|
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 13.02.2009 > Тема "Душі криниця"
#7 за 13.02.2009
«ПРИЗНАЧЕННЯ СПРАВЖНЬОГО АРТИСТА — ВИХОВУВАТИ СВО╥Х СЛУХАЧ╤В...»
ДЖЕРЕЛА
Нещодавно у «Кримськ╕й св╕тлиц╕» п╕д заголовком «Народження укра╖нського мистецького колективу» був опубл╕кований лист голови Кримсько╖ ф╕л╕╖ Наукового товариства ╕м. Шевченка, академ╕ка Петра Вольвача, в якому в╕н щиро й захоплено подякував студентам та викладачам Кримського ун╕верситету культури, мистецтв та туризму, очолюваним ректором, заслуженим прац╕вником культури Укра╖ни ╤риною Федор╕вною Андроновою, за орган╕зац╕ю ╕ проведення чудового концерту, присвяченого 90-й р╕чниц╕ Соборност╕ Укра╖ни.
Я також побувала на цьому урочистому вечор╕ ╕ теж була вражена талановитими виступами нашо╖ кримсько╖ творчо╖ молод╕, ╖хньою душевн╕стю й профес╕онал╕змом. Свого часу наша газета вже розпов╕дала про вихованц╕в Кримського ун╕верситету культури, мистецтв та туризму – учасник╕в народного ансамблю сучасного танцю «В╕зав╕», як╕ пос╕ли перше м╕сце на М╕жнародному фестивал╕ хореограф╕чно╖ творчост╕ «В╕чн╕сть... Гармон╕я... Грац╕я...» у Санкт-Петербурз╕. Тож цього разу я вир╕шила посп╕лкуватися вже не з танцюристами, а з ун╕верситетськими сп╕ваками, студентами факультету естрадного сп╕ву, в чудовому виконанн╕ яких на святковому концерт╕ прозвучали п╕сенн╕ перлини з укра╖нсько╖ духовно╖ скарбниц╕. Отже, знайомтесь, майбутн╓ нашо╖ укра╖нсько╖ естради – студенти Кримського ун╕верситету культури, мистецтв та туризму Фед╕р Марченко, Дмитро Босула╓в та Олекс╕й Чирков.
– Хлопц╕, розкаж╕ть, з яких ви родин, зв╕дки у вас такий талант, потяг до музики, що прив╕в вас до ун╕верситету культури?
– М╕й р╕д ма╓ древн╕ козацьк╕ корен╕: пращури жили у Б╕л╕й Церкв╕ на Ки╖вщин╕, – розпов╕да╓ Фед╕р Марченко. – По материнськ╕й л╕н╕╖ вс╕ родич╕ сп╕вали, була в роду ╕ актриса Петербурзького театру. А д╕дуся, який в молодост╕ часто сп╕вав вечорами у с╕льських клубах, нав╕ть пом╕тив за╖жджий артист ╕ запропонував виступати на сцен╕. На жаль, сп╕воча кар’╓ра д╕дуся так ╕ не розпочалася, адже родич╕ на його авантюрне бажання стати артистом лише в╕дпов╕ли: «Хто ж буде кра╖ну хл╕бом годувати?». М╕й слухняний д╕дусь залишився б╕ля земл╕ ╕ продовжував сп╕вати лише на вечорах та святах, а я, мабуть, вчинив би ╕накше, бо за свою мр╕ю треба боротися. Хоча ╕ сам довго йшов до усв╕домлення ╕стинного призначення свого життя. У дитинств╕ я взагал╕ хот╕в стати х╕рургом, але за батьковою порадою зак╕нчив економ╕чний факультет Ун╕верситету економ╕ки та управл╕ння. Здавалося б, можна спок╕йно працювати, маючи таку ╜рунтовну осв╕ту, але п╕сня завжди лунала у мо╓му серц╕, вела мене по життю, тому покинути сп╕вати я б н╕коли не зм╕г. Отримавши диплом економ╕ста, я вступив на факультет естрадного сп╕ву до Кримського ун╕верситету культури, мистецтв та туризму.
– Я з трьох рок╕в займаюся музикою, – згаду╓ «дитсадк╕вську юн╕сть» Дмитро Босула╓в. – Мама розпов╕дала, що коли я був маленьким ╕ вона сп╕вала мен╕ колисков╕, я не засинав, а лежав ╕ уважно слухав ╖╖. Ще тод╕ мама подумала, що я, можливо, по╓днаю сво╓ життя з╕ сп╕вом. Пам’ятаю сво╖ незабутн╕ враження в╕д одного з перших виступ╕в, коли в╕д п╕сн╕ «Чорнобривц╕» у людей на очах брин╕ли сльози. У той момент я твердо вир╕шив, що н╕коли не покину музику ╕ сп╕в. Взагал╕ не уявляю себе за «зубр╕нням» якихось формул чи правил, мо╓ життя – це по╖здки, гастрол╕, пост╕йний рух, оч╕ людей, глядач╕в, як╕ стежать за кожним жестом сп╕вака на сцен╕. У профес╕╖ артиста ╓ ╕ романтика, ╕ авантюризм, ╕ безмежне в╕дчуття життя, коли щодня в╕дбува╓ться щось незабутн╓. Ось сьогодн╕, наприклад, наше ╕нтерв’ю!
– Музика – це ╓дина всесв╕тня мова, ╖╖ не треба перекладати, нею душа говорить з душею, – при╓днався до розмови Олекс╕й Чирков. – Я ╕з семи рок╕в у мистецтв╕: спочатку танц╕, пот╕м – знайомство з артисткою Мариною Галк╕ною, яка навчила мене в╕дчувати музику, поставила голос, писала для мене п╕сн╕. Взагал╕, я завдячую тим, що тепер сп╕ваю, саме ╖й.
У мене в житт╕ був ц╕кавий, я б сказав – доленосний випадок: я дуже боявся сцени, сп╕вати одному перед людьми було для мене справжн╕м випробуванням. Але одного разу, коли я стояв за кул╕сами перед виступом, абсолютно впевнений, що зараз ми разом з Мариною Галк╕ною будемо сп╕вати, почув в╕д не╖, що виступати мен╕ доведеться одному! У той момент я так злякався, але вийшов на сцену, почав сп╕вати ╕ в╕дчув надзвичайний спок╕й ╕ впевнен╕сть. Виступ запам’ятався мен╕ на все життя, у той веч╕р я зрозум╕в, для чого прийшов на цей св╕т.
Я родом з Керч╕, у мо╖й с╕м’╖ сп╕вак╕в нема. Працював на р╕зних роботах – ╕ кухарем, ╕ виходив у плавання з моряками. Але в душ╕ завжди жевр╕ла мр╕я – сп╕вати. Вона мене ╕ привела до Кримського ун╕верситету культури. Це перший ╕ ╓диний у Криму державний творчий вищий навчальний заклад. ╤ дуже юний – лише у 2004 роц╕ Кримський ун╕верситет культури, мистецтв ╕ туризму був реорган╕зований з Кримського училища культури.
– Ким ви бачите себе п╕сля зак╕нчення ун╕верситету культури? Ви збира╓тесь сп╕вати до пенс╕╖, чи хот╕ли б отримати ╜рунтовн╕шу, «земн╕шу» осв╕ту ╕ профес╕ю?
– Я вже працюю в Кримському укра╖нському музично-драматичному театр╕, – розпов╕да╓ Фед╕р Марченко. – Хот╕в би працювати ╕ надал╕. Театр да╓ величезну практику, на сцен╕ я вчусь. М╕й наставник – Валер╕й В╕кторович Карпов – дуже мен╕ допомага╓, вчить мене ус╕м театральним тонкощам. Зараз я готую роль поручика Едмонта в оперет╕ «Дама ╕ гусари», Фредд╕ – у вистав╕ «Моя прекрасна лед╕». Це надзвичайно ц╕кава робота, яку я не пром╕няю н╕ на що на св╕т╕. Театр наповню╓ життя зм╕стом. У театр╕ по одному не ╕снують, ми вс╕ – одна велика творча с╕м’я. В артист╕в непрост╕ дол╕, кажуть, що артист сам себе покарав, вибравши цей житт╓вий шлях. Та як казав Жан Батист Моль╓р – «чим б╕льше труднощ╕в, тим солодша слава».
– Музика – це найважлив╕ша частина мого життя, – говорить Дмитро Босула╓в. – Я н╕чим б╕льше не хот╕в би займатися, не уявляю себе у будь-як╕й ╕нш╕й профес╕╖. Талант – душевне багатство, яке не можна вкрасти, але яке саме зника╓, якщо не знаходить виходу. Тому для мене зараз важливо б╕льше виступати, пробувати «розкрутитися». Але без зусиль усп╕х – як фе╓рверк: на мить засл╕плю╓, а пот╕м н╕чого не залиша╓ться. Тому треба дуже багато працювати над собою.
– Профес╕я артиста – це дуже серйозна справа, – дода╓ Олекс╕й Чирков. – Треба вм╕ти вразити слухача – голосом, манерою, п╕снею, образом, новизною. Я не уявляю сво╓ життя звичайним, буденним, коли щодня прокида╓шся, ╕деш на роботу, приходиш з роботи, ╕ зна╓ш, що завтра буде все так само. Я мр╕ю побачити св╕т ╕ залишити щось св╕ту п╕сля себе. Це диво, коли прожива╓ш на сцен╕ кожну п╕сню, вклада╓ш всю душу в не╖ ╕ отриму╓ш у нагороду шален╕ оплески. Сцена – це сво╓р╕дний наркотик, так╕ емоц╕╖ в буденному житт╕ не кожному дано в╕дчути, тому мен╕ потр╕бно використати св╕й шанс, щоб донести людству через п╕сню те, що я несу в сво╖й душ╕.
– Чи ╓ у вас кумири, з╕рки укра╖нсько╖, св╕тово╖ естради, з яких ви берете приклад, на кого хочете бути схожими?
– У мене з дитинства один кумир – Мусл╕м Магома╓в, якого, на превеликий жаль, вже нема╓ серед живих, – говорить Фед╕р Марченко. – Я пересп╕вав увесь його репертуар, вчився його манер╕, як в╕н себе трима╓ на сцен╕. Мусл╕м Магома╓в – людина з колосальним голосом. На п╕сенних концертах жодного разу не було випадку, щоб ведучий встигав оголосити повн╕стю ╕м’я ╕ пр╕звище артиста. Зазвичай вже п╕сля ╕мен╕ «Мусл╕м» лунали так╕ оплески, що, незважаючи на найпотужн╕ш╕ динам╕ки ╕ вс╕ старання ведучого, пр╕звище «Магома╓в» безнад╕йно тонуло в овац╕ях. Хочеться тако╖ ж щирост╕, в╕дкритост╕ на сцен╕. Щоб сп╕вати душею, проживати кожну мелод╕ю, кожну п╕сню.
– Мен╕ подоба╓ться творч╕сть рос╕йського гурту «Прем’╓р-м╕н╕стр», Олександра Панайотова, – розпов╕да╓ Дмитро Босула╓в. – Олександр Панайотов – простий хлопець ╕з Запор╕жжя, студент Ки╖вського естрадно-циркового коледжу. Самотужки, без якогось родинного чи ф╕нансового проштовхування, в╕н зм╕г стати другим у всерос╕йському проект╕ «Народний артист», уступивши лише «русскому парню» – сп╕ваку з Мурманська. У нас багатюща на таланти кра╖на, треба лише завдяки в╕р╕ й наполегливост╕ боротися, прориватися через терни до з╕рок!
– Я дуже люблю п╕сн╕ Олександра Пономарьова, – говорить Олекс╕й Чирков. – Серед з╕рок св╕тово╖ естради захоплююсь голосом, душевн╕стю Лари Фаб╕ан. Ця сп╕вачка ╕ авторка стала для мене еталоном манери виконання. ╥╖ св╕тлий образ, прониклив╕, щир╕ п╕сн╕ здатн╕ розхвилювати людей нав╕ть ╕з зачерств╕лими серцями.
– Як ви можете прокоментувати стан сучасно╖ укра╖нсько╖ естради? Чи можливо у наш час без п╕дтримки «прорватися» у телерад╕оеф╕ри ╕ не стати «Поющими трусами»? Чи усв╕домлю╓те ви значення сво╓╖ профес╕╖, а себе як духовних поводир╕в, пров╕дник╕в, як╕ здатн╕ п╕дняти державу сво╖м мистецтвом?
– Зна╓те, в мене на цю тему ╓ гарний висл╕в – поки талант проб’╓ться, бездарн╕сть вже встигне вислужитися, – жарту╓ Фед╕р Марченко. – Я з 13-ти рок╕в беру участь у р╕зноман╕тних конкурсах, вже сам був членом жур╕. ╤ переконався, що наш╕ сучасн╕ фестивал╕ не в╕дкривають з╕рок, не допомагають пробитися справжн╕м талантам. Все несправедливо, за грош╕. От якби створити загальнодержавний конкурс, який би орган╕зовувався та п╕дтримувався державою, запросити найкращих поет╕в, композитор╕в, сп╕вак╕в у жур╕. Щоб все було чесно, в╕дкрито, регулярно транслювалося по телебаченню. У нас же, загалом, прослуховування на конкурсах проходить без глядач╕в, а на гала-концертах, на як╕ приходять слухач╕, вс╕ переважно сп╕вають п╕д фонограму. Тому в наш╕й кра╖н╕, а це ми бачимо по телебаченню, чу╓мо по рад╕о, на сцен╕ нема╓ особистостей, на яких би хот╕лося бути схожими, чи, принаймн╕, захоплюватися ╖хньою творч╕стю. Культура дуже т╕сно пов’язана ╕з загальним станом у держав╕. У наш╕й кра╖н╕ н╕би спец╕ально пропагу╓ться низькопробний продукт. Люди перестали ходити у ф╕лармон╕╖, на р╕зноман╕тн╕ мистецьк╕ вистави. Звичайно, не може людина насолоджуватися ар╕╓ю, коли в кишен╕ ╕ шлунку пусто. А таланти в Укра╖н╕ були, ╓ ╕ будуть, потр╕бна лише п╕дтримка на загальнодержавному р╕вн╕. На плечах артист╕в лежить величезна в╕дпов╕дальн╕сть, люди в╕рять митцям, хочуть бути схожими на них. Тому коли з╕ сцени паплюжать ус╕ ц╕нност╕, красу, висок╕ почуття, люди починають думати, що, може, так ╕ треба жити. Призначення справжнього артиста – виховувати сво╖х слухач╕в. Ран╕ше, наприклад, як╕ прекрасн╕ були п╕сн╕ – про справжню любов, патр╕отизм, чесн╕сть, порядн╕сть. Сп╕ваки виступали у фраках, сп╕вали без фонограм, у д╕вчат були охайн╕ зач╕ски, гарн╕ сукн╕, а зараз, таке враження, н╕би чим г╕рше – тим краще. Оголен╕ т╕ла, безбарвн╕ голоси (якщо зовс╕м не безголос╕) ╕ повна в╕дсутн╕сть зм╕сту ╕ мелодики. Яке майбутн╓ покол╕ння таким сцен╕чним виглядом ╕ такими п╕снями можна виховати?
– Пробитися без грошей на сцену дуже непросто, без п╕дтримки зараз н╕чого не робиться, – продовжу╓ Дмитро Босула╓в. – Але мен╕ зда╓ться, якщо несеш в соб╕ щось незвичайне, нове, це обов’язково когось зац╕кавить. Треба в╕рити, показувати себе, виступати всюди.
– Мен╕ багато чого не подоба╓ться в сучасн╕й естрад╕, – дода╓ Олекс╕й Чирков. – Нема╓ музикальност╕, душевност╕, зм╕сту. Мен╕ зда╓ться, артист ма╓ величезний вплив на людей. Митець не менше в╕д пол╕тик╕в здатний впливати на св╕дом╕сть, вподобання, погляди людей. П╕сня здатна орган╕зувати, направити потужну людську енергетику в одне русло, ╕ в╕д артиста залежить, яким воно буде: спрямоване на згуртування народу, державн╕сть, добро, утвердження справжн╕х людських ц╕нностей, чи, навпаки, на роз’╓днання, ниц╕сть, розпусту. Таке враження, що т╕ ж «Поющие трусы» – це проект, створений н╕би спец╕ально для демонстрац╕╖ т╕╓╖ ницост╕, що окупувала сьогодн╕ сцену. Але для чого вкладати так╕ чимал╕ кошти в насм╕шку над п╕снею, культурою, державою загалом, якщо треба п╕дтримувати щось достойне, показувати високий мистецький р╕вень? Я впевнений, що люди одразу потягнуться до прекрасного, ╖м не захочеться повертатися до убого╖, прим╕тивно╖, нап╕вроздягнуто╖ естради. Я н╕коли не зм╕г би брати участь у таких безглуздих проектах. Мистецьке життя – як сходинки, треба прагнути не опускатися, а п╕дн╕матися угору, бо кожна сходинка – це крок до зд╕йснення мр╕╖. Для мене, наприклад, таким кроком стала перемога в кримському в╕дб╕рковому тур╕ всеукра╖нського фестивалю «Червона рута», а пот╕м у Ки╓в╕. Спод╕ваюсь, що заключний тур у Черн╕вцях теж стане для мене ще одним кроком до мети.
– Дякую вам за щиру й зм╕стовну розмову! Усп╕х╕в вам у навчанн╕, концерт╕в, овац╕й, продюсер╕в, запис╕в, передач, гастролей – нових сходинок до зд╕йснення найзапов╕тн╕ших ваших мр╕й!
Юл╕я КАЧУЛА.
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 13.02.2009 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6912
|
ПОЕЗ╤Я ╤ ПРОЗА НАШОГО ЖИТТЯ
КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
ЛЮТЬ, НАД╤Я, ЛЮБОВ
