Ця ╕стор╕я розпочалася ще вл╕тку 2005 року, коли аб╕тур╕╓нти зазвичай складають ╕спити. Ольгу, мат╕р Тетяни Хар╕но╖, яка мала нам╕р вступити до Кримського ф╕л╕алу Нац╕онально╖ академ╕╖ образотворчого мистецтва ╕ арх╕тектури, запросила директор ц╕╓╖ установи, а водночас ╕ голова приймально╖ ком╕с╕╖, дал╕ – за текстом Ухвали колег╕╖ судд╕в Судово╖ палати у крим╕нальних справах Верховного суду Укра╖ни: «╕ стала вимагати з не╖ грошову винагороду (хабар) у сум╕ 1500 долар╕в США за вир╕шення питання про вступ ╖╖ дочки до навчального закладу, а якщо Хар╕на О. в╕дмовиться, то вона як голова приймально╖ ком╕с╕╖ зробить усе можливе для того, щоби ╖╖ дочка не була зарахована до навчального закладу. П╕дкоряючись незаконним вимогам З. Нага╓во╖, О. Хар╕на дала згоду на передачу зазначено╖ суми, ╕ 15 серпня в парку ╕м. Шевченка у м. С╕мферопол╕ передала З. Нага╓в╕й грош╕ в сум╕ 7500 грн.». В╕дразу ж, як в╕дбулася ця под╕я, директор Кримського ф╕л╕алу НАОМ опинилася в наручниках ╕ у не╖ було вилучено одержану суму грошей, пом╕чених у спец╕альний спос╕б. Ще одним доказом став ауд╕озапис розмови двох ж╕нок, одна з яких у сво╓му службовому каб╕нет╕ вимагала грош╕ в ╕ншо╖. Жодна з апеляц╕й, поданих Заремою Нага╓вою, не була задоволена. Так само розц╕нив ситуац╕ю ╕ Верховний Суд Укра╖ни. До реч╕, Тетяна Хар╕на так ╕ не стала студенткою омр╕яного нею ВНЗ ╕ вступила навчатися до ╕ншого навчального закладу. Як же склалася подальша доля вимагачки хабар╕в, яку вивели на чисту воду? Про це, ╕ не т╕льки розпов╕дають у сво╓му лист╕ до редакц╕╖ батьки Тан╕. Допоки в наш╕й держав╕ не працюватимуть закони ╕ все вир╕шуватиметься за грош╕, люди, под╕бн╕ З. Нага╓в╕й, почуватимуться комфортно, дискредитуючи все найц╕нн╕ше – в╕ру в закон, у можлив╕сть здобути престижну осв╕ту, в профес╕онал╕зм викладач╕в, у вагом╕сть ╕ заслужен╕сть високих нагород, якою ╓, зокрема, прем╕я ╕мен╕ Великого Кобзаря. Насправд╕ ж лауреатом прем╕╖ виявилася звичайна злочинниця. З. С. Нага╓ва пере╖хала на помешкання до Криму з Узбекистану, вже маючи багато звань, науковий ступ╕нь у галуз╕ арх╕тектури ╕ майже одразу пос╕ла в╕дпов╕дальн╕ посади – зав╕дувачки кафедри Кримського державного ╕нженерно-педагог╕чного ун╕верситету та директора ф╕л╕╖ Нац╕онально╖ академ╕╖ мистецтв. До того ж вона зайнялась власним б╕знесом. Орендувала прим╕щення для потреб академ╕╖ ╕ готувала майбутн╕х аб╕тур╕╓нт╕в до вступу у ВНЗ. Навчала малюнку, живопису, композиц╕╖, не маючи художньо╖ осв╕ти. В такий спос╕б збирала з╕ слухач╕в значн╕ суми, об╕цяючи ╖м вступ до ВНЗ. Але, коли наставав час вступних ╕спит╕в, вимагала додатково╖ оплати в сум╕ 1500 долар╕в, ╕ якщо батьки аб╕тур╕╓нт╕в не могли виплатити ц╕ кошти, п. Нага╓ва не показувала «непроплачен╕» роботи представникам приймально╖ ком╕с╕╖ з Ки╓ва. А члени ком╕с╕╖ вдовольнялися ╕ тим, що для них орган╕зовувався к╕лькаденний в╕дпочинок на П╕вденному берез╕ Криму. Такий стан справ тривав досить довго, ╕ за цей час п. Нага╓ва встигла стати лауреатом прем╕╖ ╕м. Т. Шевченка в галуз╕ арх╕тектури. А д╕яльн╕сть ╖╖ як арх╕тектора полягала лише в т╕м, що вона виконала арх╕тектурну прив’язку скульптури до м╕сцевост╕, що п╕д силу кожному ╕нженеру-буд╕вельнику. Чи, можливо, ╖╖ заслуга в тому, що «вибила» м╕сце п╕д скульптуру у ректора ун╕верситету Февз╕ Якубова? Але, швидше за все, ц╕на ц╕╓╖ прем╕╖ дещо ╕нша. Надто вже багато темних плям у д╕яльност╕ п. Нага╓во╖. П╕сля того, як вона була затримана прац╕вниками СБУ п╕д час одержання хабара, ╖╖ судили, але вироком став умовний строк. ╤ це людин╕, яка нав╕ть не усв╕домила сво╓╖ провини, як ╕ того, що зганьбила сво╖ми вчинками ╕м’я Тараса Григоровича Шевченка? Та ╕ яке ╖й д╕ло до Укра╖ни, до Шевченка, якщо переважну частину життя вона прожила в ╕нш╕й держав╕? А лауреатство, то це – для престижу та як «в╕дмазка» в╕д вс╕лякого бруду. Головне ж – грош╕ ╕ придбане на них майно. Зг╕дно з судовим р╕шенням, вона впродовж к╕лькох рок╕в позбавлялася права займатися певною д╕яльн╕стю, ╕ ╖╖ було зв╕льнено ╕з КД╤ПУ на Нац╕онально╖ академ╕╖. Але пан╕ Нага╓ва не розгубилася ╕ влаштувалася зав╕дувачкою кафедри НАПКБ, де працю╓ ╕ зараз. Ще б пак, адже лауреат тако╖ визначно╖ прем╕╖! Вважа╓мо, що на под╕бн╕ прем╕╖ мають право не просто усп╕шн╕ профес╕онали, але лише т╕ з них, хто не заплямував себе морально. Та останн╓ не береться до уваги. Тому й д╕йсно г╕дн╕ такого високого звання лауреати н╕бито потрапляють у т╕нь чужих злочин╕в. Тож вважа╓мо, що ц╕ люди мають порушити питання про зняття цього престижного звання з╕ злочинниц╕ та корупц╕онерки. ╤накше з’явля╓ться п╕дозра, що, з╕бравши пакет документ╕в ╕ маючи певн╕ зв’язки, у нас в держав╕ можна придбати будь-яке звання. Жахливо уявити, якою була б реакц╕я Тараса Григоровича, аби в╕н д╕знався про сво╖х «посл╕довник╕в». Добре, що в╕н не дожив до такого глумл╕ння над сво╖м ╕менем. Отже, хочемо звернутися до голови ком╕тету з присво╓ння Шевченк╕вських прем╕й п. Жулинського та ╖╖ лауреат╕в: досить псувати бочку меду ложкою дьогтю, не ганьб╕ть н╕ себе, н╕ державу, н╕ св╕тлу пам’ять Тараса Григоровича, видал╕ть з╕ сво╖х лав ╕нородне т╕ло!
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
