Версiя для друку Обговорити в форумi

ШЕВЧЕНКІАНА

Литовський художник вірменського походження Ян Рустем першим спробував звільнити нашого генія з кріпацтва

Уявіть себе на місці хлопчика-кріпака, який уперше потрапляє до великого міста Вільно, одного з культурних центрів тодішньої Російської імперії. Там він стає очевидцем польського повстання, читає революційні віршовані прокламації, написані поетом Юліушем Словацьким, випускником Вільнюського університету. Можливо, саме в той революційний час у молодого Тараса зародилися рядки, записані пізніше, в 1847 році, адресовані полякам: «...Подай же руку козакові, і серце чистеє подай...»

СПИСКИ ЗГОРІЛИ?
У Вільнюсі Шевченко прожив більше року – з 1829 до 1831 р. – як служка родини графа Енгельгардта. Вільнюський період, вирішальний для творчості поета й художника, досі маловивчений. Ранні біографи стверджували, що Тарас навчався малювання, теорії і техніки малюнка в майстерні Вільнюського університету, у найвідомішого на той час у Литві художника – Іонаса Рустемаса, або Яна Рустема. Мистецтвознавці доводять, що в обох художників було багато схожого в техніці малювання, обоє віддавали перевагу графіці, в обох переважав портрет, також вони виконували й складні пейзажі.
Однак деяких сучасних дослідників це не переконує, що Шевченко навчався в Яна Рустема, та й узагалі був знайомий із ним. Вони посилаються на списки студентів Вільнюського університету, де не було учня на прізвище Шевченко. Та й Ян Рустем, відомий художник і дуже зайнятий професор університету, на їхню думку, не брався б за навчання простого кріпака.
Тут потрібно одразу наголосити, що документальне дослідження ускладнюється тим, що в 1831 році Вільнюський університет розформували за наказом царя Миколи І – «за підтримку польського повстання з боку вчених та студентів університету». У 1832 році з Вільнюса вивезли університетську бібліотеку й архів. Ім’я Шевченка могло би бути серед імен останніх слухачів розформованого університету. Є припущення, що частина письмових матеріалів, що свідчать про навчання Шевченка в Рустема, згоріла в пожежі під час варшавського повстання 1844 року. Про це пише, зокрема, литовський мистецтвознавець професор Владислав Дрема.

ЛИСТ ІЗ ВІЧНОСТІ
Здавалося б, не залишилося ніяких підтверджень факту навчання Шевченка у Вільні й знайомства з Рустемом. Однак несподівану підказку нам дає сам Тарас Григорович.
В одному зі своїх листів до приятеля Броніслава Залеського, відправленому в лютому 1855 року з Новопетрівського форту, він пише: «Ты спрашиваешь меня, можно ли тебе взять кисть и палитру. На это мне отвечать тебе и советовать довольно трудно, потому что я давно не видел твоих рисунков. И теперь я могу тебе сказать только то, что говорил когда-то ученикам своим старик Рустем, профессор рисования при бывшем Вильнюсском университете: «Шесть лет рисуй и шесть месяцев малюй, будешь мастером». И я нахожу совет его весьма основательным».
У цих кількох Шевченкових рядках, якщо уважно придивитися, можна знайти відповіді на багато запитань. Зокрема, точно визначити, що Шевченко мав би бути знайомим із майстром Рустемом, щоб так точно пам’ятати його улюблений вислів. Шевченко визнає слушність цієї поради майстра, тим самим визнає і себе його учнем. Привертає увагу й те, що в наведеній російською мовою цитаті Рустема «проскакує» навмисно не перекладене українське слово «малюй». Навряд чи його додав Шевченко, якому заборонялося писати листи українською мовою, радше так казав сам Рустем.

ЗАГАДКА ДИТИНСТВА
Розгадку, чому у вислові вільнюського художника Іонаса Рустемаса з’явилося українське слово і чому знаний професор університету міг погодитися навчати малювання хлопчика-кріпака, можна знайти в його біографії. На щастя, в Державній центральній науковій бібліотеці НАН України дивом зберігся повний польський біографічний словник 1936 року (Polski slownik biograficzny. Krakоw), що не постраждав під час Другої світової війни. У ньому можна знайти багато деталей життєпису художника Рустема з посиланнями на довоєнні архівні документи Вільнюського університету.
Особливо цікава виноска про походження художника, де він вказує, що є сином вірменського купця на ймення Францишек. Тим самим спростовуються припущення деяких авторів щодо невизначеного національного походження художника і ще раз підтверджується правильність української версії, поданої у Повному зібранні творів Т. Г. Шевченка (т. 6, с. 376), де читаємо: «... старий Рустем – Рустемас Йонас (1762-1835), литовський художник вірменського походження, викладач малювання у Вільнюському університеті (1798-1832)». У польській біографічній довідці про художника міститься найголовніше, що дає нам ключ до розгадки. Виявляється, Ян Рустем народився в Константинополі (Стамбулі) в 1762 році у вірменській родині, з раннього дитинства втратив батьків і, будучи сиротою, потрапив у тяжке рабство. У десятирічному віці Рустема викупив із неволі відомий польський генерал і меценат Адам Чарторийський, що першим помітив його надзвичайні здібності до малювання. У 1774 році Чарторийський виїхав із Константинополя до Львова і вивіз туди малого Яна. Саме у Львові вже вільний від рабства Рустем одержав початкову освіту, почав навчатися майстерності малювання у таких відомих художників, як Ян Норблин і Марчелло Бачареллі, працював художником у Берліні й Варшаві, а 1798 року йому надійшла престижна пропозиція працювати у Вільнюському університеті. Тут він досяг великих творчих успіхів і вершини слави – став завідувачем кафедри малювання Вільнюського імператорського університету, з 1800 року він уже академік мистецтв, а 1830 року нагороджений орденом святої Ганни II ступеня.

ДОСВІД ЗВІЛЬНЕННЯ З РАБСТВА
Отже, ранні біографії Рустема і Шевченка схожі. В обох було тяжке дитинство, проведене в неволі, в обох замолоду проявилося нездоланне прагнення малювати. Зрозуміло, що старому художнику трагічні сторінки життя молодого Шевченка нагадували історію його власного життя, тож цілком природним стало бажання допомогти талановитому підлітку опанувати секрети художньої майстерності й вирвати його з кріпацької неволі. За версією литовських шевченкознавців, Рустемас, переконавшись у художній обдарованості Шевченка і розуміючи, що в кріпака у царській Росії немає ніякої перспективи для творчості, просить свого друга, графа Михайла Вієльгорського (1788-1856) натиснути на поміщика Енгельгардта і сприяти викупу Шевченка з кріпацтва. Подібно до того, як колись допомогли вирватися з рабства й одержати художню освіту йому самому.
До речі, Рустем, досягши слави, ніколи не забував про своє минуле, а коли отримав високу університетську посаду, незмінно допомагав незаможним студентам. Саме з його ініціативи в університеті було створено касу взаємодопомоги для бідних студентів, а також запроваджене правило, за яким щороку двоє з десяти спудеїв мали змогу безкоштовно навчатися на факультеті образотворчого мистецтва. Напевно, цією обставиною й скористався поміщик Енгельгардт, улаштувавши юного Тараса на факультет. Також стає зрозумілим, чому у висловлюванні литовського художника з’явилося українське слово «малюй». Адже Рустем у роки своєї юності жив і навчався у Львові, тому добре володів українською мовою. Можливо, вчитель Рустем під час уроків спілкувався з учнем Шевченком українською мовою.

УВІЧНЕНА ПАМ’ЯТЬ
За браком архівних документів невідомо, скільки ж навчався Шевченко у Вільнюському університеті. Дехто з авторів каже про шість уроків, інші – про десять. Тут потрібно пояснити, що уроки малювання – так звані майстер-класи – відрізняються від звичайних академічних пар, тому один урок може бути розтягнутий у часі на декілька днів і складатися з кількох складових частин – теорії, практики, домашнього завдання. Можна припустити, що Шевченко провчився в університеті повний навчальний рік, принаймні, не менше одного семестру.
Чи вплинуло навчання в престижному Вільнюському університеті на подальшу творчу та життєву долю Шевченка? Безперечно. За словами Ганни Пономаренко, старшого наукового співробітника Державного музею Тараса Шевченка, «те, що Шевченко навчився мистецького володіння пензлем і отримав знання й навички з теорії малювання у професійного художника, додало йому впевненості при вступі до Петербурзької академії мистецтв, що визначило його подальшу долю».
Ян Рустем помер у 1835 році. Він не дочекався того дня, коли його учень Тарас Шевченко одержав у 1838 році довгоочікувану волю. І згодом став всесвітньо відомим. Історія про добрі стосунки учителя й учня залишилася в пам’яті людей. У 1961 році на стіні будинку Вільнюського університету, де вчився юний Кобзар, було встановлено пам’ятну дошку з барельєфом Тараса Шевченка. На ній – напис трьома мовами – литовською, українською й російською: «У цьому будинку в майстерні художника І. Рустемаса вчився великий український поет-революціонер Тарас Шевченко».
Самвел АЗІЗЯН.
(«Україна молода», № 151, 2008 р.).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 06.03.2009 > Тема ""Білі плями" історії"