"Кримська Свiтлиця" > #28 за 10.07.2009 > Тема "Українці мої..."
#28 за 10.07.2009
ПРОЩАВАЙ, ДРУЖЕ...
Укра╖нська й кримськотатарська л╕тератури зазнали велико╖ втрати – передчасно помер чудовий укра╖нський поет ╕ перекладач Микола М╕рошниченко. М. М╕рошниченко народився 1 вересня 1947 року в сел╕ Третяк╕вка Лугансько╖ област╕. У 1965 роц╕ усп╕шно зак╕нчив факультет укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ Луганського пед╕нституту, вчителював у Запор╕жж╕, Ки╓в╕. Протягом 16 рок╕в був сп╕вроб╕тником газети «Л╕тературна Укра╖на». За 1976-1978 роки в╕н вивча╓ в Баку азербайджанську мову. В 1994 роц╕ вдосконалю╓ вивчення тюркських мов, вивча╓ у Стамбул╕ турецьку мову. Гарне знання тюркських мов дозволило М. М╕рошниченку стати одним ╕з кращих перекладач╕в як класично╖, так ╕ сучасно╖ тюрксько╖ л╕тератури. Повернення на р╕дну землю кримських татар дозволило М. М╕рошниченку зблизитися ╕з пров╕дними кримськотатарськими письменниками, ознайомитись з╕ скарбницею л╕тератури. ╤ як п╕дсумок цього знайомства – двор╕чна сп╕льна робота з Юнусом Кандимом ╕ випуск фундаментального зб╕рника кримськотатарською ╕ укра╖нською мовами «Окрушина сонця», що вм╕стив в себе поез╕ю восьми стол╕ть: з XIII до XX стол╕ття. Ще два роки йде на п╕дготовку зб╕рника прози «Молитва ласт╕вок» – прози ХIV-XX стол╕ть. У 1995 роц╕ в Ки╓в╕ виходить у св╕т двотомна Антолог╕я укра╖нсько╖ поез╕╖, де розд╕л «Кримськотатарськ╕ поети» був перекладений М. М╕рошниченком. У 2004 роц╕ в Ки╓в╕ виходить у його переклад╕ зб╕рник «Брама сходу», куди вв╕йшли поети 1821 – 1896 рок╕в: Сайф╕ Сарай╖, Мевля К’ади Мухс╕н, Менл╕ Герай хан, Аф╕федд╕н Абдулла Аф╕ф╕й, Се╖д Муса Кефев╕й, Абдуль-Аз╕з ╤з╕й, Лейля Б╕кеч, Ашик Умер, Мустафа Рах╕м╕й – т╕, що принесли славу кримськотатарськ╕й поез╕╖ в тюркському св╕т╕. М. М╕рошниченко переклав укра╖нською мовою таких в╕домих поет╕в, як Юнус Тем╕рк’ая – «Св╕тло над дорогою», Юнус Кандим – «Жовта мить», Шер’ян Ал╕ – «Серцем прикрита земля», написав ╕ опубл╕кував сер╕ю л╕тературознавчих роб╕т про творч╕сть кримськотатарських поет╕в. В╕н був ╕ залиша╓ться тим мостом, що зв’язав кримськотатарську л╕тературу з укра╖нською. В╕н був ╕ залиша╓ться назавжди ╖╖ в╕рним другом. Микола М╕рошниченко був одним з тих укра╖нських л╕тератор╕в, який добре знав проблеми нашо╖ л╕тератури, ╖╖ сильн╕ й слабк╕ сторони. В╕н п╕знав поетичну душу нашого народу. В його особ╕ ми втратили невтомного, в╕рного соратника. Ми ще не до к╕нця усв╕домили величину ц╕╓╖ втрати, ╖╖ глибину, не дали всеосяжно╖ оц╕нки його чудов╕й подвижницьк╕й д╕яльност╕. Ми висловлю╓мо його с╕м’╖, р╕дним ╕ близьким, його товаришам наше глибоке сп╕вчуття. Прощавай, наш друже! Прощавай, Миколо! Нехай земля тоб╕ буде пухом! Нехай наша пам’ять про тебе п╕дтриму╓ тебе там, на небесах. Ти – у наших серцях ╕ душах. Прощавай!
Р╕за Фазил, Шер’ян Ал╕, Абляз╕з Вел╕╓в, Нузет Умеров, Сейран Сулейман, Та╖р Кер╕мов, Данило Кононенко.
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 10.07.2009 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7490
|