Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 27.02.2009
«А В ТЕБЕ ╢ П╤СНЯ – ДО ДУШ╤ СТЕЖИНКА!»

Просто «дев’ятий вал» п╕сенних лист╕в накотився на «Св╕тлицю» – щирих, св╕тлих, мелод╕йних: чита╓ш – ╕ н╕би чу╓ш музику! Так хочеться, щоб вс╕ вони «прозвучали» у газет╕, бо це ж не лише перел╕к п╕сенних наших перлин, це ще й невеличк╕ розпов╕д╕, коментар╕, п╕сенн╕ бувальщини. Ми будемо старатися надати слово кожному учаснику нашого конкурсу, може, для цього доведеться нав╕ть п╕сенний додаток до «Св╕тлиц╕» видати (зда╓ться нам, що справа того варта!). Лише просимо вас, шановн╕ «св╕тличани», надавати повн╕шу ╕нформац╕ю про вибран╕ вами п╕сн╕, бо деколи за одн╕╓ю назвою, якщо вона, до того ж, вказана неточно, важко зор╕╓нтуватися. Називайте, будь ласка, автор╕в п╕сень, у чи╓му виконанн╕ вони найпам’ятн╕ше звучали, або дописуйте п╕сля назви хоч дек╕лька рядочк╕в з п╕сн╕. А для повно╖ гарант╕╖ (╕ для можливо╖ публ╕кац╕╖) у сумн╕вних випадках надсилайте весь текст!
Дорог╕ друз╕! Дуже непросте завдання ви поставили перед сво╖ми читачами – в╕д╕брати двадцятку найкращих, найпопулярн╕ших п╕сень. Остап Вишня писав, що для укра╖нця сп╕вати – це обов’язково, це як дихати! Тому для мене з кожною п╕снею пов’язана якась стор╕нка життя.
Перш╕ спогади дитинства… У нашому сел╕ сп╕вали завжди (чи село було сп╕вучим, чи життя кращим): у пол╕, на толоц╕, просто ж╕нки вечорами… «Пос╕яла ог╕рочки», «Туман яром, туман долиною».
А вдома батько брав скрипку ╕ ми з братом п╕дсп╕вували йому «Реве та стогне Дн╕пр широкий…». Пот╕м був шк╕льний хор, де ми виконували «Верховину», «Думи мо╖», «╤ в нас, ╕ у вас хай буде гаразд». А вже коли почули «Черемшину», «Оч╕ волошков╕», «Два кольори» у виконанн╕ Дмитра Гнатюка, то висп╕вували ц╕лими вечорами. Ще бентежили душу «Мар╕чка» та «Гуцулка Ксеня».
У студентськ╕ роки це була, зв╕сно, п╕сня «Ти ж мене п╕дманула» та «Водограй», ус╕ п╕сн╕ Володимира ╤васюка, де найулюблен╕шою була «Червона рута». Та х╕ба ж т╕льки вона? ╤ чи можна вибрати найкращу серед його п╕сень? Ус╕! Вс╕ вони найкращ╕ ╕ зараз!
Сьогодн╕ в репертуар╕ наших народних колектив╕в «Любисток» та «Чумацький шлях», яким вже за 20 рок╕в, багато народних та естрадних п╕сень. А починалося все п╕снями: «Степом, степом…», «Розпрягайте, хлопц╕, коней!». «Наливайте, браття, кришталев╕ чаш╕!», «Гей, бики, чого ви стали?!». ╤ за кожною п╕снею – спогади, роздуми, роки життя!..
Якщо неймов╕рно важко написати справжню п╕сню, то писати про п╕сн╕ взагал╕ неможливо. А вибрати ще важче! ╤ все ж моя п╕сенна двадцятка така:
1. Ще не вмерла Укра╖ни ╕ слава, ╕ воля. 2. Реве та стогне Дн╕пр широкий. 3. Черемшина. 4. Думи мо╖, думи мо╖… 5. Оч╕ волошков╕. 6. Два кольори. 7. П╕сня про рушник. 8. Ой лет╕ли дик╕ гуси. 9. Дивлюсь я на небо. 10. Пов╕й, в╕тре, на Вкра╖ну. 11. Взяв би я бандуру. 12. Червона рута. 13. Водограй. 14. Кришталев╕ чаш╕. 15. Я козачка твоя. 16. Мамина вишня. 17. Степом, степом. 18. Як побачу р╕дну хату. 19. Розпрягайте, хлопц╕, коней. 20. Ой на гор╕ та женц╕ жнуть.
З повагою,
Юр╕й УГОДЕНКО.
с. Ново╕ван╕вка Чорноморського району АРК.
* * *
Багато написала б п╕сень укра╖нських, бо знаю ╖х ще з час╕в дитинства в╕д батьк╕в та ╖хн╕х родич╕в. Вони часто сходилися ╕ сп╕вали... ╕ ми з ними. Пот╕м у шк╕льн╕ роки – у гуртках самод╕яльност╕. Згодом – у фольклорних концертах в с╕льському клуб╕. Зараз мен╕ 73 роки – пенс╕онерка. Ну що ж поробиш? 20 значить 20.
1. М╕сяць на неб╕ – з╕роньки сяють. 2. Ой там у пол╕ тополя, а у долин╕ туман… 3. Ой гарна я, гарна, як тая горлиця. 4. Реве та стогне Дн╕пр широкий. 5. Ой у гаю при Дунаю соловей щебече. 6. Шумлять верби в к╕нц╕ гребл╕, що я насадила. 7. Пос╕яла ог╕рочки близько над водою. 8. Поп╕д лугом зелененьким брала вдова льон др╕бненький. 9. Ой у пол╕ озеречко – там плавало в╕деречко. 10. Гей, розвивайся, та сухий дубе, завтра мороз буде. 11. Ой горе т╕й чайц╕, горе т╕й небоз╕. 12. Ой на гор╕ та й женц╕ жнуть. 13. Ой на гор╕ цигани стояли. 14. Зелений дубочок на яр похилився. 15. Ой не св╕ти м╕сяченьку та на той перелаз. 16. Гор╕ла сосна, палала. 17. Верба, верба, де ж ти зросла, що тво╓ листячко вода знесла? 18. Взяв би я бандуру. 19. ╥хав, ╖хав козак м╕стом, п╕д копитом кам╕нь тр╕снув. 20. Ой п╕ду я поп╕д лугом…
Удач╕ вам!
Н╕на ╤ван╕вна Бабк╕на.
с. Новокостянтин╕вка Приазовського району Запор╕зько╖ обл.
* * *
Шановн╕ св╕тличани! Дуже корисну ╕ важливу справу ви робите, започаткувавши рубрику «П╕сенний народний х╕т-парад». Когось вона змусить уважн╕ше прислухатись до виконавц╕в, запам’ятати ╕мена автор╕в ╕ сп╕вак╕в, а когось змусить замислитись: «Хто в╕н?». Може, й р╕дну мамину мову згада╓? Бо, як писав Расул Гамзатов:
Хай сто мов я знати буду,
Та коли свою забуду –
Неписьменним залишуся
Я на посм╕х всього люду.
Можна знать п╕сень сто тисяч,
А забудеш колискову –
То засохнеш пустоцв╕том
На чужому колосков╕.
Укра╖нська п╕сня – це рай, це чари, це код нац╕╖, нерв, що в’яже генетично, це сила, що може побороти смерть. У пам’ят╕ зринула ось така ╕стор╕я: «Потрапив наш бо╓ць у полон. Вороги вели його на розстр╕л. Перед смертю бо╓ць попросив, щоб дозволили йому п╕сню засп╕вати, бо кругом була така нечувана краса: у високост╕ сяяло сонце ╕ сп╕вав жайворонок, полов╕ли жита. Йому дозволили. ╤ полилася у височ╕нь тако╖ сили п╕сня, що вороги зац╕пен╕ли. Юнак ╕шов житом, п╕сня злилась з жайворонковою. Не змогли вбити п╕сню».
1. Дивлюсь я на небо (саме ╖╖ засп╕вав юнак). 2. Мамо, в╕чно будь (В. Качули, в майстерному виконанн╕ Ю. Качули). 3. Яблуневий сад (В. Качули, в майстерному виконанн╕ Ю. Качули, ц╕ п╕сн╕ мають добру енергетику). 4. П╕сн╕ на слова В. Крищенка: «Гей ви, козаченьки». 5. «Кохана» у незвичайному виконанн╕ В. Вронського. 6. Яворина. 7. Шлях до Тараса (у виконанн╕ В. З╕нкевича). 8. Ранок над Укра╖ною (у виконанн╕ В. З╕нкевича). 9. Укра╖но (Т. Петриненко). 10. П╕сн╕ у виконанн╕ ансамблю «Яв╕р». 11. Ансамбль «Гетьман». 12. Тр╕о Маренич╕в. 13. Гурт «Соколи». 14. «Батьку отаман» (Л. В╕рьовка, муз. В. Свирид). 15. Серед б╕лого дня я ловила коня. 16. До укра╖нц╕в (В. Кукурудза). 17. Гиля, гиля б╕л╕ гуси. 18. Тр╕о «Либ╕дь». 19. Ой чий то к╕нь сто╖ть. 20. Сто╖ть козак на чорн╕й круч╕.
З повагою,
М. Д. ФЕНЮК.
с. Рудка-Козинська Волинсько╖ обл.

P. S. Ведуча «Народного х╕т-параду», чи╓ пр╕звище так неспод╕вано аж дв╕ч╕ згадане в цьому лист╕, мусить зауважити, що Рудка-Козинська – це р╕дне село головного редактора «Св╕тлиц╕» В. В. Качули. Напевне, там послухали наш перший з батьком п╕сенний авторський диск ╕ вир╕шили п╕дтримати земляк╕в у Криму. ДЯКУ╢МО!

УКРА╥НСЬКА П╤СНЯ ЙДЕ ПОРУЧ З╤ МНОЮ ВСЕ ЖИТТЯ!

╤з задоволенням при╓днуюся до участ╕ в п╕сенному марафон╕, оголошеному «Кримською св╕тлицею!».
Укра╖нська п╕сня йде поруч з╕ мною все життя. Колись у наш╕й родин╕ був невеличкий за форматом, але дуже багатий за зм╕стом зб╕рник укра╖нських п╕сень. Вечорами з мамою та сестрами брали той п╕сенник ╕, притулившись один до одного, заглядали у нього, вивчаючи слова ново╖ для нас п╕сн╕. Згодом той зб╕рник ми пересп╕вували в╕д початку до к╕нця.
Укра╖нськ╕ п╕сн╕ сп╕вала ╕ у шк╕льному хор╕. Особливо запам’яталась дуже гарна п╕сня «С╕но, мо╓, с╕но…». П╕сня не дуже в╕дома, та дуже мелод╕йна.
П╕д час навчання у Ки╖вському техн╕кум╕ рад╕оелектрон╕ки сп╕вала у вокальному ансамбл╕, яким керував студент Ки╖всько╖ консерватор╕╖ Володя Ворвул╓в – син в╕домого сп╕вака, сол╕ста Ки╖вського академ╕чного театру опери та балету, народного артиста СРСР Миколи Дмитровича Ворвул╓ва. «Чар╕вна скрипка» була улюбленою п╕снею нашого репертуару. П╕сля занять у техн╕кум╕ посп╕шала на репетиц╕╖ в Будинок культури заводу «Червоний екскаватор», де теж сп╕вала у ж╕ночому вокальному ансамбл╕. Дуже вдалим було виконання ансамблем укра╖нсько╖ п╕сн╕ «Ой думала я, як спечу малая…». Надсилаю фото 70-х рок╕в (я – третя справа). З Оленою Осадчою (вона – крайня л╕воруч) приятелю╓мо ╕ зараз. А подружила нас саме п╕сня.
Багато рок╕в довелося жити за межами Укра╖ни – в Рос╕╖, Азербайджан╕, Литв╕. Впевнено можу сказати, що укра╖нська п╕сня краще за будь-що ╕ будь-кого об’╓дну╓ укра╖нц╕в, як╕ знаходяться далеко в╕д р╕дно╖ земл╕.
Ось на так╕ спогади надихнув мене ваш п╕сенний х╕т-парад. А ось м╕й вар╕ант кращо╖ двадцятки:
1. Реве та стогне Дн╕пр широкий. 2. Ой у пол╕ та й женц╕ жнуть. 3. Туман яром. 4. Розпрягайте, хлопц╕ коней. 5. Била мене мати березовим прутом. 6. Взяв би я бандуру. 7. Н╕ч яка м╕сячна. 8. Там, де Ятрань круто в’╓ться. 9. Мар╕чка (В’╓ться наче зм╕йка неспок╕йна р╕чка…). 10. Верховина (У тремб╕тоньку заграю, заграю, загуду…). 11. П╕сня про рушник. 12. Степом, степом. 13. Ки╖вський вальс (Ноч╕ солов’╖н╕╖, ноч╕ веснян╕…). 14. Ясени. 15. Чорнобривц╕. 16. Чар╕вна скрипка. 17. Б╕лий сн╕г на зеленому лист╕. 18. Черемшина. 19. Червона рута. 20. Вишиванка (З вечора тривожного аж до ранку вишивала д╕вчина вишиванку).
З повагою,
Галина ЛИТОВЧЕНКО.
с. В╕л╕не Бахчисарайського району АРК.

ХТО НАПИСАВ П╤СНЮ «ЧОРН╤╥ БРОВИ, КАР╤╥ ОЧ╤»?

Ця поез╕я знана як народна п╕сня. Вона друку╓ться чи не в ус╕х п╕сенниках, звучить з╕ сцени ╕ в профес╕йно-академ╕чному, ╕ в аматорському виконанн╕, зворушуючи красою л╕ричного почуття й чар╕вною мелод╕╓ю. Проте мало хто зна╓, що цей улюблений народний романс належить до п╕сень л╕тературного походження, а ╕м’я автора, Костянтина Думитрашка, в╕доме небагатьом.
В ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ л╕тератури К. Думитрашко потрактований як насл╕дувач «Ене╖ди» ╤. Котляревського завдяки бурлескно-травест╕йн╕й поем╕ «Жабомишодрак╕вка», хоч писав в╕н також ╕нш╕ поетичн╕ твори — балади, в╕рш╕, романси. Як ╕ ╤. Котляревський, К. Думитрашко для сво╓╖ поеми взяв за основу античний зразок, про що сам зазначив у заголовку: «Гомерова жабомишодрак╕вка з греческого лиця на козацький виворот на швидку руку перештопана».
Поема була свого часу популярною ╕ поширювалась у рукописних списках, як ╕ деяк╕ ╕нш╕ твори автора. Майже весь творчий доробок К. Думитрашка ув╕йшов до рукописно╖ зб╕рки «Копитьковы вирши и писни» (Золотоноша, 1848), частина з яких ╕ сьогодн╕ не надрукована.
К. Думитрашко (1814-1886, л╕т. псевдон╕м О. Д. Копитько) — виходець з Полтавщини, син священика. Продовжуючи с╕мейну традиц╕ю, також здобув духовну осв╕ту. Працював викладачем рос╕йсько╖ словесност╕ в Ки╖вськ╕й духовн╕й академ╕╖, де користувався симпат╕╓ю як знаючий педагог ╕ ц╕кава особист╕сть: писав поетичн╕ твори, займався музикою, живописом. Саме цим звернув на себе увагу Т. Шевченка. В╕домо, що великий Кобзар в╕дгукувався про свого сучасника як про «безперечно обдаровану людину» ╕ одного ╕з сво╖х друз╕в змусив вивчити напам’ять в╕рш К. Думитрашка «Часи».
У л╕тературу К. Думитрашко прийшов у 30-т╕ роки, в часи романтичного зац╕кавлення народною поез╕╓ю, звичаями, ╕стор╕╓ю. Саме записами двох народних п╕сень («Ой у пол╕ криниченька», «Ой ╖здив чумак с╕м год по Дону») ╕ в╕ршем «Золотоноша» в╕н дебютував як поет, фольклорист у рос╕йському журнал╕ «Маяк». Його ╕нтерес до народно╖ творчост╕ був глибоким: К. Думитрашко не т╕льки записував народн╕ п╕сн╕, думи, в╕н створював на ╖хн╕й основ╕ сво╖ поетичн╕ твори, а також писав статт╕ з фольклору й етнограф╕╖ («Святочн╕ колядки ╕ в╕рш╕», «╤ван-Купала»). Окрем╕ записи К. Думитрашка використав М. Максимович при укладанн╕ «Сборника украинских песен».
Глибоке проникнення в зм╕ст ╕ поетику народно╖ п╕сн╕, в ╖╖ ритмомелод╕йн╕ особливост╕ й обумовили нев’януч╕сть поез╕╖ «До карих очей» — ц╕кавого зразка романсово╖ л╕рики середини XIX ст. (написана 1854 p.). ╤нтимний св╕т закохано╖ людини, життя ╖╖ серця, сповненого тугою за милою, прагненням кохання, щастя — це одв╕чна тема. Саме тому в╕рш «До карих очей», що став романсом п╕д назвою «Чорн╕╖ брови, кар╕╖ оч╕», хвилю╓ й сучасного читача.
http://www.ukrlit.vn.ua
* * *
Музику до романсу написав Д╕он╕с╕й (Денис) Федорович Бонковський (16 кв╕тня 1816 – помер не ран╕ше 1869) — укра╖нський поет, композитор, перекладач (у л╕тератур╕ зустр╕чаються також транскрипц╕╖ його пр╕звища Боньковський та Баньковський).
Як св╕дчить В╕к╕пед╕я (в╕льна ╕нтернет-енциклопед╕я), народився Д. Бонковський в м╕стечку Вороновиця (нин╕ смт. В╕нницького району). За походженням – поляк. Жив на Под╕лл╕. У 1834-1838 роках працював канцеляристом у Новгород-Волинському земському суд╕, дал╕ — у Радомишльському земському суд╕. В╕д 1838 року був секретарем у канцеляр╕╖ ки╖вського цив╕льного губернатора.
Музично╖ осв╕ти не мав, створен╕ ним мелод╕╖ на ноти записували знайом╕. Бонковський — автор тексту ╕ музики п╕сень: «Гандзя-цяця», «Гей я козак, зовусь Воля», «Нудьга козача», «Тропак» («Ой п╕шла б я на музику»), «Там, де Горинь роз╕слався» тощо. Створив також мелод╕ю до в╕рша Тараса Шевченка «Нащо мен╕ чорн╕ брови» (стала народною п╕снею). Поетичн╕ й музичн╕ твори Бонковського друкувалися в XIX-XX стол╕ттях. Автор статт╕ «Про музику народних п╕сень» (1869), в як╕й охарактеризував особливост╕ укра╖нського музичного фольклору.

ЧОРН╤╥ БРОВИ, КАР╤╥ ОЧ╤

Чорн╕╖ брови, кар╕╖ оч╕,
Темн╕, як н╕чка, ясн╕, як день!
Ой оч╕, оч╕, оч╕ д╕воч╕,
Де ж ви навчились зводить людей?
Ой оч╕, оч╕, оч╕ д╕воч╕,
Де ж ви навчились зводить людей?
Вас ╕ нема╓, а ви мов тута,
Св╕тите в душу, як дв╕ зор╕.
Чи в вас улита якась отрута,
Чи, може, справд╕ ви знахар╕?
Чи в вас улита якась отрута,
Чи, може, справд╕ ви знахар╕?
Чорн╕╖ брови – стр╕чки шовков╕,
Все б т╕льки вами я любувавсь.
Кар╕╖ оч╕, оч╕ д╕воч╕,
Все б т╕льки я дивився на вас!
Кар╕╖ оч╕, оч╕ д╕воч╕,
Все б т╕льки я дивився на вас!
Чорн╕╖ брови, кар╕╖ оч╕!
Страшно дивитись п╕дчас на вас:
Не будеш спати н╕ вдень, н╕ вноч╕,
Все будеш думать, оч╕, про вас.
Не будеш спати н╕ вдень, н╕ вноч╕,
Все будеш думать, оч╕, про вас.

Добрий день, шановн╕ св╕тличани, дяку╓мо вам за п╕сенний народний х╕т-парад! Коли я прочитала «тещам ╕ свекрухам» (пам’ята╓те наш сп╕ваючий гурт?), що ви таке проводите, у вс╕х п╕днявся настр╕й, адже не так часто бувають так╕ конкурси, тим паче в газетах. Ми накидали з 200 п╕сень, а з них вибрали т╕, як╕ пост╕йно звучать у нашому район╕.
Наша двадцятка п╕сень:
1. Чорнобривц╕. 2. Стожари. 3. Б╕лий цв╕т на калин╕. 4. Мамина коса. 5. Лелеки. 6. Вес╕лля, вес╕лля. 7. Сало. 8. Перелаз. 9. Ой у пол╕ криниченька. 10. Скрипаль (С╕ла птаха). 11. У нас сьогодн╕ свято. 12. Були в мене у комор╕ грош╕. 13. На город╕ чорнобил. 14. Ружа. 15. Б╕лий сн╕г на зеленому лист╕. 16. Смерека. 17. Водограй. 18. Наливаймо, браття. 19. Дв╕ леб╕дки. 20. Оч╕ волошков╕.
Люб╕ друз╕! Ваша «Св╕тлиця» для нас – ясне сонечко, яке пригр╕ло ранньо╖ весни, якому рад╕ють ╕ д╕ти, ╕ молодь, ╕ доросл╕, особливо ветерани. Нехай сп╕ва╓ться! А ще, якщо це можна, друкуйте гуморески молодих гуморист╕в!
Л╕д╕я КИШИНЕВСЬКА,
кер╕вник г/о «Першоцв╕т» волонтерського руху.
смт. Каланчак, Херсонська область.

ЗАКЛИКА╢МО Й ╤НШИХ ЧИТАЧ╤В ДО УЧАСТ╤ В НАШОМУ П╤СЕННОМУ НАРОДНОМУ Х╤Т-ПАРАД╤! Давайте разом визначимо двадцятку найкращих, найпопулярн╕ших, найзнан╕ших народних та естрадних (в яких ╓ автор) укра╖нських п╕сень. П╕сень, без яких справд╕ неможливо ╕дентиф╕кувати себе укра╖нцем. Надсилайте ваш╕ вар╕анти найпопулярн╕шо╖ п╕сенно╖ двадцятки (можете додати тексти, ауд╕озаписи) на нашу адресу: 95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, к. 14, редакц╕я «Кримсько╖ св╕тлиц╕» з пом╕ткою «Народний х╕т-парад», або на e-mail: kr_svit@meta.ua. Т╕ п╕сн╕, як╕ найчаст╕ше зустр╕чатимуться у ваших листах, стануть переможцями народного х╕т-параду, а учасники, як╕ найвлучн╕ше втраплять у «двадцятку», отримають в нагороду ауд╕озаписи з укра╖нськими п╕сенними перлинами.
Насамк╕нець редакц╕я плану╓ провести серед читач╕в-учасник╕в конкурс на краще виконання цих п╕сень, головним призом якого буде г╕тара в╕д вже добре в╕домо╖ «св╕тличанам» льв╕всько╖ ф╕рми «Реноме». При╓днуйтеся!
Ведуча п╕сенно╖ рубрики Юл╕я КАЧУЛА.

ЛИСТ В НОМЕР

«Я – россиянка. Живу в Крыму 40 лет.
Люблю красивые, певучие украинские песни...»

Уважаемая редакция «Крымской светлицы»!
Благодарю Вас за предложенный проект – «Песенный народный хит-парад».
Я – россиянка. Живу в Крыму 40 лет. Люблю красивые, певучие украинские песни, их исполнителей – Нину Матвиенко, Таисию Повалий, Софию Ротару, Мустафаева… Поистине – золотые голоса Украины.
Предлагаю свой вариант двадцатки лучших песен. Первые две песни знакомы и близки мне с далекого детства (мне сейчас 67 лет) – их пела мне в российской глубинке моя бабушка, жившая какое-то время в Украине.
Извините за возможные ошибки в написании.
Вот мой список:
1. Реве та стогне Дн╕пр широкий.
2. Взяв би я бандуру.
3. Н╕ч яка м╕сячна, зоряна, ясная.
4. Сто╖ть гора високая.
5. Ой лет╕ли дик╕ гуси (Н. Матв╕╓нко).
6. На долин╕ туман упав.
7. Мамина вишня.
8. П╕сня про рушник.
9. Два кольори.
10. Червона рута.
11. Ки╖вський вальс.
12. Карпати.
13. Три дороги.
14. П╕сня про мат╕р (Т. Повал╕й).
15. Чортополох (Т. Повал╕й).
16. Гуцулочка.
17. Одна калина.
18. Ще не вмерла Укра╖на (Сердючку не люблю, а песня замечательная).
19. Росте черешня в мами на город╕.
20. Черемшина.

Р. S. С волнением и слезами слушаю песню о матери в исполнении Т. Повалий. Но слов из-за эмоционального состояния не могу запомнить. Если возможно, напечатайте текст песни.
Маргарита Сергеевна СТАДНИЧЕНКО.
г. Керчь.

П╤СНЯ ПРО МАТ╤Р

Музика: Олександр Морозов
Слова: Борис Ол╕йник

Пос╕яла людям
л╕та сво╖ л╕течка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила д╕тей,
як на св╕т╕ по сов╕ст╕ жити,
З╕тхнула полегко –
╕ тихо п╕шла за межу.
– Куди ж це ви, мамо?! –
сполохано кинулись д╕ти.
– Куди ви, бабусю? –
онуки б╕жать до вор╕т.
– Та я недалечко...
де сонце ляга╓ спочити.
Пора мен╕, д╕ти...
А ви вже без мене рост╕ть.
– Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
– А хто нас, бабусю,
у сон поведе по казках?
– А я вам лишаю
вс╕ райдуги ╕з журавлями,
╤ ср╕бло на травах,
╕ золото на колосках.
– Не треба нам райдуг,
не треба нам ср╕бла ╕ злота,
Аби т╕льки ви
нас чекали завжди край вор╕т!
Та ми ж переробим
усю вашу в╕чну роботу, –
Лишайтесь, матусю.
Нав╕ки лишайтесь. Не йд╕ть.
Вона посм╕хнулась,
красива ╕ сива, як доля,
Змахнула рукою – злет╕ли увись рушники.
«Лишайтесь щаслив╕», –
╕ стала замисленим полем,
На ц╕лу планету,
на вс╕ покол╕ння й в╕ки.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6952

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков