Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2923)
З потоку життя (6092)
Душі криниця (3367)
Українці мої... (1441)
Резонанс (1461)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1647)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 30.01.2009 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#5 за 30.01.2009
ПРОКИДА╢ТЬСЯ РАНОК…

«...а тепер у серц╕
щось тремтить ╕ гра╓,
Як тремтить на сонц╕
г╕лка золота».
(М. РИЛЬСЬКИЙ)

Мене розбудив перший пром╕нь сонця. Засяяли легк╕ хмарки. Легкий передранковий в╕терець налет╕в ╕ охопив мене бадьорою св╕ж╕стю. Це було так гарно, що я аж не втрималась ╕ поб╕гла подивитись як народжу╓ться новий день. Бо нема╓ н╕чого краще - н╕ж дивитись, як народжу╓ться день! Сходить сонце. Н╕чна т╕нь потихеньку хова╓ться в м╕жг╕р’╖, в густому лист╕ дерев, у мережив╕ трави, а вершини г╕р усм╕хаються ласкавою посм╕шкою...
Морськ╕ хвил╕ високо п╕д╕ймають б╕л╕ голови ╕ вклоняються ранковому сонцю. «Добрий день!» - говорить сонце, п╕д╕ймаючись над морем.
Б╕ля дому дуже багато город╕в та кв╕тник╕в. Коли дивишся, то бачиш, як обтяжен╕ росою, грайливо тремтять кв╕ти. Вони гордо посм╕хаються, тягнуться до сонця, а промен╕ його палають у краплях роси, покривають пелюстки ╕ листя блиском д╕амант╕в.
А над ними вже кружляють золот╕ бджоли, жад╕бно п’ють солодкий мед, ╕ в пов╕тр╕ розлива╓ться ╖хня медова п╕сня.
Прокинулись жайворонки, вони завжди перш╕ зустр╕чають сонце. В кущах стрибають весел╕ чиж╕, ганяються за комахами ласт╕вки. А коли промен╕ сонця д╕стають ц╕ м╕сця, все немов н╕м╕╓, все заспокою╓ться.
╤нод╕ кажуть, що перше кохання приходить з молодими променями сонця: слова так ╕ йдуть в╕д самого серця, вони висловлюють вогонь душ╕, цв╕т╕ння сад╕в, сп╕в солов’я. Недарма я пор╕внюю кохання з весною, порою, коли розкв╕та╓ все навкруги, коли сонце з╕гр╕ва╓ усе сво╖ми променями.
╤, зда╓ться, що св╕тить це сонце лише для тебе, що тоб╕ й тво╓му коханню сп╕вають ус╕ птахи в неб╕, а кв╕ти рад╕ють тво╖м св╕тлим почуттям.
Кожна пора року ма╓ сво╖ особливост╕ ╕ кожного ранку можна побачити щось нове. Яка багата на барви ос╕нь: як вправний художник, вона розмальову╓ в ус╕ барви жовтого та червоного га╖, л╕си та гори. Небо вранц╕ дуже гарне, на ньому немов помаранчеву фарбу роз╕лляли. А запах пожовклого листя! Хто не був у ос╕нньому л╕с╕ вранц╕, той не бачив справжньо╖ осен╕. Але найб╕льше мен╕ подоба╓ться весна - час в╕дновлення природи. Небо вранц╕ таке прозоре ╕ чисте, що неможливо в╕двести очей. Ця пора - справжн╕й г╕мн життю, ствердження житт╓дайних сил природи. Ск╕льки прекрасного у бруньках, що наливаються молодим соком, у маленьких зелених листочках, перших кв╕т╕в, одночасно тенд╕тних та витривалих, у легенькому ранковому в╕терц╕. Взимку ранок наста╓ п╕зн╕ше, ╕ коли св╕тл╕ша╓ на вулиц╕, можна побачити небо, але воно вже не таке як ран╕ше св╕тле ╕ прозоре, а воно темне та пухке, немов туди поклали багато-багато вати. Вл╕тку небо дуже яскраве та ясне. Тому ╕ неможливо в╕др╕знити ранок в╕д об╕дньо╖ пори. Кожна пора року ма╓ сво╖ властивост╕.
Потекли по небу широк╕, спершу рожев╕, пот╕м червон╕ ╕ вогнян╕ стр╕чки. Пов╕льно ╕ велично викотилося сонце ╕ роз╕гнало пелену туману. Все ожило, засп╕вало, зашум╕ло. ╤ вже тим ранком я йду до школи. Добре в такий ранок ╕ти по опалому лист╕. Вся дорога вкрита рудим, як випалена глина, листям клена. ╤деш, а воно ╕ шелестить, ╕ шарудить, ╕ скрику╓, ╕ з╕тха╓. То скаржиться, то зойка╓.
Ск╕льки в такий ранок наслуха╓шся, ск╕льки зрозум╕╓ш, принесеш у серц╕, поки д╕йдеш до школи. Принесеш у серц╕, а воно ще довго буде переповнене враженнями, як вулик, ще довго озиватиметься тоб╕ голосами ос╕нньо╖ погоди. Отакими незабутн╕ми бувають ранки на мо╖й мал╕й Батьк╕вщин╕, в Криму.
Мар’яна
ПИСКЛЮК.
м. Ялта.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 30.01.2009 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6853

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков