"Кримська Свiтлиця" > #29 за 17.07.2009 > Тема "З перших уст"
#29 за 17.07.2009
В╕ктор ЮЩЕНКО: «ДОСИТЬ БОЯТИСЯ ВЛАСНО╥ ╤СТОР╤╥!»
11 липня Президент Укра╖ни перебував з робочою по╖здкою на Сумщин╕, де проходили урочистост╕ з нагоди 350-р╕ччя перемоги козацького в╕йська у Конотопськ╕й битв╕, пов╕домля╓ кореспондент УКР╤НФОРМу. У Конотоп╕ В╕ктор Ющенко взяв участь в освяченн╕ купольних хрест╕в новозведено╖ козацько╖ церкви Р╕здва Пресвято╖ Богородиц╕, яке пров╕в Патр╕арх Укра╖нсько╖ православно╖ церкви Ки╖вського Патр╕архату Ф╕ларет. Президент також узяв участь у в╕дкритт╕ пам’ятного знака на честь 350-р╕ччя перемоги у Конотопськ╕й битв╕. Пам’ятний знак явля╓ собою встановлену на низькому постамент╕ художню композиц╕ю з козацьких шабель, що розрубують щит, ╕ символ╕зу╓ перемогу козацько╖ збро╖ над противниками. Напис на пам’ятнику: «Тут кувалася слава укра╖нсько╖ збро╖! Установлено на честь 350-╖ р╕чниц╕ славетно╖ перемоги в╕йська гетьмана ╤вана Виговського в Конотопськ╕й битв╕». Глава держави поклав кв╕ти до пам’ятника гетьману ╤вану Виговському у сел╕ Шаповал╕вка Конотопського району. Пам’ятник гетьману встановлено у сквер╕ в центр╕ села за кошти районного бюджету. Президент Укра╖ни В╕ктор Ющенко у сел╕ Шаповал╕вка Конотопського району Сумсько╖ област╕ в╕дкрив ╤V Всеукра╖нський фестиваль «Козацький родослав». Звертаючись до учасник╕в свята, Глава держави дав свою оц╕нку Конотопськ╕й битв╕, назвавши ╖╖ одн╕╓ю ╕з найславетн╕ших перемог укра╖нсько╖ збро╖. «Конотопська битва довгий час залишалася забороненою темою. Протягом стол╕ть ╕нформац╕я про не╖ замовчувалася. Зроблений анал╕з факт╕в дозволя╓ дати оц╕нку ц╕й битв╕ як одн╕й з найславетн╕ших перемог укра╖нсько╖ збро╖», – зазначив В╕ктор Ющенко.
СЛОВО ПРЕЗИДЕНТА УКРА╥НИ НА УРОЧИСТОСТЯХ З НАГОДИ 350-Р╤ЧЧЯ КОНОТОПСЬКО╥ БИТВИ
Шановне товариство! В╕таю високодостойну громаду, орган╕затор╕в Козацького фестивалю й учасник╕в сьогодн╕шн╕х урочистостей. Звертаюся до сво╖х земляк╕в ╕ до вс╕х сп╕вв╕тчизник╕в. Я розпочну з почуття нац╕онально╖ г╕дност╕. Г╕дн╕сть – саме вона дозволя╓ нам в╕дверто говорити про минуле, бути щирими пом╕ж нами ╕ вести прямий д╕алог з ╕ншими народами. Дарма, якщо нац╕ональна правда лама╓ стереотипи, нав’язан╕ чи набут╕. Дарма, якщо це комусь заважа╓ ззовн╕. Не омина╓мо, як говорив великий Шевченко, «ан╕ титли, н╕же то╖ коми». Не ма╓мо зерна неправди за собою. Наше сучасне поняття Укра╖нсько╖ нац╕╖ – це ╓дн╕сть ус╕х громадян Укра╖ни, незалежно в╕д походження, рел╕г╕╖ чи переконань. Я хочу, щоб це пол╕тичне й громадянське усв╕домлення переросло для кожного з нас у почуття нерозривно╖ причетност╕ до сп╕льно╖ нац╕╖ ╕ сп╕льно╖ дол╕. Це почуття можна виховати лише правдою. ╤ в цьому – наша найб╕льша сила. Нин╕ сто╖мо на м╕сц╕, де 350 рок╕в тому укра╖нське в╕йсько на чол╕ з гетьманом ╤ваном Виговським здобуло блискучу перемогу в Конотопськ╕й битв╕. Скептикам скажу: досить боятися власно╖ ╕стор╕╖. Конотопська битва ╓ наступницею Визвольно╖ в╕йни Богдана Хмельницького й попередницею збройного виступу ╤вана Мазепи. Суть боротьби в одному: скинути чуже ярмо, дати свободу Рус╕ ╕ ╖╖ народу. Саме це керувало Гетьманами, коли вони повставали як проти зах╕дних, так ╕ сх╕дних поневолювач╕в. ╤ван Виговський взяв булаву в надзвичайно складний для ╕стор╕╖ Укра╖ни час. П╕сля Переяславсько╖ ради стала очевидною несум╕сн╕сть двох св╕тогляд╕в: козацько╖ демократ╕╖ та деспотизму, який народжував ╕мпер╕ю. Говоримо про ╕стор╕ю й говоримо в╕дверто: царська влада спочатку приховано, а згодом ╕ в╕дверто с╕яла в Укра╖н╕ чвари, провокуючи громадянську в╕йну в укра╖нськ╕й козацьк╕й держав╕, прагнучи послабити ╖╖, домогтися перетворення ╖╖ в автономну частину московсько╖ держави. 24 жовтня 1656 року московський цар, не попередивши про це Укра╖ну, як те передбачала Переяславська угода, уклав у В╕льно перемир’я з Польщею, зг╕дно з яким Укра╖на переходила у протекторат Польщ╕. У серпн╕ 1658 року, ╕гноруючи знову Переяславський догов╕р, вводяться царськ╕ в╕йська на чол╕ з Ромодановським, який, на противагу законному гетьману Укра╖ни Виговському, чинно проголошу╓ гетьманом ╤вана Безпалого. Гетьман Виговський у 1658 роц╕ п╕дпису╓ Гадяцьку ун╕ю з Польщею. Ул╕тку 1658 року пол╕тичне протистояння переросло у збройний конфл╕кт. В Укра╖ну вступило величезне царське в╕йсько. За р╕зними джерелами, в╕д 70 до 100 тисяч. ╤ тут, на нашому рубеж╕, воно було розгромлене вщент. Конотопська битва довгий час залишалася забороненою темою у рос╕йськ╕й ╕, особливо, радянськ╕й ╕стор╕ограф╕╖. Протягом стол╕ть ╕нформац╕я про не╖ замовчувалася, бо правда про под╕╖ п╕д Конотопом розв╕нчувала багато ╕мперських м╕ф╕в. Зроблений анал╕з факт╕в Конотопсько╖ битви дозволя╓ сьогодн╕ дати оц╕нку ц╕й битв╕, як одн╕й ╕з найб╕льших ╕ найславетн╕ших перемог укра╖нсько╖ збро╖. Нездатн╕сть проводу нац╕╖ постати над власними амб╕ц╕ями – ось суть ╕ причина нац╕онально╖ катастрофи, яка сп╕ткала Укра╖ну ╕ в той час, ╕ в ╕нш╕ стол╕ття. Пам’ятаймо про це, в╕ддаймо минуле минулому. Але нехай закарбованим стане кожне слово: нац╕я зобов’язана пам’ятати кожну свою перемогу ╕ кожне випробування, бо за них вона р╕вною м╕рою несе свою в╕дпов╕дальн╕сть ╕ з них зобов’язана робити висновки ╕ приклади. Спец╕альн╕ слова на цьому пол╕ хот╕лося б адресувати нашому славному гетьману ╤вану Виговському. Ось що про нього писав ╕нший великий укра╖нець ╤ван Нечуй-Левицький: «Неспок╕йне було життя, ╕ сумна, ╕ нещасна була смерть гетьмана ╤вана Виговського – доброго, щирого патр╕ота, тонкого пол╕тика, оборонця прав Укра╖ни, чолов╕ка великого розуму та ╓вропейсько╖ просв╕ти. Виговський щиро любив Укра╖ну, вистоював за ╖╖ пол╕тичн╕ ╕ нац╕ональн╕ права, дбав про науку, дбав про просв╕ту в Укра╖н╕, був, може, вищим за ус╕х сво╖х сучасник╕в, окр╕м гетьмана Богдана та Немирича. Його можна поставити вр╕вн╕ з найб╕льшими д╕ячами тих час╕в – з Богданом Хмельницьким, Дорошенком, Мазепою». У ц╕й Гадяцьк╕й умов╕ Виговський постановив знов прилучити Укра╖ну до Польщ╕ ╕ називати ╖╖ Великим княжеством руським. Укра╖на мала залежн╕сть т╕льки в╕д одного короля ╕ мала зоставатися вольним кра╓м. Польща, Литва, Укра╖на повинн╕ були оборонятися вкуп╕ в╕д ус╕х ворог╕в. У себе вдома Укра╖на мала бути зовс╕м самост╕йним царством. Найвища влада належала до гетьмана та народного сейму чи велико╖ ради. Укра╖на повинна була мати св╕й суд, де вс╕ справи велися укра╖нською мовою, св╕й стан, куди йшли вс╕ подат╕, сво╖х во╓вод, сво╖х губернатор╕в, сво╖х м╕н╕стр╕в, сво╓ козацьке в╕йсько. Гадяцьк╕ пункти – це найвищий акт автоном╕╖ Укра╖ни за усю ╖╖ козацьку ╕стор╕ю. Це коротка оц╕нка того, що зробив наш гетьман. Дорога громадо! Тут, на цьому м╕сц╕, в╕та╓мо нашу свободу. Тут вшанову╓мо пам’ять ус╕х во╖н╕в, загиблих на пол╕ Конотопсько╖ битви. Ус╕ м╕сця наших перемог – Конотоп, Шаповал╕вка, Сосн╕вка, Пилявц╕, Вигра╖в, Збор╕в, Бат╕г, Холодний Яр, Гурби та ╕нш╕ – мають бути введен╕ в особливий ре╓стр п╕д оп╕кою нашого в╕йська ╕ нашого народу. Ми пиша╓мося сво╖м минулим, але наш погляд звернутий у майбутн╓. Сьогодн╕ ми – незалежна, демократична, ╓вропейська держава. Ми прагнемо дружби й злагоди з ус╕ма народами. Ми в╕римо у велике ╕ славне майбутн╓ Соборно╖ Укра╖нсько╖ Держави. Слава вс╕м укра╖нським перемогам! Слава Укра╖н╕! http://www.president.gov.ua/news/14462.html
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 17.07.2009 > Тема "З перших уст"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7509
|