Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2816)
З потоку життя (5952)
Душі криниця (3327)
Українці мої... (1435)
Резонанс (1446)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1634)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 30.01.2009 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#5 за 30.01.2009
ВОНА НАРОДИЛАСЬ УКРА╥НКОЮ

25 с╕чня – день народження у Тетяни Полубко, учениц╕ 11-го класу загальноосв╕тньо╖ школи № 14 м╕ста Черн╕вц╕в. ╥й виповнилось… 17 рок╕в! А ми ж, прац╕вники редакц╕╖ газети «Джерельце», пам’ята╓мо Таню ще ученицею 5-го класу, коли вона почала надсилати нам сво╖ перш╕ в╕рш╕ ╕ малюнки. А час летить швидко. ╤ ось вона уже й не Тетянка-Таня, а Тетяна, красуня-д╕вчина ╕ авторка двох власних поетичних зб╕рок «Любов ряту╓» та «З в╕кна мого серця», член Мало╖ Академ╕╖ л╕тератури ╕ журнал╕стики (кер╕вник –    В. Ф. Тарчинець, м. Льв╕в), член л╕тературного об’╓днання «Радосинь», що д╕╓ при Нац╕ональн╕й Сп╕лц╕ письменник╕в Укра╖ни (кер╕вник – письменник Дмитро Чередниченко), переможниця багатьох мовно-л╕тературно-мистецьких конкурс╕в ╕, зокрема, Всеукра╖нського конкурсу «Нов╕ ╕мена Укра╖ни», М╕жнародного конкурсу-фестивалю «Рек╕тське суз╕р’я», М╕жнародного конкурсу «М╕й р╕дний край», який проводить Союз укра╖нок Укра╖ни, нагороджена ср╕бною медаллю 57-╖ М╕жнародно╖ виставки «Шанкар╕нтернейшнлз» (╤нд╕я, 2007), протягом шести рок╕в була переможницею М╕жнародного конкурсу укра╖нсько╖ мови ╕мен╕ Петра Яцика.
Зак╕нчила на «в╕дм╕нно» 10-й клас ╕ з в╕дзнакою Черн╕вецьку художню школу ╕м. Миколи ╤васюка.
Скаж╕ть, невже це все можна встигнути зробити у сво╖ с╕мнадцять л╕т?! Виявля╓ться можна, бо працьовитост╕ ╕ надзвичайн╕й сумл╕нност╕ тако╖ д╕вчини, як Тетяна Полубко, можна лише позаздрити. Звичайно, одн╕╓╖ працьовитост╕ тут замало. Потр╕бен талант. ╤ в╕н у Тетяни ╓, ╓ те, що ми звемо «╕скрою Божою». Гадаю, ми ще не раз зустр╕немось з цим ╕м’ям, бо Тетяна мр╕╓ ╕ надал╕ писати й малювати, стати профес╕йним художником ╕ л╕тератором, бо поез╕я ╕ малювання – це т╕ два крила, як╕ ╖й дано Богом для широкого творчого польоту. ╤ в╕риться, що мр╕╖ д╕вчини зд╕йсняться.
Не подумайте т╕льки, що Тетяна з якогось особливого роду – роду митц╕в чи б╕знесмен╕в… Аби ж то!
Народилася д╕вчинка дуже холодного дня, 25-го числа, 1992 року. Це сталося саме у день Тетяни-великомучениц╕, тому ╕ назвали ╖╖ так.
Мужн╕ ╕ безстрашн╕ лелеки принесли ╖╖ маленьку на сво╖х дужих крилах, не злякавшись лютих холод╕в ╕ сн╕г╕в… та н╕би в╕щуючи ╖й нелегку сувору долю. Так склалося, що з одного рочку ╕ семи м╕сяц╕в Тетянку вихову╓ бабуся, мамина мама. Батьки розлучилися. Мати спочатку жила з ними разом, а пот╕м вийшла зам╕ж ╕ пере╖хала в ╕ншу область, у село. В╕дтод╕ й понин╕ д╕вчина живе з бабусею.
Бабуся не в╕дзнача╓ться богатирським здоров’ям, тому багато домашньо╖ роботи Тетяна узяла на сво╖ тенд╕тн╕ плеч╕.
Що ж ╖╖ надиха╓ до творчост╕? По-перше, любов до р╕дно╖ земл╕, до всього прав╕чного, що зветься Укра╖ною. Вона не соромиться на повен голос сказати, що народилася укра╖нкою, що ╖╖ р╕дна мова – укра╖нська. Шанобливе ставлення до сво╓╖ бабус╕, котра стала ╖й другою мат╕р’ю, до людей, як╕ п╕дтримують ╖╖ творч╕ поривання, до всього, що зветься Укра╖ною – одна з рис ╖╖ характеру.
«Джерельце» щиро ╕ дуже-дуже сердечно в╕та╓ Тетяну Полубко – свого давнього ╕ пост╕йного автора, лауреата нашого л╕тературного конкурсу «Ми – д╕ти тво╖, Укра╖но!» з такою чудовою датою – 17-л╕ттям в╕д дня народження, бажа╓ ╖й багато-багато л╕т ╕ сонячних весен ╖╖ творчого озар╕ння!
Нехай в╕кна твого серця, Тетяно, будуть завжди в╕дчинен╕ у широкий св╕т!
Пропону╓мо к╕лька ╖╖ в╕рш╕в ╕з власно╖ зб╕рки «З в╕кна мого серця».

Данило КОНОНЕНКО,
шеф-редактор «Джерельця».

УКРА╥Н╤

У р╕дн╕й мо╖й сторон╕
Кують зозул╕ вс╕м щасливу долю.
Рад╕ють сонцю л╕тн╕ ╕ мал╕,
А солов’╖ висп╕вують в гаю
╥╖ ╕стор╕ю, що вийшла ╕з невол╕
На шлях широкий.
 П╕днялась з кол╕н,
Аби вже не з╕гнутися н╕коли.

УКРА╥НА – ╢ДИНА

Брати мо╖, р╕дненьк╕ укра╖нц╕, 
Давайте руки сплетемо сво╖, 
Щоб вже н╕коли
 не посм╕ли б╕льше
Нас розлучати недруг╕ лих╕.  
Нам треба твердо вистояти нин╕
╤ показати св╕тов╕ всьому,   
Що сх╕д ╕ зах╕д назавжди ╓дин╕,
Що ми Вкра╖ну любимо одну.
Це гр╕х так с╕яти
 м╕ж нами ворожнечу,
За це ╖х покара╓ Сам Господь,
╤ Укра╖на-мат╕нка заплаче,
Бо сх╕д ╕ зах╕д - це ╖╖ народ.
Брати мо╖, р╕дненьк╕ укра╖нц╕,
Нав╕к з’╓днаймо в╕рн╕╖ серця.
Нов╕тн╕ не рад╕ють хай ординц╕,
Бо ╖хн╕ плани потерп╕ли крах.
Донецьк, Луганськ
 ╕ Крим наш ясноокий -
То все свята вкра╖нськая земля,
╤ хай не с╕╓ недруг
 в н╕й неспок╕й:
Нав╕к ╓дина мат╕нка моя.
Ми - молод╕, нам жити
 ╕ творити,
Ми об’╓дна╓м сили ╕ серця.
╤ Укра╖на в╕чно буде жити –
Наша свята прабатьк╕вська земля.
* * *
Яка краса!.. Яка оце краса –
Калина красна
 й вишитий орнамент.
╤ оця р╕дна росяна трава...
Я на кол╕на стану перед вами.
А на калину й вишивки оц╕
З любов’ю щирою
 н╕як не надивлюся.
╤ припаду до р╕дно╖ Земл╕,
╤ ╕з роси ╖╖ води нап’юся...

НА КАЛИНОВ╤М В╤ТР╤

Я зросла на калинов╕м в╕тр╕,
В╕н голубив мене ╕ шмагав.
╤ в душ╕ народилася п╕сня,
Про яку ще н╕хто й не знав.
Бо вона - св╕тла т╕нь мого роду,
Котрий визр╕в ╕з лона земл╕,
Котрий чисту джерельну воду
Мав у серц╕ й мене напо╖в.
╤ в мо╓му зросла незабудка,
Щоби р╕дне пов╕к пам’ятать,
Щоби нашу вкра╖нську сутн╕сть
Не дозволить н╕кому топтать.
Свят╕сть роду зрослася з серцем
Й не бо╖ться холодних в╕тр╕в.
На калинов╕м в╕тр╕ уперто
До вс╕х недруг╕в зр╕╓ гн╕в.

МОЯ Р╤ДНА МОВА

Соловей нею в гаю сп╕ва╓,
Над озером верби шумлять.
╤ кращо╖ в св╕т╕ нема╓,
Н╕ж мова р╕дненька моя.
Вона вже нав╕к у кров╕,
Бо лише у св╕т прийшла –
То р╕дн╕й вкра╖нськ╕й мов╕
Св╕й перший звук подала.
Тепер здобуваю науки,
Навчаюся ╕нших мов,
Та р╕дно╖ мови звуки –
Це перша ╕ в╕рна любов.
Любов до сво╓╖ родини,
До матер╕ й батька см╕х
╤ щира любов дитини
До р╕дних простор╕в сво╖х.
Тут сонце ласкаво гр╕╓,
╤ п╕сня звучить, як н╕де.
З роками н╕що не мал╕╓,
Ще б╕льше ста╓ дороге.
Не можна забуть р╕дну мову,
Не можна в╕дступником буть:
В найважчому р╕дне слово –
П╕дмоги й поради суть.
Коли боляче, то плачеш
Р╕дною мовою ти,
Тож вдячний ╖й будь, юначе,
Навчися ╖╖ берегти.
Не дай ╖╖ на поталу:
За це покара╓ Бог.
╤з нею здобудеш славу
╤ впевнений станеш за трьох.
Стоятимеш м╕цно ногами
На р╕дн╕й вкра╖нськ╕й земл╕.
Н╕хто не посм╕╓ в╕д мами
Тебе в╕длучити, н╕!

БУКОВИНА

Моя ти Буковино смерекова,
Моя свята, прабатьк╕вська земля.
Ус╕ в╕ки ти кв╕тнеш веселково,
А я - тво╓ щасливе╓ дитя.
У св╕т п╕ду - н╕коли не забуду
Тих м╕сячних, казкових вечор╕в,
╤ пам’ятатиму смер╕чок
зелен-вроду
╤ золотих пот╕чк╕в пересп╕в.
Я пам’ятатиму
рожево-мр╕йн╕ ранки,
В як╕ веселка косу запл╕та
╤ як в малиново-густ╕ серпанки
Веч╕рня птаха землю одяга.
Це все таке до болю р╕дне й миле –
З дитинства в мо╓ серце ув╕йшло,
Щоб в труднощах
черпати з нього сили,
Щоб в серденьку мо╖м воно цв╕ло.

СПОГАД ДИТИНСТВА

Стежечка, звиваючись, т╕ка╓
За ворота в нев╕домий св╕т,
Терпеливо край села чека╓,
Обн╕ма, приводить на пор╕г.
Як це добре, коли зустр╕ча╓
Серцем щирим мати у двор╕.
Небо сонце ясне прихиля╓,
╤ в╕тають сп╕вом солов’╖.
Звуком скрипки серденько рида╓
╤ спл╕та тривоги в╕дчуття,
Св╕тла т╕нь минулого вита╓,
У дитинство щемно поверта.

УЧ╤ТЬСЯ Р╤ДНЕ БЕРЕГТИ

Нам треба вчитись р╕дне берегти,
Нам треба вчитись р╕дне шанувати,
Щоб, як закине доля у св╕ти,
Було куди ╕з чужини вертатись.
Не обривайте узи давнини,
Не спалюйте ус╕ мости родинн╕,
Бо в чужин╕ болюче б’ють в╕три
╤ хочеться ласкаво╖ калини.
В лелечу зграю
серденьком приб’юсь,
╤ крила вирощу, навчусь л╕тати,
До р╕дного назавжди повернусь,
Де з уст з╕рвалось
перше слово - «мати».

БУДЬТЕ, ЛЮДИ, ДОБР╤!

Не зривайте кв╕ти на св╕танн╕,
Хай цв╕туть вони у росян╕й трав╕.
Не зривайте кв╕ти,
птах╕в не вбивайте,
Хай вони нас радують жив╕.
Береж╕ть все те, що Богом дано,
Таким, яким В╕н його створив,
Бо жорстоко
так вести себе з Дарами,
Втратим Божу мил╕сть назавжди.
Будьте, люди, добр╕, не жорсток╕,
╤ такими виховайте нас.
Буде мир тод╕ у св╕т╕, буде спок╕й,
Й Божа ласка з нами повсякчас.
Св╕т для нас
цей добрий ╕ прекрасний,
Т╕льки б вм╕ли ми все берегти,
╤ тод╕ заживемо у щаст╕,
╤ природа буде знов цв╕сти.
* * *
Сонце яскраве, тебе я люблю,
До тебе у мр╕ях лину,
Теплий пром╕нчик, о сонце, прошу,
Пошли ти сво╖й дитин╕.
Я б п╕днялася до тебе увись,
Не боюся зовс╕м згор╕ти.
Сонечко, знаю, - не спопелиш,
Зум╕╓ш ласкаво з╕гр╕ти.
Часом так сумно у св╕т╕ мен╕,
Ласки тво╓╖ благаю.
Т╕льки тво╖ осяйн╕ пром╕нц╕
Н╕жно мене з╕гр╕вають.
* * *
Я хочу розум╕ти мову кв╕т╕в ╕ дерев
╤ часом пом╕чаю: розум╕ю.
В них кожен звук,
кожн╕с╕ньке сл╕вце
Висловлюють
мою зав╕тну мр╕ю.
Про що ж
дерева й кв╕ти шепотять,
Про що говорять
в тон мо╓му серцю?
Вони благають
в╕ток не ламать,
╥х захищати
й берегти найперше.
А кв╕ти -
наш╕ дв╕йники свят╕,
Бажання чист╕,
висловлен╕ серцем.
Чому ж виносимо
ми вирок ╖м,
Що з примхи нашо╖
вони повинн╕ вмерти?

МОЯ ЛЮБОВ ТЕБЕ ОБЕР╤ГА╢

Моя любов до тебе непроста:
Трояндою у серденьку зросла.
Вона мен╕ передалась в╕д тебе,
В╕д сонечка яскравого ╕ неба.
Тод╕ вродилась, як ти пригортала,
Тремт╕ла серцем, н╕чок недоспала,
╤ дарувала мр╕йно колискову,
Любов висп╕вувала н╕жно-р╕дним словом.
Матусенько! Душею об╕ймаю,
Любов’ю донечки тебе обер╕гаю.
За вс╕ турботи й тво╖ ср╕бн╕ скрон╕
Назавжди б╕ля тебе серце дон╕.
* * *
Вся природа живе в гармон╕╖.
Зима - л╕то; ос╕нь - весна...
Пори року одна за одною.
Глянеш - ╕ року уже нема...

ЗИМА

Уже до грудня доб╕гла ос╕нь,
Стала ╕ зн╕тилась: нема тепла.
Студень см╕╓ться - щось тво╖ коси
Зовс╕м прикрила туман╕в ╕мла.
Мерщ╕й вдягайся у б╕лу шубку,
Скинь багрянець,
бо замерзне душа.
Перевдягнися у б╕ле хутко:
Ти ж бо вже звешся тепер - зима.

ПОДАРУНОК ЗИМИ

Затанцювали весел╕ сн╕жинки
В променях сонечка ясних,
Лаг╕дн╕, ср╕бно-злот╕ перлинки –
Д╕ти зими прекрасн╕.
Тихо на землю спати лягають,
Хочуть ╖╖ з╕гр╕ти,
Чорн╕ дерева в ╕н╕й вдягають –
╤ зацв╕тають кв╕ти.
Сукню пухнасту дарують калин╕,
Клену - б╕леньку сорочку.
Юнку заручену зимонька нин╕
Кв╕тча╓ вес╕льним в╕ночком.

М╤Й КРИМ

На мор╕ хвильки
ср╕блом воду тчуть,
П╕д берегом тримають ╖х медузи.
А корабл╕ тривожно
кличуть в путь,
Спекоту будять
сво╖м звуком дужим.
В об╕ймах сонця чайки у танку,
Вальсують плавно,
н╕би на прощання.
По кам╕нцях м╕ж хвильками ╕ду,
Морськ╕ глибини
п╕дкоряю зрання.
А сонце таке юнозолоте,
А промен╕ вплелись мен╕ у коси.
Я у Криму - ╕ серденько цв╕те:
Тут все мен╕
барвисто-стоголосе.
Вбираю душу в запахи води
╤ аромати пальм та кипарис╕в.
Коли ж то знов при╖ду я сюди
Вдихати хвильки
в голуб╕м намист╕?
ЧОРНОМУ МОРЮ
Маленькою черепашкою
Або, ще краще, п╕щинкою,
Я хочу для тебе стати,
Ласкаве Чорне море.
Тод╕ би ми, друже, з тобою
Н╕коли не розлучалися,
А в╕чно би обн╕малися
П╕д хвиль морських прикриттям.
Так ти ласкаве й н╕жне
╤ сонця в тоб╕ так багато,
А ще ти сп╕ва╓ш п╕сню,
╤ншу щодень, свою.
З тобою ми об╕ймемось,
Ти будеш мене колисати
╤ рад╕сть свою дарувати
Для нас обох несказанну,
╤ для обох – одну.

ЧАС ЛЕТИТЬ...

Час летить на розгнузданих конях,
З-п╕д копит сипле ╕скри земля.
Мчить шалено житт╓ва погоня –
Я вчепилась за гриву коня.
╤ тримаюся м╕цно руками, 
Щоб, бува, норовистий булан
У шален╕м порив╕ з в╕трами 
Враз не скинув й не розтоптав...
Ще не все у житт╕ мною зм╕ряне,
Та вловила уже головне:
Той здобуде сво╓, омр╕яне,
Хто кр╕зь вс╕ перешкоди пройде.
Тетяна ПОЛУБКО.
м. Черн╕вц╕.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 30.01.2009 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6850

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков