Коли п╕втора року тому читав передрук книжки ╤вана Гасюка «Норильське повстання», то з кожною публ╕кац╕╓ю проникався дедал╕ б╕льшою симпат╕╓ю до автора. Мало того, що учасник повстання, та ще ж ╕ пише як! Багато найр╕зноман╕тн╕шо╖ ╕нформац╕╖, десятки серйозних ╕сторик╕в могли б сутт╓во поповнити сво╖ знання, якби перечитали ус╕ т╕ публ╕кац╕╖ у «Кримськ╕й св╕тлиц╕». Мр╕яв познайомитись ╕з автором, ╕ ця мр╕я зд╕йснилася, коли я про╖здом був у Алушт╕. ╤ хоча я заздалег╕дь заготував чимало запитань, розмова наша текла в╕льно, плавно, без будь-яких рамок ╕ обмежень. Як осп╕вана Довженком Десна п╕д час весняного розливу… Ми зрозум╕ли, що це найкращий вар╕ант бес╕ди, адже в дан╕й ситуац╕╖ один сп╕врозмовник хоче якомога б╕льше д╕знатися, а другий – якомога б╕льше розпов╕сти. – За що потрапили до ГУЛАГу, ╤ване Михайловичу? – За те, що робив перев’язки повстанцям. Я тод╕ навчався у Львов╕, в медичн╕й школ╕, а на вих╕дн╕ при╖здив у село. Хлопц╕ з УПА неодноразово до мене зверталися, я знав ╖х особисто ╕, звичайно ж, не м╕г в╕дмовити. – Радянським патр╕отом ви ще не встигли себе в╕дчути? – Не встиг. Коли нас «зв╕льнили» у вересн╕ 1939 року, то ми в╕дразу зрозум╕ли, що спок╕йно жити ця влада не дасть. У 1940 роц╕ наше село почали орган╕зовано вивозити на земл╕ «зв╕льнено╖» Бессараб╕╖. Але багатш╕ люди та люди ╕з зв’язками всякими правдами ╕ неправдами намагалися залишитися – якщо ╕ не в р╕дному сел╕ (там почали робити в╕домий Явор╕вський в╕йськовий пол╕гон), то хоча б у Льв╕вськ╕й област╕. ╤з 294 родин, яких чекала доля переселенц╕в, 26 родин змогли залишитися на Льв╕вщин╕. Серед цих «щасливчик╕в» були й ми. Отже, в╕дчути себе радянським патр╕отом у тих обставинах було практично неможливо. Непросто жилося при поляках, але радянський режим був набагато жорсток╕шим. Скаж╕мо, м╕й батько, незважаючи на те, що був у «с╕чових стр╕льцях» (а поляками це не в╕талося!) зум╕в розбагат╕ти. В╕н мав свою крамницю ╕ забезпечував товарами та харчовими продуктами польську арм╕ю. За Польщ╕ достатньо було бути лояльним громадянином, а б╕льшовицька ╕мпер╕я вела тотальну в╕йну з осв╕ченими, заможними людьми, як╕ були патр╕отами р╕дно╖ земл╕. – Стаття «Норильське повстання» сподобалась мен╕ не лише безл╕ччю ц╕кавих факт╕в, а ще й тим, що ви не уника╓те правди, нав╕ть якщо вона ╓ дуже непри╓мною для нас, нав╕ть бол╕сною… Наприклад, згадали про те, що чек╕стам в╕рою ╕ правдою служили ╕ колишн╕ литовськ╕ «л╕сов╕ брати», ╕ деяк╕ старшини Укра╖нсько╖ Повстансько╖ Арм╕╖. – Ну, таких були лише одиниц╕… Нарядником у нас був литовець, колишн╕й командир «л╕сових брат╕в», а комендантом – хорунжий УПА. Першого знищив литовський патр╕от, а другого – молодий укра╖нець. Про те, що укра╖нський рух ╕ укра╖нська повстанська сила були головною загрозою для ГУЛАГу, говорить той факт, що п╕сля вбивства нарядника-литовця, розпочалися безп╕дставн╕ арешти пол╕тв’язн╕в-укра╖нц╕в. ╤ це, незважаючи на те, що на вахт╕ вийшов з колони молодий литовець ╕ заявив, що убив зрадника в╕д ╕мен╕ литовських патр╕от╕в. В╕дразу ж на руках цього юного патр╕ота замкнулися наручники, ╕ його в╕дправили в закриту тюрму «Норильлага». Але звинувачення укра╖нц╕в при цьому продовжувалися! ╤ взагал╕, брехлива б╕льшовицька пропаганда пост╕йно створювала з укра╖нських нац╕онал╕ст╕в образ ворога; мовляв це якась страшна диявольська сила: «С ними надо быть всегда начеку, бандеровцы на шесть метров прыгают!». – Ось так ╕ винищували в таборах бойову укра╖нську силу, а на вол╕ залишалися одн╕ «гречкос╕╖»… У вас н╕коли не виникала думка, що стратег╕я виживання укра╖нства в ╕мпер╕╖ була не найкращою? Адже комун╕зм, врешт╕-решт, вимушен╕ були прийняти ╕ чехи, ╕ сх╕дн╕ н╕мц╕. ╤ щось не чув я про антиб╕льшовицьку «партизанку» у ╖хн╕х нових прокомун╕стичних державах… – Не можна пор╕внювати ╕нтенсивн╕сть репрес╕й у нас ╕ у них. Чех╕в, поляк╕в ╕ н╕мц╕в не висилали масово в Бессараб╕ю, Казахстан чи в Сиб╕р… Не нищили ╖хню мову. У них був великий шанс зберегти свою нац╕ональну сутн╕сть, свою культуру… Думаю, що у нас не було ╕ншого виходу – т╕льки боротьба. Ви дума╓те, чому Рос╕я стала такою великою? Бо все здобувалося у боротьб╕! Нац╕я пост╕йно гартувалася, виковувалася… Тому вони ╕ Курили японцям н╕коли не в╕ддадуть, ще й на нашу Тузлу заз╕хають… Вони не можуть без ворога, без во╓н, без загарбницьких поход╕в. Маючи такого сус╕да, дуже важко бути «нейтралами». Швец╕я ╕ Ф╕нлянд╕я стали нейтральними, бо думали, що ╖х н╕хто не зачепить. Але ж Ф╕нлянд╕╖ все одно довелося воювати! Швец╕╖ трохи поталанило, бо вона дал╕. – Знаю, що п╕сля Норильського повстання вас в╕дправили на Колиму. А нещодавно телебачення транслювало ф╕льм про «колимський» пер╕од з б╕ограф╕╖ великого вченого Серг╕я Корольова. Про його роль в осво╓нн╕ космосу тепер знають ус╕, а тод╕ в╕н був звичайним «зеком». Отже, в╕н пережив те, що й ви… А ви тод╕ щось чули про цю людину? – Знаю, що Серг╕й Корольов працював на шахт╕ «Юв╕лейн╕й». Там з одного боку – село Веселе, а з ╕ншого – прис╕лок Холодний – там була фабрика, на як╕й обробляли золото. На ц╕й збагачувальн╕й фабриц╕ ╕ працював Серг╕й Корольов. – То його згадували у таборах? – Ми з ним сутт╓во «розминулися» в час╕, адже я сид╕в там значно п╕зн╕ше. Але в╕д колишн╕х зек╕в я чув про нього. Вони на той час уже працювали в╕льнонайманими ╕ пам’ятали багатьох великих людей. Щоправда, про роль Серг╕я Корольова в осво╓нн╕ космосу тод╕ ще н╕хто не здогадувався. Просто в╕н запам’ятався як розумна, сильна духом людина. – У ф╕льм╕ ╓ еп╕зод, як Корольов заступився за в’язня ╕ ударив «пахана», а той пробачив йому це, не допустив розправи над ним з боку сво╖х «шестьорок». Таке могло бути, чи це режисерськ╕ фантаз╕╖? – Таке траплялося дуже р╕дко, але могло бути. У Норильську був випадок, коли циган – колишн╕й «злод╕й у закон╕» – дав по морд╕ наглядачев╕. Той м╕г би ╕ вбити зухвалого зека, але простив, поц╕нував його хоробр╕сть… Адже не кожен на таке здатний. – Злод╕я в закон╕, може, ╕ простили б, але сумн╕ваюся, що залишили в живих бандер╕вця, якби в╕н таке зробив… Я, звичайно, погоджуюся з вашими аргументами про необх╕дн╕сть боротьби, але не один я задумуюся про колосальн╕ страти, як╕ пон╕с укра╖нський народ. ╢ гарн╕ рядки у Бориса Ол╕йника: Чи смерть у нас ╕ справд╕ на пропаще Селекц╕ю веде уздовж в╕к╕в, Коли за волю гинули найкращ╕, Лишаючи на розпл╕д с╕ряк╕в? – Велик╕ втрати пон╕с кожен народ. Я був знайомий ╕з ф╕лософом ╕ публ╕цистом Будником. Завдяки сво╓му трактату «Остання ╕мпер╕я на земл╕» в╕н був добре в╕домий на ем╕грац╕╖. У цьому твор╕ в╕н стверджував, що комун╕стична ╕мпер╕я розпадеться у 90-т╕ роки. Як бачимо, не помилився… Спочатку в╕н працював сан╕таром у медпункт╕ шахти, а п╕зн╕ше я зустр╕в його на золотих копальнях Колими. Там в╕н, до реч╕, ╕ загинув. Уявля╓те, якого р╕вня була ця людина? В тюрм╕ Лонського у Львов╕ я бачив багато пол╕тв’язн╕в, привезених ╕з Польщ╕, Югослав╕╖, Н╕меччини, Чехословаччини. Був там ╕ колишн╕й вчитель математики з Рязан╕, звали його Миколою. Його насильно зачислили в батальйон для боротьби з бандер╕вцями. Згодом в╕н побачив, що червон╕ «визволител╕» по жорстокост╕ залишили далеко позаду фашист╕в. П╕д час обшук╕в, облав у селах оф╕цери-чек╕сти ╕ деяк╕ солдати грабували селян, ╜валтували молодих д╕вчат. На одн╕й ╕з облав Микола побачив, як лейтенант ╕з старшиною ╜валтують д╕вчину. Колишн╕й учитель не витримав ╕ розрядив автомат в лейтенанта… Тут же був заарештований ╕ засуджений на 20 рок╕в каторги за пол╕тичне вбивство. Не певен, що цей порядний, сов╕сний хлопець дожив до к╕нця строку. З його характером… – Под╕бний еп╕зод я бачив у ф╕льм╕ «Зал╕зна сотня». Т╕льки там рос╕йський солдат зм╕г утекти ╕ потрапив до УПА. Або режисер читав ваш╕ спогади, або так╕ випадки були непоодинокими. Про це варто б писати б╕льше, адже наше намагання розпов╕сти правду про УПА таки трохи поляризу╓ середовище… Виходить, що укра╖нц╕ були хорошими, а «москал╕» – поганими. Щоб цього не було, варто б╕льше згадувати про тих рос╕ян, як╕ залишалися чесними до к╕нця, як╕ могли в╕др╕знити правду в╕д кривди, ╕ не були боягузами. Я ось нещодавно в╕дв╕дав ветерана УПА Чермошенцева ╕ дос╕ перебуваю п╕д враженням в╕д ц╕╓╖ зустр╕ч╕… Це велика людина, а кримчани знають про не╖ дуже мало. Практично н╕чого не знають… – Це прикро, звичайно. Коли заснували орган╕зац╕ю ветеран╕в ОУН-УПА, в╕н десь почув про це ╕ швидко нас розшукав. В╕н, д╕йсно, молодець, його недаремно сотенний «Юрко» узяв до себе в ординарц╕! Зрозум╕в, що це хоробрий хлопець ╕з якимось внутр╕шн╕м стержнем. Такий ╕ воюватиме добре, ╕ не зрадить н╕коли… ╤ Чермошенцев, д╕йсно, дуже швидко перейнявся ╕деолог╕╓ю укра╖нських повстанц╕в, зрозум╕в, що вона базу╓ться на правд╕. – У Георг╕я Чуйковського (сотенного «Юрка»), зда╓ться, ╕ часу не було на перев╕рку Володимира Чермошенцева… – А в╕н був хорошим психологом. Якби наш Президент був таким ╕ набирав соб╕ команду з патр╕от╕в, то Укра╖на не опинилася б у нин╕шньому стан╕… Ми жили б достойно, як живуть Польща, Угорщина та ╕нш╕ держави. Але Ющенко – не психолог, на жаль, а командири УПА були ними! До реч╕, якщо вже ми заговорили про рос╕ян, то хочу згадати юриста Лебед╓ва, з яким зустр╕чався у таборах. В╕н вважав бандер╕вц╕в праведниками, борцями за волю ╕ незалежн╕сть не т╕льки Укра╖ни, але й Рос╕╖. Пригадую й колишнього злод╕я у закон╕ В╕ктора, який без будь-якого страху називав Стал╕на ╕ Пол╕тбюро вбивцями, «суками, як╕ знущаються над б╕дним беззахисним народом…». За «антирадянську аг╕тац╕ю» отримав 25 рок╕в без права листування. Його я зустр╕в у п╕дземн╕й тюрм╕ п╕д Магаданом – це була кат╕вня ╕ м╕сце розстр╕л╕в пол╕тв’язн╕в. До В╕ктора ми ставилися з повагою, адже в╕н вир╕с, зм╕цн╕в духовно, з крим╕нального злочинця перетворився на пол╕тичного борця. Весь час в╕н твердив, що якби народився в Укра╖н╕, то неодм╕нно опинився б у лавах УПА ╕ до загину боровся б ╕з комун╕стами. Коли його ╕ бунчужного УПА викликали «на этап без вещей», ми зрозум╕ли, що хлопц╕в чека╓ розстр╕л. Сьогодн╕ ж, п╕д покровом ноч╕, геро╖в розстр╕ляють у потилицю… Ми з╕скочили з нар, обн╕мали побратим╕в, голосно молилися разом з╕ священиком, отцем Щирим. Пот╕м ще довго скандували у н╕чн╕ тиш╕: «Слава героям! Слава невинно закатованим! Слава безсмертн╕й Укра╖н╕!». А ще я зустр╕чав у зон╕ кубанц╕в, як╕ воювали у лавах УПА не лише на Волин╕ ╕ в Карпатах, але й на Кубан╕! Ну, але це вже були не рос╕яни, а етн╕чн╕ укра╖нц╕. Хочу згадати добрим словом ╕ б╕лоруса Коваленка, який п╕д час повстання був фактично нашим «сл╕дчим», через нього пройшли ╕ укра╖нц╕, ╕ рос╕яни, ╕ литовц╕, ╕ н╕мц╕, ╕ китайц╕… Кожного в╕н «просв╕чував» п╕д час в╕двертих бес╕д, був хорошим психологом. Та й в╕дважним був, бо не кожен погодиться взяти на себе таку м╕с╕ю, адже така людина в╕дразу опиня╓ться на виднот╕, ╖╖ вс╕ знають…. – Коваленко був б╕лоруським нац╕онал╕стом? – Я б сказав, що в╕н був правдолюбом. Його батька заарештували ╕ розстр╕ляли ще у 1937 роц╕, сам же в╕н був оф╕цером Червоно╖ Арм╕╖. До табору потрапив за «антирадянську аг╕тац╕ю». Було йому приблизно 35 рок╕в, це була дуже симпатична людина, а головне – справжн╕й бо╓ць! – Якщо вже ст╕льки людей загинуло в таборах, то варто принаймн╕ пам’ятати кожного такого героя, кожну порядну людину… Це серйозний виховний момент для нашого п╕дростаючого покол╕ння. Особливо, якщо йдеться про людей р╕зних нац╕ональностей. Це дуже повчально, так╕ факти можуть об’╓днувати людей. – Тод╕ я згадаю начальника депо електровоз╕в татарина Вах╕та, який н╕коли не забував залишити половину свого об╕ду голодним пол╕тв’язням. Та ще й наряди п╕дписував так, щоб бригада отримувала по 600 грам╕в в╕всяно╖ чи перлово╖ каш╕ та 300 грам╕в хл╕ба за перевиконання норми перевозу золотоносно╖ руди. Не забуду ╕ того, як колись в БУР╕ (БУР –це «барак усиленного режима») мене п╕дгодовував ╓врей Вайсман, земляк з╕ Львова, якого заарештували ще у 1939 роц╕ разом ╕з багатьма зах╕дноукра╖нськими ╕нтел╕гентами. В╕н не в╕дцурався в╕д укра╖нства, п╕дтримував багатьох наших, частенько приносив нам кашу, добре помащену ол╕╓ю. Цього не можна було не ц╕нувати. Якщо вже я згадав ╓вре╖в, то скажу ╕ таке. У наших хуторянських л╕сових селах майже кожен господар мав кри╖вку-схованку, де можна було переховувати легкопоранених во╖н╕в УПА. Довгий час у наш╕й кри╖вц╕ переховувався л╕кар-╓врей, який не зрадив присяги во╖на УПА ╕ до останнього подиху боровся в лавах повстанц╕в. Аж поки не загинув у бою з окупантами… – От ви згаду╓те геро╖чних рос╕ян, б╕лорус╕в, ╓вре╖в… Вони робили добр╕ вчинки, але в╕дчува╓ться, що к╕стяком, каркасом Опору все-таки були укра╖нц╕. Чого т╕льки варта молитва: «Слава безсмертн╕й Укра╖н╕!». З ╕ншого боку, ця геро╖чна Укра╖на могла б ╕ загинути, якби не сво╓часна горбачовська «перебудова». Якщо в 50-╕ роки весь Сиб╕р м╕г чути укра╖нську мову, то у 80-╕ роки, працюючи на «просторах необъятной Родины», я вже чув переважно рос╕йську… – Але жертви не були марними. Ви пригаду╓те як активно допомагали нам п╕д час перебудови литовц╕? Це добре ставлення до Укра╖ни мало ╕ сво╓ п╕д╜рунтя: сп╕льна боротьба з комун╕стичним режимом ╕ масов╕ контакти м╕ж укра╖нцями та литовцями в таборах. Пригадую як одного разу, п╕д час святкування Нового року ╕ Р╕здва Христового, в╕дразу п╕сля укра╖нц╕в узяли слово литовц╕. ╤сторик Войнаускас згадав про сп╕льну ╕стор╕ю укра╖нського, литовського ╕ б╕лоруського народ╕в у ╓дин╕й Волинсько-Литовськ╕й держав╕. Згадав в╕н ╕ про те, що державною мовою у ц╕й держав╕ була укра╖нська. А пот╕м брали слово латиш╕, естонц╕, грузини, азербайджанц╕ ╕ вс╕ бажали усп╕х╕в УПА в боротьб╕ за незалежн╕сть Укра╖ни! Це була данина реал╕ям того часу, про це просто не можна було не згадати! Ось ╕ виходить, що в суперечц╕ мельник╕вц╕в ╕ бандер╕вц╕в мали рац╕ю саме останн╕. Саме ╖хня безкомпром╕сна боротьба з ус╕ма окупантами дала можлив╕сть сформувати те нац╕ональне ядро, навколо якого концентрувалися б ус╕ здоров╕ сили укра╖нсько╖ сп╕льноти. А мельник╕вц╕ вважали, що варто було сп╕впрацювати з н╕мцями, щоб використати ╖хню в╕йськову потугу. Вони не розум╕ли, що ╕ Стал╕н, ╕ Г╕тлер – це зовс╕м ╕нший тип диктатора, ан╕ж т╕ л╕дери ╓вропейських кра╖н, яких вони могли знати. Скаж╕мо, Австро-Угорською ╕мпер╕╓ю правили люди, як╕ мали сов╕сть, а Стал╕ним ╕ Г╕тлером правила нечиста сила; це були люди, одержим╕ ман╕акальними ╕деями. ╤ якби укра╖нц╕ сп╕впрацювали з н╕мецькими окупантами, то т╕ ╖х неминуче «розчинили» б, поглинули… ╤ у будь-який момент зрадили б, якби цього вимагали ╕нтереси Великон╕меччини. Н╕, час показав, що правим був саме Бандера! Безкомпром╕сна боротьба наповнила укра╖нське ╓ство геро╖чним духом, ╕ це було велике досягнення, адже наша нац╕я ╓ землеробською, у нас м’який характер… Але в середин╕ минулого стол╕ття ми показали ╕мпер╕╖ вовч╕ зуби, це зробила, передус╕м, Зах╕дна Укра╖на, але сам факт боротьби впливав ╕ на Сх╕дну. ╤ нас за це поважали! Ми були орган╕заторами опору в таборах. Красномовний факт: п╕д час Норильського повстання нас пост╕йно «обробляли» з гучномовц╕в чек╕сти. До нас зверталися укра╖нською, рос╕йською, польською, н╕мецькою, японською мовами… Мовляв, припин╕ть оп╕р, вас обманули бандер╕вц╕, виходьте ╕ ви будете прощен╕, помилуван╕, збережете сво╓ життя! ╤ уяв╕ть соб╕, було багато японц╕в, у яких зак╕нчився строк, вони могли б п╕ти ╕ залишилися б живими, але вони залишилися, щоб п╕дтримати нас. Повстання розгромили, ╕ вони загинули, а були ж практично в╕льними… – Може, це дух такий у них – самурайський? – Такого не бува╓, щоб ус╕ були мужн╕ми ╕ безстрашними… Все залежало в╕д людини, в╕д стану ╖╖ душ╕. Японц╕в було приблизно 120 чолов╕к, ╕ близько 50 чолов╕к лишилося з нами, щоб п╕дтримати повстання. До реч╕, ╕ н╕мц╕ були так╕, що залишалися з нами. А були й укра╖нц╕, що т╕кали… Зрозум╕ло, що в с╕м’╖ не без виродка, але в ц╕лому укра╖нц╕ трималися дуже добре. Якщо про нас говорять, що ми – недружн╕, то якраз у таборах ми були найкраще орган╕зован╕. …Через 6 м╕сяц╕в перебування у закрит╕й тюрм╕ я став «доходягою», ╕ якби не ж╕ноча зона, то, певно, загинув би… А так д╕вчата готували нам ╖жу, в╕дн╕маючи в╕д свого голодного пайка. А ще я пригадую свою землячку ╤рину ╕з села Крех╕в на Льв╕вщин╕, яка принесла всю свою посилку, одержану в╕д батьк╕в. А мен╕ подарувала вишитий рушничок… Н╕, таки була у нас сол╕дарн╕сть! – Ну, це можна просто пояснити. Висока концентрац╕я тих, хто боровся ╕з збро╓ю в руках та п╕дтримував цю боротьбу. А на свобод╕ були хохли-манкурти, перекинчики, в╕рн╕ слуги б╕льшовицького режиму… Просто тод╕ ╕снувало дв╕ Укра╖ни – одна геро╖чна, ╕ ╖╖ системно знищували, а друга «охохлячена», ╕ ╖╖ мали за еталон б╕льшовики. Мало того, вони ╖╖ любили за сало, борщ ╕ вареники… – Та Укра╖на, що каралася в Сиб╕ру, несла важк╕ втрати, але ж люди ╕ поверталися! Саме вони пот╕м п╕дн╕мали на боротьбу Льв╕в у 1988-1989 роках. А хто орган╕зовував Рух, «Просв╕ту» в Криму та на Донбас╕? Люди, як╕ повернулися з тюрем ╕ табор╕в. Без них навряд чи щось вийшло б… Адже в цих рег╕онах були лише одиниц╕ людей, як╕ позитивно ставилися до укра╖нсько╖ ╕де╖. Справу в сво╖ руки брали т╕, хто свого часу сид╕в за Укра╖ну ╕ отримав належний гарт. Звичайно, тепер нас, ветеран╕в, ста╓ все менше; справу в сво╖ руки повинно брати молоде покол╕ння. Але й боротьба попередн╕х покол╕нь була недаремною. Вона дала сво╖ плоди. Серг╕й ЛАЩЕНКО. м. Льв╕в.
ДМИТРО КАПРАНОВ: БРАТ, ЯКОГО НЕ СТАЛО
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
