Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2736)
З потоку життя (5825)
Душі криниця (3286)
Українці мої... (1425)
Резонанс (1439)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1620)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ Ф╤ЛЬМ «КРИМ, ЯК ЦЕ БУЛО» З’ЯВИВСЯ У В╤ЛЬНОМУ ДОСТУП╤
«Крим, як це було» - це ╕стор╕я оф╕цер╕в, солдат╕в та матрос╕в, як╕ п╕д час...


ПОРТНИКОВ: ЯНУКОВИЧУ ГОТУВАЛИ ВТЕЧУ ТА ПОВЕРНЕННЯ НА ЧОЛ╤ КОЛОНИ ОКУПАНТ╤В
Чотири роки тому В╕ктор Янукович вт╕к до Рос╕╖. Зараз обставини його зникнення з Ки╓ва, а пот╕м ╕...


ВОЛИНЬ В╤ДКРИВА╢ ТА╢МНИЦ╤
Синьоока Волинь осп╕вана у п╕снях ╕ поез╕ях. Ц╕каво, що назва «Волинь» як означення...


«Р╤ДНА ШКОЛА» ТВОРИЛА УКРА╥НСЬКИЙ СВ╤Т В УМОВАХ БЕЗДЕРЖАВНОСТ╤
Важко переоц╕нити внесок подружжя в розбудову укра╖нсько╖ справи. Ут╕м, найб╕льше вража╓ той...


СМОЛЕНСЬКА КАТАСТРОФА: КРИЛО Л╤ТАКА ЗНИЩИВ ВИБУХ ЗСЕРЕДИНИ
Про це йдеться в висновках польсько╖ п╕дком╕с╕╖, що займа╓ться повторним розсл╕дуванням...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 16.01.2009
«З ПОЛЯКАМИ БУЛА В╤ЙНА. А ЮГОСЛАВИ НАМ СП╤ВЧУВАЛИ…»

Коли до льв╕вського корпункту «КС» зав╕тав алуштинець ╤ван Кравчук, я вир╕шив розпитати його про укра╖нсько-польськ╕ стосунки п╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Адже знав, що в╕н - колишн╕й р╕вненчанин, свого часу був св╕дком збройно╖ боротьби УПА, нав╕ть перебував у еп╕центр╕ ц╕╓╖ боротьби. Незважаючи на юний в╕к, ╤ван був репресований, багато рок╕в пров╕в у Сиб╕ру.
Чому я запитав саме про укра╖нсько-польськ╕ стосунки? Справа в тому, що незадовго перед в╕зитом пана Кравчука я встиг переглянути тенденц╕йну передачу на одному з польських телеканал╕в. Стверджувалося, що укра╖нц╕ поводили себе як справжн╕ фашисти – р╕зали все, що рухалося… Ну, принаймн╕, ус╕х поляк╕в. Один ксьондз запевняв, що р╕зня була не лише на Волин╕, але й на галицьких теренах. УПА вир╕зала не лише поляк╕в за те, що вони поляки, але й ╓вре╖в за те, що ╓вре╖, в╕рмен за те, що в╕рмени…
╤ в той же час на мо╓му стол╕ дос╕ лежить стаття нашого читача з╕ Львова Степана Радельчука: «Душею чую, що ти живий!». Зац╕кавила вона тим, що Степан ╤лькович писав про сп╕льн╕ д╕╖ УПА ╕ бойовик╕в з польського В╤Ну – В╤Н у переклад╕ означа╓ «Вольносць ╕ н╓подл╓╜лосць». Укра╖нськ╕ ╕ польськ╕ повстанц╕ сп╕льно виступали проти в╕йськ НКВС у район╕ Грубешова. То де ж ╕стина? Чи насправд╕ укра╖нсько-польськ╕ стосунки були наст╕льки поганими? ╤ наск╕льки масовими були факти сп╕впрац╕?
Тр╕шки подумавши, ╤ван Кравчук почав розпов╕дати:

- Я чув про вираз: «укра╖нсько-польська р╕зня на Волин╕». Знаю, що жорсток╕ д╕╖ були з обох бок╕в. Але мен╕ ╕ на думку не спало б очорнювати укра╖нц╕в ╕ об╕лювати поляк╕в. Адже до в╕йни польська держава проводила в╕дверто шов╕н╕стичну пол╕тику. Все робилося для того, щоб поляки швидко багат╕ли, а укра╖нц╕ розорювалися… Трохи краще ставилися до тих укра╖нц╕в, як╕ записувалися поляками.
Так що, нав╕ть якби з приходом н╕мц╕в розпочалося масове антипольське повстання, то н╕чого дивного в цьому не було б. Але в тому то й справа, що н╕якого повстання не було, терпляч╕ укра╖нц╕ знищували лише активних польських шов╕н╕ст╕в, на чи╖х руках було багато кров╕…
- Нещодавно вийшла книга спогад╕в колишнього вояка УПА, рос╕янина за нац╕ональн╕стю, Володимира Чермошенцева: «╤ бурею битва грим╕ла». Зараз пан Володимир живе у Криму, а в роки в╕йни був ординарцем ╕нспектора збройних сил УПА в╕йськово╖ округи «Богун» Георг╕я Чуйковського. У книз╕ детально описан╕ зв╕рства поляк╕в, а щодо укра╖нц╕в… Думаю, на схил╕ л╕т мужн╕й рос╕янин м╕г би й про таке написати. До того ж, проживаючи в Криму, а не у Львов╕. Але ж не пише!
╤ чи могли бандер╕вц╕ вир╕зати вс╕х в╕рмен, якщо в сам╕й УПА були в╕рменськ╕, грузинськ╕ курен╕? Чи можна було б тод╕ розраховувати на лояльн╕сть кавказьких народ╕в? У 1943 роц╕ 40% особового складу УПА становили не укра╖нц╕. Чи могла Арм╕я Крайова похвалитися таким показником? Певно ж н╕, бо ╖╖ творц╕ стояли на шов╕н╕стичних позиц╕ях.
А творц╕ УПА п╕шли нав╕ть на утворення рос╕йсько╖ сотн╕. ╤ це п╕сля «кривавого вересня» 1939 року! П╕сля депортац╕й 1940-го ╕ масових розстр╕л╕в у тюрмах у червн╕ 1941 року. Отже, оун╕вц╕в можна звинувачувати у чому завгодно, т╕льки не в шов╕н╕зм╕. Сам факт призначення рос╕янина ординарцем ╕нспектора збройних сил УПА чого вартий…
- Звичайно, у цьому двобо╖ укра╖нц╕ були значно толерантн╕шими. Бралися за зброю лише тод╕, коли вже несила було терп╕ти. Я був св╕дком того, як поляки зм╕цнювалися у невеликих м╕стечках, а зв╕дти робили збройн╕ вилазки на укра╖нськ╕ села.
Скаж╕мо, вони укр╕плювали м╕сто Клевань, у Степанськ╕й Гут╕ робили барикади, доти, дзоти… Робили конструкц╕ю з колод, пот╕м товстий шар земл╕ ╕ знову колоди. Ну, ╕ звичайно ж, б╕йниц╕ для кулемет╕в. Вир╕шивши, що вони у безпец╕, поляки почали робити напади на укра╖нськ╕ села. Вбивали укра╖нських актив╕ст╕в, а молодь масово забирали до Н╕меччини.
- Отже, були справжн╕ми колаборантами?
- Так. П╕сля того, як укра╖нська пол╕ц╕я за наказом ОУН ╕з збро╓ю в руках п╕шла в л╕си, н╕мц╕ почали робити ставку на поляк╕в. Пригадую, як у сел╕ П╕длужному Костоп╕льського району за якусь провину в╕шали молодого укра╖нця. В╕рьовка два рази рвалася п╕д вагою хлопця… За неписаними законами – людей треба в╕дпускати у таких випадках… Н╕мецький оф╕цер, який був присутн╕й при пов╕шенн╕, почав питати у людей: чи робив хлопчина якесь зло, чи д╕йсно ╓ бандитом? «Н╕!» - дружно прокричали односельчани. Батько юнака також був присутн╕й при екзекуц╕╖; в╕дчувши п╕дтримку людей, в╕н звернувся до поляка, який був ╕н╕ц╕атором розправи: «За що ж ви, пане Бурковський, мого сина вбити хочете?». А набундючений поляк лише в╕дв╕в каламутн╕ в╕д ненавист╕ оч╕…
Хлопця того забрали на примусов╕ роботи до Н╕меччини, в╕н вижив, п╕сля в╕йни повернувся додому. А ск╕льки ж людей ось так╕, як Бурковський, шов╕н╕сти в╕дправили на той св╕т? Якщо д╕знавалися, що укра╖нський патр╕от, то неодм╕нно знищували! Т╕льки коли дуже допекло, УПА в╕дважилася на активн╕, жорсток╕ д╕╖. ╤ все одно, в наш╕й окруз╕ не було знищених польських с╕л – зайд попереджали ╕ давали можлив╕сть ви╖хати з найнеобх╕дн╕шим.
- ╤ тим не менше, аргумент про жорсток╕сть укра╖нських повстанц╕в ╓ головним у наших недруг╕в… Якщо бути до к╕нця в╕двертим – невже не пригаду╓те якогось негативу?
- Не у б╕лих рукавичках воювали, звичайно… Пригадую, як у серпн╕ 1947 року до нас у с╕льський клуб зав╕тали повстанц╕. Людей було дуже багато, бо люди оч╕кували на при╖зд циркач╕в-л╕л╕пут╕в. Командир повстанц╕в виступив наст╕льки емоц╕йно ╕ переконливо, що люди йому довго аплодували. На комсомолок чекала «розправа» - ╖м шматками повистригали волосся; звичайно, це було неабияке приниження, може, т╕ д╕вки усе життя пот╕м розпов╕дали, що постраждали в╕д нац╕онал╕ст╕в. Але ж ╖х не повбивали ╕ не катували!
Люди вказали на двох мародер╕в, як╕ грабували селян, прикриваючись тим, що вони, буц╕мто, повстанц╕. Ось ╖м, думаю, не пощастило… ╥х зв’язали ╕ забрали з собою. Люди питали: «Що з ними буде?». На що командир в╕дпов╕в: «У нас нема╓ н╕ тюрми, н╕ КПЗ, нема╓ н╕ Магадана, н╕ Соловк╕в…». Отже, дав зрозум╕ти, що на граб╕жник╕в чека╓ смерть. Але була, принаймн╕, чесна розмова з╕ сво╖м народом, невинних людей н╕хто не ч╕пав.
А ось наступного дня при╖хали енкаведисти ╕ 36 чолов╕к, як╕ були присутн╕ в клуб╕, забрали з собою. Когось випустили через тиждень, а багатьох в╕дправили до Сиб╕ру.
╤ за що, пита╓ться? Адже б╕льш╕сть ╕з них не мали н╕яко╖ вини. Хай уже моя сестра постраждала, але й вона була «бандер╕вкою» дуже умовно. Просто ╖╖ попросили повстанц╕ пошити маскувальн╕ халати. Вона пробувала в╕дмовлятися, сказала, що це неможливо зробити ц╕лком та╓мно. Але хлопц╕ наполягали, говорили, що маскхалати врятують не одне життя… Над╕я погодилася, шила ╕ у себе вдома, ╕ в райпромкомб╕нат╕, де працювала. Звичайно, приховати це в╕д сторонн╕х очей не вийшло, ╕ мою сестру заарештували. «За компан╕ю» вислали до Сиб╕ру ╕ мене. Ось такий випадок «негативу» можу пригадати, бо через УПА таким чином постраждали невинн╕ люди.
Але цю «вину» УПА нав╕ть пор╕внювати не можна з тим, що витворяли енкаведисти! У наших краях д╕яла спецбо╖вка НКВС, так звана «група Борисова». Ск╕льки людей знищили ц╕ нелюди! Могли допитувати доньку на очах у матер╕, причому допитували п╕д виглядом Служби Безпеки: «На «сов╕т╕в» працю╓те!». А мати й кричала в╕д розпачу: «Та ви що! Ми ж допомагали повстанцям!». Тод╕ енкаведисти припиняли катувати д╕вчину ╕ розпитували мат╕р детальн╕ше. ╤ вир╕зали вони пот╕м саме св╕дом╕ укра╖нськ╕ родини, ще й записки лишали: «Слава Укра╖н╕!» або «Смерть зрадникам!». Траплялося, що таким чином вони вводили в оману нав╕ть досв╕дчених повстанських командир╕в, люди переставали дов╕ряти одне одному, згортали ус╕ контакти…
- Ц╕каво, що рос╕ян у жорстокост╕ поляки майже не звинувачують. Лише укра╖нц╕в. От що значить мати потужну державу!
- Коли держава сильна, то ╖╖ керманич╕ можуть дозволяти соб╕ будь-як╕ злочини. На засланн╕ (а я жив у сел╕ Макар’╓во над Ангарою) мен╕ доводилося контактувати з полоненими японцями. Вони були страшенно виснажен╕ ╕ доношували св╕й в╕йськовий одяг, в╕д якого лишилося саме шмаття. Вони вже трохи волод╕ли рос╕йською мовою, ╕ я м╕г з ними перемовлятися. Оск╕льки працювали вони мляво, без ентуз╕азму, то я одного разу ╖х жартома ╕ «п╕дколов»: «Слабо працю╓те, хлопц╕!». А вони в╕дпов╕ли щось на кшталт: «А чи варто викладатися, працюючи на переможц╕в?».
Так ось, цих хлопц╕в одного разу помили, одягнули у новенький в╕йськовий одяг…
- У японський?
- Так, у японський в╕йськовий одяг, який, очевидно, був на склад╕. ╤ в╕дправили на барж╕ додому. Очевидно, ╖хн╕й строк «в╕дсидки» зак╕нчився. Але пот╕м цю баржу затопили в мор╕ Лапт╓вих. Передали сигнал «SOS!» (н╕би стався нещасний випадок ╕… затопили).
- А може, д╕йсно був якийсь шторм?
- Люди у нас говорили, що затопили спец╕ально. Та й заруб╕жн╕ рад╕останц╕╖ к╕лька раз╕в висловлювали верс╕ю про спец╕альне затоплення барж╕…
- Дивно, що в╕йськовополонених в╕дправили баржею на П╕вн╕ч. Адже значно ближче до Япон╕╖ по╖здом, саме на Сх╕д, а не на П╕вн╕ч! У десять раз╕в ближче!
- Може, не хот╕ли «сов╕ти» залишати живими сво╖х потенц╕йних ворог╕в.
- Як не хот╕ли залишати живими польських оф╕цер╕в ╕ постр╕ляли ╖х у Катин╕. А озлоблен╕ полоном японц╕, як╕ до того ж, вивчили рос╕йську мову, могли б, д╕йсно, бути небезпечними ворогами. Тривала «холодна в╕йна», ╕ далекоглядн╕ радянськ╕ генерали могли сказати сво╓ вагоме слово.
- Ото ж я й кажу: сильна держава може багато чого соб╕ дозволити. Поляки на Волин╕ лише 20 рок╕в побули господарями, а ставилися до укра╖нц╕в як до кр╕пак╕в. ╤ доводилося терп╕ти! Лише п╕д час в╕йни найхоробр╕ш╕ хлопц╕ могли давати «здачу».
- Ви ма╓те на уваз╕ повстанц╕в? Щось конкретне можете розпов╕сти про сутички з поляками?
- Так, пригадую один ц╕кавий випадок. Недалеко в╕д села Голиш╕в бандер╕вц╕ п╕д╕рвали н╕мецьку машину. Селяни пот╕кали в л╕с, бо знали, що за це буде каральна акц╕я. Через деякий час, д╕йсно, ╖дуть до села ш╕сть п╕двод з карателями… Усього на них було 6 н╕мц╕в ╕ 30 поляк╕в. Один ╕з с╕льських хлопц╕в – його звали Василь Шп╕ц – в╕дважився на в╕дчайдушний вчинок. В╕н вибрав зручне для зас╕дки м╕сце в л╕с╕, виб╕г назустр╕ч карателям з гвинт╕вкою ╕ скомандував: «Наказую зупинитись! Ви оточен╕ Укра╖нською Повстанською Арм╕╓ю! Здавайте зброю!».
А м╕сце було таке, що розстр╕ляти ш╕сть п╕двод з кулемет╕в було, д╕йсно, легко. Р╕шучий тон парубка ╕ його спок╕йна повед╕нка вплинули на поляк╕в. Знали, що з УПА в л╕с╕ жарти поган╕, а розплата за сп╕вроб╕тництво з окупантами може бути лютою… В╕д страху, п╕дкоряючись наказу Василя, пов’язали одне одному руки, шести н╕мцям також. Очевидно, повстанець гарантував ╖м життя, бо вир╕шили, що доц╕льн╕ше не чинити опору.
Василь, озбро╖вшись до зуб╕в, в╕дв╕в колону карател╕в в урочище «Жук╕вщина», де були повстанц╕ ╕ селяни з Голишева. Вир╕шили зв’язаних окупант╕в провести до села Застав’я, а пот╕м в╕дпустити. Так ╕ зробили. Але Бог, видно, зовс╕м в╕двернувся в╕д невдах-карател╕в, бо ╖х поклала вогнем з кулемет╕в югославська сотня.
- А зв╕дки взялися на Волин╕ югослави?
- Це був якийсь п╕дрозд╕л у склад╕ н╕мецько╖ арм╕╖.
- А чому вони перестр╕ляли сво╖х?
- Кажуть, що побачивши велику групу людей, югослави наказали ╖м п╕дняти руки вгору. Поляки не могли виконати наказ, бо руки в ус╕х були зв’язан╕. Може, п╕д╕йшли надто близько до розташування югослав╕в, а т╕ вир╕шили, що це якась провокац╕я ╕ хутенько вс╕х перестр╕ляли.
- Майже неймов╕рна ╕стор╕я!
- Але я дек╕лька раз╕в чув ╖╖ в╕д депортованих земляк╕в, з якими сп╕лкувався в Сиб╕ру.
- Могли й видумати. Адже у важких обставинах так хочеться створювати позитивн╕ м╕фи… А якщо й не видумали, то могли переб╕льшити у деталях.
- У Застав’╖ й дос╕ живе один повстанець, який може п╕дтвердити: такий випадок, д╕йсно, мав м╕сце. Раджу з’╖здити до нього, не шкодуйте на це часу!
- Наш читач Мирослав Симчич (у минулому сотенний УПА «Кривон╕с») розпов╕дав, що в горах разом з укра╖нськими повстанцями воювали й дек╕лька югослав╕в, як╕ дезертирували з н╕мецько╖ арм╕╖. Видно, не мали н╕якого бажання воювати проти брат╕в-слов’ян.
- Т╕ югослави, яких я знав, стояли у Клеван╕. Вони були спок╕йними, не робили людям зла. Один з них нав╕ть випивав разом з мо╖м братом. Зверхност╕ до укра╖нц╕в вони не проявляли, скор╕ше, ставилися ╕з симпат╕╓ю. А от поляк╕в недолюблювали.
- Ви не можете сказати точн╕ше – яко╖ нац╕ональност╕ були ц╕ югослави? Якщо серби, то це православна нац╕я, для них православн╕ волиняни, д╕йсно, як сво╖. А якщо хорвати, то т╕ до поляк╕в повинн╕ б ставитися краще, бо й сам╕ католики…
- На жаль, не можу сказати. Люди називали ╖х «югославами». Були серед них так╕, як╕ трохи розмовляли укра╖нською.
- Може, це були югославськ╕ русини?
- Не знаю… Н╕чого не можу сказати з цього приводу. Але факт залиша╓ться фактом – наш╕ ╖м трохи симпатизували. Про це св╕дчить ╕ такий випадок. Там же, у Клеван╕, поляки везли на п╕двод╕ зв’язаного Костя Фурмана. «Фурман» - це по-вуличному його так звали… В╕н не був нац╕онал╕стом, а ось до в╕йни, зда╓ться, належав до КПЗУ. Для польських пол╕ца╖в в╕н все одно був чужим, ворогом.
Коли п╕двода пор╕внялася з югославами, Кость вигукнув: «Краще загину б╕ля сво╖х брат╕в!». ╤ поб╕г ╕з зв’язаними руками до них. Поляки постр╕лом у спину убили укра╖нця – той не доб╕г лише к╕лька крок╕в до югослав╕в, можливих сво╖х рят╕вник╕в.
Розпов╕дають, що розлючен╕ югослави тод╕ сильно побили польських пол╕ца╖в.
- Вони знали цього Костя Фурмана?
- Н╕, не знали. Але зрозум╕ли, що в╕н - укра╖нець, а в польсько-укра╖нському конфл╕кт╕ вони були явно на нашому боц╕. Мабуть тому, що роз╕бралися в ситуац╕╖ об’╓ктивно: поляки були зайдами ╕ в сво╓му шов╕н╕зм╕ не знали м╕ри…
* * *
Щоб у цьому питанн╕ бути якомога об’╓ктивн╕шим, я вир╕шив, що було б непогано, якби ситуац╕ю прокоментував дехто з наших читач╕в. Хай вони ╕ не пол╕тологи, зате… очевидц╕ тих под╕й. Першим висловив свою точку зору професор Василь Горбачук з ╤рпеня:
- Оск╕льки я родом з Берестейщини, то багато можу розпов╕сти про укра╖нсько-польське протистояння. Винними у конфл╕ктах найчаст╕ше були поляки. Такими були установки польського уряду, який п╕д час в╕йни знаходився в Лондон╕: винищувати ус╕х, хто бореться за незалежн╕сть Укра╖ни! По можливост╕ зм╕нювати демограф╕чну ситуац╕ю на користь поляк╕в. Тому радо вивозили молодих укра╖нц╕в до Н╕меччини. Польська пол╕ц╕я на наших землях наробила багато шкоди…
Не в╕дставала й Арм╕я Крайова. На Зах╕дн╕й Укра╖н╕ вона д╕яла значно активн╕ше, н╕ж на польських етнограф╕чних землях.
Поляки спочатку патякали, що якби УПА розгорнула свою д╕яльн╕сть сх╕дн╕ше Збруча, скаж╕мо, у Житомирськ╕й област╕, то вони б нав╕ть допомагали укра╖нським повстанцям: збро╓ю, амун╕ц╕╓ю, грошима тощо. Але укра╖нц╕в такий вар╕ант не влаштовував, адже ОУН боролася за Соборну Укра╖ну. Н╕ про яку автоном╕ю у склад╕ польсько╖ держави вже не могло бути й мови – полякам не в╕рили…
Тепер про «жорсток╕сть» УПА. Пригадую односельчанина, якого люди по-вуличному називали «Польцьо». Рос╕йською це звучало б як «Поляч╕шка». В╕н про все доносив гестапо, про вс╕х, хто сп╕вчував укра╖нському руху. А пот╕м червон╕ його перевербували ╕ в╕н про все допов╕дав чек╕стам. Його дружина була хворою на туберкульоз. «Прославилася» тим, що плювала в масло, а пот╕м везла його на базар ╕ продавала. Хот╕ла таким чином заразити якомога б╕льше людей. Тобто були люди, яких варто було б л╕кв╕дувати за законами во╓нного часу… Але цього чомусь не зробили, ц╕ нег╕дники вижили.
А щоб УПА знищувала невинних людей – я про таке не чув.
* * *
А ось що сказав читач з Коломи╖ Мирослав Симчич:
- Поляки до в╕йни були такими ж укра╖ножерами, як ╕ рос╕яни. Так╕ ж шов╕н╕сти, т╕льки слабш╕… Тепер дещо почало зм╕нюватися. На початку 90-х рок╕в мене розшукала польська зн╕мальна група, яка хот╕ла зняти ф╕льм про УПА. Саме про той б╕й в урочищ╕ «Руш╕р», що на Кос╕вщин╕, де наша сотня знищила 405 карател╕в, у тому числ╕ й генерала Дергачова. Ми ви╖здили на м╕сце бою, я ╖м розпов╕в про т╕ далек╕ под╕╖ 1945 року… Власне, зйомки в╕дбулися, ф╕льм вийшов непоганим. Але в тому-то й справа, що польський глядач його не побачив! Польське сусп╕льство було не готове до об’╓ктивно╖ к╕норозпов╕д╕ про УПА. Хоча задум був добрим – почати говорити про укра╖нських повстанц╕в правду. В╕н не реал╕зувався, але мен╕ при╓мно було д╕знатися, що ╓ поляки, як╕ хочуть добрих стосунк╕в з нами.
А те, що УПА знищувала людей за нац╕ональною ознакою – звичайно, вигадка.
* * *
Стало у пригод╕ ╕ знайомство з колишн╕м повстанцем, нин╕шн╕м нашим передплатником з Терноп╕льщини, З╕нов╕╓м Сердюком. Ця людина ун╕кальна вже тим, що ус╕ в╕дом╕ йому под╕╖, пов’язан╕ з д╕яльн╕стю Оун╕вського п╕дп╕лля, описан╕ ним у поетичн╕й форм╕. ╢ в╕рш╕ майже по кожн╕й з фотограф╕й Явор╕вського фотоарх╕ву УПА, випадково знайденого у 1999 роц╕. А по наш╕й тем╕ пан Сердюк висловився так:
- У наших краях непоган╕ стосунки з поляками були до Першо╖ св╕тово╖ в╕йни. А коли постала незалежна Польща, то державний шов╕н╕зм, який став ╕деолог╕╓ю молодо╖ держави, усе зруйнував – ус╕ добр╕ здобутки! Одн╕ лише «пациф╕кац╕╖» (тобто «умиротворення») укра╖нського населення чого коштували – все це викликало гн╕в ╕ обурення. А була ж ╕ще продумана пол╕тика асим╕ляц╕╖…
╤, тим не менше, коли постала УПА, полякам не мстилися т╕льки за те, що вони - поляки. Знищували активних, затятих шов╕н╕ст╕в, були сутички з Арм╕╓ю Крайовою. Але все одно, була частина поляк╕в, з якими повстанц╕ п╕дтримували дружн╕ стосунки. З цього приводу у мене нав╕ть ╓ в╕рш «Ясь – симпатик»:

Ясь був одним з десятк╕в «парт╕ян» -
Роб╕тник╕в на кол╕╖ так звали.
Серед сво╖х не вид╕лявсь краян,
Був як ус╕, що разом працювали.
Дружину укра╖нку мав, а сам
Був з польсько╖ м╕сцево╖ родини.
В с╕м’╖ ╕ шану в╕ддавали двом церквам,
Святков╕ дв╕ч╕ там були гостини.
М╕цний у т╕л╕, мав середн╕й зр╕ст,
Любив чарчину, ╕нод╕ грав в карти…
╤ товариський був, не шов╕н╕ст,
Любив розмови ф╕лософськ╕ й жарти.
З повстанцями в стосунках добрих був
╤ запевняв, що це по добр╕й вол╕.
Тож хлопц╕ в нього не одну добу
Спок╕йно ночували у стодол╕…

Отже, говорячи про негатив, не треба забувати й позитиву, хай нав╕ть так╕ люди, як Ясь, були у меншост╕. Як св╕док т╕╓╖ епохи, скажу таке: поляки за 17 рок╕в сво╓╖ незалежност╕ досягли дуже багато! У будь-якому куточку держави кожен в╕дчував, що в╕н живе у Польщ╕. Не було таких рег╕он╕в, як у нас Крим чи Донбас… Але з╕ сво╖м шов╕н╕змом поляки явно «перегнули». А ось ми навпаки – сутт╓во в╕дста╓мо у захист╕ прав титульно╖ нац╕╖.

Серг╕й ЛАЩЕНКО.
м. Льв╕в.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2009 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6782

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков