Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 20.02.2009
КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ

ЧЕСЬК╤ СПОГАДИ «КУБАНСЬКОГО Д╤ДА»

Щербина Федор Андреевич. Собрание сочинений. Серия I. Неизданные сочинения: в 6 т. – Т. 1. Пережитое, передуманное и осуществленное: в 4 т. – Т. 1. / Сост., науч. ред., вступ. ст. В. К. Чумаченко. – Каневская; Краснодар; Москва, 2008.
На Кубан╕ вийшов друком перший том мемуар╕в видатного ╕сторика та етнографа чорноморського козацтва, основоположника рос╕йсько╖ бюджетно╖ статистики, члена-кореспондента Рос╕йсько╖ Академ╕╖ наук, члена Кубансько╖ Ради Федора Щербини (1849 – 1936). Над чотиритомником спогад╕в, названих «Пережитое, передуманное и осуществленное», Щербина працював на ем╕грац╕╖ в Чехословаччин╕ до к╕нця сво╖х дн╕в. Укладач ╕ науковий редактор видання, пров╕дний кубанський укра╖н╕ст проф. В╕ктор Чумаченко назива╓ ц╕ спогади «енциклопед╕╓ю кубанського козачого життя в епоху ╖╖ стр╕мкого економ╕чного розвитку».
Перший том опов╕да╓ про дитяч╕ роки майбутнього вченого, проведен╕ в р╕дн╕й станиц╕ Новодерев’янк╕вськ╕й Чорноморського козачого в╕йська. У ньому автор детально змальову╓ повсякденний козачий побут, р╕здвян╕ та великодн╕ свята, дитяч╕ ╕гри та видовища, а також м╕сцевий фольклор. В╕н застав ще живими нос╕╖в т╕╓╖, запорозько╖, вольниц╕, серед яких був ╕ його д╕д о. Юр╕й.
У другому том╕, вже готовому до друку, йтиметься про бурсацьк╕ та сем╕наристськ╕ роки Федора Щербини в Катеринодар╕  та Ставропол╕; в третьому та четвертому – про повернення на Кубань, спробу заснувати с╕льгоспарт╕ль, перш╕ л╕тературн╕ усп╕хи, бурхлив╕ роки навчання у вищих навчальних закладах Москви та Одеси, заслання на П╕вн╕ч за революц╕йну д╕яльн╕сть… Спогади зак╕нчуються 1879 роком, п╕сля якого Щербина проживе ще довгих 56 л╕т, про як╕ проф. Чумаченко плану╓ детальн╕ше розпов╕сти у п╕слямов╕ до 4-го тому на основ╕ численних малов╕домих б╕ограф╕чних документ╕в.
Зазначимо, що мова автора у Щербини – рос╕йська л╕тературна, у той час як д╕алоги мешканц╕в чорноморських станиць написан╕ на «кубанськ╕й мов╕», себто чорноморському д╕алект╕ укра╖нсько╖ мови. В╕драдно, що така установка автора повн╕стю збережена у книз╕, аж до передач╕ д╕алог╕в укра╖нською граф╕кою (щоправда, деяк╕ неточност╕ туди все ж потрапили через брак укра╖номовних редактор╕в). На думку укладача, помилки т╕ передають р╕вень волод╕ння укра╖нською орфограф╕╓ю самого Щербини, але саме материнська мова у Щербини ╓ «найважлив╕шим складником його станичних переживань, почутт╕в ╕ дум». Для рос╕йськомовного ж читача у додатку пода╓ться перел╕к укра╖нських сл╕в ╕ вислов╕в, що зустр╕чаються у спогадах, з перекладом ╖х  рос╕йською мовою.
Сам Щербина довго йшов до свого укра╖нського нац╕онального самоусв╕домлення, що викристал╕зувалось у нього особливо ч╕тко вже в Чехословаччин╕. Нагада╓мо, що у м╕жво╓нн╕й ЧСР функц╕онували рос╕йськ╕ та укра╖нськ╕ ун╕верситети, пед╕нститути, науково-досл╕дн╕ установи. ╤ Щербина обира╓ для себе саме укра╖нськ╕ заклади. В Укра╖нському В╕льному Ун╕верситет╕ в╕н працю╓ професором статистики (1922-1936), деканом факультету права та сусп╕льних наук (1922-1923), ректором (1924-1925). Сп╕впрацю╓ в╕н ╕ з Укра╖нською господарською академ╕╓ю у Под╓брадах. Сво╓ раптове для багатьох кубанських ем╕грант╕в укра╖нство Фед╕р Щербина пояснював так: «Так, я, Щербина, укра╖нець ╕ «укра╖нськ╕й мов╕» почав навчатись на 69 роц╕ свого життя. Якось згадалась мен╕ в цьому в╕ц╕ моя мама й т╕ лаг╕дн╕ слова укра╖нською мовою, що пестили мене у дитинств╕… Мене наче хто обухом по голов╕ вдарив. Я – укра╖нець, ╕ не розмовляю, ╕ не пишу материнською мовою? ╤ я почав писати ╕ розмовляти по-укра╖нськи». Щербина був довгол╕тн╕м головою «Общества кубанцев в Чехословакии», що намагалось (щоправда, безрезультатно) об’╓днати кубанц╕в рос╕йського, укра╖нського та м╕сцевого (козачого) спрямувань, а у 1927-1928 рр. в╕н став першим головою укра╖нсько╖ громади у Праз╕.
Ще за життя Щербини у козачих часописах друком вийшли окрем╕ глави першого тому, а у 1945 р. перш╕ два томи машинопису потрапили до СРСР у склад╕ арх╕ву «Союза кубанцев в ЧСР», вивезеного з Праги спецп╕дрозд╕лом НКВС. Весь же численний особистий арх╕в Щербини зараз знаходиться частково на Кубан╕, а здеб╕льшого – в Укра╖нськ╕й в╕льн╕й академ╕╖ наук у США. Саме за американським вар╕антом рукопису, як найб╕льш повним, ╕ п╕дготовлено перший том спогад╕в «кубанського д╕да», як називали Щербину його сп╕вв╕тчизники на ем╕грац╕╖. Ц╕каво, що ще у 1966 р., пишучи про можлив╕сть видання арх╕ву Щербини, досл╕дники писали: «Рос╕яни не захочуть його публ╕кувати за укра╖нськ╕ тенденц╕╖, а укра╖нц╕, ймов╕рно, за те, що текст спогад╕в написаний переважно московською мовою».
Лиша╓ться додати, що перша книга чотиритомника спогад╕в ╓ водночас ╕ першим томом шеститомника «Невиданих твор╕в» Щербини, куди мають ув╕йти його багате листування, художн╕ твори ╕ численна публ╕цистика. Справа – за благод╕йним фондом «Вольное Дело», очолюваним рос╕йським м╕льярдером, кубанцем за походженням О.  Дерипаскою, за ф╕нансово╖ п╕дтримки якого видано перший том.
Володимир Пук╕ш.
м. Анапа, Краснодарський край.

КНИГА, НАПИСАНА В ГУЛАГУ

Про пересл╕дування греко-католицько╖ церкви на Закарпатт╕ у пово╓нн╕ роки розпов╕да╓ книга священика Стефана Бендаса «П’ять рок╕в за колючим дротом», презентац╕я яко╖ в╕дбулася 16 лютого в Ужгород╕. Це - сво╓р╕дний щоденник священнослужителя, написаний у ГУЛАГу. Представляв книгу син автора, також священик Дани╖л Бендас.
Ц╕кава ╕стор╕я появи на св╕т цього видання. Писав спогади С. Бендас ол╕вцем, угорською мовою (щоб наглядач╕ не розум╕ли). Повернувшись додому, нав╕в записи чорнилом. Вперше книга вийшла друком 1991 р. в Угорщин╕, у 2000-му там же ╖╖ перевидали. 2008 року св╕т побачило видання англ╕йською мовою, а в╕дтак - ╕ укра╖нською.
Презентац╕я книги приурочена до 60-р╕ччя початку радянських репрес╕й проти священнослужител╕в та в╕рних Мукач╕всько╖ греко-католицько╖ ╓парх╕╖. Саме 16 лютого 1949 р. з’явилося оф╕ц╕йне пов╕домлення, буц╕мто згадана ╓парх╕я саморозпустилася. Однак то була неправда, згадували учасники презентац╕╖: ╓пископ М╕лан Шаш╕к - апостольський адм╕н╕стратор ╓парх╕╖, Борис Кушн╕р - головний редактор всеукра╖нського видавництва «Карпати», яке випустило книгу, священик-емерит Йосип Штилиха та його дружина Мар╕я, ╕нш╕ учасники обговорення. Незважаючи на те, що багато священик╕в було розстр╕ляно або запроторено до ГУЛАГу, ╓парх╕я д╕яла п╕дп╕льно. Потай проводили богослуж╕ння, в╕нчали молодят, хрестили д╕тей, висвячували священик╕в ╕ нав╕ть ╓пископ╕в...
╤ 28 кв╕тня 1989 року, коли греко-католицьку церкву знову дозволили в колишньому СРСР, Мукач╕вська ╓парх╕я почала швидко в╕дновлювати сво╖ позиц╕╖ на Закарпатт╕. Словом, цьогор╕ч горяни в╕дзначають два юв╕ле╖ - 60-р╕ччя репрес╕й проти м╕сцевих греко-католик╕в та 20-р╕ччя в╕дродження Мукач╕всько╖ греко-католицько╖ ╓парх╕╖. Книга «П’ять рок╕в за колючим дротом» - г╕дний подарунок батька ╕ сина Бендас╕в до цих юв╕ле╖в.
╢пископ М╕лан Шаш╕к подарував Дани╖лу Бендасу, який впорядкував спогади батька ╕ п╕дготував ╖х до видання, ╕кону Мукач╕всько╖ Божо╖ матер╕.
(УКР╤НФОРМ).

╢ВГЕН╤Я ШУДРЯ ТА ╥╥ ГЕРО╥Н╤

Для кримського читача ╕м’я ╢вген╕╖ Стефан╕вни Шудр╕ мало про що говорить, та, гадаю, й для читач╕в багатьох рег╕он╕в Укра╖ни також. Я поставила соб╕ за мету сво╓ю статтею заповнити цю прогалину серед читач╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕».
╢вген╕я Шудря – киянка, ╕нженер за фахом – поклала на сво╖ ж╕ноч╕ плеч╕ дуже нелегку, але вельми актуальну ношу – розпов╕сти людям про майстр╕в укра╖нського народного мистецтва в╕д середини Х╤Х до початку ХХ╤ стол╕ття. Завдання не лише почесне, а й актуальне. Адже у наш техн╕чний в╕к народна творч╕сть в╕д╕йшла начебто на задн╕й план. Але ж техн╕чний прогрес аж н╕ск╕льки не заважа╓ розвивати вишивання, килимарство, ткацтво та ╕нш╕ види народного мистецтва, ╕ якоюсь м╕рою нав╕ть допомага╓ йому. Одначе сл╕д пам’ятати, що н╕яка бездушна машина н╕коли не зможе зам╕нити створен╕ творчими людьми витвори, за вел╕нням душ╕ ╕ серця. Вони йдуть ╕з глибини стол╕ть ╕ в╕дображають усю суть та уклад життя укра╖нського народу. Так╕ авторськ╕ роботи не можуть не схвилювати людей не т╕льки творчих, а й технар╕в. Знаю це з власного досв╕ду, який у мене вельми сол╕дний, завдяки майже 300 виставкам, у яких я брала участь ╕ в Укра╖н╕, ╕ за кордоном. Люди завжди тягнуться до прекрасного. А що може бути прекрасн╕ше за народну творч╕сть? Я пом╕чаю, що люди, ознайомившись з мо╖ми та мо╖х учениць вишивками, починають ц╕кавитися цим видом народно╖ творчост╕, ставлячи р╕зн╕ запитання на цю тему. А там, дивись, починають не лише ц╕кавитись, а й пробують сам╕ вишивати. Мене це завжди т╕шить, адже сво╖ виставки я орган╕зовую не т╕льки задля показу роб╕т, а й, найголовн╕ше, задля прилучення якомога б╕льшо╖ к╕лькост╕ людей до вишивання у р╕зних рег╕онах Укра╖ни.
Мо╓ заочне знайомство з ╢вген╕╓ю Шудрею в╕дбулося завдяки рекомендац╕╖ доктора мистецтвознавства Михайла Сел╕вачова, який охарактеризував ╖╖ як надзвичайно ерудовану людину, котра поставила перед собою важливе завдання – стати не лише досл╕дником, а й ╕стор╕ографом укра╖нського народного мистецтва. ╤ це завдання, на мо╓ переконання, вир╕шу╓ться усп╕шно.
Про те, що ╢вген╕я Стефан╕вна дуже в╕дпов╕дально ставиться до завдання, я переконалась на власному досв╕д╕, коли з’ясувалось, що у друг╕й книжц╕ я буду одн╕╓ю з геро╖нь ╖╖ нарис╕в. ╢вген╕я Шудря, дуже уважно вивчивши ус╕ надан╕ ╖й матер╕али, не раз просила документального п╕дтвердження тих чи ╕нших факт╕в з мо╓╖ б╕ограф╕╖. Це мене дуже вт╕шило, бо я зрозум╕ла, що вс╕ б╕ограф╕чн╕ нариси вона п╕дготувала ретельно. Уявляю, ск╕льки довелося ╖й попрацювати з арх╕вними матер╕алами, аби в╕дшукати найпотр╕бн╕ше, найц╕кав╕ше з життя ╕ творчост╕ ╖╖ геро╖нь, особливо Х╤Х стол╕ття. ╥╖ прац╕ подаються п╕д загальною назвою: «Подвижниц╕ народного мистецтва. Б╕об╕бл╕ограф╕чн╕ нариси. Зошит 1, 2».
Ще до нашого особистого знайомства, ╢вген╕я Шудря у липн╕ 2004 року подарувала мен╕ св╕й перший зошит, виданий 2003 року редакц╕╓ю в╕сника «АНТ» (м. Ки╖в) з надписом: «В╕р╕ Серг╕╖вн╕ Ро╖к – геро╖н╕ «Зошита-2», з почуттям глибоко╖ поваги до ╖╖ подвижницького нелегкого творчого шляху».
У цьому зошит╕ розпов╕да╓ться про творч╕сть та життя 21-╖ в╕домо╖ ж╕нки-майстрин╕ художнього промислу, засновник╕в музе╖в, орган╕затор╕в арт╕лей тощо, як╕ зробили особливо значний внесок у розвиток р╕зних галузей укра╖нського декоративно-прикладного мистецтва. З деякими з них я була особисто знайома, це – К. Скаржинська, ╢. Прибильська, М. Щепоть╓ва,
Р. Захарчук-Чугай та ╕нш╕.
Особисте знайомство з ╢вген╕╓ю Стефан╕вною та ╖╖ чолов╕ком – лауреатом Шевченк╕всько╖ прем╕╖ Укра╖ни, письменником ╕ к╕нодраматургом Миколою Шудрею в╕дбулося в Музе╖ укра╖нського народного декоративного мистецтва у Ки╖вськ╕й Лавр╕, де у серпн╕ 2005 року в╕дбулося в╕дкриття мо╓╖ 96-╖ персонально╖ виставки «Укра╖нський рушничок», присвячено╖ Дню незалежност╕ Укра╖ни.
╢вген╕я Стефан╕вна принесла у дарунок мен╕ багато прим╕рник╕в «Зошита-2», котрий щойно побачив св╕т. Особисте знайомство, це, звичайно ж, не розмова телефоном. Ми в╕дразу знайшли сп╕льну мову, бо ж обидв╕ дуже убол╕ва╓мо за укра╖нську народну творч╕сть ╕ щиро хочемо, аби ╖╖ не забували, а навпаки – щоб вона усп╕шно розвивалась з урахуванням сучасних ╕дей. У «Зошит╕-2», що вийшов з друку п╕д редакц╕╓ю М. Р. Сел╕вачова, як ╕ в першому, розпов╕да╓ться про двадцять одну визначну укра╖нську вишивальницю. Деяк╕ геро╖н╕ ╕ ц╕╓╖ книги мен╕ знайом╕. Серед них – Олександра Кулик, Олександра Великодна, Валентина Титаренко. Геро╖н╕ двох книг, яких я особисто знала ╕ знаю, справд╕ заслужили, аби про них розпов╕ли – ╖хня праця, ╖хн╕й внесок у народн╕ ремесла – неоц╕ненн╕! Без ╖хньо╖ творчост╕ пал╕тра народного мистецтва Укра╖ни була б не такою виразною.
Уважно ознайомившись з нарисами обох книг, я переконалась, що ╢вген╕я Шудря справд╕ робить дуже потр╕бну ╕ важливу справу для нашого сусп╕льства, для нашо╖ культури.
Нещодавно я отримала неспод╕ваний дарунок – ╢вген╕я Стефан╕вна над╕слала мен╕ свою чергову книгу – «Зошит-3» – «Досл╕дники народного мистецтва», де вм╕щено ще 25 нарис╕в про життя ╕ творч╕сть визначних досл╕дник╕в укра╖нського народного мистецтва. Якщо перш╕ дв╕ книги було присвячено ж╕нкам-вишивальницям, то третю книгу, або трет╕й зошит, присвячено чолов╕кам. Перечитуючи книгу, я знову з рад╕стю зустр╕чаю пр╕звища людей, з якими я особисто знайома: Серг╕я Кульжинського, Серг╕я Нечипоренка, Мамута Чурлу ╕, звичайно, двох видатних особистостей, як╕ багато зробили для укра╖нського мистецтва. Це – ╤ван Макарович Гончар, народний художник Укра╖ни, лауреат Нац╕онально╖ прем╕╖ Укра╖ни ╕мен╕ Т. Г. Шевченка та Михайло Романович Сел╕вачов, доктор мистецтвознавства,  прац╕вник музею, викладач, редактор, видавець, почесний академ╕к Академ╕╖ Наук Вищо╖ школи Укра╖ни.
Знаючи цих людей, я дуже уважно, к╕лька раз╕в перечитала нариси про них ╕ скажу в╕дверто – усе, що написала ╢вген╕я Стефан╕вна Шудря про них – ╕стинна правда. На цьому приклад╕ я ще раз переконалась, що авторка п╕дготувала матер╕али дуже ретельно. Б╕льше того, завдяки ╖й, з небуття повернулися чесн╕ ╕мена багатьох в╕домих д╕яч╕в культури Укра╖ни, з-пом╕ж них – В. Гагенмейстер, в╕домий свого часу досл╕дник народного мистецтва Под╕лля, К. Кржем╕нський – художник-арх╕тектор, Я. Риженко – досл╕дник народного мистецтва Полтавщини та ╕нш╕. Усе це дуже важливо для укра╖нсько╖ художньо╖ спадщини. ╤ справедливо зазначила у сво╖й реценз╕╖ на «Зошит-2» кандидат мистецтвознавства, науковий сп╕вроб╕тник ╤нституту ╕стор╕╖ Укра╖ни НАН Укра╖ни Марина Юр: «Багато хто з майстринь ще жив╕ й нин╕, але завдяки ╖хн╕й подвижницьк╕й прац╕ ╕ тому спадку, що репрезентований у творах ╕ виданнях, ╖хня справа залишиться у в╕ках». Краще й не скажеш. На ц╕й урочист╕й нот╕ я й хот╕ла завершити розпов╕дь про ╢вген╕ю Шудрю та ╖╖ книги, однак не вийшло.
К╕лька дн╕в тому я отримала в╕д ╢вген╕╖ Стефан╕вни книгу «Мирослава Кот: краса й талант» з автографом. ╢вген╕я Шудря – упорядник ц╕╓╖ книги (видавництво «Вим╕р», Ки╖в – Дрогобич, 2008 р. 320 стор.). Окр╕м того ╢вген╕я Шудря написала для ц╕╓╖ книги дов╕дку про вишивальницю, мистецтвознавця ╕ педагога з Дрогобича, подану укра╖нською та англ╕йською мовами. У цьому виданн╕ багато св╕тлин з особистого арх╕ву Мирослави Кот. В╕дкрива╓ться книга статтею Миколи Шудр╕ «Гармон╕я, вив╕рена алгеброю», в як╕й розпов╕да╓ться про житт╓вий ╕ творчий шлях вишивальниц╕ – доцента Дрогобицького державного педагог╕чного ун╕верситету ╕м. ╤. Франка Мирослави Петр╕вни Кот. Тут же наведено окрем╕ цитати з виставкових в╕дгук╕в.
Про самобутн╓ мистецтво Дрогобиччини розпов╕да╓ в книз╕ сама пан╕ Мирослава. Визначн╕ мистецтвознавц╕ Укра╖ни – Ра╖са Захарчук-Чугай, моя добра знайома з╕ Львова, Наталя Студенець з Ки╓ва, В╕ра Зайченко з Черн╕гова та ╕нш╕ анал╕зують творч╕сть вишивальниц╕. Наведено статт╕ з газет та в╕дгуки з книги вражень про творч╕сть майстрин╕. Я читаю книгу ╕ в╕дчуваю спор╕днен╕сть наших душ, рад╕ю в╕д того, як багато в Укра╖н╕ чудових вишивальниць! Висловлюю почуття глибоко╖ вдячност╕ людин╕, яка доносить до ус╕х нас розпов╕д╕ про творч╕ шляхи-дороги багатьох в╕домих ╕ не- справедливо забутих постатей в укра╖нському народному мистецтв╕ – ╢вген╕╖ Стефан╕вн╕ Шудр╕.
Спод╕ваюсь, що пан╕ ╢вген╕я ще не раз пораду╓ нас сво╖ми творчими набутками, сво╓ю невтомною працею з╕ збирання матер╕ал╕в для сво╖х б╕бл╕ограф╕чних нарис╕в, а, можливо, видасть окремою книгою доопрацьован╕ ╕ доповнен╕ три сво╖х книги-зошити. Це буде великим ╕ чудовим подарунком ус╕м шанувальникам укра╖нського народного мистецтва.
╢вген╕я Стефан╕вна Шудря - одна з тих, завдяки кому, народне надбання ув╕ходить у наше життя набутком кожного з нас.
Раджу читачам нашо╖ улюблено╖ газети ознайомитися з книгами ╢вген╕╖ Шудр╕ ╕ поповнити таким чином сво╖ знання про народну творч╕сть Укра╖ни.
В╕ра РО╥К,
Герой Укра╖ни, заслужений майстер народно╖ творчост╕ Укра╖ни.
м. С╕мферополь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6928

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков