"Кримська Свiтлиця" > #13 за 28.03.2003 > Тема "Смішного!"
#13 за 28.03.2003
БЛОЩИЦЯ
ВАСИЛЬ ЧЕЧВЯНСЬКИЙ
До 115-річчя від дня народження Його ім'я сьогодні мало відоме широкому читацькому загалові. І не тому, що був менш талановитим за своїх колег, а через те, що надто рано пішов за межу вічності. 11 березня цього року виповнилося 115 років від дня народження Василя Михайловича Губенка, відомого під псевдонімом Василь Чечвянський. Своє літературне ім'я сатирик прибрав від хутора Чечви Охтирського району Сумської області, де народився в багатодітній селянській сім'ї і де земляки й досі свято шанують його світлу пам'ять та непересічний талант, поряд із пам'яттю його знаменитого брата Павла Михайловича Губенка - Остапа Вишні. Учасник громадянської війни, блискучий журналіст і майстер гострого слова, Василь Чечвянський за життя встиг видати 13 збірок гумору і сатири, захоплено сприйнятих читачами. Писав-бо про наболіле, не пригладжуючи "прекрасної" радянської дійсності, як деякі більш помірковані дотепники - придворні сатирики, які дозволяли собі благодушно товктися по "окремих", "нетипових" вадах і заробляли на цьому лауреатські премії і чини. Його страдницька доля склалася по-іншому. Звинувачений в "ізмах", він був розстріляний сталінськими опричниками у криваві єжовсько-беріївські часи. Офіційною датою смерті вважається 26 жовтня 1938 року. Друкуємо одну з гуморесок Василя Чечвянського.
БЛОЩИЦЯ
Я сидів в районовому клубі "Червоний Діловод" і читав газету. Поруч за шаховим столиком сиділа компанія п'ять чоловіка. Двоє грали в шахи, решта - розмовляли. - Ну, от, шановні товариші, - говорив один - невеличкий, лисенький чоловічок, - і десятого Жовтня дочекалися. Завтра, значить, святкуємо. Досягнення підраховуємо. Так, так... А досягнень тих, знаєте, багатенько. Наприклад, - штани на фабриці ім. товариша Тинякова за три хвилини шиємо, а за скільки хвилин ті штани на мені розлізуться, про це, наприклад, говоритимуть чи ні?! - Про нові будинки, що житлокоопи будують, напевне, згадають. Неодмінно згадають. Певен. Як же - "кооперативне" будівництво. А от на місці чиїх будинків їх будують, про те говоритимуть чи ні?! - Скажіть мені, будь ласка, Іване Петровичу, для чого ви оце говорите, - перебив Івана Петровича його сусіда. - Для чого? - Як для чого. А для критики. "Нам потрібна здорова критика", - сказав... - Не заперечую. Правильно, критика нам потрібна. Але ж, скажіть мені, маємо право на наше свято, на ювілей нашої перемоги обійтися без критики, а говорити лише про досягнення. Маємо - питаю? Хіба не було досягнень, хіба немає досягнень? - А я хіба, хі-хі-хі, кажу, що немає досягнень, - захіхікав Іван Петрович. - Боже борони! Єсть досягнення, багато єсть. Наприклад, в Харкові трамвай - широку колію збудували, вагончики нові по тій колії бігають. Біжить, біжить вагончик, швидко біжить, експресом мчить, а потім візьме та серед дороги й тпру! Стане. І стоїть, бо току немає, електростанція там щось досягнула... Як же, досягнення єсть, чимало єсть. - Бузотьор ви, Іване Петровичу, пробачте, й більше нічого. Примічаєте дрібниці. А Дніпрельстан, а семигодинний робочий день. Це, по-вашому, що таке? - Голубчику, так хто ж вам говорить, що це не досягнення. Навпаки. Великі досягнення! Надзвичайні! Років там через декілька і Дніпрельстан почне працювати - знаю. Тільки ви, дорогий товариш, уперед не заскакуйте. Що там колись буде. Ви краще про "зараз". Ви мені доведіть, чому масло з 90 копійок на руб двадцять скакнуло, або чому пиво ще й досі 28 копійок - це на десятому році революції? Ага?! Мовчите? "Нєт слов для вираженій"! А продукція того пива яка? Сором! Поки тобі в голові повеселішає, треба того пива мало не півдюжини висмоктати. А послухайте, що говорять, а прочитайте, що пишуть. "Досягли довійськової норми", "підвищили якість продукції". Де - питаю я вас, в чому - вопрошаю я вас, шановний товаришу? Пили вони те пиво? Знають, яке воно? * * * Я потихеньку підвівся, взяв в руки новенький дубовий стілець і, з усієї сили, бабахнув "критика" по голові. Вдарив з насолодою і так вдало, що одна ніжка від стільця одлетіла. Іван Петрович спершу здивовано глянув на мене, а потім якось аж підскочив. - Ну, от вам ваші революційні досягнення, - сказав він, піднімаючи з підлоги ніжку від стільця. - Новенький стілець, мабуть, вчора лише з фабрики, а ламається, як тріска. Бачили? А ну, якої фабрики? Так і є - "Українліс", 1927 рік". От вам продукція на десятому році. Полюбуйтесь!
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 28.03.2003 > Тема "Смішного!"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=708
|