Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧУБАРОВ НЕ ВИКЛЮЧА╢ НОВУ ХВИЛЮ МОБ╤Л╤ЗАЦ╤╥ В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ
З 2022 року на територ╕╖ тимчасово окупованого Криму моб╕л╕зован╕ десятки тисяч чолов╕к╕в…


ПРОКУРАТУРА ГАМБУРГА ЗВИНУВАТИЛА СП╤ВРОБ╤ТНИК╤В SIEMENS У ПОРУШЕНН╤ КРИМСЬКИХ САНКЦ╤Й
Прокуратура висунула обвинувачення п'ятьом чолов╕кам, причетним до незаконного постачання газових...


У КРИМУ ПРОБЛЕМИ З╤ ЗВ’ЯЗКОМ П╤СЛЯ УРАЖЕННЯ В╤ЙСЬКОВО-МОРСЬКО╥ БАЗИ В СЕВАСТОПОЛ╤
Сили оборони Укра╖ни уразили рос╕йськ╕ велик╕ десантн╕ корабл╕ "Ямал" та "Азов", центр зв'язку ╕...


В╤ДНОВЛЕННЯ ВОДОЙМ КРИМУ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥ Ф╤НАНСУВАТИМУТЬ ЗА ПРОГРАМОЮ UKRAINE FACILITY
До 2014 року Укра╖на забезпечувала 85% потреб Криму у пр╕сн╕й вод╕ завдяки П╕вн╕чно-Кримському...


У СЕВАСТОПОЛ╤ ЗАТРИМАЛИ ХЛОПЦЯ ЗА АНТИВО╢ННИЙ НАПИС У БЮЛЕТЕН╤ НА «ВИБОРАХ ПУТ╤НА»
Хлопець написав у бюлетен╕ «Н╕ в╕йн╕, мир Укра╖н╕»…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 06.02.2009 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#6 за 06.02.2009
ГРУШЕВИЙ РАЙ СЕРЕД ЗАСН╤ЖЕНИХ Г╤Р

КРИМ - НАШ Д╤М!

Того ранку був дзв╕нок в╕д Галини Мустафа╓во╖: «У нас випав сн╕г!». ╤ це означало, що подорож до села Груш╕вки, що знаходиться на трас╕ С╕мферополь – Феодос╕я, буде ще ц╕кав╕шою.
╤ справд╕, п╕сля засн╕жених простор╕в Галичини п╕вн╕чн╕ в╕дроги Кримських г╕р радували око сво╓ю зимов╕стю, св╕ж╕стю, б╕лизною… Автобус бадьоро н╕сся на сх╕д, а я т╕льки встигав ф╕ксувати дорожн╕ покажчики: Мазанка, Зуя, Б╕лог╕рськ, Чорноп╕лля, Багате, Топол╕вка… Ось-ось ма╓ бути й Груш╕вка, а там я вже буду серед сво╖х. Подумки дякую нашим передплатникам Ольз╕ Степан╕вн╕ ╕ Геннад╕ю ╤вановичу Грицинам – це вони, невгамовн╕, знайшли соб╕ в Криму нових друз╕в ╕ за р╕к зробили ст╕льки «напрацьовок» (осв╕тянських, просв╕тянських, культуролог╕чних), що можна було спок╕йно зривати з м╕сця льв╕вського власкора ╕ посилати його до Криму для висв╕тлення ц╕каво╖, перспективно╖ теми. Знаючи, що там, де Грицини, там усп╕х ╕ перемога, я не дуже ╕ впирався: Крим – в╕н ╕ взимку Крим, а з╕гр╕та теплом учительських сердець Груш╕вка об╕цяла бути справжн╕м ра╓м…
Я недаремно роблю акцент на учительськ╕й тем╕, на шк╕льництв╕. Адже Грицини чималенько зробили для утвердження укра╖номовних клас╕в у Груш╕вц╕. А може, й не наст╕льки сутт╓вою була ця допомога, просто важливою була увага, оп╕ка, небайдуже ставлення до само╖ ╕де╖… Так чи ╕накше, педагоги Груш╕всько╖ школи були вдячн╕ Грицинам, я це в╕дчував.
У сво╖х оч╕куваннях я не помилився, бо й мене прийняли як р╕дного. Веч╕р пройшов у розмовах; говорили про кримську специф╕ку, про труднощ╕ й усп╕хи педколективу. Найц╕кав╕ше мало бути завтра.

З ╤СТОР╤╥ СЕЛА
Про Груш╕вку я чув ╕ ран╕ше. Один кримський татарин запевняв, що у давнину його земляки називали це поселення «Сали» - з наголосом на останньому склад╕. Жили тут, мовляв, рос╕яни й укра╖нц╕, як╕, на в╕дм╕ну в╕д мусульман, вживали в ╖жу сало. Тому й назва така.
Проте у сам╕й Груш╕вц╕ я почув ╕ншу верс╕ю. До в╕йни це село називали Сали-Су, що в переклад╕ означа╓: «д╕брова б╕ля води». Заснували його н╕бито в╕рмени, як╕ т╕кали в Крим в╕д татаро-монгольського ╕га. ╤ сталося це у 1345 роц╕.
Перша згадка про буд╕вництво тут в╕рменського храму належить до 1375 року. Саме тод╕ в╕рмен Сарк╕с Агасян пожертвував на його буд╕вництво 400 золотих динар╕в. Згадки про завершення буд╕вництва храму зустр╕чаються у к╕лькох джерелах, датованих к╕нцем Х╤V стол╕ття. Тод╕ в╕рменська колон╕я надала притулок 45 с╕м’ям понт╕йських грек╕в. Дек╕лька раз╕в турки руйнували храм. Останн╕й напад був у 1641 роц╕, про це згаду╓ у сво╖й книз╕ турецький мандр╕вник Евл╕я Челеб╕.
Коли Рос╕я завоювала Крим, вона вислала в╕рмен ╕ грек╕в на осво╓ння Приазов’я, ╕ храм в╕дразу спорожн╕в… Проте, згодом за наказом Катерини ╤╤ земл╕ навколо Сали-Су почали роздавати в╕дставним солдатам Тавр╕йського легкок╕нного полку.
У 1843 роц╕ в Знаменському храм╕ (так в╕н почав називатися з 1804 року) в╕дбулася ╕сторична под╕я: протягом двох годин гусари вибирали соб╕ наречених. А пот╕м було обв╕нчано чотири десятки щасливих пар! Отже, твердження про переважно слов’янський характер поселення Сали ма╓ п╕д собою деяке п╕д╜рунтя.
╢ дан╕, що у 1868 роц╕ за кошти грека Атр╕д╕ на подв╕р’╖ храму було встановлено 42-метрову дзв╕ницю. Як згадувала колись донька священика М. Гончаренка, який жив у Старому Криму, - у хорошу погоду церковний дзв╕н було чути ╕ у Старому Криму, ╕ в Б╕лог╕рську…
Очевидно, це був в╕дносно щасливий пер╕од у житт╕ християнсько╖ громади села. Бо революц╕я 1917 року принесла т╕льки руйнування. У 1919 роц╕ у храм╕ був штаб б╕лих, як╕ воювали з Червоною Арм╕╓ю. ╤кони, вироби з золота виносили то одн╕, то друг╕… Дзв╕ницю п╕д╕рвали у 1935 роц╕ - це вже «розминала м’язи» ате╖стична, б╕льшовицька влада.
Зате Знаменським храмом п╕д час в╕йни ще встигли покористуватися румунськ╕ окупанти. Вони полювали за партизанами, як╕ д╕яли у навколишн╕х горах, а в перервах м╕ж боями вислуховували пропов╕д╕ сво╖х священик╕в румунською мовою…
Ось така ╕стор╕я храму: спочатку в╕рмени, пот╕м в╕рмени ╕ греки, пот╕м рос╕яни, пот╕м румуни… У 1994 роц╕ храм було повернуто церковн╕й общин╕ Груш╕вки, ╕ тепер до нього ходять дек╕лька л╕тн╕х укра╖нок. Чому саме укра╖нок – сказати важко, адже укра╖нц╕ у Груш╕вц╕ аж н╕як не переважають… Очевидно, деякою м╕рою були прав╕ т╕, хто стверджував, що укра╖нцям властива глибока рел╕г╕йн╕сть. Але якщо пор╕вняти к╕льк╕сть кримських татар, як╕ ходять до мечет╕, з православною церковною громадою, то вийде, що саме вони, татари, ╕ ╓ найрел╕г╕йн╕шими.
Ага, забув же сказати головне – чому тепер село назива╓ться Груш╕вкою? Ну, п╕сля 1944 року тут багато що перейменували… М╕сцев╕ жител╕ стверджують, що в навколишн╕х горах росте багато диких груш. Восени плоди стають солодкими як цукор! Смачн╕шого дел╕катесу Адам з ╢вою не куштували нав╕ть в раю! А якщо ц╕ груш╕ «закрутити» разом з кизилом, то виходить дуже смачне варення… Варення з груш╕-дички я н╕коли не куштував. Може, так воно ╕ ╓, як запевняють патр╕оти Груш╕вки?

НАСТУПНОГО ДНЯ
Св╕танок у кримських горах, та ще й взимку, я зустр╕чав уперше. Ну, й краса – скажу вам! Не шкодую, що прокинувся трохи ран╕ше, тепер буде що згадувати у Львов╕.
У школ╕ мене з нетерп╕нням чекала директор - Галина Степан╕вна Мустафа╓ва. Треба було ретельно розпланувати граф╕к в╕дв╕дування шк╕льних занять. Зрозум╕ло, що мене найб╕льше ц╕кавили новоутворен╕ укра╖нськ╕ класи. Адже пот╕м треба буде зв╕туватися перед Грицинами та ╕ншими небайдужими людьми Мостиського району, як╕ допомагали п╕дручниками Груш╕вськ╕й школ╕.
Зазначу, що Галина Степан╕вна родом з Прикарпаття, у 2000 роц╕ вона зак╕нчила Терноп╕льський пед╕нститут, сюди прибула за направленням. Тому внесок земляк╕в-галичан дуже ц╕ну╓. Кримську специф╕ку зна╓ добре, може, саме тому ╕ вдалося створити укра╖нськ╕ класи. У недосв╕дчено╖ людини руки опустилися б в╕дразу: асим╕ляц╕я укра╖нц╕в зайшла так далеко, що набрати укра╖нськ╕ класи тут дуже непросто.
Але дещо вдалося зробити: укра╖нською навча╓ться 1-А, 2-А, 3-А та 6-А класи. Як бачимо, повноц╕нно╖ укра╖нсько╖ паралел╕ створити не вдалося. ╤ нав╕ть те, що ╓, ╕сну╓ виключно завдяки старанням купки укра╖нських патр╕от╕в. Думаю, що така ситуац╕я по всьому Криму, адже скр╕зь, за винятком трьох п╕вн╕чних район╕в, укра╖нц╕ перебувають у меншост╕.
Кримськ╕ татари зараз б’ють на сполох, мовляв, зм╕шан╕ шлюби становлять майже 20% в╕д загально╖ к╕лькост╕! А в укра╖нц╕в добре, якщо 20% набереться незм╕шаних… Думаю, що Груш╕вка нав╕ть таким в╕дсотком не зможе похвалитися. ╤ все ж, ╓ д╕ти, як╕ охоче навчаються в укра╖нських класах.
Кожен школяр засво╖в гасло: «Мы на крымской земле большая семья!». На перший погляд, гасло св╕дчить про усв╕домлення кримчанами сво╓╖ в╕друбност╕, несхожост╕ на решту Укра╖ни. А, проте, нав╕ть таке гасло вихову╓ деяку толерантн╕сть. А там, де толерантн╕сть, в укра╖нц╕в ╕ кримських татар ╓ певн╕ перспективи. У Груш╕вц╕ вони ╓ точно, принаймн╕ за нин╕шнього директора.
Галина Степан╕вна порадила в╕дв╕дати уроки у «хронолог╕чн╕й» посл╕довност╕: спочатку перш╕ класи, пот╕м - трет╕, а пот╕м - шост╕. Аби оц╕нити зростання р╕вня знань з укра╖нсько╖ мови. Ну, що ж, лог╕чно…

ШКОЛА ЯК «УКРА╥Н╤ЗУЮЧИЙ» ФАКТОР
Що б там не казали песим╕сти, а таки школа дещо важить! Не беруся стверджувати, що кримська школа да╓ ст╕льки ж, як херсонська, дн╕пропетровська чи полтавська. Очевидно, да╓ менше – якщо говорити саме про р╕вень оволод╕ння укра╖нською. Але школа ╓ чи не ╓диним укра╖н╕зуючим чинником на п╕востров╕. Без не╖ Крим мало в╕др╕знявся б в╕д Вологодщини, Тамбовщини чи, скаж╕мо, П╕дмосков’я. А так д╕ти мають шанс непогано оволод╕ти державною мовою. ╤нша справа, що п╕сля школи вона у кримських умовах не дуже й затребувана…
Звичайно, ц╕каво було побувати на уроц╕, який вела Валентина В╕ктор╕вна Чернята. ╥╖ «першачки» довели, що вм╕ють працювати на уроках, засвоюючи ту чи ╕ншу тему. Спочатку Маша П╕н╕цид╕ – голубооке янголятко з грецько-польсько╖ родини – порадувала мене тим, що швидко ╕ безпомилково показала на карт╕ Карпати.
Дал╕ учн╕ показували Черкаси, Черн╕г╕в, Чоп, Чорне море… Як ви зрозум╕ли, мабуть, темою занять була л╕тера «Ч». А ось як в╕дпов╕дали д╕тки на запитання Валентини В╕ктор╕вни:
- Яка законом╕рн╕сть у цих словах?
- Я думаю, що в цих словах законом╕рн╕сть така: тут буква «Ч» велика ╕ перва…
Так в╕дпов╕в Тимур Меметов. Помилочка, як бачимо, лише одна: сл╕д говорити «перша». Але я знаю к╕лькох дн╕пропетровц╕в, як╕ завжди кажуть: «первий», «перва», хоч ╕ вважають себе укра╖нськими патр╕отами. А Тимур Меметов вже у другому клас╕ розмовлятиме краще, н╕ж вони. Отже, побажа╓мо хлопчин╕ усп╕х╕в!
╤нший хлопчик, п╕дбиваючи п╕дсумок заняття, сказав: «Ми д╕знались на урок╓ про нову букву». Оце, зда╓ться, «найстрашн╕ш╕» помилки, як╕ я того дня пом╕тив. Н╕ в третьому, н╕, тим б╕льше, у шостому клас╕ я вже н╕чого под╕бного не ф╕ксував. Р╕вень знань з кожним роком покращу╓ться!
До реч╕, у тому ж 1-А клас╕, в╕дпов╕даючи на запитання вчительки: «Яка велика р╕чка тече в Укра╖н╕?», хтось ╕з учн╕в сказав: «Салинка», видно, маючи на уваз╕ маленьку р╕чечку, яка тече через Груш╕вку. Може, для «першачка» ╕ Салинка ╓ великою р╕кою? А, може, тут просто спрацював кримський патр╕отизм?
Зазначив для себе, що Валентина Чернята вела урок дуже вм╕ло, фахово. Зрештою переконався, що р╕вень ус╕х вчител╕в, як╕ викладають в укра╖нських класах, ╓ досить високим. Алла Олекс╕╖вна Неча╓ва нав╕ть на уроц╕ математики знайшла можлив╕сть розпов╕сти д╕тям про синьо-жовтий укра╖нський прапор. ╤ це вийшло дуже орган╕чно! Хороше враження справили на мене Оксана ╕ Людмила Чепух╕ни та Ольга Данил╕в.

ПРО ДУХОВН╤СТЬ
Здавалося б, таке маленьке село, як Груш╕вка, не ма╓ жодного шансу заясн╕ти на всеукра╖нському педагог╕чному небосхил╕, а приречене лише сл╕по виконувати вказ╕вки с╕мферопольських чиновник╕в. Проте, при глибшому знайомств╕ з учительським колективом почина╓ш розум╕ти, що тут ╕ власн╕ резерви досить велик╕.
Для прикладу розпов╕м, як╕ книги чита╓ у в╕льний час вчителька н╕мецько╖ мови Ольга Степан╕вна Данил╕в. ╥╖ улюбленим автором ╓ н╕мецький письменник Анзельм ╫рюн: «Ангели для нашого життя», «╤ди по сл╕ду сво╓╖ мр╕╖», «Якби мен╕ залишився лише один день…». Все це, звичайно, мовою ориг╕налу – н╕мецькою. Чи багато с╕мферопольських, льв╕вських, ки╖вських учител╕в можуть похвалитися такою б╕бл╕отекою? А вчителька з Груш╕вки усе це чита╓! У перерахованих книгах Анзельма ╫рюна ╓ багато звернень до молод╕; порушено теми сир╕тства, самотност╕, в╕дпов╕дальност╕ за д╕тей. А ще ╓ роздуми про добро ╕ зло. «Не б╕йтеся говорити слова добра, – заклика╓ автор. – Бо добро ╕ дал╕ творитиме добро! Тут неминучою ╓ сво╓р╕дна ланцюгова реакц╕я…».
Довго розмовляв з Ольгою Степан╕вною ╕ зрозум╕в, чому вона чита╓ так╕ книги. По-перше, тому, що педагог. По-друге, тому, що християнка, народжена ╕ вихована в Галичин╕.
А книги ╖й привозить з Н╕меччини донька Оксана. Отже, ╓ чим под╕литися вчительц╕ з колегами, ╓ що передавати д╕тям.
Ще коли був у гостях в Ольги Степан╕вни Грицини, то чув багато теплих сл╕в про Ольгу Аметову, б╕бл╕отекарку школи. Познайомившись ╕з нею, зрозум╕в, чому ╖╖ так люблять. Сама вона - рос╕янка, народилася у Середн╕й Аз╕╖. Там закохалася у кримського татарина, вийшла за нього зам╕ж… Звичайно, така людина не може бути нетолерантною! Як для кримчанки – добре волод╕╓ укра╖нською мовою, не соромиться сп╕лкуватися нею. У б╕бл╕отец╕ - книжки укра╖нською, рос╕йською, кримськотатарською. ╤ стелаж╕ гарно оформлен╕. Угор╕ напис: «Наша р╕дна Батьк╕вщина», нижче: «Бизим Къырым» («Наш Крим») та «Крым – наш общий дом». Донька у не╖ навча╓ться в Луцьку, дуже любить Зах╕дну Укра╖ну, а син по╖хав здобувати знання у Туреччину. Чим не «м╕сток» м╕ж культурами - оця симпатична, працелюбна родина Аметових?

«ХРИСТИЯНИ ДОПОМАГАЛИ НАМ БУДУВАТИ МЕЧЕТЬ»
Про вза╓мостосунки рос╕йськомовного населення ╕ кримських татар багато розпов╕дала мен╕ Ольга Степан╕вна Данил╕в: - Пригадую, у 1988-1989 рр. хтось розпускав чутки, що татари р╕затимуть слов’ян… ╤ зна╓те, багато людей в╕рили в це!
З ╕ншого боку, я сп╕вчувала кримським татарам, бачила як ╖м важко да╓ться повернення на Батьк╕вщину… Була у нас тод╕ родина Наф╕╓вих – дуже см╕лив╕ люди, то вони поставили намет б╕ля с╕льради, а ╖х пост╕йно зв╕дти зганяли… Одного разу нагнали солдат╕в ╕з собаками, хот╕ли цим налякати кримських татар, а фактично налякали нас. Запитала я тод╕ одну татарку: «Невже це справд╕ можливо? Невже хочете вир╕зати слов’ян?». Вона тод╕ дуже образилася: «Та що ви! Як ви могли у таке пов╕рити?». Але ж в╕рили люди ╕ довго ще боялися…
Кримськ╕ татари – дружний народ, завжди п╕дтримують одне одного. Працелюбн╕, добре виховують д╕тей, вчать шанувати старших… Щоправда, ╓ й так╕, котр╕ трохи спекулюють на тепер╕шн╕х реал╕ях – мовляв, ми - репресован╕, у нас ст╕льки проблем, а ви нас не любите, не хочете п╕ти назустр╕ч! Але таких лише одиниц╕, переважно це добр╕ люди…
Якось ╕шли ми з Ольгою Степан╕вною вулицею ╕ зустр╕ли с╕льського муллу – Наримана Абляз╕мова. Прив╕талися, розговорилися… Я в╕дразу зрозум╕в, що зустр╕лися добр╕ знайом╕, дарма що Ольга Данил╕в – християнка, а Нариман Абляз╕мов – мусульманин. Патр╕отична галичанка ╕, спод╕ваюся, не менш патр╕отичний кримський татарин. У ц╕й компан╕╖ ╕ я почувався комфортно. От, думаю, чому б ус╕м так не жити? Адже н╕яких суперечок м╕ж людьми! Щоправда, за певних обставин, рел╕г╕я може бути й непроникним бар’╓ром. Якщо добре попрацювати у такому пол╕етн╕чному ╕ багатоконфес╕йному середовищ╕, то й з╕штовхнути народ лобами можна… З одного боку це реально, з ╕ншого боку, прогнозувати як╕сь конфл╕кти в Криму – невдячна справа. Запас толерантност╕ тут також великий, люди хочуть жити мирно – я це в╕дчув. ╢, звичайно, «в╕дморозки», як╕ шиплять, заздр╕сно позираючи на добре впорядкован╕ садиби кримських татар: «Понаехали тут, детей понарожали… Скоро весь Крым татарским станет!». Але приклад╕в добросус╕дства набагато б╕льше. ╤ Крим приречений пост╕йно плекати сили, як╕ зм╕цнювали б дух толерантност╕ у сусп╕льств╕. Але ця «приречен╕сть» не ╓ великим навантаженням. Скор╕ше, це при╓мна м╕с╕я, добровольц╕ тут завжди знайдуться; головне, щоб держава п╕дтримувала позитивн╕ тенденц╕╖, а не стояла осторонь.
У Груш╕вськ╕й школ╕ ця толерантн╕сть плека╓ться пост╕йно. Тут нав╕ть дехто з учител╕в в╕та╓ться з учнями трьома мовами: «Доброго дня!», «Добрый день!», «Селям алейкум!». Сво╓ю пол╕етн╕чн╕стю Крим пиша╓ться, хоча вона й дода╓ клопот╕в.
Однак, н╕коли не забуду, як на уроц╕ мови вчителька запитала учн╕в – чи можна «пос╕вати» людям ╕нших нац╕ональностей? На що один хлопчик в╕дпов╕в: «Я думаю, можна… Бо Новий р╕к для вс╕х!». А ще я був зворушений по╓днанням патр╕отичного стенду з красотами Криму – в╕н був п╕дписаний «Ешиль ада» («Зелений остр╕в») – ╕з учн╕вською роботою: великий б╕лий аркуш ╕з написом «19 грудня – День святого Миколая». А вище – християнськ╕ символи: ╤сус Христос, Божа Мат╕р, святий Миколай. Д╕ти змалку звикають до по╓днання р╕зних культурних традиц╕й, ╕ саме вони являтимуть собою обличчя нового Криму.
Та й старше покол╕ння не ╓ безнад╕йним. З горд╕стю сказав мен╕ Нариман-ага: «А мечеть нам допомагали будувати й християни!». П╕зн╕ше я т╕льки шкодував, що забув сказати мулл╕ про внесок с╕мферопольських укра╖нц╕в у буд╕вництво Соборно╖ мечет╕. Нав╕ть льв╕в’янин Ярема Полотнюк (син в╕домо╖ письменниц╕ ╤рини В╕льде) переказав на ╖╖ буд╕вництво 100 гривень.

ВЕЛИКИЙ САД╤ВНИЧИЙ
Сталося так, що саме в Груш╕вц╕ я познайомився з Ахтемом Ал╕╓вим – давн╕м другом «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Колись в╕н написав зам╕тку: «Мне 60, но я все равно изучу государственный язык». Не знаю, який резонанс був у Криму, але на Льв╕вщин╕ дек╕лька чолов╕к попросили мене д╕стати словник… кримськотатарсько╖ мови. Отже, ╕н╕ц╕ативу толерантного кримського татарина оц╕нили нав╕ть наш╕ галицьк╕ читач╕. ╤дучи в Крим, я вже знав про ╕нше захоплення Ахтема Ал╕╓ва – в╕н прикраша╓ Батьк╕вщину… трояндами. Потяг до прекрасного у нього виразно проявився ще в дитинств╕ – у с╕м рок╕в вперше побачив шипшину на шк╕льному подв╕р’╖. Проте, тод╕ малому Ахтему ╕ в голову не могло прийти, що колись в╕н прикрашатиме кв╕тами землю предк╕в! Жив в Узбекистан╕, збирав бавовну, мр╕яв учитися. Осв╕ту астронома таки здобув, а ось асп╕рантуру не зак╕нчив. Чому? Мабуть, тому, що непереборно потягнуло до р╕дного Криму.
Довго описувати вс╕ муки ╕ понев╕ряння, як╕ випали на долю молодого Ахтема Ал╕╓ва. Але в╕н перем╕г – у 1974 роц╕ став кримчанином! Багато добрих справ зробив за цей час, але про це якось ╕ншим разом. Бо сталася в його житт╕ ще одна важлива под╕я - у Ки╓в╕ розпочалася Помаранчева революц╕я. Багато над╕й ╕ спод╕вань покладав на не╖ 59-р╕чний Ахтем-ага. Революц╕я, д╕йсно, подарувала натхнення! В╕дчув силу укра╖нського народу, усв╕домив ╕ власну значущ╕сть. Саме тод╕ ╕ вир╕шив: ось вийде на пенс╕ю ╕ почне дарувати троянди людям… Видно, сам Аллах благословив мудрого татарина на так╕ добр╕ реч╕. Здавалося б: що таке кущ троянди? Рослинка, хай нав╕ть ╕ гарна. А тепер ув╕йд╕ть у суть справи. Якщо достойна людина, в яко╖ добре серце ╕ чист╕ руки, почина╓ прикрашати землю трояндами, забуваючи при цьому про власний достаток – невже це н╕ на кого не вплине? Вплива╓, ще й як! Недаремно ж у його послужному списку ╓ подяка в╕д Укра╖нсько╖ г╕мназ╕╖, яка святкувала сво╓ 10-л╕ття: «Доброму сад╕вничому Ахтему Ал╕╓ву, людин╕ небайдуж╕й, яка прикраша╓ землю».
Це - подяка за 120 прол╕ск╕в, висаджених на територ╕╖ школи. Чомусь пригадався телев╕з╕йний сюжет: м╕л╕ц╕я затриму╓ кримських «губител╕в» природи, як╕ везуть у Ки╖в ранн╕ прол╕ски з обласканих сонцем п╕вденних схил╕в… Х╕ба сво╖м вчинком Ахтем Ал╕╓в не дов╕в, що в╕н ╓ справжн╕м господарем ц╕╓╖ земл╕?
Мудр╕сть сад╕вничого проявилася ╕ в ╕ншому. В╕н наполегливо пропагу╓ ╕дею вивчення укра╖нсько╖ ╕ кримськотатарсько╖ мов дорослому населенню Криму. Результати поки що скромн╕, але тут важливо, хто саме пропагу╓ ╕дею! У Ахтема Ал╕╓ва, певен, з часом усе вийде.
Походили ми з ним по Груш╕вськ╕й школ╕, посп╕лкувалися. Не раз ловили себе на думц╕, що мислимо в одному напрямку. Побували ╕ на уроках; Ахтем-ага звернувся до учн╕в ╕з закликом серйозно вивчати державну мову, любити Крим, ц╕нувати все живе, що ╓ на земл╕.
Думаю, що незабаром зацв╕туть троянди ╕ на подв╕р’╖ Груш╕всько╖ школи, а, може, й посл╕довники добро╖ справи з’являться.
Недаремно я згадав про Ахтема Ал╕╓ва. Як кажуть рос╕яни: «Мал золотник, да дорог…». ╤ на м╕сц╕ в╕дпов╕дальних чиновник╕в я зробив би належн╕ висновки. Ан╕ж нар╕кати на «самозахоплення», «екстрем╕зм» ╕ «радикал╕зац╕ю», чи не краще давати зелену вулицю таким, як Ахтем Ал╕╓в? В╕н з т╕╓╖ породи людей, яким дов╕ряють; таких с╕човики-запорожц╕ називали побратимами.
До реч╕, коли я розпов╕в Ал╕╓ву про вчинок Яреми Полотнюка, в╕н сказав, що хоче написати про це у районну газету. Мудра людина завжди в╕дчува╓: ефективн╕ше розпов╕сти людям про добро, ан╕ж б╕дкатися, що зла на земл╕ не менша╓… Ось так ╕ з Груш╕вською школою – варто оточити ╖╖ увагою таких людей, як Ольга ╕ Геннад╕й Грицини, Ярослав Курило ╕ Петро Кочеркевич – двох останн╕х ╕з вдячн╕стю згадували педагоги за подарован╕ книги ╕ передплачен╕ часописи «Св╕т дитини» ╕ «Дивосв╕т». Варто пост╕йно п╕дживлюватися св╕тлою енергетикою Ахтема Ал╕╓ва! Ус╕х проблем це не вир╕шить, зате тенденц╕╖ будуть обнад╕йлив╕.
* * *
Про все, зда╓ться, згадав, забув лише сказати про директора школи – Галину Степан╕вну Мустафа╓ву. А саме на н╕й, власне кажучи, все ╕ трима╓ться. Ця молода скромна людина диву╓ сво╓ю працездатн╕стю, енерг╕╓ю, бажанням зм╕нити щось на краще. Якби не вона, донька Прикарпатського краю, то нев╕домо, чи були б у школ╕ укра╖нськ╕ класи.
Але нин╕ вони вже ╓, а отже ╕сну╓ й над╕я, що саме завдяки згаданим мною подвижникам в╕дродиться у Криму укра╖нське слово, милуватимуть око рожев╕ троянди, ╕ н╕коли, за жодних обставин, не переведуться в л╕сах прол╕ски.
Серг╕й ЛАЩЕНКО.

На фото: Галини Мустафа╓ва

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 06.02.2009 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6866

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков