Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2973)
З потоку життя (6161)
Душі криниця (3396)
Українці мої... (1450)
Резонанс (1470)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1656)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДУХОВНИЙ УЧИТЕЛЬ: ╢ВГЕН СВЕРСТЮК
Яким був ╢вген Сверстюк ╕ як╕ повчання залишив у спадок новим покол╕нням, нам розпов╕ла зав╕дувач...


ЗАБУТЕ ╤М’Я Л╤КАРЯ МАР’ЯНА ПАНЧИШИНА
«Знання ╕ досв╕д – в ╕м’я збереження здоров’я укра╖нц╕в”, - таким...


ДОВГИЙ ШЛЯХ, ПРИСВЯЧЕНИЙ ОСВ╤Т╤
З ЮВ╤ЛЕ╢М! РЕКТОРУ НАЦ╤ОНАЛЬНОГО ПЕДАГОГ╤ЧНОГО УН╤ВЕРСИТЕТУ ╤МЕН╤ М.П. ДРАГОМАНОВА В╤КТОРУ...


«ПОЧЕСНА В╤ДЗНАКА» - ПИСЬМЕННИКУ-ЮВ╤ЛЯРУ
Гост╕ тепло в╕тали Василя Григоровича Латанського.


╤ВАН БОБЕРСЬКИЙ: «ДЕ СИЛА, ТАМ ВОЛЯ ВИТА╢»
╤ван Боберський походив з╕ славетного роду, кор╕ння якого сягало княжих час╕в.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2009 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 03.01.2009
КОЛИ Б ТАКИХ Б╤ЛЬШЕ БУЛО...

До 95-р╕ччя в╕д дня народження Платона Воронька

Во╖н ╕ поет - ц╕ два слова н╕би вбирають в себе сутн╕сть легендарного життя Платона Микитовича Воронька, життя, в╕дданого людям щедро ╕ натхненно. За б╕льш н╕ж п’ятдесят рок╕в творчого шляху в╕н видав понад ш╕стдесят зб╕рок в╕рш╕в ╕ поем, добра половина з яких присвячена д╕тям. Нагороджений двома орденами Лен╕на, трьома орденами Трудового Червоного Прапора, болгарськими та польськими орденами, що ясн╕ли на його грудях поряд з бойовими нагородами. Лауреат Державно╖ прем╕╖ СРСР за зб╕рки поез╕й: «Добрий ранок», «Славен мир», за зб╕рку «Пов╕нь» удосто╓ний Шевченк╕всько╖ прем╕╖, а за книжки для д╕тей: «Читаночка», «Сн╕жна з╕ронька горить», «Обл╕тав журавель», «Вс╕м по с╕м», драматичну поему «Казка про Чугайстра» - прем╕╖ ╕мен╕ Лес╕ Укра╖нки. Н╕ сол╕дн╕ монограф╕╖, н╕ сотн╕ критичних статей не в змоз╕ повн╕стю охопити й передати диво його бойового й л╕тературного подвиг╕в.

«Я ТОЙ, ЩО ГРЕБЛ╤ РВАВ...»
В╕н народився 1 грудня 1913 року в сел╕ Чернеччина на Сумщин╕ в багатод╕тн╕й с╕м’╖. Батько його був с╕льським ковалем, д╕д - мандр╕вним л╕рником. Мати, Марфа ╤ван╕вна, мала прекрасний голос, виховала шестеро д╕тей. В╕йна вв╕рвалась в долю ц╕╓╖ ж╕нки ще в молод╕ роки. А пот╕м не раз наверталась, забираючи одного за одним син╕в. Зачарован╕ вогн╕ кузн╕, що св╕тили йому впродовж усього життя. Мальовнич╕ береги Ворскли. Незвичайн╕ змагання кобзар╕в у батьк╕вському дом╕ - д╕д пос╕яв у серц╕ онука не одну щиру п╕сню. Мати на останн╕ коп╕йки купила на базар╕ Шевченк╕в «Кобзар», що причарував хлопця до поез╕╖.
Житт╓в╕ шляхи-дороги поета пролягли через найбуремн╕ш╕ етапи нашо╖ ╕стор╕╖ - жовтневий переворот, громадянська в╕йна, голодомор ╕ знову в╕йна - вже Велика В╕тчизняна. П╕сля зак╕нчення семир╕чки в Охтирському дитячому м╕стечку, де не т╕льки вчились, а й обробляли землю, Платон ╖де до Харкова в автошляховий техн╕кум, пот╕м добровольцем до Таджикистану, де проходить сво╓ перше бойове хрещення у боротьб╕ з басмацькими бандами. З того першого випробування на зр╕л╕сть, мабуть, ╕ укр╕пилось у нього бажання бути завжди серед перших там, де найскладн╕ше. Так було ╕ в знаменит╕й Кушц╕, куди прибув служити в арм╕╖. Так було ╕ п╕д час в╕йни з б╕лоф╕ннами, коли в╕н, уже студент московського Л╕тературного ╕нституту, п╕шов на фронт теж добров╕льно, одним ╕з перших серед сво╖х товариш╕в по навчанню.
Коли почалася в╕йна з фашизмом, у Вороньков╕й б╕ограф╕╖, як ╕ в б╕ограф╕ях багатьох людей, настануть нелегк╕ часи, як╕ згодом в╕н сам охарактеризу╓ крилатою метафорою:

Я той, що гребл╕ рвав.
Я не сид╕в у скел╕,
Коли дуби валились в╕ков╕...

З перших дн╕в в╕йни в╕н - командир взводу московського винищувального батальйону, а через деякий час - ╕нструктор м╕нерно-диверс╕йно╖ школи, що готу╓ для роботи в тилу ворога майбутн╕х п╕дривник╕в. На початку 1943 року пода╓ рапорт з проханням в╕дправити на окуповану Укра╖ну. Весною вил╕та╓ до партизанського з’╓днання непереможного Ковпака. З ним йому судилося пройти увесь славетний рейд в╕д Путивля до Карпат. У цьому переход╕ виявив себе як людина надзвичайно╖ см╕ливост╕, мужност╕, як во╖н геро╖чного гарту. Були дн╕, коли п╕дривники кап╕тана Воронька пускали з димом п’ять-в╕с╕м мост╕в, по яких сунули вдень ╕ вноч╕ ворож╕ ешелони. В╕д партизанських м╕н зл╕тали в пов╕тря бензосховища, електростанц╕╖. Звичайно, нелегко було руйнувати те, що створено працею народу, але ж в╕йна ╓ в╕йна. Цей жаль висловив ╕ сам поет в одному з в╕рш╕в:

Кажуть, легше повалити,
Н╕ж звести буд╕вл╕ ст╕ни.
Я тесав гран╕тн╕ плити,
Закладав в п╕дмурки м╕ни,
╤ скажу: поставить легше
На буд╕вл╕ с╕м рекорд╕в,
Н╕ж на н╕й, с╕рник в╕дтерши,
П╕дпалити шнур б╕кфорд╕в.

Диву да╓шся, як йому в неймов╕рно важких пох╕дних умовах писалися в╕рш╕, по справжньому талановит╕. Мелод╕йн╕сть, простота й точн╕сть виражених в них почутт╕в надавали ╖м тако╖ популярност╕, що вони ставали народними п╕снями. Так одного дня п╕сля пекельного бою в Карпатах випало йому почути коломийку, слова яко╖ були його, Вороньков╕:

╤з Путивля на сх╕д-сонц╕,
На сх╕д-сонц╕ рано
Ви╖жджали ковпак╕вц╕ -
Гр╕зн╕ партизани.

1944 р╕к почався для П. Воронька у тяжких боях за б╕лоруське м╕сто Столин. Його заг╕н знищив г╕тлер╕вськ╕ склади з награбованим майном, одначе см╕ливого командира було поранено. Дв╕ ворож╕ кул╕ зас╕ли в живот╕, т╕ло пошматували осколки снаряда, втрачено багато кров╕. Потр╕бна негайна операц╕я. ╥╖ робили в селянськ╕й хатин╕ при тьмяному св╕тл╕ л╕хтарик╕в. Завдяки мужност╕ ╕ витримц╕ Платон Микитович вижив. Поет п╕сля видужання назвав ╕ншу причину перемоги над смертю: «Коли виносили ╕з бою мене по чистому льоду - чотири впало на ходу, а два д╕йшло. ╤ я з тобою тому, що там, на пол╕ бою, чотири впало на ходу»...

ЧАР╤ВНА СИЛА ТАЛАНТУ
Перша книжка поез╕й Платона Воронька «Карпатський рейд» вийшла 1944 року. В╕дтод╕ тема в╕йни в його творчост╕ стане визначальною, як ╕ сама в╕йна була ╕ ╓ стрижневою под╕╓ю усього нашого життя. В кожн╕й книз╕ в╕н поверта╓ться до сво╓╖ вогненно╖ Молодост╕. Сувора, оголена правда про ус╕ дев’ять к╕л во╓нного пекла:

Горинь гор╕ла, не село -
Села вже не було.
Вода ст╕кала, як вогонь,
З порепаних долонь.
╤ лиш огонь отой пили
Край Чорно╖ Скали.

Ж╕нка ╕ в╕йна... Тема ж╕нки-б╕йця, ж╕нки-труд╕вниц╕, ж╕нки-матер╕, н╕би супутник, весь час оберта╓ться довкола поетично╖ орб╕ти Платона Воронька. Образ скорботно╖ матер╕, що йде по земл╕, на як╕й «окр╕м могил н╕чого не росте» - це не т╕льки символ народного страждання, але це ╕ символ невмирущо╖ житт╓во╖ сили. Т╕льки поет, котрий пережив трагед╕ю вкрадено╖ юност╕ у ц╕лого покол╕ння, м╕г так точно ╕ г╕ркотно сказати:

Виходила з хати
 стр╕чати весну,
А ╖й у лице шкарубка
 хуртовина.
Гадала побачити
 вишню рясну,
Зустр╕лась, як доля,
 колюча тернина.

В╕н н╕коли не зупинявся на досягнутому. Як батько-коваль, кував ╕ кував м╕цне слово на службу людям. Варто вчитатися у поез╕╖, з╕бран╕ в чотиритомнику до його с╕мдесятил╕ття (а в╕д╕йшов поет за в╕чну межу 10 серпня 1988 року), щоб зрозум╕ти чар╕вну силу таланту, силу вимогливост╕ до власно╖ творчост╕. Окр╕м того, н╕коли не припиняв перекладацтва, ╕ завдяки цьому укра╖нською мовою озвалися до нас рос╕яни, б╕лоруси, болгари, таджики.
╤ ще одна щаслива риса його таланту - любов до дитячого св╕ту. Подарував юним читачам десятки поетичних книжок. Мабуть, кожен ╕з нас, як св╕тлий спогад дитинства, береже в пам’ят╕ дзв╕нк╕, весел╕ рядки про хлопчика Помагая, про манюс╕ньку липку, яка мр╕╓ стати великою, про журавля, що обл╕тав «сто мор╕в, сто земель» ╕ повернувся на р╕дну землю та ╕нш╕ повчальн╕ твори. В них поет розмовля╓ доступною д╕тям мовою, просто, але з повагою до маленького читача, не прис╕даючи перед ним навпоч╕пки, розмовля╓ серйозно, вдумливо про складн╕ реч╕. ╤ малюки слухають, вивчають напам’ять ц╕ нестар╕юч╕ в╕рш╕. А ставши дорослими, читають ╖х сво╖м д╕тям, пот╕м - онукам, - так в╕д покол╕ння до покол╕ння. Тож не дивно, що понин╕ в дитячих читанках, хрестомат╕ях публ╕куються так╕, скаж╕мо, поез╕╖, що давно стали класикою, як «Обл╕тав журавель», «Липка», «Не будь козою» ╕ один з найулюблен╕ших дитячих в╕рш╕в «Н╕коли не хвались»:

Хвалився к╕т,
Що в╕н убр╕д
Дн╕про перебреде.
Та як п╕шов -
╤ не прийшов,
Нема кота н╕де.
╤ ти н╕коли не хвались,
Коли не можеш - не берись.

╢ в Платона Воронька поема - спогад про невигойне, болюче во╓нне лихол╕ття «Коли б мене б╕льше на св╕т╕ було». Вражають останн╕ рядки, що узагальнюють саме його досв╕д, його ставлення до миру на земл╕. Ц╕ рядки - яскравий еп╕граф до труд╕в ╕ дн╕в самого поета-во╖на:

Коли б мене б╕льше
 на св╕т╕ було –
Я б десь б╕ля сонця
 поставив табло,
Де б в╕чно св╕тилася дата одна:
Коли зак╕нчилась
Остання в╕йна.
На св╕т╕ мене буде ст╕льки, як ╓.
Не завтра при сонц╕
 засв╕титься дата.
А тому В╕тчизна мен╕ пода╓
Коротку команду
На подвиг солдата –
╤ в подвиг тому
Спас╕ння мо╓.

Василь ЛАТАНСЬКИЙ, вчитель.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 03.01.2009 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6735

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков