"Кримська Свiтлиця" > #20 за 15.05.2009 > Тема "Душі криниця"
#20 за 15.05.2009
МАЮТЬ ЗНАТИ БАТЬКИ
Шановна редакц╕╓ «Кримсько╖ св╕тлиц╕»! Надсилаю вам цю публ╕кац╕ю ╕з «Зелено╖ планети». На мою думку, вона дуже корисна ╕ п╕знавальна для д╕тей ╕ батьк╕в Укра╖ни. З пошаною, Л. Ю. РОМАНЮК. м. Льв╕в.
МАЮТЬ ЗНАТИ БАТЬКИ
Головне, чого вимага╓ сусп╕льство в╕д батьк╕в — щоби навчили сво╖х д╕тей бути здоровими та щасливими, а якщо до снаги, то й мудрими. Адже основи здоров’я — як ф╕зичного, так ╕ духовного й морального, закладаються в родин╕. Знаю одну людину. Позбавлений у десятир╕чному в╕ц╕ батьк╕в, в╕н не п╕шов дорогами неправедними, адже мати вчила — ╕ в╕н засво╖в це з дитинства — жити чесно, не кривдити ╕нших. Сама допомагала б╕дним, годувала жебрак╕в. Таким чином просто ╕ наочно закладалися батьками висок╕ моральн╕ й духовн╕ п╕двалини, що стали основами подальшого життя ╖хн╕х д╕тей. Чолов╕к, про якого йдеться, все життя чесно працював, виростив четверо д╕тей, д╕ждався в╕сьмох онук╕в, прожив насичене життя ╕ г╕дно п╕шов з нього. А комсомольц╕, як╕ пограбували тод╕ ╖хню хату та заарештували його батьк╕в, жили недовго й погано. А головне, життя ╖хн╕х д╕тей також не склалося. В них не були закладен╕ прост╕ ╕стини: що не можна привласнювати чуже, не можна чинити кривду, не можна жити без в╕ри в Бога. П╕д час зустр╕чей з╕ старшокласниками я розпов╕даю ╖м, що ╕снують р╕зн╕ точки зору на походження людини. Варто це знати й самому обирати для себе, як╕й з них в╕рити. Дехто вважа╓, що людина походить в╕д мавпи, ╕ це ╖хн╓ право. ╤нш╕ — що людину створив Бог. ╢ й ╕нш╕ точки зору. Кожен ма╓ сам вибирати, як йому жити. Сво╖ майбутн╕ переконання дитина, наче губка, вбира╓ в╕д сво╖х батьк╕в. С╕м’я, а власне — весь родов╕д дитини визнача╓ ╖╖ майбутн╓. З╕ сп╕лкування ╕з дорослими я переконався: багато хто з них на╖вно вважа╓, що у д╕тей буде ╕нше життя, тобто воно буде кращим. Але насправд╕ так воно станеться лише за умови, якщо ви власним сво╖м прикладом навчите д╕тей жити чесно, поважати людей, робити добр╕ справи. Робити уран╕шню зарядку, врешт╕-решт. Д╕ти вчаться не тому, що радять або примушують ╖х робити батьки, а тому, що сам╕ батьки роблять. А найб╕льше д╕ти не люблять, особливо починаючи з 13-14 рок╕в, коли батьки дають ╖м поради. Тим б╕льше, коли сам╕ д╕ти ╖х до того не запрошують. Скаж╕мо, у звичайн╕й родин╕, де мати й батько, що б вони при цьому не розпов╕дали д╕тям, сам╕ н╕чого не роблять для свого здоров’я — д╕ти, подоросл╕шав, теж н╕чого такого не робитимуть. Тобто як╕сть ╖хнього життя пог╕ршена, хвороби — забезпечен╕. Важливо знати, щонайменше — чути про те, що вс╕ люди ╓ р╕вними. Дехто заздрить оточуючим, не п╕дозрюючи, що та заздр╕сть робить г╕ршою, у першу чергу, ╖хн╓ власне життя. Вона бува╓ причиною виникнення багатьох захворювань. Наведу приклад. До мене на прийом протягом м╕сяця звернулося четверо молодих людей: тро╓ хлопц╕в близько двадцяти рок╕в та д╕вчина двадцяти шести. У вс╕х були однаков╕ симптоми. Хвор╕ють протягом року: страхи, серцебиття, перепади тиску та настрою; знижена працездатн╕сть, знесилення, порушена координац╕я. Вс╕ вони л╕кувалися у р╕зних кард╕олог╕в, невропатолог╕в, консультувалися у псих╕атр╕в. Хлопц╕ вчилися в ун╕верситетах, а д╕вчина вже зак╕нчила академ╕ю. У процес╕ бес╕д ╕з кожним я з’ясував, що вс╕ вони сильно комусь заздрили. Один з хлопц╕в заздрив сво╖м друзям — що в них ╓ власн╕ авт╕вки та багат╕ батьки. ╤нший заздрив тому, що в багатьох його однокурсник╕в ╓ сво╖ к╕мнати, комп’ютери, добр╕ моб╕льн╕ телефони, а в╕н ╕з батьками живе в однок╕мнатн╕й квартир╕. Трет╕й хлопчик, спортсмен, заздрив усп╕хам сво╖х товариш╕в з╕ спортивно╖ команди. Д╕вчина заздрила сво╖м подругам, що вдало вийшли зам╕ж, мають д╕тей... З кожним ╕з цих молодих людей я займався ╕ндив╕дуально, по три-чотири заняття. Лише з одним хлопцем довелося провести дев’ять зустр╕чей, жахи довго не полишали його. В╕д кожного з них я д╕знався, що батьки н╕коли не вчили ╖х не заздрити ╕ншим. Л╕кування було таким. Я ╖м пояснив — якщо вони хочуть чогось досягти у житт╕, то ╖м сл╕д рад╕ти усп╕хам ╕нших людей ╕ сп╕вчувати тим, кому кепсько. Дал╕ вони навчилися покаянню. Спочатку в мене у каб╕нет╕ вони подумки вибачилися перед ус╕ма тими людьми, яким вони заздрили, ус╕ма, на кого ображалися. Конче важливо — вибачитися перед батьками за сво╖ образи на них. Кр╕м того, рекомендував ╖м мовчки помолитися, попросити в Бога допомоги у сво╓му зц╕ленн╕. ╤ н╕кому н╕чого не казати. Хлопц╕ так ╕ зробили. На подальших зустр╕чах ми вели розмови про звичайн╕ ╕стини, щодо ф╕зичних вправ, чистоти життя, спокус ╕ каяття. Про те, що люди, як╕ в нечесний спос╕б заробляють грош╕ або ╕нш╕ матер╕альн╕ блага, створюють проблеми для сво╖х д╕тей, онук╕в або правнук╕в. Вони вважають, що залишивши п╕сля себе грош╕ й ма╓тки, зроблять щасливими сво╖х нащадк╕в, тод╕ як насправд╕ багатством ╓ чистота життя та добре ╕м’я. Молодь у нас в Укра╖н╕ км╕тлива. Д╕ти швидко вчаться доброму. Покращення стану ╖хнього здоров’я сталося швидко. Жодних л╕к╕в вони б╕льше не вживали. Дво╓ з парубк╕в були ц╕лком здоров╕ приблизно за три м╕сяц╕, один — за чотири. Д╕вчин╕ довелося попрацювати над собою близько року. Виявилося, у не╖ вже був аборт внасл╕док зв’язку з одруженим чолов╕ком. Проте тепер вона щаслива, ма╓ хорошого друга, здорова. На жаль, у багатьох укра╖нських родинах батьки дос╕ не вчать д╕тей мудрост╕, тод╕ як мудр╕сть завжди ╓ простою ╕ легкою для сприйняття. Олександр ЛЕБЕД╢В, л╕кар-санолог. м. Херсон. (П╕дготувала Лариса ГАЙЧУР).
ДОБРО КР╤ЗЬ КАМ╤НЬ
В цьому св╕т╕ так мало добра, Та воно пророста╓ кр╕зь кам╕нь, ╤ його захищати пора, Щоб добро колосилось в╕ками. Щоб душ╕ не минуло тепло, Щоб вона дозр╕вала плодами, Та щоб т╕нь не вкривала чоло, А розтанула десь п╕д сн╕гами. Я вирощую древо життя – Часом з рад╕стю, часом з журбою. Кожен день — то мо╓ в╕дкриття, Щоб лишитись назавжди собою. Щоби йти по земл╕, по весн╕, В цьому ж св╕т╕ я — суща людина... ╤ тому, як святиня, в мен╕ Моя доля — моя Укра╖на. Наталя ЗЕМНА.
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 15.05.2009 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7258
|