Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2882)
З потоку життя (6054)
Душі криниця (3354)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1458)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1645)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НА ВОЛИН╤ ЗНАЙШЛИ СТАРОВИННУ ╤КОНУ, ЯКУ РЕСТАВРУВАВ ТАРАС ШЕВЧЕНКО
Про ╕кону розпов╕в шевченкознавець, письменник, зав╕дувач кафедри журнал╕стики Нац╕онального...


ДРУГА ХВИЛЯ “СОЛОК╤╥”
Жодне ╕нтернет-видання не зам╕нить друкованого слова, тим паче, коли воно наповнене глибоким...


«СИН ВЛАШТУВАВСЯ В РУМ╤*, А ДОЧКА В КРИМУ»
Старовинний казахський висл╕в в╕добража╓ геопол╕тичне мислення наших пращур╕в.


КОЛИ НАСТА╢ «БАБИНЕ Л╤ТО»
Наш╕ традиц╕╖


БОРГ
Юл╕я ╤люха — укра╖нська письменниця, поетка, журнал╕стка, колумн╕стка.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 09.01.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 09.01.2009
Н╤ЧНА ПРИГОДА
ПЕТРО СОРОКА

(майже притча)

Я затримався в дороз╕ й у р╕дне м╕сто повернувся далеко за оп╕вн╕ч. Вокзал був порожн╕й, поблизу жодного такс╕, ╕ я, згн╕тивши серце, подався навпрошки через парк додому. Про цей парк давно ходить недобра слава, перебувати тут поноч╕ ризиковано ╕ небезпечно, але що ж мен╕ було робити - до ранку сид╕ти в холодному прим╕щенн╕ вокзалу? Гадав, що якось переб╕жу тих триста метр╕в. ╤ поб╕г, хоч недобр╕ передчуття вже з першого кроку почали гн╕тити душу. ╤ не марно! Не встиг я проб╕гти й п╕всотн╕ метр╕в, як почувся злов╕сний свист ╕ з кущ╕в вигулькнули темн╕ т╕н╕. Вони перетнули мен╕ дорогу, як справжн╕ розб╕йники. Я уздр╕в молод╕, але вже спит╕, цин╕чн╕ й нахабн╕ обличчя. Я знаю цю породу молодик╕в. Марно чекати од них сп╕вчуття ╕ пощади. Це - з╕псован╕ алкоголем ╕ наркотиками молод╕ вандали, цин╕чн╕ покидьки й убивц╕. Вс╕ вони одержим╕ демонами. Я згадав, що зовс╕м недавно тут проломили череп мо╓му приятелев╕-художнику, який т╕льки дивом вижив, ще одного знайомого журнал╕ста побили до смерт╕.
Вони оточили мене п╕вколом ╕ десь з-за спини пролунало.
- Закурити ╓?
- Не курю ╕ вам не раджу, - кинув я першу звичну фразу, яка прийшла мен╕ на гадку, але голос м╕й здригнувся, прозрадив велике хвилювання ╕ переляк.
- Ого! В╕н ще й приколю╓ться! А чого ж не радиш?
Я в╕дчув у себе п╕д боком гостре лезо ножа. Воно непри╓мно вп’ялося в т╕ло там, де печ╕нка.
Який жаль, що я не Сталлоне ╕ не Джек╕ Чан.
Серце мо╓ гупало так, що в╕ддавало аж десь п╕д горлом, власне, все т╕ло ставало гупаючим серцем.
Що робити? Де вих╕д? Колись я не погано волод╕в боксом. Але коли це було. Тепер не т╕ рухи, не та реакц╕я. ╤ головне - сили не т╕. Кожен з тих двометрових нег╕дник╕в звалить мене на землю одним ударом. Ось зараз вони або проштрикнуть мене ножем, або битою провалять череп. Чую, як т╕ло дерев’ян╕╓ в передчутт╕ неминучого лиха. А лезо ножа все настирлив╕ше впира╓ться вб╕к. Ось воно проткнуло шк╕ряну куртку, в╕дтак п╕джак ╕ сорочку, непри╓мно ╕ боляче торкнулося поверхн╕ шк╕ри, н╕би пронизало електричним струмом.
Що робити? Де шукати порятунку?
Це було безнад╕йне становище. Ц╕ дик╕ деспоти вполювали жертву ╕ просто так не в╕дпустять. Або приб’ють, або покал╕чать.
Залишалося ╓дине - молитва. ╤ я сказав тод╕: «Господи, ти навча╓ш, що в╕ра всесильна, що нема╓ неможливого для того, хто в╕ру╓. Якщо в╕руючий скаже гор╕ зрушити з м╕сця, то зрушить вона. В╕рую, Господи, ╕ в╕ддаюся на волю твою. Спаси мене».
Десь глибоко в п╕дсв╕домост╕ сид╕ло переконання, що я неодм╕нно врятуюся в ц╕й ситуац╕╖, вийду з не╖ ц╕лим ╕ неушкодженим, тож молився все палк╕ше й пристрасн╕ше.
╤ в ту ж мить, коли н╕ж уже майже сягав печ╕нки, я... прокинувся.
Ах, це був т╕льки сон! Т╕льки сон!
Але ще довго не покидало в╕дчуття великого дива, наст╕льки яскравим ╕ хвилюючим був цей сон. Не покида╓ воно мене ╕ сьогодн╕, з переб╕гом к╕лькох м╕сяц╕в, ╕ десь в глибин╕ душ╕ я в╕рю, що все це справд╕ було наяву, ╕ т╕льки таким чудесним чином мене порятував янгол-охоронець, перетворивши страшну д╕йсн╕сть на сновид╕ння.
м. Терноп╕ль.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 09.01.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6763

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков