"Кримська Свiтлиця" > #24 за 12.06.2009 > Тема "З потоку життя"
#24 за 12.06.2009
ОСВ╤ТА СЕВАСТОПОЛЯ – В НАД╤ЙНИХ РУКАХ!
Цього тижня у Севастопол╕ завершився 2-й тур Всеукра╖нського конкурсу “Кращий державний службовець”. Серед завдань учасник╕в були сп╕вбес╕ди з питань державного управл╕ння, виконання тестових завдань, а також публ╕чн╕ виступи п╕д час зас╕дання «круглого столу». В ном╕нац╕╖ “Кращий кер╕вник” перше м╕сце пос╕ла заступник начальника управл╕ння осв╕ти ╕ науки м╕ста Жанна Слюсар. У жовтн╕ 2009 року вона представлятиме Севастополь у ф╕нальному тур╕ конкурсу, що в╕дбудеться у Ки╓в╕. Всеукра╖нський конкурс «Кращий державний службовець» проводиться з метою п╕двищення ╕м╕джу державно╖ служби, залучення до держслужби молод╕, морального стимулювання та кар’╓рного зростання найкращих державних службовц╕в Укра╖ни. “Перше м╕сце у ном╕нац╕╖ “Кращий кер╕вник”, яке пос╕ла Жанна Слюсар, не стало для мене неспод╕ванкою, – каже начальник Управл╕ння осв╕ти ╕ науки м╕ста Микола Чербаджи. – Жанна Валер╕╖вна – моя права рука, фах╕вець найвищого р╕вня. Вона надзвичайно працездатна, ╕н╕ц╕ативна, компетентна в ус╕х питаннях, волод╕╓ державною мовою, англ╕йською, бездоганно зна╓ рос╕йську. А головне – залюблена в осв╕тянську справу. Це дуже важливо. Пан╕ Слюсар користу╓ться повагою колег управл╕ння та осв╕тян усього м╕ста. До проблем п╕длеглих – завжди уважна. В╕д’╖жджаючи у в╕дрядження чи у в╕дпустку, я завжди спок╕йний, бо залишаю зам╕сть себе саме ╖╖. Практично нема╓ такого питання, з яким би вона не впоралась. Це дуже в╕дпов╕дальний прац╕вник, вольовий, амб╕тний. Вона т╕сно й фахово сп╕впрацю╓ з╕ ЗМ╤”. Таку думку про свого заступника висловив начальник Управл╕ння осв╕ти ╕ науки м╕ста Микола Чербаджи. Я ж з╕ свого боку готова засв╕дчити, що пан╕ Жанна Слюсар завжди готова надати журнал╕стов╕ вичерпну ╕нформац╕ю з будь-якого питання у найкоротший терм╕н. Така в╕дкрит╕сть заохочу╓ до сп╕впрац╕. Ось ╕ цього разу я стукаю у двер╕ каб╕нету, так вийшло, що нав╕ть без попередження, але Жанна Валер╕╖вна, попри зайнят╕сть, погоджу╓ться на бес╕ду. – Ваше р╕шення стати вчителем, мабуть, приймалося у родинному кол╕? – Н╕, в мо╖й родин╕ педагог╕в не було, батьки – ╕нженери-буд╕вельники. Та й сама я, навчаючись у Ки╖вському ун╕верситет╕ на факультет╕ “Х╕м╕я”, не одразу визначилася з профес╕╓ю. Зазвичай, ун╕верситети направляють сво╖х випускник╕в до наукових установ, або до ╕нститут╕в прикладно╖ х╕м╕╖. Лише я одна, а на курс╕ навчалося 100 ос╕б, п╕шла до школи. П╕сля зак╕нчення другого курсу була наукова практика, третього – виробнича. Й лише п╕сля четвертого – педагог╕чна практика. До школи нас прийшло п’ятеро. Вельми поважний педагог-х╕м╕к довго нас вивчав ╕, нарешт╕, мовив, показуючи у м╕й б╕к: «Лише ця студентка може стати шк╕льним вчителем». Його слова запали в душу. А пот╕м я почала пом╕чати, як уважно слухають мене д╕ти, як все у мене в клас╕ виходить ╕ це також вразило. Отже, практика в школ╕ стала вир╕шальною. Я – ╓дина з курсу п╕шла працювати до навчального закладу. – Не пожалкували пот╕м? – Жодного разу не пожалкувала. Вчитель – не лише поважна, але й надзвичайно творча профес╕я, що вимага╓ пост╕йного пошуку. Це стосу╓ться не лише методик викладання предмета, а й сп╕лкування з школярами. Адже д╕ти – досить м╕нлива публ╕ка: сьогодн╕ вони в одному настро╖, завтра – в ╕ншому, а предмет треба викласти, щоб там не було. Тож, ма╓ш зац╕кавити школяра. – Як складалися стосунки з класом? – Якщо ви пом╕тили, голос у мене не учительський. Розмовляю я дуже тихо. ╤ так було завжди. Думаю, що мене учн╕ слухали через те, що я ╖х дуже любила, вс╕х, без винятку. Головним для мене на уроц╕ було бачити оч╕ учня, пом╕чати, хто чим зайнятий. ╢ так╕ д╕ти, яким, скаж╕мо так, на момент проведення уроку вчитися не хочеться. Я переконана, що саме в так╕ хвилини не варто ч╕пати дитину. Дитячий св╕т – особливий, там своя лог╕ка. Може, на той момент учень про щось мр╕╓. Дитина заслугову╓ поваги. Не варто одразу на учня тиснути. – Де Ви працювали п╕сля зак╕нчення ун╕верситету? – Батьки мо╖ мешкали на той час у Севастопол╕ ╕ я просила направити мене саме сюди. Прибувши до м╕ста, я почала працювати у 8-му клас╕ 38-╖ школи. Учн╕ здавалися мен╕ зовс╕м дорослими ╕ я зверталася до них на «Ви». Для них тод╕ це було незвично, для мене ж навпаки – природно, так нас привчили викладач╕ ун╕верситету. Все ╕нше, мабуть, було як у вс╕х, ╕ дв╕йки ставила, ╕ одиниц╕ також. ╢дине, що, може, в╕др╕зняло мо╖ уроки – я щодня привчала учн╕в працювати самост╕йно. П╕сля роботи у 38-й школ╕ була деяка перерва: я займалася вихованням двох сво╖х д╕тей. П╕зн╕ше почала працювати у 57-й школ╕ ╕ дуже вдячна директоров╕ Гузанов╕й Галин╕ Павл╕вн╕: вона розглед╕ла у мен╕ тягу до новаторства, до творчого експерименту й завжди вс╕ляко мене п╕дтримувала. Я мала змогу виступати на нарадах, сп╕впрацювати з ╕нститутом п╕слядипломно╖ осв╕ти. У 1996 роц╕ в м╕ст╕ був започаткований конкурс «Вчитель року», в 1998 роц╕ я брала участь у конкурс╕ й перемогла. У ц╕й школ╕ я працювала вчителем, пот╕м заступником директора. В Управл╕нн╕ осв╕ти я з 2001 року. Спочатку працювала головним фах╕вцем, зараз – вже заступник начальника управл╕ння. – Що спонукало Вас до ново╖ роботи? – Напевне, бажання щось зм╕нювати ╕ зм╕нюватися. Тут ╕нш╕ перспективи, я маю на уваз╕ не кар’╓ру, а бачення осв╕ти не лише через призму класу. Зв╕дси видно тенденц╕╖, що в╕дбуваються в осв╕тньому пол╕ вс╕╓╖ держави. В╕дбува╓ться пост╕йний пошук метод╕в ╕ форм запровадження певних осв╕тн╕х новац╕й з поправкою на особливост╕ рег╕ону. Це – надзвичайно ц╕каво. В управл╕нн╕ – безл╕ч напрямк╕в роботи, – каже Жанна Валер╕╖вна, на хвилинку в╕д╕рвавшись в╕д комп’ютера. Цього дня вона також у пошуку. Треба в╕днайти законодавчу базу, аби в╕дмовити севастопольським депутатам, спираючись на закон. М╕сцев╕ народн╕ обранц╕ ухвалили р╕шення внести до Статуту м╕сцевих шк╕л вимогу викладати виключно рос╕йською мовою. Директиви ж М╕н╕стерства осв╕ти ╕ науки Укра╖ни докор╕нно в╕др╕зняються в╕д депутатських р╕шень. Треба знайти компром╕с. Поруч з комп’ютером, на стол╕ – фотограф╕╖ родини. Бувають нелегк╕ дн╕ ╕ тод╕ с╕мейн╕ фото додають снаги, переконана пан╕ Слюсар. Лише п╕сля зак╕нчення розмови пом╕чаю, що малесенький каб╕нет геть заставлений букетами кв╕т╕в. Виявля╓ться, це в╕тання колег з днем народження, яке в╕дзначили днем ран╕ше. Подв╕йне в╕тання з перемогою у конкурс╕ та днем народження й в╕д редакц╕╖ «КС». Державна осв╕та у Севастопол╕ сьогодн╕ в над╕йних руках. Спод╕ва╓мося, що в жовтн╕, на заключному тур╕ конкурсу «Кращий державний службовець», столичне жур╕ достойно оц╕нить севастопольського переможця.
Л╕д╕я Степко. м. Севастополь.
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 12.06.2009 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7380
|