Версiя для друку Обговорити в форумi

 Настали довгоочікувані канікули. Івасик вперше почув це слово, коли закінчив перший клас, і мама сказала:
 – Ти вже великий, синку. Цього літа на канікулах поїдеш до дідуся і допомагатимеш йому по господарству.
 – Добре, мамо. Але ж я ще не вмію нічого робити.
 – Нічого. Дідусь тебе вчитиме, аби ти тільки захотів.
 – Хочу! Хочу! Дуже хочу, – вигукнув Івасик, – і зажадав збирати речі в дорогу.
 Дорогою до дідуся Максима Івасик уважно дивився у віконце автобуса. Він бачив чудові сільські краєвиди, людей, які косили, згрібали сіно, пасли корів, пололи буряки, і міркував:
 – Це ж мені доведеться усе це теж робити. Так багато роботи в тому селі. І коли ці люди встигають усе зробити?
 Тільки-но так подумав Івасик, як мама сказала:
 – Виходимо, сину, приїхали.
 Дідусь з радістю зустрів онука, обійняв, поцілував, примовляючи:
 – Мій дорогенький помічничок приїхав.
 Івасик міцно обхопив дідуся Максима руками, притиснувся до грудей і прошепотів:
 – Дідусю, ти не будеш мене сварити, коли я щось не вмітиму робити?
 – Ні. Я просто буду тебе навчати ставитись до всього по-господарськи.
 – А як це по-господарськи?
 – А так, щоб всім і всьому було добре, до вподоби. Щоб і корівка була нагодована, тоді і молочка буде більше, щоб і земелька була доглянута, – тоді і врожай буде кращий. Все любить свій порядок, – посміхаючись, відповів дідусь.
 Уперше, коли дідусь Максим будив Івасика на світанку, йому дуже не хотілося вставати, але згадавши дідусеві слова, що все потрібно робити по-господарськи, хлопчик мерщій зістрибнув з ліжка, швиденько одягнувся і сказав, як солдат, що готовий до бою:
 – Дідусю, я хочу бути хорошим господарем.
 – Це дуже добре, Івасику. Уважно дивись, що я робитиму, і собі так вчись.
 Усе літо Івасик допомагав дідусеві косити й згрібати траву для корівки, прополювати бур’яни на городі, пасти гусей і маленьке телятко. Це була справжня школа для маленького господаря.
 Важко було Івасикові, бо він уперше брав до рук маленькі грабельки і сапу, які спеціально для внука змайстрував дідусь Максим. Але стільки вражень про літо в нього не було ще ніколи. Кожен день був наповнений турботами про улюблених тварин, про матінку-землю. Наступного літа Івасик обов’язково поїде до дідуся, аби вчитися нелегкій хліборобській праці.

 Валентина САВКА,
 вчителька.
смт. Турійськ на Волині.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 26.06.2009 > Тема ""Джерельце""