Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 06.03.2009 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#10 за 06.03.2009
ВЕЛИЧ ╤ КРАСА ШЕВЧЕНКОВОГО СЛОВА

В. Д. СТЕШЕНКО, старший викладач кафедри економ╕ки ╕ управл╕ння осв╕ти КР╤ППО, заслужений прац╕вник народно╖ осв╕ти Укра╖ни.

Все прогресивне людство в╕дзнача╓ у ц╕ дн╕ 195-ту р╕чницю з дня народження Тараса Шевченка, у сонячному талант╕ якого ся╓ нам краса ╕ велич народного ген╕я.
З кращими зразками Шевченково╖ поез╕╖ мене ознайомила вчителька укра╖нсько╖ мови та л╕тератури. Любов до в╕ршованого слова я пронесла через усе сво╓ життя. «╤скра» поетичного вогню Великого Кобзаря допомагала мен╕ п╕д час мого становлення як педагога, кер╕вника школи, зав╕дувача в╕дд╕лу осв╕ти. ╤ сьогодн╕ п╕д час лекц╕йних занять на курсах п╕двищення квал╕ф╕кац╕╖ кер╕вних ╕ педагог╕чних кадр╕в у Кримському республ╕канському ╕нститут╕ п╕слядипломно╖ педагог╕чно╖ осв╕ти, коли йдеться про реал╕зац╕ю державно╖ мовно╖ пол╕тики, про створення в Укра╖н╕ системи безперервно╖ мовно╖ осв╕ти, про виконання Державно╖ програми розвитку й функц╕онування укра╖нсько╖ мови на 2004-2010 рр., ця «╕скра» не вмира╓ в мо╓му серц╕, а ще сильн╕ше запалю╓ мене.
Вважаю доречним под╕литися деякими мо╖ми спогадами та роздумами з педагогами ╕ кер╕вниками навчальних заклад╕в АР Крим, з учнями ╕ батьками, з ус╕ма, хто шану╓ пристрасне поетичне слово ╕ глибоко розум╕╓ його велике значення у вихованн╕ нашо╖ молод╕ в сучасних умовах.
╤сну╓ з далеких час╕в така легенда: коли спартанц╕ в критичн╕ години бою запросили допомоги в аф╕нян, т╕ над╕слали ╖м поета Т╕ртея. Його поез╕╖ так п╕днесли бойовий дух спартанц╕в, що вони скоро вщент розгромили ворога.
В арх╕вних матер╕алах про командира Першо╖ Укра╖нсько╖ див╕з╕╖ Миколу Щорса збер╕гся його наказ про в╕дзначення у див╕з╕╖ Шевченково╖ р╕чниц╕. Перед одним ╕з п╕дрозд╕л╕в Щорс напам’ять читав поему «Гайдамаки», яку добре знав ще з дитячих рок╕в.
Сучасники Тараса Григоровича пригадують, що струни Шевченково╖ поез╕╖ були справд╕ страшн╕ для ворога, ╕ наводять такий факт з б╕ограф╕╖: коли прах Шевченка поховали на Чернеч╕й гор╕ над Дн╕пром, навколишн╕ пом╕щики дуже злякалися, бо ╖м ввижалося, що в поетову труну поклали зброю для повстанц╕в... Вони нав╕ть подали скаргу про це.
Св╕дки под╕й на Майдан╕ Незалежност╕ у грудн╕ 2004 р. зазначають в р╕зних засобах масово╖ ╕нформац╕╖, що учасник╕в Помаранчево╖ революц╕╖ – славних Тарасових нащадк╕в – також надихали рядки Великого Кобзаря:

...Бор╕теся – поборете...

Водночас з’явились поез╕╖: «Перевед╕ть мене через майдан» В. Коротича, «Час вовка», «Присвячення Ющенку» Ю. Рибчинського, п╕сня «Разом нас багато – нас не подолати».
╤ справд╕, поетичн╕ твори Шевченка завжди актуальн╕ ╕ улюблен╕ для народу, бо вони сповнен╕ ╕деями свободи, любов╕ до р╕дно╖ земл╕, до людини-труд╕вника, бо вони ╕ зараз кличуть до св╕тлого, благородного, справедливого ╕ в╕льного життя.
Житт╓вий ╕ педагог╕чний досв╕д св╕дчать про те, що байдужих до в╕ршованого слова Тараса Шевченка нема╓. ╤ це не випадково. Цьому сприя╓ сила ╕ краса поетичних твор╕в Шевченкового «Кобзаря», бо автор черпав сво╓ натхнення з життя народу й творив для народу. В╕н наполегливо прагнув, щоб у св╕т╕ було менше людей жорстоких, черствих, бездушних, духовно убогих. Думки й почуття у в╕ршах поета-класика злит╕ так, що його думки стають почуттям, а почуття – думкою. Така ╓дн╕сть почуття й думки, правди й краси особливо характерна для поетичних твор╕в Великого Кобзаря.
Передовий св╕тогляд поета, його глибока ╕дейна переконан╕сть, як п╕дкреслюють в╕тчизнян╕ л╕тературознавц╕, давали поетов╕ не т╕льки ясн╕сть погляду, а й сповнювали його твори пристрастю борця, бо в╕н, як справд╕ народний поет, глибоко розум╕в, що ╕дейн╕сть – це крила його поез╕╖, а без╕дейн╕сть – ╖╖ смерть. Св╕тогляд у поез╕╖ Т. Г. Шевченка, на ╖хню думку, – це господар його творчост╕, внутр╕шн╓ сонце поета, св╕тло якого в╕дчува╓ться в кожному в╕рш╕. Нав╕ть виб╕р еп╕тет╕в не обходиться без нього.
Що ж ╓ головною причиною величезно╖ д╕╓вост╕, сили та краси поетичних твор╕в Шевченка?
До розгляду цього питання я поверталась неодноразово. ╤ т╕льки сьогодн╕ я можу дати розгорнуту в╕дпов╕дь на нього. По-перше, це глибока народн╕сть його поез╕╖: високий демократизм зм╕сту й форми, близьк╕сть до джерел народно╖ естетики, до погляд╕в народу на красу взагал╕ й зокрема на красу поетичного слова, як╕ викристал╕зовувались в╕ками. Саме орган╕чна близьк╕сть Шевченка до народно╖ естетики призвела до того, що в «Кобзар╕» нема╓ жодного рядка, який був би незрозум╕лий народов╕.
По-друге, поез╕я Кобзаря ма╓ не т╕льки велику ╕дейно-тематичну силу, вона також чару╓ нас красою форми: ритмами, римами, яскравою сво╓р╕дною музикою, образн╕стю.
По-трет╓, сила й краса в╕ршованого слова Кобзаря полягають в тому, що вони мають глибоке народне кор╕ння й нев╕дд╕льн╕ в╕д нього.
Мене захоплю╓, перш за все, виняткова природн╕сть ритм╕ки Шевченка, ╖╖ п╕дкреслена чутлив╕сть до зм╕сту, до його найтонших нюанс╕в. Так, в його баладах «Причинна», «Тополя», в поемах «Сон», «Наймичка», «Гайдамаки» в╕ршований розм╕р окремих частин ╕ нав╕ть рядк╕в зм╕ню╓ться залежно в╕д колориту картин чи опов╕д╕. Ще раз хочу п╕дкреслити надзвичайну чуйн╕сть Шевченкових ритм╕в до ритм╕в народнопоетично╖ творчост╕, вм╕ння по╓днувати ╖х з л╕тературними розм╕рами та ╕нтонац╕йною гнучк╕стю.
╤нтонац╕йну «гнучк╕сть» Шевченкових поез╕й, зм╕ни ритму можна простежити у межах в╕рша «Мен╕ тринадцятий минало...», який в╕домий не т╕льки кожному школярев╕, вчителю, а й кожному перес╕чному громадянину Укра╖ни. Дуже проникливо в цьому невеличкому в╕рш╕ змальована соц╕альна драма хлопчика-кр╕пака, яка хвилю╓ ╕ малюк╕в, ╕ дорослих:
Мен╕ тринадцятий минало,
Я пас ягнята за селом. 
Чи то так сонечко с╕яло, 
Чи так мен╕ чого було?
А дал╕ перерива╓ться рядок, н╕би перервав глибокий подих поет, ╕ знову коломийков╕ рядки, але вже – св╕тл╕, мелод╕йн╕, про те, як сходить сонце дитячо╖ любов╕:
...А д╕вчина 
При сам╕й дороз╕
Недалеко коло мене
Плоск╕нь вибирала
Та й почула, що я плачу,  
Прийшла, прив╕тала,  
Утирала мо╖ сльози 
╤ поц╕лувала... 
Неначе сонце зас╕яло,
Неначе все на св╕т╕ стало
Мо╓... лани, га╖, сади!..
╤ ми, жартуючи, погнали
Чуж╕ ягнята до води.
Яка багата гама ╕нтонац╕й, що так злилися з ритмом, н╕би чу╓ш справжню музику душ╕ хлопчика.
У творах Шевченка, як ╕ у творах Пушк╕на та ╕нших майстр╕в поез╕╖, в╕ршованого розм╕ру н╕би й не в╕дчува╓ш, а зда╓ться, що ╕накше ╕ сказати не можна – так природно злива╓ться в них ритм з ╕нтонац╕╓ю. Вм╕ння по╓днати ритм╕чну структуру з природн╕стю ╕нтонац╕╖ св╕дчить про велике мистецтво поета.
Розкриття краси поез╕╖ Т.Г. Шевченка було б неповним, якби я т╕льки визначила роль ╕ м╕сце в поез╕╖ ритму та ╕нтонац╕╖ ╕ н╕чого не сказала про риму – р╕дну сестру ритму.
Як у ритм╕ц╕, так ╕ в римуванн╕ Шевченко був великим новатором. В╕н один з перших широко запровадив у поез╕ю народну риму з ╖╖ антиканон╕чн╕стю. Римування Шевченка насамперед т╕сно пов’язане з ╕нтонац╕йним багатством його в╕рш╕в.
Досл╕джуючи протягом багатьох рок╕в особливост╕ в╕ршовано╖ мови Кобзаря, кожного разу переконуюсь у тому, що в розкритт╕ поетично╖ теми, кр╕м ритму, рими, строф╕ки, надзвичайно велику роль в╕д╕грають художн╕ тропи у в╕ршах, ╖хн╕й характер: особливост╕ еп╕тет╕в, метафор та й взагал╕ художньо╖ лексики.
Для прикладу пригада╓мо в╕домий ус╕м початок одного з ранн╕х твор╕в Шевченка – балади «Причинна», який покладений на музику ╕ став популярною п╕снею:
Реве та стогне
Дн╕пр широкий,
Сердитий в╕тер завива,
Додолу верби гне висок╕,
Горами хвилю п╕д╕йма.
╤ бл╕дний м╕сяць на ту пору
╤з хмари де-де виглядав,
Неначе човен в син╕м мор╕
То виринав, то потопав.
Усього в╕с╕м рядк╕в – а яка картина намальована, як передано настр╕й поета!
╤ справд╕ в╕дчува╓ш, що поез╕я – один ╕з найтонших ╕ найд╕╓в╕ших ╕нструмент╕в художньо╖ творчост╕. Щоб добре волод╕ти цим ╕нструментом, потр╕бен, звичайно, насамперед талант. Але дуже важливим ╕ можна сказати вир╕шальним ╓ й спрямування таланту. Поез╕╖ потр╕бн╕ не т╕льки висока емоц╕йн╕сть, загострене в╕дчуття слова, а й глибоке, зр╕ле мислення, загострене в╕дчуття життя.
Саме таким неп╕дробним талантом волод╕в Т. Г. Шевченко, тому його поез╕╖ становлять велич та красу не т╕льки в╕тчизняно╖, а й св╕тово╖ культури, на зразках яко╖ можна виховувати не одне покол╕ння молод╕.
Божественн╕ ╕ природа, ╕ сила, ╕ краса Слова!!! Але щоб усе це осягнути, необх╕дно, на м╕й погляд, щоб т╕, хто дивиться – бачив, а хто слуха╓ – чув ╕ розум╕в сутн╕сть поетичного слова. Тому, коли над Укра╖ною нависла загроза загибел╕, великий борець ╕ пророк саме на мову поклав м╕с╕ю рят╕вника нац╕╖ ╕ держави:
Я на сторож╕ коло ╖х
Поставлю слово!
...Все йде, все мина╓ й краю нема╓... Сьогодн╕, на початку XXI стол╕ття, в╕дверто ╕ впевнено заявляю: що збулися пророч╕ слова однодумц╕в поета, що «душа Тараса Шевченка, його п╕сня не вмре, не загине».

В. Д. СТЕШЕНКО,
старший викладач кафедри економ╕ки ╕ управл╕ння осв╕ти КР╤ППО, заслужений прац╕вник народно╖ осв╕ти Укра╖ни.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 06.03.2009 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=6972

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков