Версiя для друку Обговорити в форумi

НАРОДНИЙ ХІТ-ПАРАД

Вельмишановна редакціє!
Оголошений вами народний хіт-парад української пісні ще раз засвідчує, що українське слово, культура, пісня мають все більше шанувальників в Криму, про що свідчить інтерес, який викликала ваша ініціатива. Дуже вдячний! Бажаю успіху цій хорошій справі. А з піснею ми, Українці, нерозлучні завжди, де б ми не були. Хор «Червона калина», учасником котрого я є, співає багато з нижче наведених пісень, інші я просто люблю і співаю з дитинства.
1. Ой чий то кінь стоїть. 2. Цвіте терен. 3. Мамина вишня. 4. Росте черешня в мами на городі. 5. По садочку ходжу. 6. Ой, у полі три криниченьки. 7. Ой, чорна я си чорна. 8. Взяв би я бандуру. 9. Ніч яка, Господи, місячна, зоряна. 10. Місяць на небі. 11. Тихо над річкою. 12. Повіяв вітер степовий. 13. Горіла сосна, палала. 14. Реве та стогне Дніпр широкий. 15. Їхав козак з України. 16. Два кольори. 17. Лелеченьки (муз. О. Білаша, сл. Д. Павличка). 18. Молитва за Україну (муз. М. Лисенка, сл. О. Кониського). 19. Зеленеє жито, зелене. 20. Розпрягайте, хлопці, коні.
*   *   *
У січні 2009 року виповнилося десять років хору української пісні «Червона калина». Цей колектив було створено в Алушті зусиллями активістів «Просвіти» на чолі з Коцеблюком Дмитром Миколайовичем при міському Будинку культури. Хор уже двічі підтвердив звання народного. Кожен рік ми даємо концерти в санаторіях міста, беремо участь у міських заходах на Різдво і старий Новий рік біля ялинки, на День Перемоги і день визволення міста від німецько-фашистських загарбників, на День Незалежності. Разом зі шкільним хором святкуємо Шевченківські дні. Стало традицією силами фольклорної групи ходити із зіркою і вітати колядками та щедрівками жителів і гостей міста там, де вони збираються. Є у хору і свої пісні, слова яких пощастило написати мені, на музику нашого керівника Целікової Людмили Іванівни. Та все ж ми із сумом відзначаємо, що за десять років колектив наш дуже постарів. Молодь, на превеликий жаль, мало цікавиться хоровим співом. Болить нам і те, що за цей час влада міста жодного разу не знайшла можливості хоч якось профінансувати придбання костюмів, музичних інструментів тощо. Колектив готовий, як завжди, безоплатно давати концерти і поза межами міста, але міський відділ культури не може надати нам транспорт для поїздок. Незважаючи на негаразди, хор живе і працює, люди не втрачають оптимізму, бо з піснею і жити легше, і негаразди перемагати зручніше. На свято нашого 10-ліття я написав вірш «Ода про хор», який пропоную увазі читачів:

ОДА ПРО ХОР
У хору народного свій ювілей:
Вже перший десяток минає.
«Червона калина»
 співа для людей
І кращого хору немає.
Кохана «Червона калина» моя,
Живе і співає сьогодні.
Про зорі, що в небі
 високім горять,
І мовчки згасають в безодні.
Про мамину вишню,
 що квітне в саду,
Про мову свою солов’їну,
Співа про літа,
 що так швидко ідуть,
Про рідну мою Україну.
І терпне душа,
 пломеніють серця,
Вертають літа молодії,
Бо пісня їх кличе,
 летить без кінця
За обрій, що ледве синіє.
Я буду співати,
 щоб жити в добрі,
Щоб згинули всі негаразди.
І де б я не був, і куди б не забрів,
Я в пісню закоханий завжди.
То ж квітни, мій хоре,
 калино моя,
Хай пісні людина радіє,
Росте хай і множиться
 хору сім’я,
Хай славиться і молодіє!
З повагою –
Микола МАТВІЙЧУК, пенсіонер.
м. Алушта.
*   *   *
Шановні, дорогі працівники «Світлиці»! Дякую вам за газету, за вашу мужність, за принциповість у відстоюванні української ідеї! Бажаючи подальшого вдосконалення газети, візьму на себе сміливість дати пораду щодо структури матеріалів у ній. На мій погляд, не варто витрачати дорогоцінну газетну площу на друкування загальнодержавних новин, оскільки газета «КС» не щоденна… – далі самі розумієте. Дуже цікавими є статті Павла Сущенка та інших дописувачів-патріотів, а також матеріали на кшталт «Олесь Гончар про мову», кращі передруки з інших друкованих ЗМІ, твори Павла Глазового та інших класиків національної літератури.
Низько вклоняюся вам за захист рідної мови, рідної культури, бо без них не буде українського народу (вибачте за банальність).
Маю надію, що буде випущений диск з двадцяткою хіт-параду. Я хочу, щоб мене записали у чергу на його придбання. На жаль, рідко можна почути в Криму українські пісні. Пропоную свою кращу двадцятку:
1. Чуєш, брате мій. 2. Місяць на небі. 3. Ніч яка місячна. 4. Стоїть гора високая. 5. Два кольори. 6. Тече річка невеличка. 7. Родина. 8. Летіла зозуля. 9. Край. 10. Ґандзя. 11. Ой у полі криниченька. 12. На Україну повернусь. 13. Висиха душі криниця. 14. Смерека. 15. Червона рута. 16. Осіннє золото. 17. Пісня про рушник. 18. Пісня з полонини. 19. Ой у лузі червона калина. 20. Ой летіли дикі гуси.
На жаль, багато чудових пісень не увійшло у цю двадцятку. Дякую вам за надану можливість висловитись! Бажаю вам здоров’я, терпіння, наснаги!
Анатолій БРАСЛАВСЬКИЙ.
с. Новопавлівка
Красноперекопського р-ну АРК.
*   *   *
Доброго дня, шановна редакціє газети «Кримська світлиця»! Дуже сподобався мені ваш проект «Пісенний народний хіт-парад», вирішила стати його учасницею. Український народ дуже співуча нація, тому важко вибрати серед безлічі пісень двадцять найкращих, але спробую:
1. Червона рута. 2. Чорнобривці. 3. Моя Україна (співає Н. Бучинська). 4. Україна (Т. Петриненко). 5. Соколята. 6. Родина. 7. Дівчина-весна. 8. Одна калина. 9. Україночка. 10. Смерекова хата. 11. Не спи, моя рідна земля. 12. Два кольори. 13. Черемшина. 14. Я – українець. 15. Мелодія для двох сердець. 16. Новий день над Україною. 17. Край, мій рідний край. 18. Все золото світу. 19. Чарівна скрипка. 20. Росте черешня в мами на городі.
З повагою і побажаннями всіляких гараздів –
Лариса САДОВА з Гадяча Полтавської області.
*   *   *
Вельмишановні друзі Світличани! Гарну стежинку Ви проклали до наших сердець. Дуже корисна і патріотична справа! Який українець не знає своїх славних пісень? Усі «фібри» нашого буття-життя просочені звуками музики та піснями. У нас є сотні і тисячі прекрасних пісень: обрядові, ліричні, патріотичні, родинні, народні думи, тощо. Лише К. Квітка (чоловік Лесі Українки) зібрав понад 5 тисяч пісень, 200 із них записав зі слів Лесі. Близько 4 тисяч пісень зібрав Квітка-Основ’яненко, а ще більше – Іван
Франко!
Наша пісня – це національна берегиня українського духу, традицій, історії, мови... Феномен української народної пісні полягає у здатності народу виливати свої радощі, болі, сподівання.  Безперечно, будь-які зусилля, що спрямовані на збереження і популяризацію української народної пісенної творчості, заслуговують схвалення і похвалу. У часи Незалежності України наших пісень побільшало, бо багато з них було заборонено, але не забуто за часів радянської влади.
1. Ще не вмерла України і слава, і воля. 2. Ой у лузі червона калина похилилася. 3. Боже великий єдиний. 4. Човен хитається серед води (Колись співалася як народна – на слова і музику січового стрільця Романа Купчинського, який написав понад 70 пісень у роки Першої світової війни). 5. Ішов відважний гайовий. 6. Ой видно село. 7. Час рікою пливе. 8. Гуцулка Ксеня (слова і музика Ярослава Барнича. Оскільки він був заборонений, бо виїхав в Америку, то авторство віддали Роману Савицькому). 9. Реве та стогне Дніпр широкий. 10. Заповіт. 11. Думи мої, думи мої. 12. Чом, чом, чом, земле моя. 13. Чарівна скрипка. 14. Два кольори. 15. Пісня про рушник. 16. На долині туман. 17. На камені ноги мию. 18. Горіла сосна, палала. 19. Ой чорна, я си чорна. 20. Била мене мати.
*   *   *
Хотілося б назвати ще й інші пісні, але є регламент, а тому ми з чоловіком пропонуємо два варіанти: 1. Реве та стогне Дніпр широкий. 2. Боже великий єдиний. 3. Чом, чом, чом, земле моя. 4. Ще не вмерла України і слава, і воля. 5. Як умру, то поховайте (Заповіт). 6. Закувала та сива зозуля. 7. Ой чий то кінь стоїть. 8. Верховино, світку ти наш. 9. Як засядем, браття, коло чари. 10. Ой у лузі, та ще й при березі. 11. Вічний революціонер. 12. Дивлюсь я на небо. 13. Ішов відважний гайовий. 14. Україно, Україно (Тарас Петриненко). 15. Човен хитається серед води. 16. Ой видно село. 17. Черемшина. 18. Пісня про рушник. 19. Два кольори. 20. Як з Бережан до Кадри.
З повагою і найкращими вітаннями бажаємо здоров’я, щастя і добра, творчої наснаги – Оксана
і Володимир Іванишини.
м. Львів.

ХТО Ж ТАКИ ЇХАВ ІЗ ДОНУ ДОДОМУ?

Де в Україні не співають пісень? Не знайдено такого місця. І в співучого нашого народу особлива тема – козацтво, відоме своєю сміливістю, мужністю, лицарськими чеснотами. Але...
Вслухаймося у текст пісні "Їхали козаки", яку в 1936-му "повернув українському народові із забуття" московський краснознамьонний хор красной армії. Останнє видання цього тексту: Київ, 1993, "Музична Україна" 4707, Збірник пісень; упорядник – Поріцька О. А., "Як засядем, браття, коло чари", с. 252. Отже, читаємо: "Їхали козаки із Дону додому, Підманули Галю, взяли із собою. Ой ти Галю, Галю молодая, Лучче тобі буде, як в рідної мами".
Зазначимо, що наш народ століттями шліфував кожен наголос, кожну риму, складаючи пісні. А тут з першого ж куплету проглядає невправність як технічна, так і смислова. Далі ж козаки в пісні показані не лицарями, а лиходіями, що поводяться з бідолашною Галею, як татари-людолови:
Везли, везли Галю крутими горами,
Крутими горами, темними лісами...
Прив’язали Галю до сосни косами.
Підпалили сосну ізгори донизу.
Сосна горить, а Галя говорить:
"Ой, хто цеє чує, нехай порятує".
Тут уже не тільки рими, а й складів не вистачає для збереження ритму мелодії й злагоди співу. Та облишмо, бо далі: "Обізвався козак: – Я в полі ночую, Я твій голосочок далеко почую". Почув козак! Облишмо наголоси! Чи є козак, який би кинув дівчину напризволяще, не порятував би її від нападників? А що ж у пісні? Гидко цитувати той текст хору імені Алєксандрова, чи не Л. Первомайським писаний (редагований):
Каже другий: – Я в полі пахаю,
Ой хто дочок має, нехай научає.
Нехай на досвітки гулять не пускає.
Чи є хоч один українець, який би землю не орав, а пахав? З чийого лексикону словечко "пахаю", здогадатися неважко. А з останніх рядків виглядає лукавий мораліст, який "піклується" про цноту козацьких наречених і дочок роду нашого. Та козачки самі за себе могли постояти і на вечорницях, і на досвітках – берегти честь дівочу й дати відсіч усяким нахабам...
Пісні про козаків, як і саме козацтво, нищилися комуністичним режимом особливо ретельно. Щоб і духу козацького на цій землі не лишилося. Лише в 1936 році, коли... слово "козак" перестало вживатися владою як синонім слова "контра", разом з піснями, переробленими "народними поетами" на новий лад, відредаговану пісню під назвою "Їхали козаки" було "повернено" українцям краснознамьонним хором Москви.
Дуже прикро, що деякі сучасні виконавці народних пісень включають цю, перероблену нашими ворогами, пісню до свого репертуару, не замислюючись над огидним змістом. Чим, безперечно, тішать тих, чиї далекі предки їздили із Дону додому, підманюючи й збезчещуючи по дорозі недосвідчених дівчат.
Михайло МОЛЯВКО.
м. Київ.
(«Нація і держава», 16 січня 2008 р.)
(Друкується зі скороченнями)

Стоїть гора високая,
Попід горою гай, гай...
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай!
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай!
Під гаєм в’ється річенька,
Як скло вода блищить,
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.
Край берега у затишку
Прив’язані човни,
Там три верби схилилися,
Мов журяться вони,
Там три верби схилилися,
Мов журяться вони,
Що пройде красне літечко,
Повіють холода,
Осиплеться з них листячко
І понесе вода.
Осиплеться з них листячко
І понесе вода.
Журюся й я над річкою...
Біжить вона, шумить,
А в мене бідне серденько
І мліє, і болить.
А в мене бідне серденько
І мліє, і болить.
Ой річенько, голубонько!
Як хвилечки твої,
Пробігли дні щасливії
І радощі мої!
Пробігли дні щасливії
І радощі мої!
До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна,
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!..
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!..
Стоїть гора високая,
Зелений гай шумить,
Пташки співають голосно,
І річенька блищить...
Пташки співають голосно,
І річенька блищить...
Як хороше, як весело
На білім світі жить!..
Чого ж у мене серденько
І мліє, і болить?
Чого ж у мене серденько
І мліє, і болить?
Болить воно та журиться,
Що вернеться весна,
А молодість... не вернеться,
Не вернеться вона!
А молодість... не вернеться,
Не вернеться вона!

На замовлення читачів публікуємо сьогодні пісню «Стоїть гора високая» – «з хорошими нотами», а ще репліку про «підсунуту» українцям пісню «Їхали козаки із Дону додому», яка зустрічається в деяких листах. Наш конкурс триває! Давайте разом визначимо двадцятку найкращих, найпопулярніших, найзнаніших народних та естрадних (в яких є автор) українських пісень. Пісень, без яких справді неможливо ідентифікувати себе українцем. Надсилайте ваші варіанти найпопулярнішої пісенної двадцятки (можете додати тексти, аудіозаписи) на нашу адресу: 95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, к. 14, редакція «Кримської світлиці» з поміткою «Народний хіт-парад», або на e-mail: kr_svit@meta.ua. Ті пісні, які найчастіше зустрічатимуться у ваших листах, стануть переможцями народного хіт-параду, а учасники, які найвлучніше втраплять у «двадцятку», отримають в нагороду аудіозаписи з українськими пісенними перлинами. Насамкінець редакція планує провести серед читачів-учасників конкурс на краще виконання цих пісень, головним призом якого буде гітара від вже добре відомої «світличанам» львівської фірми «Реноме». Приєднуйтеся!

Ведуча пісенної рубрики Юлія КАЧУЛА.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #12 за 20.03.2009 > Тема "Душі криниця"