Версiя для друку Обговорити в форумi

Стаття 17. Присяга державних службовців
Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту:
«Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов’язки».
Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

ДЕРЖСЛУЖБА У ЗАПИТАННЯХ І ВІДПОВІДЯХ
У який строк можливо звільнити державного службовця у зв’язку із притягненням його до адміністративної відповідальності за корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією?
Статтею 8 Закону України «Про боротьбу з корупцією» передбачається, що порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого із зазначених у статті 5 цього Закону обмежень, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративне стягнення у вигляді штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підставою для притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності є постанова суду, яка набула чинності. Відповідно до статті 12 вказаного Закону постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, у триденний строк направляється відповідному державному чи виборному органу для вирішення питання згідно з чинним законодавством.
Таким чином, постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, засвідчує, що особою, уповноваженою на виконання функцій держави, не дотримуються вимоги, пов’язані із проходженням державної служби, передбачені статтею 16 Закону України «Про державну службу».
Згідно з пунктом 2 статті 30 Закону України «Про державну службу» недотримання пов’язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону, є підставою для припинення державної служби.
Припинення державної служби здійснюється у порядку та строки, визначені статтями 147-149 Кодексу законів про працю України. Тобто, не пізніше одного місяця з дня виявлення факту притягнення до адміністративної відповідальності та не пізніше шести місяців з дня вчинення адміністративного правопорушення (строк обчислюється з дня набуття чинності постановою суду про накладення адміністративного стягнення).
Крім того, статтею 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.
Враховуючи викладене, якщо протягом термінів, визначених статтею 148 Кодексу законів про працю України, керівник державного органу не прийняв рішення щодо припинення державної служби відповідно до пункту 2 статті 30 Закону України «Про державну службу», у подальшому звільнення із зазначеної підстави є неможливим.
З питань, пов’язаних з проходженням державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, звертайтеся за адресою: 95011, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 9. Детальнішу інформацію про діяльність Управління Ви можете отримати на веб-сайті: www.guds.gov.ua/sub/krym/.

ХТО В КРИМУ НАЙКРАЩЕ УКРАЇНІ СЛУЖИТЬ?

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 року № 1152 «Про проведення щорічного Всеукраїнського конкурсу «Кращий державний службовець», наказу Головного управління державної служби України від 16 лютого 2009 року №44 в Автономній Республіці Крим у травні-червні 2009 року відбудеться проведення другого туру Всеукраїнського конкурсу «Кращий державний службовець».
У першому турі, який відбувся у березні-квітні 2009 року, взяли участь 258 осіб. Учасники другого туру конкурсу пройдуть співбесіду з державного управління, виконають практичні завдання з питань службової етики та етикету та виступатимуть у рамках засідань «круглого столу».
Інформацію про організацію та проведення Конкурсу можна отримати за телефоном — 8(0652)60-14-89 та на веб-сайті Управління – www.guds.gov.ua/sub/krym/.

ЦИВІЛЬНИЙ ПОЗИВАЧ У КРИМІНАЛЬНІЙ СПРАВІ

Чинне вітчизняне кримінально-процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду та розв’язання цивільного позову спільно з розслідуванням та розглядом у суді кримінальної справи за певних, визначених у законі, умов і підстав. Слідчий чи особа, яка провадить дізнання у кримінальній справі, зобов’язані роз’яснити громадянину, представнику підприємства, установи чи організації, які зазнали матеріальної шкоди від злочину, про їхнє право заявляти цивільний позов у справі (ч. 2 ст. 122 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК). Така можливість спільного, сумісного розгляду кримінальної справи та цивільного позову зумовлена наявністю єдиного юридичного факту, який є основою притягнення особи як до кримінальної, так і цивільно-правової відповідальності в разі заподіяння матеріальної шкоди злочином. Такий сумісний їх розгляд сприяє повноті, всебічності та об’єктивності дослідження обставин справи, більш швидкому відшкодуванню заподіяної злочином шкоди; звільняє цивільного позивача від сплати державного мита; полегшує йому можливість доказування підстав і розміру цивільного позову, тому, що доказування провадиться за правилами кримінального судочинства відповідно до принципу публічності; дає певну процесуальну економію, усуваючи дублювання в роботі судів, якого не уникнути при окремому розгляді кримінальної справи і цивільного позову.
Цивільний позов може бути пред’явлений як під час провадження дізнання чи досудового слідства, так і в судовому розгляді справи, але до початку судового слідства. При цьому слід мати на увазі певну особливість щодо цивільного позову. Так, відмова у позові в порядку цивільного судочинства позбавляє позивача права пред’являти той же позов у кримінальній справі. Особа, яка не пред’явила цивільний позов, або ж коли позов залишився без розгляду в кримінальній справі, має право у наступному пред’явити такий позов у порядку цивільного судочинства.
Заява про цивільний позов подається тому органу чи суду, в провадженні якого перебуває кримінальна справа. Орган розслідування, прокурор, суд повинні перевірити наявність підстав для одночасного розгляду позову і кримінальної справи. За наявності достатніх даних про те, що злочином завдано матеріальної шкоди, орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов’язані вжити заходів до забезпечення цивільного позову (ч. 1 ст. 29 КПК). Прокурор пред’являє або підтримує пред’явлений потерпілим цивільний позов, якщо цього вимагає охорона інтересів держави, а також громадян, які за станом здоров’я чи з інших поважних причин не можуть захистити свої законні права. Якщо ж у цих випадках цивільний позов не був пред’явлений, суд зобов’язаний при ухваленні вироку з власної ініціативи вирішити питання про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином (ч. 2 і 3 ст. 29 КПК).
Відповідно до ст. 50 КПК, цивільним позивачем визнається фізична (громадянин) чи юридична особа (підприємство, установа чи організація), які зазнали матеріальної шкоди від злочину та пред’явили вимогу про відшкодування збитків у порядку та відповідно до вимог ст. 28 КПК. Про визнання особи цивільним позивачем або про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя повинні винести постанову, а суд – ухвалу.
Тільки після того, як особу буде визнано цивільним позивачем, вона стає учасником кримінально-процесуальних відносин з набуттям відповідного статусу, тобто певних прав і обов’язків, передбачених законом (ст. 50 КПК).
Закон визначає, що цивільний позивач має право: подавати докази; заявляти клопотання; мати представника; брати участь у судовому розгляді; просити орган дізнання, слідчого і суд про вжиття відповідних заходів щодо забезпечення заявленого позову; підтримувати цивільний позов; ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвалу суду в частині, що стосується цивільного позову, а за наявності відповідних до того підстав – на забезпечення особистої безпеки. Цивільний позивач має також право на подання апеляційної і касаційної скарги. Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор та суд повинні роз’яснити цивільному відповідачеві його процесуальні права та забезпечити можливість їхнього здійснення.
Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор та суд повинні не тільки роз’яснити цивільному відповідачеві його процесуальні права, а й забезпечити можливість їх реального здійснення.
Якщо в результаті злочину громадянину завдано не тільки матеріальної, а й фізичної чи моральної шкоди, він може виступити у процесі одночасно і як цивільний позивач, і як потерпілий. Про визнання цього громадянина одночасно і позивачем, і потерпілим у справі слідчий, особа, яка провадить дізнання, виносять постанову, а суд – ухвалу. Але при цьому доречним є вислів: “Позивачем ти можеш і не бути, а потерпілим бути мусиш”, тобто без подання ним позовної заяви, потерпілий не може бути визнаний цивільним позивачем у кримінальній справі.
Закон (ч. 3 ст. 50 КПК) визначає і певні обов’язки цивільного позивача. Так, цивільний позивач зобов’язаний за вимогою органу дізнання, слідчого, прокурора і суду надавати документи, які він має у своєму розпорядженні, пов’язані з заявленим ним цивільним позовом у справі. У разі, коли цивільний позивач не з’явиться у судове засідання, позов не розглядається, якщо суд вважає за неможливе розглядати його за відсутності цивільного позивача. При цьому нез’явлення цивільного відповідача або його представника в судове засідання не зупиняє розгляду цивільного позову. Якщо ж цивільний позов у кримінальній справі залишиться без розгляду, зацікавлені особи зберігають за собою право заявити позов у порядку цивільного судочинства.
Як зазначалося, фізична особа-цивільний позивач має право на забезпечення його особистої безпеки та прийняття в цьому зв’язку спеціальним підрозділом правоохоронного органу (судова міліція) заходів, аналогічних тим, котрі передбачені та можуть бути застосовані для забезпечення безпеки свідка, потерпілого, інших учасників кримінального судочинства. У разі вжиття таких заходів безпеки, цивільний позивач зобов’язаний їх дотримуватися.
У необхідних випадках, згідно зі ст. 121 КПК, слідчий, який веде розслідування кримінальної справи, має право попередити (на наш погляд, це повинно бути зроблено письмово) цивільного позивача про обов’язок не розголошувати без його (слідчого – Р. С.) дозволу чи дозволу прокурора, дані досудового слідства та про кримінальну відповідальність, у разі їх розголошення, за статтею 387 Кримінального кодексу України.
Закон не покладає на цивільного відповідача будь-яких інших обов’язків, крім загального для всіх обов’язку дотримання встановленого порядку в судовому засіданні. Так, за прояв неповаги до суду, тобто злісне ухилення від явки в суд, непідкорення розпорядженням головуючого чи порушення порядку під час судового засідання, позивача може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рубрику веде Роман Савонюк,
кандидат юридичних наук, доцент, заслужений юрист АР Крим.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2009 > Тема "З потоку життя"