом намерянии, а страха ради не известил, понеже ему, Мазепе, во управлении Малоросийкого краю гораздо было поверено, того б потому ж без опасения к нам, великому государю, и к нынешнему войска Запорожскаго к гетману во определенное время возвращались, понеже равенственно приняты в нашу милость и содержаны при прежних своих чинах и маетностях. А буде кто по сим нашим, великого государя, указом, забыв страх Божий и присягу свою нам, великому государю, учиненную и целость отчизны своей, от него, вора и изменника Мазепы, и от неприятеля нашего не отстанет и к нам, великому государю, и к вышеписанному гетману нашему, Ивану Ильичю Скоропацкому, в вышеназначенное время не возвратитца, тех объявляем за изменников наших и отчизны своей. И будут чины, маетности и пожитки их отобраны и розданы верным за службы их, також жены и дети их взяты и сосланы будут в сылку. А кто из них пойманы будут, и те, яко изменники, кажнены будут смертью бес пощады.
Дан сей наш царского величества указ в Глухове за приписанием собственные нашея руки и припечатанием печати ноября в 10 день 1708 г.
http://litopys.org.ua/rizne/pisma

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 07.11.2008 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6512

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков