"Кримська Свiтлиця" > #11 за 14.03.2003 > Тема "Душі криниця"
#11 за 14.03.2003
Творчість наших читачів
поети
* * * Замітають холодні сніги У дитинство забуті доріжки, Й вже ні верхи не скочиш, ні пішки На зеленої юні луги... Не пройти тою стежкою в сад, Де любить обіцяли навіки, Як ніколи холоднії ріки Плин води не повернуть назад. Не повернуть минулі роки Днів, осяяних сонцем любові, Молодої, гарячої крові Й перший дотик твоєї руки, Дотик губ, чари темних очей, Поклик крізь оксамитові вії - Де тепер ти і де ті надії, Що плекались в шаленстві ночей? Замітають колючі сніги Обіцянки примхливої долі - І немає вже часу на волі Відшукати нові береги...
* * * Осінь знову вдягла клени в шати із щирого золота, І прощальний свій клич відсурмили уже журавлі, І холодні вітри, мов роки, в спину дихають холодом, І ранкові тумани - як втілення наших жалів. Все мина, все мина: час, надії і мрії невтілені. Все мина, все мина, і на скронях, мов сніг, сивина... Все мина, все мина, та коханням ми ще не обділені. Все мина, все мина, але то вже не наша вина... - Отже, осінь... - І що ж? - Осінь - час на примирення з холодом. Крок назустріч зимі, час на згадки, на спогади й сни... - Час на сни? Але ж кличе ще мрія, плекана замолоду, Й сонце світить для нас в королівстві моєї весни.
О, бентежна душа, ти ще повна свободою вольності, І кохання п'янить, наче в юності, й збурює кров, І сприймаєш як дар це життя у його неповторності, І солодку стократ, бо останню, останню любов...
ВІЩУВАННЯ Гей, циганко, дочко ночі, Не співай про давні дні. Не співай про чорні очі - Щось невесело мені. Погадай мені, ворожко, Руку дай, позолочу. Напророч всього потрошку І лиш волі досхочу. Волі й вітру в чистім полі, Коней білих, наче сніг, Щоб забути давні болі, Кинути їх в пил, до ніг. Напророч дорогу дальню, - Буде хай і нелегка, Лиш скажи, що десь за даллю Любить хтось мене й чека. Валентин БУТ, педагог. смт. Чорноморське в АРК.
***
Шановна редакціє "Кримської світлиці"! Характер та спрямованість більшості кримських видань, на жаль, не такий, щоб в них знайшлося місце для щирого слова. Тому я звертаюсь до вас, бо в більшості газет, припускаються занадто багатьох грубих помилок (і не лише друкарських), некомпетентного втручання до авторського тексту. Зараз я безробітний, отримую незначну матеріальну допомогу і, напевне, повернуся до мого основного фаху - інженера-будівельника, в якому я працював з 1976-го по 1993 рік. Як громадянина України, мене неприємно вражає, що дуже багато наших громадян бачать в прапорі України лише жовтий та синій кольори і не розуміють їх значення, не кажучи вже про тих, які і не бажають розуміти. Я вважаю, що мій вірш "Прапор України" у вашій газеті буде цілком доречний. З повагою Іван ТРУХ. м. Армянськ.
ПРАПОР УКРАЇНИ Стигла нива, Небо синє - ніде ні хмарини, То картина особлива - Прапор України.
Працю й мир символізує Цей шедевр художній, Світ реальний, що існує, - Зрозуміє кожний.
Доля гіркою бувала, Й вороги, й братове Нам нав'язували гасла Хижості та крові.
Пронесімо ж прапор мирний Гідно і завзято, Україні рідній вірність Збережімо свято!
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 14.03.2003 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=653
|