Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2530)
З потоку життя (5626)
Душі криниця (3175)
Українці мої... (1408)
Резонанс (1405)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1606)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (234)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТРЕТ╤Й УН╤ВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНО╥ РАДИ: ПОМИЛКА Г╤РША ЗА ЗЛОЧИН
Р╕вно сто рок╕в тому Укра╖нська революц╕я мала можлив╕сть п╕ти ╕ншим шляхом, але...


ЯК ╤ ЧОМУ В 2017 РОЦ╤ РОС╤Я НЕ В╤ДЗНАЧИЛА СТОР╤ЧЧЯ РЕВОЛЮЦ╤╥
В хат╕ пов╕шеного не говорять про мотузку, а в нин╕шн╕й РФ мовчать про революц╕ю…


ОП╤Р УКРА╥НЦ╤В ЛАМАЛИ ГОЛОДОМ
Повний текст проекту резолюц╕╖ Палати Представник╕в Конгресу США до 85-х роковин Голодомору в...


КОМУН╤СТИЧН╤ ТОТАЛ╤ТАРН╤ РЕЖИМИ ВБИЛИ ПОНАД 100 М╤ЛЬЙОН╤В ЛЮДЕЙ ПО ВСЬОМУ СВ╤ТУ
A ще незл╕ченно б╕льше людей було змушене зазнати експлуатац╕╖, насильства ╕ невимовного...


РЕАЛЬНА ╤СТОР╤Я. СПОВ╤ДЬ ДИТИНИ БОРЦ╤В ЗА УКРА╥НУ
Мен╕ було три тижн╕. Мама вир╕шила мене пров╕дати ╕ пустилася в дорогу. Там ╖╖ п╕дстрелили...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 07.11.2008 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 07.11.2008
«ТАКОГО ЗДВИГУ НАРОДУ ЧЕРН╤ВЦ╤ ЩЕ НЕ БАЧИЛИ...»

БУКОВИНСЬКОМУ В╤ЧУ - 90 РОК╤В

90 рок╕в тому укра╖нц╕ Буковини привселюдно й одностайно висловилися за сво╓ нац╕ональне самовизначення, яке звучало ч╕тко ╕ недвозначно - «Хочемо до Соборно╖ Укра╖ни!». Цей заклик записано ╕ в ухвал╕ багатотисячного Буковинського народного в╕ча 3 листопада 1918 р.: «В╕че бажа╓ прилучення австр╕йсько╖ част╕ укра╖нсько╖ земл╕ до Укра╖ни». В╕дтод╕ ця ╕сторична под╕я надихала не одне покол╕ння св╕домих укра╖нц╕в краю, як╕ прагнули здобути мету, визначену подвижниками Визвольних Змагань 1918-1920-х рок╕в для укра╖нських земель: соборност╕ й державно╖ незалежност╕.
У часи нац╕онального в╕дродження к╕нця 80-х, у листопад╕ 1989 р., нац╕онально св╕дом╕ ╕нтелектуали Черн╕вц╕в, об’╓днан╕ в Товариство «Обер╕г» разом ╕з Асоц╕ац╕╓ю молодих ╕сторик╕в уперше в╕дзначили р╕чницю Буковинського народного в╕ча 1918 р. та проголошення в кра╖ укра╖нсько╖ державност╕. Знову актуально зазвучали тод╕ рядки ман╕фесту делегац╕╖ Укра╖нсько╖ Нац╕онально╖ Ради в Черн╕вцях до населення Буковини: «Велика ╕сторична хвиля визволення та в╕льного визначення народ╕в осягнула також нас, ╕ нова доба кличе населення Буковини п╕д прапор свободи». А вже наступного, 1990 року день Буковинського в╕ча було в╕дзначено в Черн╕вцях багатотисячною ман╕фестац╕╓ю. П╕сля м╕тингу та ╕нших акц╕й учасники свята рушили до центрального корпусу державного ун╕верситету й за сприяння студентства вперше п╕дняли над ╕сторичною Резиденц╕╓ю буковинських митрополит╕в нац╕ональний синьо-жовтий прапор. В╕дтод╕ дата 3 листопада в╕дзнача╓ться у Черн╕вцях як оф╕ц╕йне крайове свято.
Спробу╓мо за допомогою документ╕в ╕ спогад╕в очевидц╕в перенестися у далекий 1918-й - добу Визвольних Змагань за укра╖нську державн╕сть.
Основна ╕дея Буковинського в╕ча 1918 р. - прагнення соборност╕, возз’╓днання з ╕ншими укра╖нськими землями - визр╕вала в умах буковинських укра╖нц╕в задовго до ц╕╓╖ листопадово╖ под╕╖. Ще п╕д час «весни народ╕в» 1848 року перш╕ укра╖нськ╕ депутати в╕д Буковини в австр╕йському парламент╕ домагалися об’╓днання п╕вн╕чно╖ частини краю з╕ Сх╕дною Галичиною в ╓диний укра╖нський коронний край. ╤дею ╓дност╕ вс╕х укра╖нц╕в обстоювали буковинськ╕ просв╕тител╕ Юр╕й Федькович ╕ Сид╕р Воробкевич - орган╕затори у м╕стечках ╕ селах краю читалень «Русько╖ Бес╕ди» ╕ «С╕чей». Ще на початку 60-х рок╕в Х╤Х ст. у черн╕вецьких навчальних закладах звучало слово Кобзаря. А 29 березня (за ст. стилем) 1864 р. у новозбудован╕й церкв╕ Св. Параскеви буковинц╕ урочисто вшанували пам’ять про укра╖нського пророка й у такий спос╕б вперше задекларували свою ╓дн╕сть ╕з ус╕м укра╖нським народом. Тож уже на рубеж╕ Х╤Х-ХХ ст. буковинськ╕ русини здеб╕льшого почувалися укра╖нцями, й етнон╕м русин, чи рутен, почав в╕дходити до сфери арха╖зм╕в.
1918 р╕к подав над╕╖ вт╕лити багатол╕тн╕ прагнення буковинц╕в у реальну площину. У Ки╓в╕ була проголошена ╕ створена Укра╖нська держава, яка одразу звернула сво╖ погляди на сп╕вв╕тчизник╕в в австр╕йськ╕й частин╕ Укра╖ни. Зокрема п╕д час п╕дписання Брестського миру делегац╕я УНР уклала з Австро-Угорщиною та╓мну угоду, якою передбачалося створення з╕ Сх╕дно╖ Галичини та Буковини окремо╖ укра╖нсько╖ автоном╕╖ у склад╕ монарх╕╖ Габсбург╕в. Зм╕ст ц╕╓╖ угоди став в╕домим зах╕дноукра╖нськ╕й громадськост╕, яка з п╕днесенням сприйняла ╕дею створення нац╕онально╖ державност╕. ╤ хоча Брестська домовлен╕сть не набула чинност╕ з ряду причин, галицьк╕ й буковинськ╕ пол╕тики продовжували домагатися створення окремого укра╖нського коронного краю. У вересн╕ 1918 року в багатьох наддн╕стрянських селах Буковини, як-от: Прилипчому, Луц╕, Костриж╕вц╕, Звенячому, Хрещатику, Репужинцях, Кул╕вцях, Василев╕ та ╕н. в╕дбулися в╕ча, як╕ ухвалювали резолюц╕╖ з вимогою до австр╕йського уряду надати укра╖нцям ╕мпер╕╖ право нац╕онального самовизначення.
У ситуац╕╖, коли крах Австро-Угорсько╖ ╕мпер╕╖ ставав очевидним, укра╖нськ╕ пол╕тики вир╕шили перейти до конкретних крок╕в у напрямку здобуття нац╕онально╖ держави. 10 жовтня у Львов╕ в╕дбулася нарада за участ╕ укра╖нських парламентар╕в та митрополита Андрея Шептицького, на як╕й було вир╕шено скликати установч╕ збори (конституанту) для практичного вт╕лення прагнень укра╖нц╕в.
Це р╕шення стимулювало активн╕сть й укра╖нських пол╕тик╕в на Буковин╕. Вже 13 жовтня у Народному Дом╕ в Черн╕вцях в╕дбулася конференц╕я за участ╕ вс╕х укра╖нських парт╕й краю: нац╕онально-демократично╖, народно╖, радикально╖ та соц╕ал-демократично╖. Конференц╕я ухвалила резолюц╕ю, яка закликала народи краю вир╕шувати м╕жнац╕ональн╕ проблеми лише шляхом порозум╕ння, щоб уникнути пол╕тичних ускладнень та незгод.
18-19 жовтня укра╖нськ╕ пол╕тики Галичини ╕ Буковини, депутати парламенту та крайових сейм╕в провели у Львов╕ конституанту, на як╕й було ухвалено створити з╕ Сх╕дно╖ Галичини, п╕вн╕чно-зах╕дно╖ Буковини (разом ╕з м╕стами Черн╕вц╕, Сторожинець ╕ Серет) та частини п╕вн╕чно-сх╕дно╖ Угорщини (Закарпаття) зах╕дноукра╖нську автономну державу в склад╕ Австр╕йсько╖ федерац╕╖. Там же було обрано нац╕ональний повноважний орган - Укра╖нську Нац╕ональну Раду, покликану зд╕йснити право укра╖нц╕в на нац╕ональне ╕ державне самовизначення.
П╕сля повернення з╕ Львова буковинська делегац╕я (яка нараховувала 22 особи), залучивши ще 10 представник╕в нац╕ональних орган╕зац╕й, створила 24 жовтня Укра╖нський Крайовий Ком╕тет, який представляв ус╕ тод╕шн╕ укра╖нськ╕ парт╕╖ й товариства краю.
1 листопада 1918 р., коли монарх╕я вже розпалася й у самому В╕дн╕ була проголошена республ╕ка, Укра╖нська Нац╕ональна Рада перебрала владу у Львов╕. Розпочала св╕й в╕дл╕к перша у нов╕тн╕й ╕стор╕╖ зах╕дноукра╖нських земель нац╕ональна держава укра╖нц╕в - Зах╕дноукра╖нська Народна Республ╕ка - ЗУНР. Крайовий Ком╕тет Буковини радо в╕тав проголошення укра╖нсько╖ державност╕ й приступив до перебрання влади у кра╖. У зв’язку з цим було вир╕шено скликати у Черн╕вцях всенародне в╕че з повноважних представник╕в укра╖нських громад ус╕╓╖ Буковини.
У нед╕лю, 3 листопада, до крайово╖ столиц╕ прибули тисяч╕ святково вдягнених буковинц╕в в╕д ус╕х укра╖нських громад (М. Кордуба назива╓ цифру 8-10 тис., А. Жуковський - 10 тис., а С. Канюк - нав╕ть до 40 тис.). Зас╕дання в╕ча в╕дбувалося одночасно у трьох прим╕щеннях: в Укра╖нському народному дом╕, де виступали ╤лля Семака та ╕сторик Мирон Кордуба, у Роб╕тничому дом╕, що стояв на сучасн╕й вул. Шк╕льн╕й, на м╕сц╕ пол╕кл╕н╕ки (будинок не збер╕гся), ╕ в Музичному товариств╕, нин╕ обласн╕й ф╕лармон╕╖. Там промовцями були Омелян Попович та посол ╢ротей П╕гуляк.
На з╕бранн╕ у Музичному товариств╕ трапився ╕нцидент, який красномовно засв╕дчив настро╖ й симпат╕╖ б╕льшост╕ учасник╕в в╕ча. Коли посол П╕гуляк, виголошуючи постанови Укра╖нсько╖ Нац╕онально╖ Ради в╕д 18 жовтня, згадав про укра╖нську автономну пров╕нц╕ю у склад╕ федеративно╖ Австр╕╖, присутн╕ перервали його виступ вигуками: «Не хочемо Австр╕╖!».
╤ лише ╤льков╕ Поповичу вдалося заспоко╖ти громаду. Свою промову в╕н завершив такими словами: «Ми, укра╖нц╕, н╕чого б╕льше знати не хочемо про Австр╕ю. Ця наша стосорокал╕тня мачуха ск╕нчилася нав╕ки. Ми хочемо прилучитися до нашого пня (себто кореня - прим. ╤. Ч.) - Ки╓ва, до велико╖ Соборно╖ Укра╖ни». Цю заяву весь зал п╕дтримав гучними оплесками.
П╕сля в╕ча в╕дбулася велика ман╕фестац╕я учасник╕в центральними вулицями м╕ста: В╕рменською, Панською (нин╕ О. Кобилянсько╖) та Ринковим майданом (Р╕н╜пляцом) до м╕сця загального збору - майдану ╢лизавети, ╢лизаветпляц (нин╕ Театральна площа), перед м╕ським театром. Тут перед багатотисячним м╕тингом виступили л╕дери буковинських укра╖нц╕в. Зокрема Осип Безпалко у сво╖й промов╕ висловив волю вс╕х присутн╕х про прилучення Буковини до Соборно╖ Укра╖ни. Завершилося в╕че сп╕вом нац╕ональних г╕мн╕в «Ще не вмерла Укра╖на!» ╕ «Не пора».
Про цю ╕сторичну под╕ю залишилося чимало спогад╕в ╖╖ активних учасник╕в, як-от: О. Поповича, М. Кордуби, С. Канюка. Атмосферу того дня емоц╕йно передають спогади учасниц╕ в╕ча Л╕д╕╖ Семаки, вм╕щен╕ в ╖╖ книз╕ «Ще не вмерла Укра╖на»: «На ринку з╕брався великий пох╕д. Укра╖нське в╕йсько, студенти з синьо-жовтими обв’язками, Ж╕ноча Громада, укра╖нська г╕мназ╕я, укра╖нськ╕ сироти, священики, учител╕, м╕щани ╕ багато селян. Молод╕ хлопц╕ в нац╕ональних строях, стар╕ чолов╕ки ╕ ж╕нки. Це був величавий пох╕д, що посувався вулицями з п╕снею на устах. Ус╕ в╕кна були в╕дчинен╕ ╕ заповнен╕ глядачами, так само ╕ балькони. Також з правого ╕ л╕вого боку вулиц╕ були заповнен╕ ц╕кавими... Тепер в╕двернула ╤ра св╕й погляд в╕д свойого приятеля, випростувала голову догори, так що вс╕ могли бачити, як ╖╖ бабка попруч не╖, як селянка, як студент перед нею, ╕ столяр, що за нею йшов, з в╕дкритого серця сп╕вали разом «Ще не вмерла Укра╖на!..».
В╕домий буковинський ╕сторик й активний д╕яч листопадових под╕й 1918 року Мирон Кордуба згадував про в╕че 3 листопада як про визначну в╕ху на шляху нац╕онального пробудження укра╖нц╕в Буковини: «Такого здвигу народу Черн╕вц╕ ще не бачили: число учасник╕в в╕ча оц╕нювали на щонайменше 8-10 тисяч. На чужих ман╕фестац╕я зробила величезне враж╕ння як виявлення карности, сол╕дарности ╕ сили укра╖нського населення Буковини».
П╕сля такого орган╕зованого виступу буковинц╕ р╕зних нац╕ональностей почали вважати укра╖нц╕в панами становища ╕ чимраз част╕ше зверталися до Укра╖нського Крайового Ком╕тету як до чинного уряду Буковини.
Того ж таки 3 листопада у Черн╕вцях в╕дбулася нарада за участ╕ пров╕дних д╕яч╕в укра╖нських громад, на як╕й обговорювалося питання перебрання влади на м╕сцях та створення укра╖нсько╖ м╕л╕ц╕╖. На окремому зас╕данн╕ Крайовий Ком╕тет вир╕шив орган╕зувати на Буковин╕ укра╖нськ╕ в╕йськов╕ формування. Пров╕д в╕йськово╖ орган╕зац╕╖ ╕ начальну команду над ус╕ма укра╖нськими в╕йськовими силами було доручено сотников╕ Орестов╕ Драгану, колишньому начальнику в╕дд╕лу скоростр╕л╕в при 22-му австр╕йському стр╕лецькому полку. Його заступником ╕ в╕йськовим комендантом Черн╕вц╕в став поручник ╤лько Попович. Новопризначений комендант О. Драган вимагав в╕д Ком╕тету проведення загально╖ моб╕л╕зац╕╖ в укра╖нськ╕й частин╕ Буковини. Однак Ком╕тет в╕дхилив цю, загалом слушну, вимогу, мотивуючи тим, що укра╖нц╕, мовляв, не мають для проведення тако╖ акц╕╖ в╕дпов╕дного апарату. Через таку нер╕шуч╕сть м╕сцевих пол╕тик╕в укра╖нськ╕ в╕йськов╕ частини ╕ надал╕ складалися лише з добровольц╕в.
4 листопада виникло заворушення м╕ж добровольцями, як╕ вимагали зм╕ни в╕йськового кер╕вництва. На ╖хню вимогу новим начальником було призначено С. ╤вановича. Вдалося орган╕зувати одну сотню, яка складалася переважно з колишн╕х вояк╕в австр╕йсько╖ арм╕╖ та студент╕в.
5 листопада з Вижниц╕ до Черн╕вц╕в прибула частина Укра╖нських С╕чових Стр╕льц╕в. Однак буквально через к╕лька дн╕в вони вирушили обороняти Льв╕в в╕д польських ╕нтервент╕в. Тож надал╕ укра╖нська в╕йськова сила на Буковин╕ спиралася лише на добровольц╕в.
5 листопада до Черн╕вц╕в почали надходити в╕стки про перебрання укра╖нцями влади у пров╕нц╕╖. Укра╖нськ╕ пов╕тов╕ управи постали у Заставн╕, Вашк╕вцях над Черемошем, Вижниц╕, К╕цман╕, де м╕сця старост об╕йняли укра╖нськ╕ ком╕сари (зокрема у Вижниц╕ пов╕товим старостою став Л. Лакуста). У Вашк╕вцях з╕бралося велелюдне в╕че з усього пов╕ту, яке встановило укра╖нську владу в м╕стечку й порушило питання про створення укра╖нських в╕йськових частин.
Не вир╕шеним залишалося лише питання ╕з перебранням влади у столиц╕ краю. Для ухвалення в╕дпов╕дного р╕шення 5-го о 8-╕й годин╕ вечора було скликано укра╖нську конституанту Буковини.
П╕сля тривало╖ дискус╕╖ одноголосно була прийнята ╕сторична ухвала: «Укра╖нський Кра╓вий Ком╕тет як буковинська секц╕я Укра╖нсько╖ Нац╕онально╖ Ради приступить
6-го листопада 1918 р. о 1/2 12-о╖ години до перебрання вс╕х уряд╕в». Присутн╕ обрали Управл╕ння укра╖нсько╖ Буковини, включно з Черн╕вцями: президентом краю - Омеляна Поповича, бургом╕стром м╕ста Черн╕вц╕в - Осипа Безпалка, головою дирекц╕╖ скарбу - Володимира Залозецького, директором пол╕ц╕╖ - Яворського. В ╕нших державних установах було вир╕шено залишити дотепер╕шн╕х кер╕вник╕в, однак над╕славши туди для контролю ╕ надання допомоги укра╖нських ком╕сар╕в. Пров╕д Крайового Ком╕тету в╕д 7 листопада отримав нову назву - Укра╖нська Крайова Нац╕ональна Рада.
Окремим пунктом наради було затверджено ман╕фест делегац╕╖ Укра╖нсько╖ Нац╕онально╖ Ради в Черн╕вцях до населення Буковини:

«Велика ╕сторична хвиля визволення та в╕льного визначення народ╕в осягнула також нас, ╕ нова доба кличе населення Буковини п╕д прапор свободи. Стара влада, яка не хот╕ла чи не могла дотримуватися постуляту бажань народ╕в, упала. Непоборний дух нин╕шн╕х час╕в ╖╖ в╕ддалив. Без акту насилля, т╕льки п╕д тиском ╕сторичного процесу старий уряд впав ╕ втратив кермо урядово╖ влади. Стара урядова влада впала, ╕ виника╓ потреба творити новий орган, що м╕г би виконувати завдання держави.
Прикро, що намагання укра╖нц╕в цього краю виконувати урядову владу у сп╕вд╕╖ з представниками ╕нших нац╕й залишилися без усп╕ху, з чого створився недопустимий стан анарх╕╖, що загрожу╓ кожному ╕ знищенням культури, добра ╕ життя.
У ц╕, повн╕ в╕дпов╕дальности, хвилини Укра╖нська Нац╕ональна Рада, ╓дина орган╕зована сила, вир╕шила перебрати в╕дпов╕дальн╕сть за в╕дновлення порядку та спокою ╕:
1. перебрати урядову владу в Черн╕вцях ╕ в тих громадах краю, де знаходиться б╕льш╕сть укра╖нського населення;
2. взяти п╕д оп╕ку вс╕ центральн╕ установи м╕ста Черн╕вц╕в.
Громадяни!
Укра╖нська Нац╕ональна Рада спира╓ться на непорушному принцип╕ в╕льного визначення народ╕в, що не може бути зменшений н╕яким насиллям. Ми ц╕лковито св╕дом╕ того, що р╕шення про територ╕альний под╕л краю спочива╓ в руках судд╕в мирово╖ конференц╕╖. Створюючи на ц╕й основ╕ урядову владу для забезпечення порядку ╕ миру, ми заклика╓мо вс╕х громадян подати допомогу тимчасовому урядов╕ та його урядовцям, як╕ мають перед собою тяжке завдання оборони м╕ста Черн╕вц╕в, п╕д час переходового стану велик╕ труднощ╕, - ╕ напевно щаслива хвилина спокою прийде в скор╕м час╕. П╕д прапором в╕льного визначення народ╕в ми хочемо йти назустр╕ч ц╕╓╖ хвилини.
Черн╕вц╕, 5 листопада 1918 р.»

Нин╕, у суверенн╕й Укра╖нськ╕й держав╕ не забуваймо про першопрох╕дц╕в на цьому нелегкому шляху - не в усьому посл╕довних, але безмежно в╕дданих справ╕ - укра╖нських просв╕тител╕в, пол╕тик╕в ╕ революц╕онер╕в ╕з далекого 1918-го.

П╕дготував Степан Карачко,
╕сторик-кра╓знавець.
м. Черн╕вц╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 07.11.2008 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6517

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков