"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2009 > Тема ""Джерельце""
#9 за 27.02.2009
З╤ГР╤ТИЙ ЛЮБОВ’Ю ╤ ЛАСКОЮ
Перекопська земля... Тут я народилася, тут ╕ живу, тут проходить мо╓ дитинство в оточенн╕ добрих, турботливих батьк╕в, шк╕льних друз╕в ╕ людини, яка стала р╕дною для нашо╖ с╕м’╖ – сус╕да д╕дуся Миколи, якому недавно виповнилося 90 рок╕в. Д╕дусь Микола нагаду╓ мен╕ геро╖в народних дум. Високий, широкоплечий, хода впевнена, погляд сповнений щирост╕ й ласки, любов╕ й н╕жност╕. ╤ ще в д╕дуся добр╕-добр╕ оч╕. Житт╓в╕ бур╕ не з╕гнули його. Незвичайна ╕ тяжка доля ц╕╓╖ людини... В╕йна застала д╕дуся Миколу на б╕лоруськ╕й земл╕, де в╕н проходив строкову службу. К╕лькома днями ран╕ше в╕н дов╕дався про народження сина. Думав: по╖хати пров╕дати молоду дружину та сина-перв╕стка... Не судилося... Пройшов фронтовими дорогами в╕д Волги до Ельби. Трич╕ д╕ставав тяжких поранень. Але вистояв, вижив ╕ повернувся в р╕дне село на Херсонщин╕. Батьки загинули, не повернувся з фронту молодший брат. На щастя, дружина й син залишилися живими. Тяжко було на фронт╕, нелегко було й в╕дбудовувати зруйноване господарство. Здавалось: в╕йна в╕д╕йшла, в╕дгрим╕ла, в╕дступила, не буде тривожити ночами... Та й у мирний час сталася трагед╕я. Чорною ковдрою накрило с╕м’ю фронтовика горе: син п╕д╕рвався на м╕н╕. Забуття знаходив т╕льки у прац╕... ╤ коли розпочалося буд╕вництво П╕вн╕чнокримського каналу, то, не роздумуючи, пере╖хав до Криму. Спочатку - в Армянськ, а пот╕м - у Красноперекопськ. На буд╕вництв╕ працював бригадиром д╕льниц╕. До бойових нагород додалися ╕ трудов╕, спочатку орден «Знак пошани», а пот╕м медаль «За трудову доблесть»... Проходив д╕дусь ╕ бачив, як мов св╕чка, танула дружина в╕д незм╕рного болю... ╤ ось уже двадцять рок╕в в╕н живе самотньо. У нього н╕кого нема╓ ╕з р╕дних... В╕н любить вс╕х нас, а ми любимо його. На ст╕нах у квартир╕ д╕дуся висять портрети дорогих людей, прикрашен╕ красивими укра╖нськими рушниками. Моя матуся частенько зн╕ма╓ рушники, пере ╖х, крохмалить, ╕ вони стають такими, що н╕би вчора покинула вишивати ╖хня вм╕ла рука дружини-майстрин╕. У к╕мнат╕ - стареньк╕ мебл╕, на ст╕нах - безл╕ч с╕мейних фотограф╕й; на стол╕ - вишита скатертина, на тумбочц╕ - вишита серветка. Л╕жко теж застелене вишитою старенькою ковдрою. Скр╕зь чисто, затишно, у квартир╕, мов у в╕ночку. Вечеря╓мо ми завжди вс╕ разом, д╕дусь у нас на почесному м╕сц╕. Кожного дня в╕н дяку╓ нам за добро ╕ ласку, за любов ╕ турботу про нього. Ми поц╕лу╓мо д╕дуся, бажа╓мо добро╖ ноч╕ - ╕ тато в╕дводить його у квартиру, вклада╓ спати ╕ т╕льки тод╕ приходить додому. Найб╕льша рад╕сть для д╕дуся, коли ми вс╕ збира╓мося за святковим столом. З╕ вс╕х свят День Перемоги - це д╕йсно святий день. У цей день ми забира╓мо д╕дуся Миколу, ╖демо на Херсонщину на могилу його сина, поклада╓мо кв╕ти, пот╕м на могилу д╕дусево╖ дружини. Н╕коли не забува╓мо покласти кв╕ти до п╕дн╕жжя пам’ятника загиблим во╖нам. Вдома на нас чека╓ святковий ст╕л. На стол╕ улюблен╕ д╕дусев╕ страви: укра╖нський борщ з пампушками, картопля з╕ смаженою свининою, голубц╕ обов’язково ╕з пшона, солон╕ ог╕рки, узвар, пир╕жки ╕з сиром. Вс╕ ми в╕та╓мо д╕дуся, дару╓мо сувен╕ри, зичимо м╕цного здоров’я. К╕мнату заповню╓ тиха й задушевна укра╖нська п╕сня... На очах д╕дуся - сльози. В╕н дяку╓ нам, що з╕гр╕ли його стар╕сть, що любимо його. А нам б╕льше н╕чого не треба. Яке це велике щастя - дарувати людин╕ рад╕сть життя, упевнен╕сть у завтрашньому дн╕. Будемо жити, в╕чно пам’ятаючи загиблих ╕ турбуючись про живих. Валер╕я ЖАБЕНКО, учениця 11-го класу школи-г╕мназ╕╖ № 3. м. Красноперекопськ в АРК.
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 27.02.2009 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6966
|