Версiя для друку Обговорити в форумi

Протягом свого історичного розвитку духовне життя української спільноти зазнавало чимало злетів та трагічних подій. Після багатьох років вимушеного атеїзму народ усе ж повертається до віри. Люди шукають істину, прагнуть знайти відповіді на одвічні питання сенсу буття. Однак ситуація у православному церковному житті України, незлагодженість думок та непорозуміння між окремими церквами далеко не сприяють підвищенню духовності суспільства. І це турбує свідомих його представників. Під час спілкування доволі часто чую запитання на кшталт: як ви вважаєте, хто повинен вирішити питання об’єднання трьох православних гілок в Україні – мається на увазі Київський, Московський патріархати та Українська автокефальна церква, – влада, церква чи народ? Чи є перспектива такого об’єднання? Відповідь на означені питання дам у цій статті.
Необхідно розрізняти питання духовні та політичні у даному процесі. Моє завдання, як священика, не займатися політикою, але навчати людей, у тому числі й політиків, духовним законам. Однак зрозуміло, що будь-яка влада воліла б мати під собою певну авторитетну ідеологічну структуру для того, аби комфортно й більш ефективно управляти власним народом. Ми це розуміємо, і бачимо відповідні приклади. Такі обставини, на мою думку, складаються сьогодні у Росії, де спостерігається властиве злиття церкви та держави, і де церква фактично виконує обов’язки штатного ідеолога влади, перебравши на себе функції колишньої КПРС. Як на мене, то насправді відбувається така собі заміна партквитків на натільні хрестики.
Зрозуміло, що владним структурам було б цікаво мати те саме й в Україні. Але в нашій стороні дещо інша ситуація. Так склалося, що маємо три потужні православні гілки, і ще якусь кількість менших. На перший погляд це сприймається негативно, однак насправді заховує в собі й позитивне зерно. По-перше, Церква за визначенням має бути соборною – мислю, і помісна церква також. Як і сповідуємо у православному Символі Віри: “Вірую... в єдину, святу, соборну і апостольську церкву”. І це, безумовно, позитив.
Втім, є й негатив, який, одначе, з волі Божої, може стати для нас позитивом. Господь уміє зло обертати в добро. Це як хвороба, яка разом із болем породжує й благо – смиряє, очищує людину. Розкол, як наслідок гордині церковної ієрархії, і є хворобою церкви. А як учить старець Силуан (Антонов): “Господь любить людей (це ж стосується і спільноти, у т. ч. й церковної спільноти людей. – авт.), але посилає (я б сказав радше – допускає. – авт.) скорботи (у т. ч. хвороби і розколи. – авт.) для того, щоб люди пізнали немічність свою та смирилися, і за смирення своє прийняли Святого Духа, а з Духом Святим – усе добре, усе радісне, усе прекрасне...”.
Нинішній духовний стан номінальної церкви, на жаль, залишає бажати кращого; правдиве ж об’єднання можливе лише за наявності невдаваної братньої любові. Тому штучний альянс у такий собі правовірний «курінь», та ще й під началом якоїсь певної особи, наразі неодмінно призведе лише до диктатури церковної ієрархії, власне до створення сучасного аналогу інквізиції середньовіччя з усіма відомими наслідками. Це було б виготовленням «монстра», який пожере будь-яку демократію. Тому, відповідаючи на запитання про об’єднання, скажу, що істинне єднання можливе лише Духом Святим – духом смиреномудрості і любові. Духовне об’єднання – головне. І таке духовне об’єднання, попри усі амбіції церковноначалія, неодмінно буде, і воно вже відбувається – в усіх церквах є люди, які цьому сприяють. А буде об’єднання духовне – дасть Бог, станеться і формальне. І не у тому вигляді, як ми це сьогодні собі уявляємо, а на основі православної соборно-правності. І не у відомому клубно-келійному форматі за принципом “наш – не наш”, а з представництвом усіх церков і громад, які позиціонують себе як православні. Це може мати вигляд якоїсь церковної “конфедерації”, союзу українських православних церков, міжцерковного собору православних єпископів тощо. Не суть важливо. Головне – це смирення (уміння прийняти ближнього свого таким, який він є: без гніву й роздратування, без страху й тривоги, без гордощів і образи) і Богом заповідана соборність.
Принцип нелукавого соборного єднання висловив свого часу Блаженний Августин: у головному – єдність, у спірному – свобода, і в усьому – любов. І якщо об’єднання здійснюватиметься таким чином, то воно, безперечно, житиме.
Протоієрей Олег Ведмеденко.
*  *  *
(НАПИШІТЬ, і ми поінформуємо Вас, як отримати поштою книги, конспекти лекцій, а також аудіо- та відеозаписи лекцій та проповідей протоієрея Олега Ведмеденка. У лист вкладіть порожній конверт зі зворотною адресою.
НАША АДРЕСА: Протоієрею Олегу Ведмеденку, Біблійна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Україна, 43021).

ЗРУЙНОВАНІ ХРАМИ

У Сумській обласній науковій бібліотеці відбулася презентація другого тому Книги Пам’яті Сумської області, присвяченого знищеним святиням. Як повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу, видання побачило світ за ініціативи керівництва обласної державної адміністрації, яке організувало збір первинної інформації про зруйновані церкви і собори з міст і районів області.
Реалізацію проекту щодо друку видання здійснила Сумська обласна організація благодійного товариства «Меморіал» ім. В. Стуса. Упорядником матеріалів, які надавали сільські ради, дослідники, працівники архівів та люди, котрі відгукнулися на заклик поділитися свідченнями і спогадами, став Олег Корнієнко. Він - єдиний з науковців узявся виконати цю кропітку роботу в стислі терміни і безкоштовно.
Олег Корнієнко переконаний, що знищення української церкви у 20-30 роки ХХ століття має для нашої нації страшні наслідки - бездуховність, вседозволеність та попрання моральних норм, а «обезличені» міста і села, де не збереглись храми, докорінно відрізняються від тих, де церкви встояли.

ВІРУЮЧІ ДОВШЕ ЖИВУТЬ

Хоча релігійні вірування і досі є предметом бурхливих філософських і соціологічних дискусій, однак з медичної точки зору віра в Бога позитивно впливає на стан організму. За даними американських дослідників, регулярне відвідування релігійних закладів продовжує життя майже на чверть.
Такі висновки ґрунтуються на аналізі здоров’я і способу життя понад 92 тисяч учасників, прихильників різних релігійних конфесій. Ті, що часто ходили у церкву, скорочували ризик смерті на 20 відсотків.
Медики підкреслюють, що не намагалися «виміряти» духовність, а постаралися з’ясувати роль релігії у здоров’ї, оскільки в житті багатьох людей цей чинник відіграє важливу роль для визначення звичок і норм поведінки, включаючи вживання алкоголю, куріння, режим харчування, сексуальну поведінку тощо.
Спеціалісти вважають, що регулярні групові заходи сприяють соціалізації, психоемоційному спокою і здатні загалом поліпшити якість життя. Раніше британські дослідники з’ясували, що віруючі люди найкраще справляються з життєвими негараздами і загалом є більш щасливими порівняно з атеїстами або агностиками.

ХАДЖ ПОПОВНИВ КАЗНУ НА МІЛЬЯРД

Правовірні мусульмани з усього світу, які відвідали у цьому році святі місця у Саудівській Аравії, збагатили казну королівства на більш як 1 млрд. доларів США, повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу.
Основну частину своїх заощаджень для хаджу (у середньому, кожному паломнику він обійшовся в цьому році у 3 тисячі доларів США) пілігрими залишили у крамницях, що торгують усім необхідним для належного здійснення ритуалів паломництва.
Чимала кількість грошей осіла у магазинах сувенірів і золотих ювелірних прикрас, які традиційно везуть додому мусульмани, що здійснили паломництво. У цьому році обсяги продажу ювелірних виробів із золота становили тут 220 млн. доларів США. Особливою популярністю, за словами продавців, користувалися прикраси з ісламським орнаментом.
Мекка у цьому році прийняла рекордну кількість прибулих на хадж паломників через кордон - 1,73 млн. осіб із 178 країн світу. Всього Саудівську Аравію для здійснення паломництва до святих місць ісламу у цьому році відвідали близько 3 млн. мусульман.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #51 за 19.12.2008 > Тема "Душі криниця"