Дивлячись на те, з яким ентузіазмом працюють артисти Кримського театру ляльок на сцені, навіть не спадає на думку, що їм щодня доводиться вирішувати безліч питань, далеких від процесу творчості. Наш час вимагає бути іноді кимось більшим, аніж просто артистом чи просто директором театру. На дверях кабінету художнього керівника Кримського театру ляльок, заслуженого діяча мистецтв України Бориса Івановича Азарова, котрий очолює цей заклад з 1978 року, - дві таблички - одна офіційна, а на другій, писаній від руки, виведено: "Тато", як щирий прояв ніжного ставлення до нього акторів. Справді, щоб зберегти колектив, примножити його численні фестивальні здобутки, сьогодні, як ніколи, необхідна не лише справедлива тверда рука, а й батьківська турбота. Приміщення, так добре відоме кримчанам, вже багато років потребує капітального ремонту та проведення сигналізації. Однак ні на ремонт, ні на нові постановки ляльковий театр коштів не отримує. Хоча заплановані Міністерством культури АРК показники з кількості вистав колектив виконує, систематично затримується виплата заробітної плати. І за три прем'єри, котрі побачила малеча у минулому році ("Коварная спичка", "Стойкий оловянный солдатик" та "Снежная королева"), театр не отримав ні копійки, все було створене за власний рахунок. - Лише тепер ми отримали аванс за лютий, - розповідає Борис Іванович. - Нам нічим годувати дітей. Порушуються Конституція, указ Президента... Хто за що несе відповідальність - незрозуміло. Те, що автономія тільки-но прийняла бюджет, - це ж не наша проблема, а депутатів. Два роки тому постановою колегії Міністерства культури та мистецтв України Кримському театру ляльок було рекомендовано поставити виставу українською мовою "Івасик-Телесик". Я доводив, що без державного замовлення, без підтримки це зробити неможливо, - продовжив Б. Азаров. - Ми розпочали роботу, були запрошені провідні українські спеціалісти. Я звернувся до міністра культури Т. Аронової, щоб укласти договір з Міністерством культури АРК, але у фінансуванні вистави мені відмовили. На моє прохання до міністра культури України Ю. Богуцького про виділення цільових коштів на постановку "Івасика-Телесика" також було відмовлено. Звернення до багатьох спонсорів теж нічого не дали. Тому робота над виставою була призупинена, хоча на черзі були вже вокальні репетиції. А мова йшла про якісь 5 - 7 тисяч гривень. А те, що у дитячому театрі 21 та 22 лютого відключали енергію за несплату, - чи не нонсенс? Треба ж розуміти, де можна це робити, а де ні. Це свідчить про моральні позиції відповідних керівників. І коли ми поставили Міністерство культури АРК перед фактом, що вистави відмінені, то чомусь одразу знайшлись кошти погасити наші борги. Театр не повинен комерціалізуватися, його завдання - виховувати в дитині морально-етичні цінності. Ми й так підняли вартість квитка до трьох гривень, але ж це б'є, передусім, по кишені батьків, а не тих, хто відає розвитком культури. А державного підходу до цієї проблеми в Криму я не бачу. В нових економічних умовах театр змушений самостійно відшукувати нові форми роботи. Наш педагог Наталія Васильєва проводить величезну роботу з Міністерством освіти Криму. Дитячий театр та школа - єдиний організм, і якщо школа відповідає за знання, то театр - за духовне виховання. Спільно з міським управлінням освіти м. Сімферополя та міським методичним кабінетом нами була розроблена програма з естетичного виховання дітей (для початкової школи), яка передбачає дев'ять подорожей в казкову країну Кукландію. На виставах педагоги та діти познайомляться з витоками театрального мистецтва в Древній Греції, на них чекають зустрічі з традиційними театрами ляльок Індії, Китаю, В'єтнаму, з улюбленими акторами, композиторами, режисерами. Ініціативу театру ляльок підтримали бібліотека ім. І. Франка, обласна філармонія та колектив "Таврического благовеста", Сімферопольський художній музей. Були спільно проведені Шевченківські читання. Ми почали співпрацювати і з Таврійським національним університетом, розробляємо програму для майбутніх педагогів. За ініціативи Наталії Васильєвої два роки тому на громадських засадах був створений клуб "Синяя птица", котрий об'єднав талановитих та закоханих в театр дітей. Основний напрямок його роботи - пізнання елементів акторської майстерності та активна участь дітей в усіх заходах театру. Напередодні Міжнародного дня театру, сподіваюсь, маленькі актори під керівництвом молодої актриси Оксани Дмитрієвої продемонструють своє вміння у виставі "Добренький Рул" за казкою Анне Шмідт. Отож, пробуємо, прощупуємо шляхи створення власної дитячої театральної студії, виховуємо своїх професійних ляльководів. У зв'язку з тим, що коштами нас не забезпечили, у цьому році прем'єр не буде. У репертуар буде знову введений спектакль "Каштанка", який плануємо відновити. У вересні відкриваємо 65-й театральний сезон. Прикро, що наш ляльковий театр більше знають в Україні та країнах Європи, аніж в Криму, оскільки, незважаючи на постійні запрошення, ніхто з представників кримської влади до нас не приходить, нашими проблемами не цікавиться. Стало доброю традицією проведення Міжнародного фестивалю театрів ляльок в Криму. Перший був проведений у вересні 2000 року. Ми вже отримали заявки на участь у фестивалі від кращих лялькових колективів з Польщі, Росії, Румунії, США, Італії. Цей фестиваль Міністерство культури АРК спочатку включило у річний план заходів культури, а згодом ми отримали офіційну відмову, оскільки в Міністерстві не знайшлось якихось ста тисяч. Тому, зважаючи на все, ІІІ Міжнародний фестиваль театрів ляльок проводитися не буде, ми змушені поставити на ньому хрест. Від цього падає престиж Криму. А стільки сил було покладено, так багато було задумано!.. Через відсутність фінансування руйнуються не тільки творчі плани, а й налагоджені зв'язки, адже саме з цієї причини ми не поїхали на запрошення в Італію та Словенію. Театр запрошували не тільки за кордон, а й до Львова, у Хмельницький. Кримський театр ляльок є призером і дипломантом багатьох міжнародних фестивалів та конкурсів. Ми визнані, нас знають і постійно чекають, що ми привеземо щось нове... Наше становище є з чим порівнювати. Я був присутній на відзначенні 60-річчя Омського театру ляльок. Губернатор подарував театрові автобус! І це при тому, що заклад має п'ять одиниць транспорту, оскільки рентабельно підвози-ти дітей до театру з найвіддаленіших районів. Кримським театром ляльок протягом 15 років експлуатується єдиний автобус "Кубань", який постійно ремонтується. А без вирішення питання про транспорт ми нікуди не можемо поїхати на гастролі, навіть по Криму. Ми постійно пишемо заявки на ремонт обладнання (ми досі крутимо старі бобіни, використовуємо громіздкі прожектори, магнітофонна плівка постійно рветься). У нас є лише кошти на косметичний ремонт приміщення, а необхідно відремонтувати дах, який прогнив, встановити душеві артистам. За технічним оснащенням театр залишається на межі 50 - 60-х років і нічого не змінюється. Я звернувся до С. Куницина з проханням придбати для театру два кондиціонери, оскільки (влітку особливо) важко і артистам, і глядачам. Актори працюють в будь-яких умовах - це їхня робота, але ж потрібно думати про дітей. Якщо влітку у театрі душно, то взимку - занадто холодно, глядачі сидять одягнені. Але і Т. Аронова, і С. Куницин мені відмовили, хоча придбати кондиціонери нашій владі було не важко... На відзначення Міжнародного дня театру ми підготували для дітей наші найкращі вистави, котрі йтимуть протягом тижня - "Ищи ветра в поле", "Петрушка и Ко", "Снежная королева", "Хомячок и Северный ветер", "Стойкий оловянный солдатик", "Арлекин, или Слуга трех господ" (унікальний спектакль польського автора Х. Юрковського, він більше ніде не йде), "Айболит и Бармалей" та "Добренький Рул", підготовлений дитячою студією. В кінці 2002 року глядачі побачили прем'єру "Снежная королева". Цей спектакль захопив нас і не відпускав, доки ми не скінчили усю підготовчу роботу. Сподіваємося повезти цю роботу на фестиваль. Плануємо створити ще три вистави за творами Г.-Х. Андерсена, котрі будуть поєднані стилістично. Якщо відвідує натхнення, спектакль потрібно народжувати. Коли зволікаєш, все згасає і емоції також, втрачається елемент новизни та ризику. Вже протягом п'яти років йде робота над виставою "Дом, который построил Свифт", задуманою для дорослого глядача. У нас є оригінальне бачення цього твору: Свіфт багато невігластва зустрічав навколо себе, Г. Горін все пом'якшив. Спектакль потребує доопрацювання, продумування багатьох деталей, відповідних костюмів. Кожний персонаж уособлює власний театр, будинок для божевільних. Персонажі створюють свій корабель дурнів, на якому і попливуть. Дійство переходить у фойє, де буде створений музей Свіфта. Для постановки нам необхідно придбати три радіомікрофони, що теж вимагає затрат. * * * Отже, єдиний державний Кримський ляльковий театр не хочуть помічати ні влада міста, ні представники уряду. Чи ж стане він для дітей справжнім храмом духовності, коли виникають ось такі проблеми? Чи наблизить державну мову до найменших шанувальників театрального мистецтва пряме ігно-рування творів народної спадщини, чи сприяє це її популяризації? Робота над виставою "Івасик-Телесик" призупинена на невизначений термін, тож не скоро у ляльковому театрі прозвучить класичне "Івасику-Телесику, приплинь, приплинь до бережка", на проведення ІІІ Міжнародного фестивалю театрів ляльок очікувати не доводиться... Театр в усі часи відігравав дуже важливу роль у вихованні особистості, здатної, насамперед, думати. Можливо, навчимося думати не лише про гроші?
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
