Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 28.03.2003 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#13 за 28.03.2003
"ШУКАТИ ІСТИНУ ЯК У МИНУЛОМУ, ТАК І В СЬОГОДЕННІ..."
КС

60 років тому - у липні 1943-го - на Волині сталося те, що тепер називають "волинською різнею". У кривавих міжнаціональних сутичках між недавніми мирними сусідами - українцями та поляками - з обох сторін загинули тисячі й тисячі мирних жителів, селян, хліборобів. "Що нам до Волині, вона далеко", - подумає хтось, читаючи в Криму ці рядки. Проте Ірак ще далі, але ми з тривогою слідкуємо сьогодні за перебігом бойових дій у районі Перської затоки, усвідомлюючи, яка тісна наша планета Земля, тому нема у нас іншого виходу, ніж бути на ній добрими сусідами. Ось чому така, здавалося б, далека від Криму Волинь подає нам сьогодні вистражданий нею урок міжсусідських стосунків.
Сподіваємося, що сьогоднішні публікації спонукають наших читачів ще раз задуматися над цим уроком. Особливо в Криму, де нас - народів-сусідів - живуть десятки. Будьмо ж довіку лише добрими сусідами!

Валерій СМОЛІЙ:  "ШУКАТИ ІСТИНУ ЯК У МИНУЛОМУ, ТАК І В СЬОГОДЕННІ..."
У Києві відбулась Міжнародна наукова конференція "Українці і поляки в роки Другої світової війни: внутрішній та міжнародний аспекти взаємин".
Відкриваючи конференцію, директор Інституту історії України НАН України Валерій Смолій відзначив, що нинішній захід стане помітним явищем у науковому житті України і Польщі. За його словами, науковці двох країн обговорять чотири взаємопов'язані блоки питань: формування та еволюція політичних програм визвольної боротьби українців і поляків; політика СРСР та Німеччини стосовно українців і поляків на західноукраїнських землях; українсько-польське пограниччя (1939 - 1947); українсько-польське протистояння: демографічні наслідки та відображення у суспільній свідомості. Валерій Смолій відзначив, що цей комплекс проблем охоплює період, який без перебільшення можна назвати найболючішим в історії українсько-польських взаємин. Він активно вивчається як польськими, так і українськими вченими. Є підстави стверджувати, що українськими і польськими науковцями підготовлено сотні праць найрізноманітнішого спрямування. Зараз розгорнулася досить гостра дискусія на сторінках видань і на телебаченні, зазначив Валерій Смолій. Проблема почала набувати все більшого резонансу у суспільстві. Директор Інституту історії України підкреслив, що нинішня конференція дає можливість вести дискусію навколо найгостріших питань і шукати істину, якою складною б вона не видавалася як у минулому, так і у сьогоденні.
* * *
Голова Верховної Ради України Володимир Литвин, виступаючи на Міжнародній науковій конференції "Українці і поляки в роки Другої світової війни: внутрішній та міжнародний аспекти взаємин", наголосив, що можна і треба трактувати усі без винятку сторінки минулого спокійно і виважено. На його думку, треба виявляти коріння, джерела і причини всього, що обтяжувало минуле двох народів. Але при цьому не нав'язувати комплекс колективної відповідальності ні народу, ні колишнім та сучасним їхнім лідерам і політичним силам.
Спікер українського парламенту висловив думку: повинно бути тільки одне обмеження на інформацію про минуле, і стосується воно шкільних підручників. Він переконаний, що не можна формувати у підростаючого покоління негативний образ сусіднього народу, сусідньої країни, травмуючи таким чином свідомість і психіку дітей та молоді беззастережними натуралістичними описами перебігу та наслідків жорстоких протистоянь незалежно від того, коли це відбувалося. Глава українського парламенту відзначив позитивний досвід міністерств освіти України і Польщі та академії наук, які створили так звану "підручникову" українсько-польську комісію, а також звернувся з пропозицією видати збірник матеріалів конференції з тим, щоб з ними ознайомився широкий загал як в Україні, так і в Польщі.  
За словами українського спікера, історія двох народів тісно взаємопов'язана. Два століття ми жили в одній державі - Речі Посполитій, і набагато тривалішим - до шести століть - було співіснування Західної України і Польщі у різних моделях державного виміру, зауважив глава парламенту. Та період між 1939 і 1944 роками характерний особливо гострим протистоянням українських і польських політичних сил, яке відоме громадянам обох країн не з підручників чи з інших опосередкованих джерел, а з власного, нерідко трагічного, досвіду. Володимир Литвин підкреслив, що цей історичний період сьогодні є предметом наукових досліджень в Україні і Польщі, а також темою обговорення на нинішній конференції. Українському і польському народам судилося пережити і витримати такі випробування, що не раз здавалося: попереду вже критично згубна гра. Проте наші славні попередники і словом, і ділом переконували себе та навколишній світ, що живуть і будуть жити "слава і воля України, що не загинула Польща", підкреслив Володимир Литвин. Він висловив думку: для того, щоб бути друзями і партнерами, добрими сусідами, сьогодні зовсім не обов'язково оминати або не помічати гострі кути і непрості колізії спільної історії. І так само не обов'язково вимагати від теперішнього друга і сусіда, щоб він дивився на минуле твоїми очима. Інтерпретацією нашої спільної історії непростих періодів мають займатися фахівці, які в атмосфері відкритості ретельно вивчають події минулого і дають їм об'єктивні оцінки.
(УКРІНФОРМ).

ДУМКИ З ПРИВОДУ
Відмінний від офіційної української влади погляд на політичні перехрестя навколо 60-річчя волинської трагедії мають праві партії. Так, крайова рада Волинського проводу Народного руху виступила із заявою, в якій зазначає: "Численні згадки про волинську трагедію, так звану "різню на Волині", "етнічні чистки", ініціюються польськими офіційними особами, в унісон яким підігрують окремі українські діячі... Ми переконані, що такі підходи до цього трагічного для українців і поляків питання будуть упередженими без визнання ОУН-УПА воюючою стороною у Другій світовій війні".
Визнав за потрібне також прокоментувати ситуацію навколо відзначення 60-річчя волинської трагедії і заступник голови НРУ Юрій Ключковський. "Я знаю про ці події з розповідей моїх батьків - мій батько належав до загону самооборони одного з сіл, яке оборонялося не від німців чи червоних, а від поляків, Армії Крайової та інших, які тоді просто безчинствували, - розповів депутат прес-центру НРУ. - Село мого батька було знищене поляками...". Якщо ми хочемо розібратися в усьому, то мусимо описати події достовірно, а не тенденційно, провадить далі Юрій Ключковський, нагадуючи, як "польська влада у 1946 - 1948 роках брутально і насильно депортувала українців за сталінським зразком. Коментуючи цитовану вище заяву крайової організації НРУ, депутат вважає: "Вона спрямована проти недостатньо компетентних дій української влади, яка, на превеликий жаль, не знає власної історії, не відчуває болю за минуле української нації. І тому робить кроки, які інакше, як втратою гідності Української держави, важко назвати (мається на увазі вибачення Президента Кучми перед польським президентом Кваснєвським за волинські події 1943 року. - Ред.) З таким не треба поспішати. Українсько-польські відносини сьогодні насправді є добрими, це треба цінувати та підтримувати. Але не за рахунок наруги над власним минулим".

***
ЖИВА ПАМ'ЯТЬ
Після Ризького перемир'я 1921 р. Західна Україна відійшла до Польщі. Луцьк став центром Волинського воєводства, що об'єднувало землі теперішніх Волинської та Рівненської областей.
В нашому селі Несвічі цілком нормально мешкали українці, поляки, росіяни, чехи, євреї. Жити конфліктно вміють всі, а от мирно і злагідно - це вже мистецтво.
Теперішня молодь має широкий кругозір, прагне знати історію свого краю. Молоді поляки та українці абсолютно не причетні до того, що діялося шістдесят років тому. Тут треба спиратися на факти, тоді історія буде справжньою. Говорити про винних і невинних слід незалежно від національності. Сьогодні багато польських авторів намагаються звернути на українців скоєні в 1943 - 1944 рр. вбивства. Але ж це вже не історія, а її фальсифікація.
Пишу про село Несвіч, в якому виросла, та про тодішні події, як їх розумію. В селі знала майже всіх, зокрема, можу назвати прізвища поляків. Це - солтис Гусаковський, члени дефензиви Шелінговський і Цитрицький, власник магазину Гончальський, корчмар Максимович, начальник постерунку Дирда, директор школи Лобенський, ксьондз Здінецький та інші. Всі діти відвідували одну школу, в якій ставилися навіть українські вистави, наприклад, "Наталка Полтавка". Одне слово, стосунки були більш-менш рівні.
А 1943 р. людей наче лихий поплутав: убивста, підпали, постійна тривога. На Коляду група поляків удерлася на подвір'я Ковтонюків, стріляла у вікна, а один поляк виліз на горище і кинув гранату. Загинули вісім чоловік, тільки маленька Галинка врятувалася, бо на неї попадали вбиті. На Водохреще поляки знову вчинили розбій - палили хати на Закостіллі, вбивали односельчан.
Подаю список загиблих. Крім згаданих восьми Ковтонюків, це двоє Глущаків, Мельники, Голинські, Шевчуки, Казьміруки, Камінські, Скиданюки, Ковальчуки, Яків Левчук, Горпина Іванченко. З польського боку від рук українців загинули троє - Цитрицький, Шелінговський і Гусакович. Ось така правда.
На власному досвіді знаю, яке велике щастя жити мирно.
Тепер між поляками та українцями налагоджуються зв'язки для співпраці, реалізуються спільні проекти. Наприклад, в Луцьку відбуваються зустрічі лідерів молодіжних організацій Волині та Люблінського воєводства. Спільними зусиллями працювали студенти над програмами "Збудуємо мости", "Чистий Буг". Чимало заходів спрямовано на розвиток науки, освіти, на зміцнення взаємної поваги та пізнання культурної спадщини обох країн. Щороку до Луцька приїздять зі своїми програмами творчі колективи на фольклорні фестивалі "Поліське літо". Дай, Боже, щоб між нами і надалі було взаєморозуміння.
Лідія РАБАН.
м. Луцьк.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 28.03.2003 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=726

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков