Версiя для друку Обговорити в форумi

ПЕРЕЖИТЕ

Через нашу газету «Кримська світлиця» хочу передати слова вдячності односельчанці Ользі Степанівні Кобильник за те, що працювала, працює, за всіх пам’ятає і нас на це наставляє: шануймо і не забуваймо тих жінок, які брали участь в ОУН-УПА.
Незважаючи на те, що наш народ протягом довгих років був у неволі, він не виродився і не втратив віри у майбутнє. У цьому - головна заслуга жінки-українки. Великі випробування перенесли наші жінки у всі часи визвольної боротьби проти польських, німецьких та більшовицьких окупантів.
У ті часи українське жіноцтво було малописьменним, але національна свідомість та прагнення до незалежності були надзвичайно високі. Українська жінка мужньо і сміливо брала участь у боях, твердо трималася під час нелюдських тортур на допитах, терпеливо переносила голод, холод, каторжну працю з надією на краще майбутнє для своїх дітей.
Найсвятішими скарбами нашої держави є мова, звичаї, віра в Бога, національна духовність, вірність своєму народові і боротьба за незалежність. Наша мужня жінка-патріотка в усіх проявах суспільної праці - берегиня відродження наших святинь, яка відіграла надзвичайну роль у боротьбі в лавах ОУН-УПА. Це були розумні, сміливі, самовіддані жінки, лікарі, медичні сестри, станичні, зв’язкові, які з надзвичайною відповідальністю виконували свої обов’язки. Вони працювали в цей страшний час: доставляли їжу, прали білизну, переховували повстанців, стежили за рухом, приїздом у село загонів НКВС, подавали інформацію. Від цього залежав увесь повстанський рух. Цих патріоток мало залишилось в живих, ворог нищив їх нещадно і без суду.
Усе це з болем у серці згадує Ольга Степанівна Кобильник. Народилася Ольга Степанівна у 1925 році в с. Буданів Теребовлянського району в селянській сім’ї. Після закінчення місцевої середньої школи брала участь у роботі культурно-просвітницьких товариств «Луг», «Сокіл», «Просвіта». У 1942 році вступила до організації українських націоналістів і присягнула на вірність УПА, стала станичною. Активно співробітничала з вояками УПА. Працюючи касиром Буданівського райфінвідділу, вона захищала селян від засилля радянської податкової системи. Намагалася не показувати у звітах селянські пожитки, замість двох корів записувала одну, обминала вівцю, свиню, замовчувала про клаптик землі, на якому ледве животіла багатодітна сім’я. Адже більшовики намагалися якнайбільше здерти з нещасного селянина. Вони обкладали непомірними податками кожну сотку городу, саду, свиню, корову, курку. Неодноразово пані Ольга допомагала повстанцям грішми, за що її підозрювали.
У 1945 році Ольгу Степанівну заарештували органи НКВС і доправили у Чортківську тюрму, але за відсутністю доказів вона була звільнена. У 1950 році її заарештували вдруге і вивезли разом із чоловіком та родиною до Сибіру. Страшні поневіряння випали на її долю. Вона зазнала приниження, голод, холод Сибіру. Відбувши покарання, у 1956 році Ольга Степанівна із родиною повернулась в рідне село Буданів і активно взялася до громадсько-політичної роботи. І навіть зараз, незважаючи на свій поважний вік, вона дуже активна у громадській роботі, очолила «ЛУЖ» (Ліга Українських Жінок) і співпрацює з молодіжною організацією ОУН-УПА. Опорядковує могили, а їх у нас три – могила січових стрільців, жертв сталінських репресій і могила, де поховані воїни УПА.
З її ініціативи встановили меморіальні дошки на тюрмі і на Народному домі, який був збудований за людські кошти в 1935-1939 рр., у чиїх підвалах мордували молодь, інтелігенцію, священиків. Активно бере участь у різних імпрезах, присвячених патріотичним датам у с. Буданові, Теребовлі, Чорткові. У школі розповідає про ті жахливі часи, чим виховує дітей у патріотичному дусі.
За її наполегливої ініціативи у 2006 році в селі Буданові встановили пам’ятний знак «Борцям за волю України». Ця мужня жінка, хоча вже на схилі своїх літ лишилася в хаті жити сама, живе молитвою, любов’ю і правдою, нашою незалежною Україною. Добро, любов і правда – це стрижень патріотизму, що має плекати в собі кожна людина. Я не згодна з тим, коли кажуть, що лише краса врятує світ. Тільки доброта разом з правдою переможуть. І цей вислів живе в наших серцях як членкинь Ліги Українських Жінок.
Ця дивна жінка виткана з любові,
Її любов живе в душі, в крові,
В устах, руках, у погляді і слові.
Ця мужня жінка виткана з любові.

Оксана ЛАСЬКО,
членкиня «ЛУЖ».
с. Буданів Теребовлянського району Тернопільської області.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 16.01.2009 > Тема "Українці мої..."