Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2626)
З потоку життя (5710)
Душі криниця (3219)
Українці мої... (1416)
Резонанс (1422)
Урок української (983)
"Білі плями" історії (1616)
Крим - наш дім (530)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СМОЛЕНСЬКА КАТАСТРОФА: КРИЛО Л╤ТАКА ЗНИЩИВ ВИБУХ ЗСЕРЕДИНИ
Про це йдеться в висновках польсько╖ п╕дком╕с╕╖, що займа╓ться повторним розсл╕дуванням...


ТР╤УМФ «ЧЕК╤СТ╤В» - ТРАГЕД╤Я РОС╤╥
Твор╕ння б╕льшовизму стол╕тньо╖ давност╕ – «ВЧК-ФСБ» – впевнено трима╓ за...


ПОМ╤ЧНИК КОМАНДУВАЧА ВМС РОЗПОВ╤ЛА ПРО ЗАВЕЗЕНИХ У 2014 «ЗЕЛЕНИХ ЧОЛОВ╤ЧК╤В»
Першими блокували в╕йськов╕ частини ╕ адм╕нбуд╕вл╕ Криму в лютому 2014 року спец╕ально привезен╕...


WP ОТРИМАЛА ЗВ╤Т ГРУ РФ ПРО ПРОПАГАНДУ В ПЕР╤ОД АНЕКС╤╥ КРИМУ
Команда ГРУ впливала на понад 30 укра╖нських груп в соц╕альних мережах, а також на 25 "пров╕дних...


КНИГУ МИКОЛИ СЕМЕНИ ПРО АНЕКС╤Ю КРИМУ ПЕРЕКЛАДУТЬ АНГЛ╤ЙСЬКОЮ
Про це сказав у четвер на презентац╕╖ "Кримського репортажу" в ки╖вському центр╕ "Кримський д╕м"...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 23.01.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 23.01.2009
╤СТОР╤Я КНИГИ — ДОЛЯ НАРОД╤В
РОМАН САВОНЮК

╤СТОР╤Я

(Продовження. Поч. у № 3).

Автори навели оф╕ц╕йну дов╕дку, з яко╖ ста╓ в╕домо, що тод╕ кожен з/к коштував (рос. – обходился) держав╕ в 500 рубл╕в на р╕к, тобто трохи менше 42 рубл╕в на м╕сяць, або ж менше 1 рубля 40 коп. на день.
Написано у ц╕й глав╕ й про з/к-╕нженер╕в (Хрустальов М. ╤., Анань╓в О. Г., Вержбицький К. А., В’яземський О. В., Маслов В. М., Зубрик К. М.), як╕ за “шк╕дництво” органами ДПУ були викрит╕, засуджен╕, а тепер ударно трудяться на буд╕вництв╕ Б╕ломорканалу. 
Згаду╓ться й мешканець С╕мферополя на пр╕звище Лейб╕х╕н ╤. Ш., який “зав’язав” з╕ сво╖м крим╕нальним минулим ╕ тепер звернувся з листом до колишн╕х злод╕╖в, а тепер – з/к, ╕з закликом не вт╕кати з Б╕ломорканалу.
Четверта глава (всього 20 стор╕нок) ма╓ назву “Ув’язнен╕” (в’язн╕, рос. – заключенные). Тут знавцями теми ╕ матер╕алу виступили письменники: К. Горбунов, Вс. ╤ванов, В╕ра ╤нбер, З. Хацрев╕н, В. Шкловський. На початку подано розпов╕дь про ешелони, що везуть ж╕нок, як╕ заслан╕ на П╕вн╕ч, на Б╕ломорканал. А дал╕ й про селище Медвежу Гору – Медгору, як ╖╖ називали (колишня назва Корк╕мяк╕), де було розм╕щено Управл╕ння Б╕ломорбуду ╕ зак╕нчу╓ться зал╕зниця, та про поселення Повенець, де у дерев’яному бараков╕ з “буржуйкою” ╕ при гасов╕й ламп╕ Мотя П╕дгорська (з глави “Кра╖на та ╖╖ вороги”) перед сном розпов╕да╓ ╕ншим ж╕нкам-зечкам про сво╓ “гр╕хопад╕ння” ╕ колишн╓ життя пов╕╖. На них вже з ранку чека╓ робота землекоп╕в. Прибувають й ╕нш╕ ешелони – чолов╕ч╕ етапи з/к: ╕з Баку (куркул╕-вт╕кач╕, спекулянти, шахра╖), з Ташкента (басмач╕, контрреволюц╕онери, злод╕╖, спекулянти та ╕н.). На них також чекала робота, яка полягала в очищенн╕ лопатами камен╕в в╕д моху, корчуванн╕ дерев, бур╕нн╕ й подр╕бненн╕ гран╕тно╖ скел╕ та вивезенн╕ тачкою каменю та ╜рунту. Згаду╓ться й про пияцтво серед
з/к-каналоарм╕йц╕в ╕ про крад╕жки у бараках.
У ц╕й же глав╕ розпов╕да╓ться про проектування на ББК (точн╕ше, його “новаторство”–Р. С.), а зак╕нчу╓ться вона розпов╕ддю п╕д назвою “Про правду”, яка, на думку автор╕в, поляга╓ у тому (спец╕ально подаю досл╕вно ╕ в ориг╕нал╕ – Р. С.) – “что страна социализма должна защищать себя, и в том, что нет закоренелых преступников, нет закоренелых подлецов, а были условия, отвратительные и гнусные условия (ма╓ться на уваз╕ не в СРСР – Р. С.), которые создавали этих преступников и подлецов, и в том, что страна наша великодушна, красива, мощна, что эту страну надо любить и украшать, что народ силен, здоров, что может и должен делать удивительные дела, что мы умны и веселы, но нам надобно быть еще умней и веселей, нам надо много работать и много учиться, что канал мы создадим только при строгой дисциплине, только при строгих правилах, и эти строгие правила должны литься не откуда-нибудь со стороны, а из самих себя”. ╤ що цю правду говорять… чек╕сти, як╕ знають, що таке правда, що таке соц╕ал╕зм. Як кажуть у таких випадках: “Без коментар╕в”. Лише т╕шу себе думкою, що це написала не ж╕нка, не В╕ра ╤нбер. А вт╕м?
П’яту главу (74 стор╕нки) присвячено чек╕стам (вона так ╕ назива╓ться “Чек╕сти”). Писали ╖╖:
С. Алимов, А. Берз╕нь, Вс. ╤ванов, В. Ката╓в, Г. Корабельников, Л. Н╕кул╕н, Я. Рикачов, В. Шкловський. Розпочинають вони ╖╖ з красномовного речення: “Стиль чек╕стсько╖ роботи зовс╕м виключа╓ невпевнен╕сть у власних силах”. Завданням чек╕ст╕в на Б╕ломорбуд╕, кр╕м орган╕зац╕╖ охорони з/к, було кер╕вництво ╕нженерами та нагляд за ус╕ма, хто там перебував. Автори “намалювали” й портрети деяких чек╕ст╕в-кер╕вник╕в Б╕ломорканалу (звичайно, що на п╕дстав╕ ╖хн╕х особистих справ – Р. С.) з наведенням деяких колишн╕х бойових заслуг ╕ особистих якостей, стилю та несекретних метод╕в роботи.
Так, про Якова Рапопорта (заступник начальника Б╕ломорбуду, заступник начальника ГУЛАГу ОДПУ), приск╕пливого до др╕бниць, вказу╓ться й таке, що в╕н “був колишн╕м слухачем ╤мператорського Юр’╖вського ун╕верситету, евакуйованого п╕д час в╕йни до Воронежа, перейшов на б╕к б╕льшовик╕в, перебував на посад╕ заступника голови губЧК ╕ за якого б╕лий генерал Шкуро у лист╕вц╕ до студент╕в об╕цяв 50 тис. рубл╕в”.
Згадуються пр╕звища чек╕ст╕в: Афанась╓ва Г. Д., Запорожця ╤. В., Прохорського, Чалова, Успенського, але розпов╕да╓ться знову в ╕нших главах про Я. Рапопорта, його зд╕бност╕ та методи роботи та ще про Когана Л. ╤.
До реч╕, про начальника буд╕вництва – чек╕ста Лазаря Когана, у розд╕л╕ п╕д назвою “День начальника буд╕вництва” пов╕домлено, кр╕м метод╕в його роботи на буд╕вництв╕, й таке, що “он сидел в Елисаветградской (царской – Р. С.) тюрьме как анархист (з його сл╕в, там три з половиною роки мив посуд – Р. С.), но когда был освобожден, то пошел за Дзержинским”, воював у загон╕ отамана Григор’╓ва, а в 1918 роц╕ отримав парт╕йний б╕лет б╕льшовика у Херсонському ком╕тет╕. Перераховано ус╕ його парт╕йн╕ та чек╕стськ╕ посади.
Розпов╕да╓ться також й про бюрократизм у робот╕ КВВ (культурно-виховного в╕дд╕лу), перший всетаб╕рний зл╕т ударник╕в траси ББВШ, штурмову трудову н╕ч, соцзмагання серед к/р (каер╕в, контрреволюц╕онер╕в), злод╕╖в, вбивць. До ц╕╓╖ глави внесено ╕ розпов╕дь про шахраюватого (рос. – плутоватого) ╕нженера Будасс╕, засудженого до 5 рок╕в концтабору за хабар ╕ шк╕дництво та якого праця на канал╕ на посад╕ виконроба “сделала другим” ╕ що вона не завадила йому при цьому “накрыть правительство Карелии в пользу строительства ББК на 10 тыс. рублей”. ╢ там розпов╕дь-каяття куркуля (чомусь без пр╕звища), засудженого за вбивство до 10 рок╕в ув’язнення, про бурят╕в, як╕ на п╕длоз╕ лазн╕ пили чай, побут у бараках, норми вироб╕тку ╕ таб╕рну “туфту”. Такою ж туфтою вигляда╓ ╕ розпов╕дь про змагання, трудовий порив, про смачний об╕д для з/к. Для тих, хто виконував п╕двищен╕ норми вироб╕тку, давали ще й пир╕жки з картоплею ╕ капустою.
Завершу╓ться “чек╕стська” глава детальною (аж 20 стор╕нок, тому скоротимо) автоб╕ограф╕чною розпов╕ддю про ╕нженера Анань╓ва О. Г., випускника ╤мператорського ╕нституту шлях╕в сполучення, який збудував Тро╖цький м╕ст через Неву, а в 1913 р. вже був кап╕тал╕стом-м╕льйонером, орган╕зував акц╕онерне товариство з╕ зрошення 70 тис. га земл╕ в Ширабадськ╕й долин╕ та з╕ спец╕альною м╕с╕╓ю в╕дв╕дав Перс╕ю. З початком Першо╖ св╕тово╖ в╕йни кап╕тан ╕нженерних в╕йськ О. Анань╓в орган╕зу╓ тилову бригаду ополчення, пот╕м — робота в тилу 8-╖ арм╕╖. П╕сля Лютнево╖ революц╕╖ в╕н — комендант Тавр╕йського палацу ╕ начальник оборони Зимового палацу. У жовтн╕ 1917 р. його, вже в чин╕ полковника, заарештують революц╕йн╕ моряки, в╕н вт╕ка╓ до Ки╓ва, а навесн╕ 1918 року та╓мно поверта╓ться у Петроград ╕ влаштову╓ться на роботу до радянсько╖ установи “Хл╕бол╕с”. Пот╕м — знову в Ки╓в╕ у П. Скоропадського, п╕сля пад╕ння гетьманщини вт╕ка╓ до Одеси, влаштову╓ться до Губл╕скому. Арешт, обвинувачення у “створенн╕ апарата з метою дискредитац╕╖ радянсько╖ влади” ╕ примусов╕ роботи ╕з загот╕вл╕ дров. Пот╕м у Харков╕ служить у р╕зних установах, у 1923 р. органи ДПУ його беруть на “особливий обл╕к”, а в 1925 р. – скорочують як “антирадянський елемент”. В╕н ╖де до Середньо╖ Аз╕╖, влаштову╓ться начальником Ширабадсько╖ пошуково╖ парт╕╖. У наступн╕ роки Анань╓в – головний ╕нженер Москоопбуду, головний ╕нженер Узбекистанського водного господарства. А пот╕м — арешт у склад╕ групи ╕ обвинувачення в шк╕дництв╕ – “позбавили води систему др╕бних арик╕в” ╕ в╕н опинився на Б╕ломорбуд╕. Все це й описано про нього у книз╕. Чи читав сам О. Г. Анань╓в таке про себе? Скор╕ше, що так. Адже, це н╕ що ╕нше, як матер╕али його крим╕нально╖ справи, “художньо” оброблен╕ якимось ╕з вказаних письменник╕в.
╤ про ╕нших персонаж╕в книги черпали ”факти” письменники там же, у крим╕нальних ╕ наглядових справах тих самих зек╕в.
Глава шоста ма╓ назву “Люди зм╕нюють фах”. У п╕сн╕ з репертуару Повенецько╖ аг╕тбригади колишн╕х злод╕╖в були так╕ слова: “Природу научим – свободу получим“. Це вже нав╕ть б╕льше, н╕ж у М╕чур╕на. Але не будемо анал╕зувати зм╕стовну складову та поетичн╕сть цих сл╕в. На Б╕ломорканал╕ все було спрямовано ╕ п╕дпорядковано “перекуванню з/к” ╕ побудов╕ каналу. Кадри для себе, кр╕м кер╕вних, Б╕ломорканал в╕дбирав ╕ готував сам. Була нав╕ть своя лаборатор╕я (для досл╕дження ╜рунту, випробування г╕дротехн╕ки, бетону) з центрифугою, при як╕й перебував проф. О. Ф. Лебед╓в, теж з/к. Багато тод╕шн╕х з/к д╕йсно зм╕нили фах (цив╕льну чи злод╕йську профес╕ю) на необх╕дний для буд╕вництва каналу. Там нав╕ть таб╕рна охорона – стр╕льц╕ ВОХРу (во╓н╕зована охорона – Р.С.), яким дов╕рили зброю, були теж ╕з зек╕в, старанно в╕д╕браних та перев╕рених чек╕стами, ╕з “класово-близьких”. Д╕йсно, що може бути над╕йн╕ше, коли “Зек стереже зека!”.
Не об╕йшли письменники сво╖м “художн╕м” словом ╕ зек╕в-ледар╕в, “ф╕лон╕в”, що ухилялися в╕д роботи: колишнього куркуля Фому Ледерк╕на, кавказця-абрека Хассана Умарова (граб╕жника), як╕ пройшли через РУР (рос. – рота усиленного режима) ╕ Олександру Орлову, заарештовану у Воронеж╕ за крад╕жку. Ледерк╕н так ╕ “не перекувався” – помер у РУР╕, Орлова стала ударно працювати слюсарем, а Умаров нав╕ть керував бригадою. Система працювала ч╕тко, за принципами: “Не вм╕╓ш – навчимо, не хочеш – примусимо!” ╕ “Хто не з нами – той проти нас!”.
Знову, чи ще раз про ув’язнених, але вже п╕д назвою “Каналоарм╕йц╕” у сьом╕й глав╕ написали: С. Алимов, А. Берз╕нь, С. Буданцев, С. Д╕ковський, М. Дм╕тр╕╓в, М. Казаков,
Я. Рикачов, В. Шкловський. Тут автори наводять розпов╕дь з/к Левитануса, який ще у 1914-1915 роках теж, як ув’язнений, будував Мурманську зал╕зницю та пор╕внюють тод╕шн╕ (поган╕) умови з тепер╕шн╕ми (кращими). Доповнено главу й розпов╕дями про житт╓вий шлях ╕ “пад╕ння” ╕нженера К. Зубрика (засуджений за шк╕дництво), сумн╕ви ╕нженера О. В’яземського (теж з/к) щодо можливост╕ нав╕гац╕╖ на канал╕.
Були на ББК ╕ сво╖ табкори (рос. – лагкоры, лагерные корреспонденты) газети “Перековка” (аж 3 тис. 570, теж з/к) ╕ штатн╕… виховател╕ (приблизно один на 540 з/к). Про долю одного такого вихователя, що працював “як художник”, його методи виховання злод╕╖в, пов╕й, вбивць ╕ бандит╕в, Саму╖ла Давидовича Квасницького з м╕стечка См╕ли, який розмовляв ш╕стьма мовами, пам’ята╓ погроми 1905 р., злод╕я м╕жнародного масштабу з 30-р╕чним стажем, “сидевшего” у в’язницях Полтави, Ки╓ва, Роттердама, Москви, Одеси ╕ нав╕ть у в’язниц╕ С╕нг-С╕нг ╕ в╕д якого тепер в╕дмовилися д╕ти-комсомольц╕, подано дуже колоритну розпов╕дь в╕д першо╖ особи. Саме йому, як стверджують автори, належить висл╕в: “Злод╕╖ взагал╕ зд╕бн╕. Дурень сяде на перш╕й справ╕”.
У восьм╕й глав╕ – “Темпи ╕ як╕сть”, письменники (Агапов, Буданцев, Гарн╕ч, Дм╕тр╕╓в, В╕ра ╤нбер, Рикачов, Шкловський, Юрг╕н) знову пишуть як про буд╕вництво каналу, так ╕ незвичайного злочинця, вчорашнього з/к, амн╕стованого ЦВК у 1932 р., а тепер — виконроба всього Б╕ломорканалу — Нафтал╕я Френкеля ╕ про жорсткий, а точн╕ше, жорстокий стиль його роботи. Як значну под╕ю на буд╕вництв╕ каналу, описано й при╖зд 6 серпня 1932 р. з Москви б╕льшовика, “що писав закони” – А. Сольца, який порушив (мабуть, не знав) таб╕рн╕ правила ╕ потиснув руку зеку-десятнику, а в лист╕-зверненн╕ до буд╕вник╕в Б╕ломорбуду назвав ╖х товаришами, що н╕бито викликало “хвилювання ╕ п╕днесення серед зек╕в у табор╕”. А Сольц як при╖хав, так ╕ по╖хав, на “Форд╕”.
Написано тут ╕ про колишню рецидив╕стку З╕нку Юрцеву, яка в табор╕ “перекувалася” та стала ударницею прац╕.
Дев’ята глава ма╓ характерну для того часу назву “Добити класового ворога”. Над ╖╖ зм╕стовним наповненням працювали: Б. Агапов, К. Зел╕нський, Вс. ╤ванов, В╕ра ╤нбер,
З. Хацрев╕н, Бруно Ясенський. Останн╕й — автор дуже в╕домого та популярного у 30-╕ роки ХХ ст. в СРСР роману “Людина зм╕ню╓ шк╕ру”, за яким було знято й ф╕льм з такою ж назвою. Через к╕лька рок╕в п╕сля виходу книги про ББК Ясенський зак╕нчив сво╓ життя у таборах ГУЛАГу з оф╕ц╕йним обвинуваченням ╕ тавром шпигуна.
На початку глави наведено текст телеграми № 21885 за п╕дписом Ягоди на ╕м’я заступника начальника Б╕ломорбуду Рапопорта, в як╕й висловлено невдоволення станом трудово╖ дисципл╕ни у табор╕ та невиконанням плану в грудн╕ з попередженням його про особисту в╕дпов╕дальн╕сть за стан справ.
А через два тижн╕ в Медвежу Гору вже при╖хав Семен Ф╕р╕н, пом╕чник, а пот╕м заступник начальника ГУЛАГу, в╕н же став ╕ начальником виправно-трудового табору (ВТТ, ИТЛ – рос.) Б╕ломорбуду. Про нього розпов╕да╓ться, що називатися в╕н м╕г би Абраамом Ротенбергом або Ковальовим, або Волковим. Виходець з ╓врейсько╖ с╕м’╖, що мешкала на В╕ленщин╕, де д╕тей ╕ ж╕нку гнобив батько-деспот, який торгував скотиною ╕ пиячив, Семен же свого часу служити не захот╕в ╕ дв╕ч╕ дезертирував – з царського в╕йська ╕ з арм╕╖ Тимчасового уряду. Вт╕к до Москви, знайшов соб╕ роботу спочатку в рад╕ солдатських депутат╕в, пот╕м у ком╕тетах, у полку, в корпус╕. За спецзавданням опинився у Литв╕, орган╕зував партизанський заг╕н, розбит╕ останки якого влилися у Червону литовську бригаду, де Ф╕р╕н став ком╕саром. В╕дступав. У 1920 р. – ╕з загоном повстанц╕в знову в тилу противника (польсько╖ арм╕╖), пот╕м знову Литва, смертний вирок (в╕д розстр╕лу врятувався випадково – захвор╕в висипним тифом ╕ вибув ╕з загону, а товариш╕в було схоплено ╕ розстр╕ляно). Був ще ком╕саром у н╕мецьк╕й спартак╕вськ╕й бригад╕ на кордон╕ з Н╕меччиною (за планом ВКП(б) ╕ Ком╕нтерну про зд╕йснення св╕тово╖ революц╕╖ – Р. С.). У 1922 роц╕, вже у Соф╕╖, Ф╕р╕н С. Г. “сп╕вроб╕тничав” у газет╕ “Новая Россия”, яка аг╕тувала рос╕йське б╕ле оф╕церство ╕ солдат╕в повернутися до Рос╕╖. ╤ багато з них пов╕рили та повернулися. От т╕льки до Б╕ломорканалу дожили з них далеко не вс╕. А Ф╕р╕на взимку 1930 р. вже можна було побачити у Москв╕ в особливому в╕дд╕л╕ ОДПУ. Згодом в╕н — вже пом╕чник начальника ГУЛАГу. Як бачимо, в б╕ограф╕╖ ╓ чомусь велика, у в╕с╕м рок╕в, прогалина.
Де перебував вс╕ ц╕ роки С. Г. Ф╕р╕н? У 2008 р. вийшла друком ц╕кава книжка п╕д назвою “История спецслужб. Секретная разведка партии”, де на стор. 679 можна прочитати: “Фирин Семен Григорьевич, 1898-1937. Руководил партизанско-диверсионной работой в польском тылу. С 1924 г. в Германии возглавлял военный аппарат КПГ (згадаймо невдалу спробу комун╕ст╕в п╕дняти повстання — «Красный Октябрь» у Н╕меччин╕ – Р. С.). С 1925 г. в Китае”. ╤ тут же: “На разведработе в Германии (1921 г.), Болгарии (1922 г.), Франции (1923 г.). В 1926-1929 гг. в РУ РККА. В 1930-1937 гг. в ОГПУ-НКВД. Репрессирован“.

(Дал╕ буде).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 23.01.2009 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6807

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков