Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2816)
З потоку життя (5952)
Душі криниця (3327)
Українці мої... (1435)
Резонанс (1446)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1634)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПОПРОЩАЛИСЯ З ЛЕВКОМ ЛУК’ЯНЕНКОМ…
Левкo Лук’яненко був сп╕взасновником Укра╖нсько╖ гельс╕нсько╖ групи ╕ автором Акта...


СП╤ВЧУВА╢МО…
Нехай п╕дтримка р╕дних, друз╕в, колег по письменницькому ╕ журнал╕стському цеху розд╕лить г╕ркоту...


А НА РУСАН╤ВСЬКОМУ ОСТРОВ╤ ЗАБУЯЛИ КВ╤ТИ
В альбомах, що ╖х дбайливо збира╓ киянин В╕ктор Гострий, чого лишень нема╓.


НЕ СТАЛО ╤ВАНА ДРАЧА…
╤ван Драч був поетом, перекладачем, к╕носценаристом, драматургом, державним та громадським д╕ячем.


«РАТАЙ УКРА╥НСЬКОГО ЕФ╤РУ»
У Нац╕ональн╕й сп╕лц╕ журнал╕ст╕в Укра╖ни в╕дбулась презентац╕я книги спогад╕в про видатного...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 23.01.2009 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 23.01.2009
З ЮВ╤ЛЕ╢М, ПАТР╤АРШЕ!

В╕с╕мдесятир╕чний юв╕лей – це визначна под╕я в житт╕ кожно╖ людини. Вона н╕бито п╕дн╕ма╓ться на високий Афон, зв╕дки видно дуже далеко, хоча ╕ не пом╕тн╕ др╕бниц╕, а водночас так близько до неба. Але чи можна говорити звичайними словами, коли йдеться про славний юв╕лей Патр╕арха Ки╖вського ╕ вс╕╓╖ Руси-Укра╖ни, предстоятеля Укра╖нсько╖ Православно╖ церкви Ки╖вського патр╕архату свят╕йшого Ф╕ларета? Хай кожен читач нашо╖ газети перекладе мо╖ слова на ту мову, яка ближче його серцю, яка в╕дпов╕да╓ в його розум╕нн╕ ц╕й под╕╖.
У той же час пам’ятаймо: Патр╕арх Ф╕ларет (в миру Михайло Антонович Денисенко) зазнав у сво╓му житт╕ всього того, що ╕ переважна б╕льш╕сть його однол╕тк╕в, тому ╓ р╕дним ╕ близьким за св╕тосприйняттям кожному укра╖нцев╕, а його славний, хоча ╕ тернистий шлях – лише доказ того, з якого могутнього духовного кореня вироста╓ генеалог╕чне древо нашого народу.
Народився майбутн╕й Патр╕арх 23 с╕чня 1929 року в с. Благодатному Амврос╕╖вського району Донецько╖ област╕ (зверн╕мо увагу на назву самого села). Разом з╕ сво╖ми батьками ще малим дитям пережив голодомор. Але чи пережив би, якби батьки не пере╖хали ближче до шахти ╕ не почали там працювати, чи помер би разом з д╕дусем та бабусею? Та це ще не все горе, якого зазнав хлопчик. ╥хня родина в╕ддала свою данину не лише голоду, але й Друг╕й св╕тов╕й в╕йн╕, яка забрала татка Антона, що загинув на фронт╕. Тринадцятир╕чний Михайлик надзвичайно тяжко переживав це лихо – в╕н продовжував подумки сп╕лкуватися з батьком ╕ в╕дчував, що розмовля╓ не з порожнечею, що батько ╓, чу╓ його, лише не може простягнути руки, пригорнути сина. Тод╕ ╕ народилася в╕ра. «Адже я продовжую любити татка — в╕н ╓, в╕н не н╕що», — приблизно так думав п╕дл╕ток ╕ усв╕домлював, що життя сповнене та╓много, яке в╕дкрива╓ться не кожному.
Фашистська окупац╕я залишила по соб╕ й ╕нш╕ непри╓мн╕ спогади – про те, як н╕мц╕ ганяли п╕дл╕тк╕в на роботу, безжально стьобали ╖х нагайками.
Ще до в╕йни Михайлик почав навчатися в укра╖нськ╕й школ╕, а коли зак╕нчив ╖╖, дедал╕ зм╕цнювався у бажанн╕ присвятити сво╓ життя служ╕нню Богов╕. В Одеськ╕й духовн╕й сем╕нар╕╖ його одразу зарахували до третього класу. Але вже тут в╕н з╕ткнувся з проблемами, як╕ ставали на перешкод╕ с╕льськ╕й молод╕ в одержанн╕ позашк╕льно╖ осв╕ти, – селяни просто не мали паспорт╕в, що засв╕дчували особу. Вт╕м, Михайло Денисенко був наполегливим – в╕н насм╕лився нав╕ть звернутись до прокурора. Дов╕давшись, де збира╓ться навчатися с╕мнадцятир╕чний юнак, прокурор ошален╕в: «Так ви, виявля╓ться, ще й антирадянський елемент, як ви взагал╕ посм╕ли мене про щось просити!». Але майбутн╕й Патр╕арх не налякався, хоча це ╕ був 1946 р╕к, коли людське життя не надто ц╕нувалося. В╕н таки дом╕гся свого.
╤ тут доречно пригадати ту характеристику, яку надав свят╕йшому Патр╕архов╕ керуючий справами Ки╖всько╖ ╓парх╕╖ ╓пископ ╢встрат╕й, людина, яка безпосередньо сп╕лку╓ться з владикою Ф╕ларетом: «Хочу пор╕вняти його з водою, що бува╓ в р╕зних станах: твердою (л╕д), м’якою ╕ житт╓дайною, випаровуючись, може стати непом╕тною. Неможливо лише одне – стиснути ╖╖. Патр╕арх може виступати у р╕зних ╕постасях: бути тонким вишуканим дипломатом, не визна╓ в╕н лише тиску ╕ не п╕дда╓ться йому». Виявля╓ться, таким в╕н був змолоду. ╤ якби не ця риса характеру, чи став би в╕н зрештою т╕╓ю особист╕стю, яка виклика╓ у людей сьогодн╕ бодай хоч ╕ суперечлив╕, але так╕ сильн╕ почуття?
У 1950 роц╕, зак╕нчивши з в╕дзнакою сем╕нар╕ю ╕ навчаючись на другому курс╕ Московсько╖ духовно╖ академ╕╖, Михайло Денисенко прийняв чернечий постриг на ╕м’я Ф╕ларет. Дал╕ було рукопокладення в сан ╕╓родиякона, пот╕м – ╕╓ромонаха. П╕сля зак╕нчення курсу Московсько╖ духовно╖ академ╕╖ з╕ вченим ступенем кандидата богослов’я, благочинний Тро╖це-Серг╕╖всько╖ Лаври почав викладати Священне Письмо в Московськ╕й духовн╕й сем╕нар╕╖, пот╕м – академ╕╖. А у 1958 роц╕ арх╕мандрит Ф╕ларет був призначений ректором Ки╖всько╖ духовно╖ сем╕нар╕╖. Згодом – настоятелем Володимирського кафедрального собору в Ки╓в╕.
Але вже тод╕ людина, яка впевнено стояла на позиц╕ях зм╕цнення православно╖ церкви ╕ в╕ри, не була там потр╕бна. Це був пер╕од, коли боротьба з церковнослужителями набула особливо╖ активност╕. Так звана хрущовська в╕длига мала й ╕нший б╕к – сем╕нар╕ю, де викладав свят╕йший Ф╕ларет, закрили, а його самого в╕дправили в почесне заслання – в Александр╕ю як представника рос╕йсько╖ церкви при Александр╕йському патр╕архов╕.
П╕сля повернення на р╕дн╕ терени Ф╕ларета рукоположили у ╓пископи. Але в╕н не довго тут затримався. Лише через два роки свят╕йший поверта╓ться до Московських сем╕нар╕╖ ╕ академ╕╖, вже як ректор.
14 травня 1966 року ╓пископа Ф╕ларета зведено у сан арх╕╓пископа, а через 2 роки – митрополита. З цього часу м╕сцем його служби ста╓ Ки╖в, з яким Патр╕арх не розлуча╓ться ╕ понин╕.
У жовтн╕ 1990 року Арх╕╓рейський собор Рос╕йсько╖ православно╖ церкви нада╓ УПЦ самост╕йност╕ ╕ незалежност╕ в управл╕нн╕, а митрополита Ф╕ларета одностайно обира╓ укра╖нський ╓пископат предстоятелем Укра╖нсько╖ Православно╖ церкви з титулом Митрополита Ки╖вського ╕ ус╕╓╖ Укра╖ни. А у 1995 роц╕ Митрополита Ф╕ларета було обрано Патр╕архом Ки╖вським ╕ вс╕╓╖ Руси-Укра╖ни.
Не будемо зосереджуватися сьогодн╕ на тих стор╕нках життя Патр╕арха, що пов’язан╕ з його пересл╕дуваннями представниками Московсько╖ патр╕арх╕╖ та в╕рними ц╕╓╖ Церкви – ось де знадобилися йому, як н╕коли, його ст╕йк╕сть, незламн╕сть та патр╕отичн╕ почуття до сво╓╖ держави.
На мо╓ запитання щодо протистояння укра╖нських церков Ки╖вського та Московського патр╕архату ╕ того, наск╕льки можна комфортно ╕ впевнено почуватися в так╕й ситуац╕╖, ╓пископ ╢встрат╕й в╕дпов╕в досить неспод╕ване: «Патр╕арх вважа╓ цей час блаженним». А дал╕ пояснив його думку: «Адже сьогодн╕ можна спок╕йно пропов╕дувати слово Боже. Не треба також боятися, що на тебе донесе сп╕врозмовник, оск╕льки якщо не донесе в╕н, то донесуть на нього». ╢пископ також зауважив: «До реч╕, Патр╕арх Ф╕ларет взагал╕ не ма╓ охорони, як це заведено у перших ос╕б Московсько╖ церкви. В╕н вважа╓, що якщо на те Божа воля, жодна охорона ╖╖ зд╕йсненню не завадить». Характеризуючи на мо╓ прохання свят╕йшого Патр╕арха, ╓пископ ╢встрат╕й поясню╓: «Це людина щиро в╕ддана Укра╖н╕, ╖╖ Церкв╕, ╕деям незалежност╕».
А ще я дов╕дуюсь, що Бог дару╓ Патр╕архов╕ ╕ за його сол╕дного в╕ку надзвичайну працездатн╕сть: окр╕м щоденних святих Богослуж╕нь, особистих прийом╕в, пост╕йних подорожей Укра╖ною, в╕н переклав укра╖нською мовою понад 20 богословських книг. У позаминулому роц╕ видав 7-томник «Жит╕я святих». Зараз працю╓ над 5-томником. Триматися у чудов╕й форм╕ йому допомагають стриман╕сть у всьому, висока самодисципл╕на ╕, звичайно ж, Господня воля.
«А чого б ви, владико ╢встрат╕ю, побажали нашому свят╕йшому Патр╕архов╕ на честь його юв╕лею?» — запитую цю поважну людину.
«Одержувати рад╕сть в╕д справи, як╕й присвячено життя, а це означа╓ – зм╕цнення та розбудови Церкви. А ще, щоб зм╕г свят╕йший Патр╕арх побачити на власн╕ оч╕ зд╕йснення сво╓╖ найголовн╕шо╖ мети – аби щонайшвидше постала в Укра╖н╕ ╓дина пом╕сна православна Церква».
«╤ ви вважа╓те, цей час – не за горами?»
«Об’╓днання церков ╕ визнання Ки╖вського патр╕архату на найвищому р╕вн╕ можуть статися будь-коли. Це все одно, що здобуття Укра╖ною Незалежност╕ – про не╖ мр╕яли стол╕ттями, а все трапилось швидко ╕ неспод╕вано».
Сво╖ святков╕ поздоровлення Патр╕архов╕ передав ╕ ╓пископ С╕мферопольський та Кримський Климент: «В день народження нашого свят╕йшого владики хочу в╕д ╕мен╕ духовенства, в╕руючих ╕ вс╕х читач╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕» прив╕тати Патр╕арха Ки╖вського ╕ вс╕╓╖ Руси-Укра╖ни з його величним юв╕ле╓м, а також з ц╕╓╖ нагоди в╕дзв╕тувати йому: церква в Криму в╕дроджу╓ться, попри тяжк╕ умови бездуховност╕ та гон╕ння. ╤ ми св╕домо обрали цей шлях, зреклися себе ╕, взявши Хрест, п╕шли за ╤сусом Христом. Кожен священик, який служить в Криму, в╕дда╓ всього себе служ╕нню Богу ╕ людям, ╕ в цьому нам допомагають Святительськ╕ молитви та благословення нашого Патр╕арха. Незалежно в╕д в╕ку ╕ стану, ми залиша╓мось його духовними д╕тьми ╕ в╕римо в те, що з Божою пом╕ччю за п╕дтримки нашого Патр╕арха Укра╖нська Православна Церква в╕дродиться ╕ стане тим нар╕жним каменем, про який говорив Христос-спаситель.
Мног╕╓ ╕ мног╕╓ л╕та, свят╕йший Владико!».
До цього залиша╓ться лише додати в╕д ╕мен╕ «св╕тличан»: «Здоров’я, наснаги, невичерпних сил вам, свят╕йший Патр╕арше! Ви для нас – один ╕з символ╕в незалежност╕ нашо╖ держави, а також над╕я, що ця незалежн╕сть угодна Богов╕».
Тамара СОЛОВЕЙ.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 23.01.2009 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6796

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков