Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2736)
З потоку життя (5825)
Душі криниця (3286)
Українці мої... (1425)
Резонанс (1439)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1620)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ Ф╤ЛЬМ «КРИМ, ЯК ЦЕ БУЛО» З’ЯВИВСЯ У В╤ЛЬНОМУ ДОСТУП╤
«Крим, як це було» - це ╕стор╕я оф╕цер╕в, солдат╕в та матрос╕в, як╕ п╕д час...


ПОРТНИКОВ: ЯНУКОВИЧУ ГОТУВАЛИ ВТЕЧУ ТА ПОВЕРНЕННЯ НА ЧОЛ╤ КОЛОНИ ОКУПАНТ╤В
Чотири роки тому В╕ктор Янукович вт╕к до Рос╕╖. Зараз обставини його зникнення з Ки╓ва, а пот╕м ╕...


ВОЛИНЬ В╤ДКРИВА╢ ТА╢МНИЦ╤
Синьоока Волинь осп╕вана у п╕снях ╕ поез╕ях. Ц╕каво, що назва «Волинь» як означення...


«Р╤ДНА ШКОЛА» ТВОРИЛА УКРА╥НСЬКИЙ СВ╤Т В УМОВАХ БЕЗДЕРЖАВНОСТ╤
Важко переоц╕нити внесок подружжя в розбудову укра╖нсько╖ справи. Ут╕м, найб╕льше вража╓ той...


СМОЛЕНСЬКА КАТАСТРОФА: КРИЛО Л╤ТАКА ЗНИЩИВ ВИБУХ ЗСЕРЕДИНИ
Про це йдеться в висновках польсько╖ п╕дком╕с╕╖, що займа╓ться повторним розсл╕дуванням...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 16.01.2009
╤СТОР╤Я КНИГИ - ДОЛЯ НАРОД╤В
РОМАН САВОНЮК

╤СТОР╤Я

У 2009 роц╕ виповню╓ться с╕мдесят п’ять рок╕в ун╕кальн╕й, за сво╓ю ╕стор╕╓ю та зм╕стом, книз╕ “Беломорско-Балтийский Канал имени Сталина. История строительства 1931-1934 гг.”, яка за наведеними у н╕й численними фактами ╓ в╕двертим самовикриттям тотал╕тарного режиму, його страшних форм ╕ метод╕в побудови соц╕ал╕зму в “одной, отдельно взятой стране”.
Б╕ломорсько-Балт╕йський канал чи Б╕ломорсько-Балт╕йський водний шлях (дал╕ – ББК, ББВШ) побудували за р╕к ╕ дев’ять м╕сяц╕в ув’язнен╕, яких, за р╕зними даними, на буд╕вництв╕ загинуло в╕д п’ятдесяти до двохсот тисяч чолов╕к. Саме зв╕дти, за визначенням досл╕дник╕в, ма╓ походження поширене у СРСР словоскорочення з/к (зеки – заключенные каналоармейцы), що його придумав Матв╕й Берман, начальник Головного управл╕ння таборами (рос. ГУЛАГ – Р. С.) Об’╓днаного Державного Пол╕тичного Управл╕ння (дал╕ – ОДПУ) СРСР ╕ схвалив соратник Стал╕на, член ЦК ВКП(б), м╕н╕стр у б╕льшовицькому уряд╕ Анастас М╕коян, який побував у в╕дрядженн╕ на буд╕вництв╕ каналу. Скориста╓мось ╕ ми цими словосполученнями. Сл╕в з п╕сн╕, як кажуть, не викидають.
Б╕ломорканал вважався найдовшим у св╕т╕, його загальна протяжн╕сть становить 227 км. На буд╕вництв╕ ББК працювали не т╕льки “крим╕нальн╕ елементи” – злод╕╖ та бандити, а й сотн╕ тисяч “ворог╕в народу”, “класових ворог╕в”, в основному селяни – “куркул╕”, багато з них з Укра╖ни, як╕ у рекордно коротк╕ строки за допомогою лопати, сокири, кирки ╕ тачки збудували 128 ╕нженерних споруд, 19 шлюз╕в, 15 запруд, 49 дамб, 12 водоспуск╕в, 33 штучних канал╕в та проклали 2,5 тис. к╕лометр╕в зал╕зниц╕. Одночасно на буд╕вництв╕ каналу працювало до 100 тисяч чолов╕к з пер╕одичною зм╕ною тих, що вмирали чи вибували з ╕нших причин. Головним практичним завданням було викопати та видовбати рекордн╕ кубометри (“кубики” – Р. С.) ╜рунту та кам╕ння з траси, де мав пройти водний шлях з Б╕лого в Балт╕йське море. Пол╕тичним, не менш важливим завданням було “перекування” (рос. – “перековка”) “ворог╕в народу”, примушування ╖х до прац╕ у нелюдських умовах ╕ залучення на б╕к чи у сп╕льники б╕льшовик╕в. Для цього запроваджувалися соцзмагання м╕ж бригадами, а також р╕зн╕ форми заохочення: для окремих з/к – низов╕ кер╕вн╕ посади, скорочення строк╕в чи зв╕льнення в╕д в╕дбування покарання, зняття судимост╕, в╕дновлення у громадянських правах, стипенд╕╖ при вступ╕ до навчального закладу ╕ нав╕ть державн╕ нагороди. Працювали ж з/к у надважких умовах, на мороз╕ до м╕нус 40 градус╕в, з частим проведенням н╕чних т. зв. “трудових штурм╕в”. Звичною ╖жею (пайкою) для з/к були хл╕б власного вип╕кання та баланда, деколи риба. Смертн╕сть серед з/к-каналоарм╕йц╕в була дуже високою ╕ досягала ╕нколи до 700 чолов╕к за добу. З економ╕чно╖ точки зору, за оц╕нкою фах╕вц╕в, канал не дав оч╕куваного ефекту. Так, у 1940 роц╕ було використано всього 44 в╕дсотки пропускно╖ можливост╕ каналу, а обсяг перевезень склав близько м╕льйона тонн вантаж╕в. Через невелику глибину (до 3,6 м), канал часто не використовувався. У роки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни ББК, як стратег╕чний об’╓кт, було зруйновано, п╕вденна частина каналу повн╕стю зл╕кв╕дована, пошкоджено ╕нфраструктуру, маяк ╕ в╕йськове м╕стечко. А згадуваний м╕н╕стр А. М╕коян, який керував у т╕ роки тютюновою промислов╕стю кра╖ни, на згадку нам ус╕м залишив отрутно-пекуч╕ цигарки “Б╓ломор” – предмет ностальг╕╖ для деяких сучасних горе-патр╕от╕в, що нав╕ть не в╕дають про ╕стор╕ю походження ц╕╓╖ назви.
Книгу обсягом 494 стор╕нки у пал╕турц╕ темно-червоного кольору про буд╕вництво каналу було написано великою групою радянських письменник╕в. Деяк╕ письменники нав╕ть на буд╕вництво не ви╖жджали. Правда, на кошти ДПУ у серпн╕ 1933 року для великого загону л╕тератор╕в була орган╕зована турпо╖здка по збудованому каналу. Видано ж книгу державним видавництвом “╤стор╕я фабрик ╕ завод╕в” у 1934 роц╕ за рекордно короткий, як ╕ побудовано сам канал, строк. До авторського колективу книги ув╕йшли тридцять п’ять кращих, за визначенням Максима Горького, радянських письменник╕в, серед яких, кр╕м самого Горького, так╕ загальнов╕дом╕ за радянських час╕в пр╕звища, як Б. Агапов, ╢. Габрилович, М. Зощенко, Вс. ╤ванов, В╕ра ╤нбер, В. Ката╓в, М. Казаков,
Б. Лап╕н, Л. Н╕кул╕н, Л. Слав╕н, А. Тихонов, О. Толстой, З. Хацрев╕н, В. Шкловський, А. Ерл╕х, Бруно Ясенський та ╕н. Так ╕ хот╕лося додати – “сов╕сть народу”, як подекуди любили писати про себе радянськ╕ письменники.
У передмов╕ вказано, що книгу присвячено ХVII з’╖зду парт╕╖ б╕льшовик╕в, вона була рапортом оргком╕тету Сп╕лки радянських письменник╕в з’╖зду парт╕╖ “про готовн╕сть радянських письменник╕в служити справ╕ б╕льшовизму ╕ боротися сво╖ми художн╕ми творами за вчення Лен╕на-Стал╕на, за створення безкласового, соц╕ал╕стичного сусп╕льства”. Редагували книгу, кр╕м самого М. Горького, теж в╕дом╕ свого часу люди – генеральний секретар РАППу (Рос╕йсько╖ асоц╕ац╕╖ пролетарських письменник╕в – Р. С.) Леопольд Авербах, близький родич Якова Свердлова (голова ЦВК СРСР), Генр╕ха Ягоди (тод╕ – заступник голови ОДПУ СРСР) та Семен Ф╕р╕н – заступник начальника Головного управл╕ння виправно-трудовими таборами ОДПУ СРСР, в╕н же начальник Б╕ломорсько-Балт╕йського виправно-трудового табору. Книга ун╕кальна ще й тим, що ╖╖ ╕сторично-л╕тературне життя було дуже коротким. Вже у 1937 р. весь ╖╖ наклад з об╕гу ╕ б╕бл╕отек в╕дпов╕дн╕ органи вилучили та знищили. Уц╕л╕ли поодинок╕ прим╕рники, як ╕ одиниц╕ тих, про кого вона була написана (кер╕вн╕ кадри у 1937-1938 рр. розстр╕лян╕ як “вороги народу”, а з/к просто не дожили). Книга була пол╕тичним замовленням, написана за р╕шенням б╕льшовицько╖ парт╕╖ та ╖╖ карального органу – Об’╓днаного Державного Пол╕тичного Управл╕ння. За наказом т╕╓╖ ж парт╕╖, п╕сля в╕днесення до “ворог╕в народу” та розстр╕лу Г. Ягоди (╢нох Гершенович ╤╓гуда) – вже наркома НКВС та одного з “геро╖в” книги, й саму книгу було л╕кв╕довано як класово-шк╕дливу. ╥╖ автентичне перевидання зроблено лише у 1998 роц╕, невеликим накладом, без вих╕дних даних ╕ видавцем, який побажав залишитися нев╕домим. Разом з тим, у зверненн╕ до читача зазначено, що “головна ц╕нн╕сть книги у тому, що це документ епохи, що вона опису╓ час очима людей, як╕ в ньому жили. Можна по-р╕зному ставитися до того часу, до того соц╕ального устрою, само╖ книги, до ╖╖ автор╕в – це право кожного. Але, щоб хоч якось до того поставитися, потр╕бно принаймн╕ щось про те все знати”. Кр╕м того, видавець доречно нагаду╓, що минуле помститься, якщо про нього забувають.
Для кращого усв╕домлення нашо╖ недалеко╖ ╕стор╕╖ ╕ розум╕ння под╕й, як╕ в╕дбуваються сьогодн╕ в Укра╖н╕, Рос╕╖, ╕нших державах пострадянського простору – книгу д╕йсно необх╕дно прочитати або ж ознайомитися з ╖╖ зм╕стом. Вона варта, на м╕й погляд, ╕ того, щоб ╖╖ вивчали на ╕сторичних ╕ л╕тературних факультетах вищих навчальних заклад╕в.
Про що ж писали тод╕ “╕нженери людських душ” у ц╕й книз╕, яку ╕сторичну правду та запов╕ти залишили для прийдешн╕х покол╕нь? Першу, вступну главу книги п╕д назвою “Правда соц╕ал╕зму” ╕ останню, заключну – “Перший досв╕д”, як ╕ годиться, написав сам “бурев╕сник революц╕╖” – Максим Горький (П╓шков).
У перш╕й глав╕ М. Горький, в╕ддаючи хвалебну данину рол╕ Лен╕на ╕ Стал╕на, при╓дну╓ буд╕вництво каналу, для його кер╕вник╕в звичайно, до подвиг╕в “чести и славы”, “доблести и геройства”. В╕н виправдову╓ “см╕ливу” пол╕тику широкого та масового застосування ОДПУ примусово╖ прац╕ як методу виховання, а точн╕ше – “перековки” людського матер╕алу. При цьому автор наводить дек╕лька “ц╕кавих” правил сусп╕льного сп╕вжиття, наприклад, про право пролетар╕ату-диктатора вбивати для того, щоб “воскресить трудовое человечество к новой жизни”, про шк╕длив╕сть м╕щанського життя ╕ романтизм, який “всегда свойственный пасынкам и отщепенцам общества – кто бы они не были по ремеслу и сословию” та його лог╕чний зв’язок з анарх╕змом ╕ бандитизмом. Тут же написано портрет “нап╕влюдини” – селянина-куркуля з укра╖нського хутора, який н╕бито хвалить таб╕рн╕ харч╕, в╕д яких у нього перестав бол╕ти жив╕т та систему навчання, в результат╕ чого в╕н став читати без зупинки. Мимох╕дь згадав автор ╕ про значення каналу для оборони в╕д зовн╕шнього ворога, покритикував за “идиотически мещанское чванство” каналоарм╕йц╕в-ударник╕в до каналоарм╕йц╕в-новачк╕в, пор╕внявши його з╕ ставленням стов╕дсоткових американц╕в до негр╕в (?) та закликав до боротьби з пихат╕стю (чванством) на буд╕вництв╕. Д╕йсно, хорош╕ манери потр╕бно виховувати. Прямо як у “Джентльменах удач╕”.
А який же “л╕тературний доробок” ╕нших в╕домих радянських письменник╕в, ╖хн╕й внесок у справу пропаганди радянського буд╕вництва соц╕ал╕зму та “перековки” ворог╕в у СРСР на приклад╕ Б╕ломорсько-Балт╕йського каналу ╕мен╕ Стал╕на? Звернемо увагу, що дуже красномовними у книз╕ ╓ назви ╖╖ глав.
Отож, глава друга – “Кра╖на та ╖╖ вороги”, авторами яко╖ ╓ Г. Гаузнер, Б. Лап╕н ╕ Л. Слав╕н. Вона розпочина╓ться з екскурсу у 1931 р╕к, розпов╕ддю про класових ворог╕в та ╕нших шк╕дник╕в, а також труднощ╕ ╕ндустр╕ал╕зац╕╖ ╕ колектив╕зац╕╖ в СРСР. Для прикладу описано укра╖нського селянина Довиченка, який п╕сля довгих роздум╕в ╕ безсонних ночей веде свого вола в колгосп. У подальшому вони, селянин ╕ в╕л, ще зустр╕нуться… на буд╕вництв╕ Б╕ломорканалу. Ще багато написано про заводи, ╕ригац╕ю, колгоспи та ╖хн╕х “укр╕плювач╕в”–двадцятип’ятитисячник╕в, “суц╕льну грамотн╕сть” ╕ р╕зн╕ рекорди (наприклад, ╤ван Башта з Укра╖ни встановив св╕товий (?) рекорд з тракторного с╕яння), а також про прогульник╕в. Для боротьби з ними у Дн╕пропетровську, наприклад, розклеювали кольоров╕ портрети прогульник╕в ╕з вказ╕вкою ╖хньо╖ адреси. Автори пишуть про в╕дсутн╕сть вже в СРСР глухо╖ пров╕нц╕╖, перетворення за 30 м╕сяц╕в кишлаку Дюшанбе (так в текст╕ – Р. С.) на столичне м╕сто ╕ в╕дмову будд╕йських лам в╕д рел╕г╕╖. ╤ знову про Стал╕на ╕ Кремль, “де люди н╕коли не сплять”. Згаду╓ться й добре в╕домий укра╖нцям П. Постишев, який у т╕ роки “генеральний план друго╖ п’ятир╕чки переклав на мову виправно-трудово╖ пол╕тики”. Написано також про вдале перевиховання б╕льшовиками вчорашнього класового ворога ╕ про те, що храм Христа в Москв╕ п╕д╕рвали, щоб зв╕льнити м╕сце для Палацу Рад, про урочистий в╕д’╖зд делегат╕в на партконференц╕ю ╕ про под╕л людей на «наша людина» ╕ «не наша людина» (згадаймо фразу з ф╕льму-к╕нокомед╕╖ «Д╕амантова рука»). Тут же ╕стор╕я колишньо╖ вулично╖ пов╕╖ Мот╕ П╕дгорсько╖, яка не змогла “переквал╕ф╕куватися” на кишенькового злод╕я, була схоплена “на кармане”, заарештована, а з часом опинилася, як ╕ тисяч╕ ╖й под╕бних, на Б╕ломорканал╕. Хтось повинен був прибирати, варити ╖жу та прати б╕лизну з/к ╕ чек╕ст╕в. ╥хня “ударна праця” там теж знадобилася.
У цьому ж розд╕л╕ автори в деталях чомусь розпов╕дають про умови тримання, тортури ╕ страти в тюрмах ╕ таборах багатьох буржуазних кра╖н (Япон╕╖, Англ╕╖, ╤нд╕╖, США, ╤тал╕╖, Н╕меччини, Франц╕╖, Польщ╕, Угорщини, Югослав╕╖, Грец╕╖, Румун╕╖, ╤ндонез╕╖, Ф╕нлянд╕╖), що п╕дсв╕домо доходиш думки, що вони там особисто побували ╕ нав╕ть ”срок мотали ”. Згадали вони ╕ про царську каторгу, заслання та жорсток╕сть Орловського ╕ Ярославського “централ╕в”. Зм╕ст ╕ головне призначення ц╕╓╖ глави ста╓ зрозум╕лим, коли переходиш до зм╕сту ╕нших глав книги, власне, про сам Б╕ломорканал, його з/к-буд╕вник╕в ╕ наглядач╕в. А потр╕бна вона для пор╕вняння, щоб не так лячно було.
Третю главу п╕д назвою “ДПУ, ╕нженери, проект” написали С. Буданцев, М. Дм╕тр╕╓в, М. Казаков,
Г. Корабельников, Д. М╕рський, В. Перцов, Я. Рикачов, В. Шкловський. У н╕й розпов╕да╓ться про ген╕альн╕сть стал╕нського плану розвитку народного господарства, необх╕дн╕сть створення штучних водних канал╕в ╕ про те, що буд╕вництво Б╕ломорканалу б╕льшовицька парт╕я може дов╕рити т╕льки ДПУ. Для переконливост╕ наведено л╕тературний житт╓пис ╕ геро╖чний портрет “лицаря без страху ╕ докору” – чек╕ста Матв╕я Давидовича Бермана, начальника управл╕ння таборами ОДПУ, р╕дного брата Бермана Б. Д., теж сп╕вроб╕тника ЧК-ОДПУ-НКВС, наркома внутр╕шн╕х справ Б╕лорусько╖ РСР, ком╕сара держбезпеки ╤╤╤ рангу, заарештованого у 1938 р., розстр╕ляного у 1939 р., не реаб╕л╕тованого нав╕ть у роки “розгулу” демократ╕╖.

(Дал╕ буде).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2009 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6779

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков