Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«З НАБЛИЖЕННЯМ НЕБЕЗПЕКИ ДО НЕ╥ ВЕРТАВ ДОБРИЙ НАСТР╤Й»
Про траг╕чну долю в╕дважно╖ розв╕дниц╕ холодноярських повстанц╕в Ольги...


НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
Виставка висв╕тлю╓ знаков╕ под╕╖ во╓нно╖ ╕стор╕╖ Ки╓ва…


╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
Не вс╕м цим фактам знайшлося м╕сце у шк╕льних п╕дручниках, але саме завдяки ╖м ╕стор╕я ста╓ живою...


ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 13.02.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 13.02.2009
СОВ╢ТСЬКИЙ ГЕНОЦИД В УКРА╥Н╤

╤СТОР╤Я
Як в╕домо, Президент РФ пан Д. А. Медвед╓в в╕дмовився публ╕чно вшанувати пам’ять жертв Голодомору укра╖нського народу. Свою позиц╕ю в╕н пояснив у специф╕чному текст╕, що рясн╕╓ глибоко образливими щодо г╕дност╕ укра╖нц╕в формулюваннями. Водночас у текст╕ рос╕йського президента ╓ багато сумн╕вних, з точки зору ╕сторично╖ науки, тверджень. Пан Д. А. Медвед╓в просто заперечу╓ факт Голодомору. Зам╕сть переконливо╖ аргументац╕╖ пропонуючи пол╕тичн╕ ярлики ╕ звинувачення (геть безп╕дставн╕) на адресу кер╕вник╕в Укра╖ни.
Зверта╓ на себе увагу та обставина, що, заперечуючи Голодомор укра╖нц╕в, який забрав життя м╕льйон╕в людей, пан Медвед╓в Д. А. дотепер назива╓ геноцидом под╕╖ в П╕вденн╕й Осет╕╖, де за уточненими даними загинуло 162 особи, з яких значну частину становили озбро╓н╕ осетинськ╕ ополченц╕, вбит╕ в бою.
Цей факт нещодавно визнав голова Сл╕дчого ком╕тету Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ пан Бастрик╕н. Але, розум╕ючи, що на такому фактичному тл╕ розмови про геноцид осетинського народу з боку Груз╕╖ ╓ безглуздими, в╕н вир╕шив допомогти Д. А. Медвед╓ву, проте вельми сво╓р╕дним чином. Справд╕, який же геноцид осетин╕в, якщо людей ц╕╓╖ нац╕ональност╕ у Тб╕л╕с╕, Гор╕ та ╕нших грузинських рег╕онах мешка╓ набагато б╕льше, н╕ж у П╕вденн╕й Осет╕╖, ╕ жодного випадку репрес╕й проти них за нац╕ональною ознакою заф╕ксовано не було? Напевно, саме тому пан Бастрик╕н, абсолютно про╕гнорувавши класичне визначення геноциду, запропоноване американським правником Рафаелем Лемк╕ним ╕ ухвалене генеральною Асамбле╓ю ООН, запропонував сво╓ власне.
Воно зводиться до того, щоб н╕бито геноцидом ╓ будь-яке вбивство двох чи б╕льше ос╕б за мотивом нац╕онально╖ ненавист╕. Якщо це так, то в Рос╕йськ╕й Федерац╕╖ вже давно (про що шеф ╖╖ Сл╕дчого ком╕тету мав би знати) зд╕йсню╓ться геноцид, адже не дв╕, а набагато б╕льше ос╕б “кавказько╖ нац╕ональност╕”, таджик╕в, узбек╕в та ╕н. було вбито через нац╕ональну ненависть рос╕йськими фашистами. Але дивно виходить у пана Бастрик╕на — загибель 162 ос╕б у П╕вденн╕й Осет╕╖ — це геноцид, а св╕доме знищення м╕льйон╕в укра╖нц╕в сов╓тським режимом — це не геноцид…
Зрозум╕ло, що нин╕шн╕й рос╕йськ╕й влад╕ н╕як не можна визнавати геноцид укра╖нського народу. Це влада потрапила в ╕деолог╕чну пастку — коли в Кремл╕ кажуть, що в т╕ часи загинули м╕льйони рос╕ян (мовляв, не лише укра╖нц╕ гинули), Кремль ставить себе перед необх╕дн╕стю говорити про геноцид рос╕йського народу з боку комун╕стичних злочинц╕в на чол╕ з Лен╕ним, Стал╕ним та ╖хн╕м оточенням. Але говорити про це не можна, бо саме стал╕н╕зм ╓ ╕дейною основою нин╕шньо╖ рос╕йсько╖ влади. Тод╕ ╖й доведеться визнати Стал╕на злочинцем, а на стал╕н╕зм╕ буду╓ться вся система сучасно╖ рос╕йсько╖ ╕деолог╕╖ ╕ пропаганди. Тод╕ доведеться сказати правду про тих, на “геро╖чних подвигах” котрих сьогодн╕ виховують рос╕йську молодь — про ЧК-ГПУ-НКВД-МГБ-КГБ-ФСБ. Проте “чек╕зм” як стиль мислення ╕ повед╕нки ╓ альфою ╕ омегою вс╕╓╖ “духовност╕” “пост-Веймарсько╖” Рос╕╖. Якщо в Москв╕ кажуть, що рос╕йський народ також зазнав великих втрат в╕д комун╕стичного режиму, то в чому ж поляга╓ проблема? Засуд╕ть цей режим, визнайте його злочини як проти рос╕ян, так ╕ проти ╕нших народ╕в, зокрема укра╖нського. Однак це неможливо, бо для рос╕йсько╖ влади, що ╓ духовною наступницею комун╕стично╖ ╕мпер╕╖, це означало б самозасудження.
Дивним ╓ також те, що загибель 162 ос╕б у П╕вденн╕й Осет╕╖ пан Бастрик╕н назива╓ геноцидом, а загибель десятк╕в тисяч людей у Чечн╕ в╕н геноцидом не вважа╓… До реч╕, м╕сто Цх╕нвал╕ залишилось майже неушкодженим, на в╕дм╕ну в╕д м╕ста Грозного, зруйнованого рос╕йськими в╕йськами повн╕стю.
Можна ск╕льки завгодно сперечатися з тим, хто за будь-яку ц╕ну не хоче визнавати непри╓мн╕ й ганебн╕ для себе факти.
Але та обставина, що й пан В. В. Пут╕н, ╕ пан Д. А. Медвед╓в уперто не бажають застосовувати класичне поняття “геноциду”, багато про що розпов╕да╓… Адже творець цього м╕жнародно визнаного поняття Рафаель Лемк╕н був переконаний, що трагед╕я Укра╖ни однозначно ма╓ квал╕ф╕куватися як геноцид, про що св╕дчить його стаття “Сов╓тський геноцид в Укра╖н╕”. Напевно, правник Лемк╕н краще за правник╕в (за осв╕тою) Пут╕на ╕ Медвед╓ва знав, як╕ факти охоплю╓ створене ним поняття, а як╕ — н╕. Ба б╕льше, Рафаель Лемк╕н вважав геноцидом Укра╖ни не т╕льки под╕╖ 1932-1933 рр., а все, що в╕дбувалося на ╖╖ теренах, починаючи з 1918 року. Отже, нашим читачам (а може, й рос╕йським) буде корисно ознайомитися з поглядом творця поняття “геноцид”.
Ц╕кавою ╓ також передмова до статт╕ Лемк╕на представника укра╖нсько╖ д╕аспори професора Романа Сербина. Але тут я мушу дати деяк╕ пояснення. Професор Сербин, говорячи про походження Рафаеля Лемк╕на, вжива╓ висл╕в “польськ╕ жиди”. Знаючи, що в нас вистача╓ нап╕впритомних суб’╓кт╕в, як╕ з будь-якого приводу б╕гають до суду з дурнуватими позовами, пояснюю: слово “жид” ╓ слов’янською вимовою н╕мецького слова “Jude” — ╓врей, юдей. У жодн╕й слов’янськ╕й мов╕, кр╕м рос╕йсько╖, слово “жид” не ма╓ образливого значення. Наприклад, льв╕вський ╓врей ╕ видатний письменник Стан╕слав Лем написав польською мовою книгу про Голокост, що називалась “Ф╕лософ╕я жидобойства”, себто в переклад╕ “Ф╕лософ╕я ╓вре╓вбивства”. А м╕н╕стр прац╕ в уряд╕ Симона Петлюри Соломон Гольдельман в ем╕грац╕╖ написав книгу спогад╕в “╤стор╕я жид╕всько╖ нац╕онально-культурно╖ автоном╕╖ в Укра╖н╕”. Отже, шанувальники судових провокац╕й можуть заспоко╖тися ╕ в╕дпочивати.
Ну, а читач╕ мають можлив╕сть самост╕йно прочитати статтю Рафаеля Лемк╕на ╕ пор╕вняти ╖╖ з поглядами пан╕в Медвед╓ва, Пут╕на ╕ Бастрик╕на.
╤гор ЛОС╢В, “Флот Укра╖ни”.

СОВ╢ТСЬКИЙ ГЕНОЦИД В УКРА╥Н╤

Рафаель Лемк╕н народився у 1900 роц╕ в сел╕ Безвабне, б╕ля Волковиська, тепер Гродненська область, Б╕лорусь, у родин╕ польських жид╕в, як╕ займалися хл╕боробством. На початку 20-х рок╕в вивчав ф╕лолог╕ю, оп╕сля — право в Льв╕вському ун╕верситет╕.
У 1921 р. убивство Талаата Паш╕ в╕рменським студентом зац╕кавило його крим╕нальн╕стю винищування ц╕лих масив╕в людей, ╕ в╕н почав вивчати м╕жнародне право з метою створити закони для запоб╕гання та покарання за так╕ злочини, як╕ в╕н тод╕ називав “варварством”. Згодом працював пом╕чником прокурора у Бережанах, оп╕сля — у Варшав╕.
У 1939 р. вт╕к з Польщ╕ до Швец╕╖ ╕ врешт╕ перебрався до Америки, де викладав право в ун╕верситет╕. У 1944 р. видав працю “Влада Ос╕ в ╢вроп╕”, в як╕й створено терм╕н ╕ пояснено поняття “Геноцид” ╕ задокументовано нищення нацистською Н╕меччиною ╓вропейських кра╖н. Лемк╕н був головним промоутером м╕жнародного закону, який врешт╕ Генеральна Асамблея ООН прийняла як Конвенц╕ю про запоб╕гання злочину Геноциду та покарання за нього 1948 р. Лемк╕н п╕дтримував дружн╕ зв’язки з укра╖нцями, особливо з головою УККА Л. Добрянським. Помер у б╕днот╕, в Нью-Йорку, в 1953 р.
Важлив╕сть ╕дей Лемк╕на для укра╖нсько╖ ╕стор╕╖ полягала в тому, що в╕н визнав злочинства стал╕нського режиму проти укра╖нсько╖ нац╕╖ як Геноцид. Лемк╕н наголошував, що Геноцид був саме проти укра╖нсько╖ нац╕╖, тод╕ як Конвенц╕я ООН не визна╓ соц╕альн╕ групи можливими жертвами Геноциду — отже не визна╓ голоду проти селян як Геноцид.
Укра╖нський Геноцид Лемк╕н склада╓ з чотирьох заход╕в:
1. Нищення укра╖нсько╖ ╕нтел╕генц╕╖ — мозку чи розуму нац╕╖. 2. Л╕кв╕дац╕╖ Укра╖нсько╖ Православно╖ Автокефально╖ Церкви — душ╕ Укра╖ни. 3. Голодомору укра╖нського селянства — причому наголошу╓ на його рол╕ як збер╕гача укра╖нсько╖ культури, мови тощо. 4. Заселення Укра╖ни чужим елементом.
Сво╖м широкомасштабним п╕дходом до укра╖нського Геноциду Лемк╕н вказу╓ нам, як треба представляти цю трагед╕ю перед св╕том, щоб св╕т ╖╖ зрозум╕в ╕ прийняв.
“Сов╓тський геноцид в Укра╖н╕” — це, мабуть, допов╕дь, яку Лемк╕н виголосив 1953 р. у Нью-Йорку, на поминальних в╕дзначеннях Великого Голоду укра╖нською громадою. Машинопис знаходиться в арх╕вному фонд╕ New York Public Liburary, у папц╕, де м╕стяться ╕нш╕ матер╕али до “╤стор╕╖ Геноциду”, яку писав автор, але яка н╕коли не була опубл╕кована.

Роман СЕРБИН.


Масове вбивство народ╕в ╕ нац╕й, яке характеризувало просування Сов╓тського Союзу в ╢вропу, не ╓ новою ознакою його пол╕тики експанс╕╖. Не ╓ воно ╕ нововведенням, вигаданим просто для того, щоб створити однор╕дн╕сть з в╕дм╕нностей поляк╕в, угорц╕в, балт╕йц╕в, румун╕в, як╕ тепер залишаються на окра╖нах радянсько╖ ╕мпер╕╖. Зам╕сть того це була довгострокова характеристика нав╕ть внутр╕шньо╖ пол╕тики Кремля, для яко╖ тепер╕шн╕ можновладц╕ мали достатн╕й прецедент у д╕ях царсько╖ Рос╕╖. Це справд╕ необх╕дний крок у процес╕ “з’╓днання”, що, як гаряче спод╕ваються сов╓тськ╕ вожд╕, створить “сов╓тську людину”, “сов╓тську нац╕ю”. Щоб осягнути ту ц╕ль, ту об’╓днану нац╕ю, кремл╕вськ╕ вожд╕ радо знищать нац╕╖ ╕ культури, як╕ здавна заселювали Сх╕дну ╢вропу.
Те, про що я хочу говорити, це, мабуть, класичний приклад сов╓тського геноциду, його найдовший ╕ найширший експеримент русиф╕кац╕╖, а саме — винищення укра╖нсько╖ нац╕╖. Як я сказав ран╕ше, це т╕льки лог╕чний наступник таких царських злочин╕в, як потоплення 10 000 кримських татар на наказ Катерини Велико╖, масов╕ вбивства ╤вана Грозного при допомоз╕ “в╕дд╕л╕в СС” — Опричнини, винищення царем Миколою ╤ польських л╕дер╕в ╕ укра╖нських католик╕в, ╕ ряд ╓врейських погром╕в, як╕ пер╕одично плямували рос╕йську ╕стор╕ю. Все це мало сво╖ в╕дпов╕дники в межах Сов╓тського Союзу — нищення ╕нгерманландц╕в (Ingerian nation), донських ╕ кубанських козак╕в, республ╕ки кримських татар, балт╕йських нац╕й Литви, Естон╕╖ ╕ Латв╕╖. В кожному випадку це – вияв тривало╖ пол╕тики л╕кв╕дац╕╖ нерос╕йських народ╕в шляхом усування вибраних частин сусп╕льства.
Укра╖на становить частину п╕вденно-сх╕дного СРСР, яка дор╕вню╓ просторам Франц╕╖ й ╤тал╕╖, ╕ ма╓ населення приблизно 30 м╕льйон╕в. Будучи рос╕йською житницею, ╕з-за свого географ╕чного положення, вона стала стратег╕чним ключем до нафти Кавказу й ╤рану та до всього арабського св╕ту. На п╕вноч╕ вона межу╓ з Рос╕╓ю. Доки Укра╖на збер╕га╓ свою нац╕ональну ╓дн╕сть, доки ╖╖ народ продовжу╓ думати про себе як про укра╖нц╕в ╕ домага╓ться незалежност╕, доти вона становить серйозну загрозу для самого серця сов╓тизму. Н╕чого дивного, що комун╕стичн╕ вожд╕ надавали якнайб╕льшого значення русиф╕кац╕╖ цього самост╕йно мислячого члена ╖хнього “Союзу Республ╕к” ╕ вир╕шили переробити його ╕ пристосувати до свого зразка ╓дино╖ рос╕йсько╖ нац╕╖. Бо укра╖нець не ╓ ╕ н╕коли не був рос╕янином. Його культура, його темперамент, його мова, його рел╕г╕я — все ╓ ╕накше. При б╕чних дверях Москви, в╕н в╕дмовлявся в╕д колектив╕зац╕╖, приймаючи радше депортац╕ю ╕ нав╕ть смерть. Тому було особливо важливо пристосувати укра╖нця до прокрустового зразка ╕деально╖ радянсько╖ людини.
Укра╖нське населення ╓ дуже вразливим на расове вбивство його вибраних частин, отже комун╕стична тактика не насл╕дувала вз╕рця н╕мецьких напад╕в проти жид╕в. Укра╖нська нац╕я ╓ надто багатолюдною, щоб можна було ╖╖ ц╕лковито знищити ефективним способом. Однак, ╖╖ рел╕г╕йне, ╕нтелектуальне ╕ пол╕тичне кер╕вництво, ╖╖ вибран╕ ╕ вир╕шальн╕ частини ╓ довол╕ мал╕, ╕ тому ╖х легко л╕кв╕дувати. Саме тому сов╓тська сокира з повною силою впала на ц╕ групи за допомогою в╕домих знарядь масового вбивства, депортац╕╖ ╕ примусово╖ прац╕, заслання ╕ голоду.
Ця атака виявила систематичний шаблон — увесь процес повторювано знову ╕ знову, щоб протистояти новим спалахам нац╕онального духу. Перший удар спрямовано на ╕нтел╕генц╕ю — мозок нац╕╖, щоб парал╕зувати решту орган╕зму. У 1920, 1926 ╕ знову в 1930-1933 рр. вчител╕, письменники, мистц╕, мислител╕ ╕ пол╕тичн╕ пров╕дники були л╕кв╕дован╕, ув’язнен╕ або депортован╕. Як пода╓ журнал “Ukrainian Quartely” (Укра╖нський квартальник) за ос╕нь 1948 року, т╕льки в одному 1931 роц╕ були заслан╕ на Сиб╕р 51 713 ╕нтелектуал╕в. Така сама доля зустр╕ла принаймн╕ 114 визначних поет╕в, письменник╕в ╕ митц╕в — найвидатн╕ших культурних пров╕дник╕в нац╕╖. За приблизними п╕драхунками, принаймн╕ 75% укра╖нських ╕нтелектуал╕в ╕ профес╕онал╕в у Зах╕дн╕й Укра╖н╕, на Закарпатт╕ ╕ на Буковин╕ були брутально винищен╕ рос╕янами. (“Ukrainian Quartely”, л╕то 1949 р.).
Поряд з атакою на ╕нтел╕генц╕ю йшов наступ на Церкву, священик╕в ╕ церковну ╕╓рарх╕ю — “душу” Укра╖ни. М╕ж 1926-1932 рр. було л╕кв╕довано Укра╖нську Православну Автокефальну Церкву, ╖╖ митрополита (Липк╕вського) ╕ 10 000 священик╕в. У 1945 р., коли сов╓тська влада була встановлена в Зах╕дн╕й Укра╖н╕, под╕бна доля зустр╕ла Укра╖нську Католицьку Церкву. Факт, що перед л╕кв╕дац╕╓ю ц╕╓╖ Церкви ╖й запропоновано можлив╕сть при╓днатися до Рос╕йського Патр╕архату в Москв╕ — пол╕тичного знаряддя Кремля — вказу╓ на те, що ╓диною ц╕ллю т╕╓╖ акц╕╖ була русиф╕кац╕я.
Т╕льки два тижн╕ перед конференц╕╓ю в Сан-Франциско 11 кв╕тня 1945 р. заг╕н в╕йськ НКВД оточив катедру Св. Юра у Львов╕ та арештував митрополита Сл╕пого, двох ╓пископ╕в, двох прелат╕в ╕ к╕лькох священик╕в. Ус╕х студент╕в м╕сько╖ богословсько╖ сем╕нар╕╖ було вигнано з╕ школи, а професорам подано до в╕дома, що Укра╖нська Греко-Католицька Церква перестала ╕снувати, що ╖╖ митрополит арештований, ╕ що його м╕сце посяде ╓пископ, призначений сов╓тською владою. Так╕ акц╕╖ були повторен╕ всюди в Зах╕дн╕й Укра╖н╕ ╕ поза л╕н╕╓ю Керзона в Польщ╕. Принаймн╕ с╕м ╓пископ╕в були арештован╕ або пропали безв╕сти. Не стало жодного в╕льного ╓пископа Укра╖нсько╖ Католицько╖ Церкви на т╕й територ╕╖. 500 священик╕в, як╕ з╕бралися, щоб протестувати проти сов╓тсько╖ акц╕╖, були розстр╕лян╕, або арештован╕. По всьому краю було вбито сотн╕ священик╕в ╕ мирян, а тисяч╕ заслано до табор╕в примусово╖ прац╕. Ц╕л╕ села були обезлюднен╕. П╕д час депортац╕╖ родини було навмисне розд╕лювано: батьк╕в — на Сиб╕р, матер╕в — до цегельних завод╕в у Туркестан, а д╕тей — до комун╕стичних дом╕в на “виховання”. За злочин бути укра╖нською Церкву було проголошено орган╕зац╕╓ю, шк╕дливою для добробуту сов╓тсько╖ держави, а ╖╖ член╕в записано в сов╓тських пол╕ц╕йних дось╓ як потенц╕йних “ворог╕в народу”. Фактично, за винятком 150 000 член╕в у Словаччин╕, Укра╖нська Католицька Церква була оф╕ц╕йно л╕кв╕дована, ╖╖ ╕╓рархи ув’язнен╕, ╖╖ духовенство роз╕гнано ╕ депортовано.
Ц╕ атаки на “душу народу” мали ╕ матимуть серйозн╕ насл╕дки для “мозку” Укра╖ни, адже значна частина ╕нтелектуал╕в традиц╕йно походила з родин духовенства, сам╕ священики були пров╕дниками в селах, а ╖хн╕ дружини очолювали благод╕йн╕ орган╕зац╕╖. Чернецьк╕ чини зав╕дували школами та оп╕кувалися б╕льш╕стю благод╕йних орган╕зац╕й.
Третя в╕стря сов╓тсько╖ атаки було спрямовано проти фермер╕в — велико╖ маси незалежних селян — збер╕гач╕в традиц╕й, фольклору ╕ музики, нац╕онально╖ мови та л╕тератури, нац╕онального духу Укра╖ни. Зброя, яку вживали проти них, ╓, мабуть, найстрашн╕шою з ус╕х — виморювання голодом. Протягом 1932 ╕ 1933 рр. 5 000 000 укра╖нц╕в померли в╕д голоду, жорстокост╕, що 28 травня 1934 року 73-й Конгрес (США) засудив як нелюдяну. Була спроба схарактеризувати цю кульм╕нац╕ю сов╓тсько╖ жорстокост╕ як економ╕чну пол╕тику, пов’язану з колектив╕зац╕╓ю пшеничних лан╕в, ╕, отже, потребою для того л╕кв╕дац╕╖ куркул╕в — незалежних фермер╕в. Але насправд╕ великомасштабних фермер╕в в Укра╖н╕ було дуже мало. Сов╓тський письменник Кос╕ор заявив у газет╕ “╤звест╕я” за 2 грудня 1933 р.: “Укра╖нський нац╕онал╕зм – це для нас головна небезпека”, ╕ щоб викор╕нити цей нац╕онал╕зм ╕ встановити жахливу одноман╕тн╕сть сов╓тсько╖ держави, принесено в жертву укра╖нське селянство. Метод, застосовуваний у ц╕й частин╕ пляну, не обмежувався якоюсь окремою групою. Вс╕ потерп╕ли — чолов╕ки, ж╕нки, д╕ти. Врожай того року був достатн╕й, щоб нагодувати людей ╕ худобу в Укра╖н╕, хоча дещо менший, н╕ж попереднього року, правдопод╕бно у велик╕й м╕р╕ спричинений боротьбою за колектив╕зац╕ю. Однак, голод був потр╕бний сов╓там, отже вони створили його “на замовлення”, накладаючи надзвичайно високу зернову квоту як державний податок. Б╕льш того, на тисячах акр╕в пшеницю н╕коли не було з╕брано — врожай залишено гнити на полях. Решту зб╕жжя звезено до державних зерносховищ для збер╕гання до часу, поки влада не вир╕шить, як розпод╕лити зерно. Велику частину цього врожаю, такого житт╓во важливого для укра╖нц╕в, експортовано за кордон, щоб д╕стати кредити.
З╕ткнувшись з голодом на фермах, тисяч╕ людей покинули с╕льськ╕ околиц╕ ╕ подалися до м╕ст жебрати за ╖жею. Коли ╖х виловлювали ╕ висилали назад у села, вони залишали сво╖х д╕тей у м╕стах в над╕╖, що хоча б вони зможуть вижити. Таким чином, т╕льки в Харков╕ залишено 18 000 д╕тей. У селах з тисячним населенням виживала сотня, в ╕нших — половина людей зникала. В м╕сцевостях кожного дня гинуло 20 — 30 людей. Людо╖дство стало звичайним явищем.
Московський кореспондент газети “Christian Science Monitor”, К. Генр╕ Чемберлин писав у 1933 роц╕:
“У ц╕й апат╕╖ ╕ знев╕р╕ комун╕сти вбачали саботаж ╕ контрреволюц╕ю та з безжальн╕стю, притаманною самовдоволеним ╕деал╕стам, вир╕шили не припиняти голоду, щоб таким чином провчити селян. Допомога колгоспам була надана, але в недостатн╕й м╕р╕ ╕ так п╕зно, що вже загинуло багато людей. Селяни-одноос╕бники були залишен╕ напризволяще; а далеко вищий р╕вень смертност╕ серед селян-одноос╕бник╕в виявився найсильн╕шим аргументом за вступ до колгосп╕в”.
Четвертим кроком у тому процес╕ була фрагментац╕я укра╖нського народу шляхом поселення в Укра╖н╕ чужинц╕в ╕ водночас розпорошення укра╖нц╕в по ц╕л╕й Сх╕дн╕й ╢вроп╕. Таким чином була б знищена етн╕чна ╓дн╕сть та перем╕шан╕ нац╕╖. М╕ж 1926 ╕ 1939 рр. частка укра╖нц╕в в населенн╕ Укра╖ни зм╕нилася з 80% до лише 73%. Внасл╕док голоду ╕ депортац╕╖ укра╖нське населення зменшилося в абсолютних числах з 23,2 м╕льйон╕в до 19,6 м╕льйон╕в, тод╕ як неукра╖нське населення зросло на 5,6 м╕льйон╕в. Якщо взяти до уваги, що колись Укра╖на мала найб╕льший р╕вень приросту населення в ╢вроп╕, приблизно 800 000 р╕чно, то можна легко побачити, що рос╕йська пол╕тика досягнула свого.
Такими були головн╕ кроки систематичного нищення укра╖нсько╖ нац╕╖, ╖╖ поступового поглинання новою сов╓тською нац╕╓ю. Зверта╓ увагу факт, що не було спроб ц╕лковитого знищення, под╕бного до н╕мецького методу атаки на жид╕в. Все-таки, якщо сов╓тська програма буде ц╕лком усп╕шна, якщо ╕нтел╕генц╕я, священики ╕ селяни можуть бути ел╕м╕нован╕, Укра╖на загинула б так само, як би було вбито кожного укра╖нця, бо вона втратила б ту частину народу, яка збер╕гала ╕ розвивала ╖╖ культуру, ╖╖ в╕рування, ╖╖ сп╕льн╕ ╕де╖, як╕ керували нею ╕ дали ╖й душу, що, коротко кажучи, зробила ╖╖ нац╕╓ю, радше, н╕ж масою людей.
Не обходилося ╕ без масових нерозб╕рливих убивств — вони просто не були складовою частиною пляну, т╕льки випадков╕стю. Тисяч╕ були страчен╕, а незл╕ченн╕ тисяч╕ було запроторено на певну смерть до сиб╕рських табор╕в прац╕.
М╕сто В╕нницю можна назвати укра╖нським Дахау. У 91 могил╕ лежать т╕ла 9432 жертв сов╓тсько╖ тиран╕╖, розстр╕ляних НКВД у 1937 або 1938 рр. Т╕ла лежали приблизно з 1937 року на справжн╕х кладовищах пом╕ж надгробками, в л╕сах ╕ (яка страшна ╕рон╕я!) п╕д танцювальним майданчиком, аж поки ╖х не в╕дкрили н╕мц╕ у 1943 роц╕. Про велику к╕льк╕сть тих жертв сов╓тська влада пов╕домляла, що вони були заслан╕ на Сиб╕р.
Укра╖на ма╓ також сво╓ Л╕д╕це — село Завадка (Морох╕вська), знищене польськими приб╕чниками Кремля у 1946 роц╕. Польська Друга див╕з╕я атакувала цю м╕сцев╕сть трич╕, вбиваючи чолов╕к╕в, ж╕нок ╕ д╕тей, спалюючи житлов╕ будинки ╕ забираючи господарську худобу. П╕д час другого нападу червоний командир заявив уц╕л╕лим мешканцям: “Така сама доля зустр╕не кожного, хто в╕дмовиться ви╖жджати в Укра╖ну. Отже, я наказую, щоб до трьох дн╕в село було залишене, ╕накше я вб’ю кожного з вас”. (Володимир Душник “Смерть ╕ спустошення по Л╕н╕╖ Керзона”).
Коли село було остаточно евакуйоване, серед 78 мешканц╕в, що вижили, було т╕льки четверо чолов╕к╕в. Протягом березня того ж року два ╕нш╕ укра╖нськ╕ села були заатакован╕ тим самим червоним загоном, ╕ з ними повелися б╕льш-менш так само.
Те, що ми тут бачили, не стосу╓ться виключно Укра╖ни. Плян, що його сов╓ти там використовували, повторювався ╕ дал╕ повторю╓ться. Це ╓ сутт╓ва частина сов╓тсько╖ програми експанс╕╖, бо вона пропону╓ швидкий шлях для ун╕ф╕кац╕╖ р╕зноман╕тних культур ╕ нац╕й, як╕ складають сов╓тську ╕мпер╕ю. Те, що цей метод несе ╕з собою невимовн╕ страждання м╕льйонам людей, не завернуло сов╓т╕в з ╖хнього шляху. Нав╕ть якби не було ╕ншо╖ причини, т╕льки ц╕ людськ╕ страждання, ми мусили б засудити той шлях як злочинний. Але це ще не все. Це не просто справа масового вбивства. Це ╓ справа геноциду, знищення не лише окремих ос╕б, але й культури ╕ нац╕╖. Нав╕ть якби було можливо досягти знищення культур ╕ нац╕й без страждань, ми все-таки були б змушен╕ це засудити, бо все те, що форму╓ нац╕ю, — спор╕днення ум╕в, ╓дн╕сть ╕дей, мови ╕ звича╖в — становить один з найважлив╕ших наших засоб╕в цив╕л╕зац╕╖ ╕ прогресу. Це правда, що нац╕╖ зливаються ╕ утворюють нов╕ нац╕╖ (ми ма╓мо приклад цього процесу в наш╕й власн╕й кра╖н╕ (США), але це злиття поляга╓ у привнесенн╕ найвищих ц╕нностей, що ╖х ма╓ кожна культура, до сп╕льного фонду благ. Саме таким способом св╕т посува╓ться вперед. Отже, що ми вважа╓мо неправильним в сов╓тських планах, окр╕м дуже важливих проблем людських страждань ╕ людських прав? Злочинне марнування цив╕л╕зац╕╖ ╕ культури. Бо сов╓тська нац╕ональна ╓дн╕сть твориться не об’╓днанням ╕дей ╕ культур, а ц╕лковитим знищенням ус╕х культур ╕ вс╕х ╕дей, за винятком одн╕╓╖ — сов╓тсько╖.

Рафаель ЛЕМК╤Н.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 13.02.2009 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6899

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков