Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2113)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 24.07.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#30 за 24.07.2009
ПОЛТАВСЬКА БИТВА ЩЕ ТРИВА╢...
СЕРГ╤Й ДАВН╤ЧЕНКО

ПОСТАТ╤

«Вс╕ покою
щиро прагнуть,
Та не в ╓ден гуж
вс╕ тягнуть.
Хто направо,
хто нал╕во,
А вс╕ браття!
То-то диво!..»
╤ван Мазепа.

(Продовження. Поч. у № 27-29).

9 серпня 1700 року Рос╕я, посиливши сво╖ позиц╕╖ на п╕вденних теренах у результат╕ в╕йни з Туреччиною 1687-1699 рр., оголосила в╕йну Швец╕╖ з метою вит╕снити швед╕в з Прибалтики ╕ забезпечити власн╕й кра╖н╕ в╕льний вих╕д до Балт╕йського моря. Гетьман Мазепа прагнув переор╕╓нтувати Петра ╤ та його наближених на в╕йну на П╕вноч╕, щоб у такий спос╕б дати спочинок козацьким полкам, ус╕й Гетьманщин╕ в╕д щор╕чних виправ на Крим та в╕йськово╖ присутност╕ рос╕ян. Але цим нам╕рам, якщо вони були, не довелося збутися. Вже з перших м╕сяц╕в проголошення в╕йни Петро ╤ став максимально експлуатувати в╕йськовий потенц╕ал Гетьманщини. На П╕вноч╕ Рос╕╖ воювали чисельн╕ козацьк╕ загони. У лист╕ до Голов╕на Мазепа скаржився на несправедливе ставлення рос╕йського командування до козак╕в, надм╕рне ╖х використання у во╓нних операц╕ях, образи рос╕ян. Така ж ситуац╕я склалась ╕ тод╕, коли Петро ╤ послав козак╕в на допомогу польському королю. П╕вн╕чна в╕йна загострила критичн╕ настро╖ в Гетьманщин╕. Щор╕чн╕ походи призводили до зубож╕ння козацьких господарств, втрати прибутк╕в. Разом з тим, усп╕хи Карла Х╤╤ у ╢вроп╕, перех╕д на його б╕к б╕льшост╕ польських урядовц╕в ╕ магнат╕в, втрата в╕дчуття м╕ри Петром ╤ у використанн╕ козацького в╕йська, його наступ на вольност╕ гетьманц╕в змушували гетьмана та його оточення думати про те, як не стати розм╕нною монетою м╕ж двома силами. Брутальний наступ московського абсолютизму на укра╖нську автоном╕ю став детонатором орган╕зац╕╖ антимосковського повстання в Укра╖н╕.
24 жовтня 1708 року Мазепа покинув Батурин, переправився ╕з полками через Сейм ╕ рушив у напрям╕ шведського в╕йська. Мазепа хот╕в, аби Карл Х╤╤ йшов на Москву, але король п╕шов на Укра╖ну. 9 серпня 1708 року Петро ╤ видав указ, за яким рос╕йськ╕ в╕йська перед шведами повинн╕ були спалювати хл╕б, пров╕ант ╕ фураж, буд╕вл╕, л╕с, млини, а жител╕в висилати у л╕си. Хто з людей не захоче йти у л╕си – спалювати села, а також спалювати села, зв╕дки люди вийшли. Палали за царським наказом села та м╕стечка ╕ на ╕ншому боц╕ Укра╖ни. Придушуючи повстання п╕д проводом укра╖нського бахмуцького отамана К╕ндрата Булав╕на, московське в╕йсько спалило Бахмут (нин╕ Артем╕вськ Донецько╖ област╕), Тор (нин╕ Слов’янськ Донецько╖ област╕) з 7 тисячами населення, к╕лькасот хутор╕в, поселень укра╖нських та рос╕йських козак╕в. Як згадував у сво╖х спогадах головний каратель лейб-гвард╕╖ полковник Василь Долгорукий, т╕╓╖ пори «побито и перевешано» понад 28000 мешканц╕в цих кра╖в.
25 жовтня гетьман переправля╓ться через Десну за 4-5 к╕лометр╕в в╕д Коропа, б╕ля села Оболоння. На другому берез╕ Десни, як опов╕да╓ «╤стор╕я Рус╕в», гетьман виголосив перед в╕йськом палку промову. Переказ ╖╖ нев╕домим автором досить вдало передав патр╕отичний дух задум╕в Мазепи, щир╕сть його нам╕р╕в:
«Ми сто╖мо тепер, брат╕╓, м╕ж двома проваллями, готовими нас пожерти, коли не виберемо шляху для себе над╕йного, щоб ╖х обминути. Воююч╕ м╕ж собою монархи, що наблизили театр в╕йни до границь наших, до того розлючен╕ один на одного, що п╕двладн╕ ╖м народи терплять уже ╕ ще перетерплять безодню лиха незм╕рну, а ми м╕ж ними ╓ точка, або ц╕ль всього нещастя. (…) Жереб держав тих визначила наперед доля р╕шитися в наш╕й отчизн╕ ╕ на очах наших, ╕ нам, бачивши загрозу тую, що з╕бралася над головами нашими, як не помислити й не подумати про себе самих? Мо╓ м╕ркування, чуже ус╕м пристрастям ╕ шк╕дливим для душ╕ зам╕рам, ╓ таке: коли король шведський, завше непереможний, якого вся ╢вропа поважа╓ ╕ бо╖ться, подола╓ царя рос╕йського ╕ зруйну╓ царство його, то ми, з вол╕ переможця, неминуче причислен╕ будемо до Польщ╕ ╕ в╕ддан╕ в рабство полякам ╕ на волю його створ╕ння та улюбленця, короля Лещинського; ╕ вже тут нема ╕ не буде м╕сця договорам про наш╕ права та прив╕ле╖, та й попередн╕ на те╓ договори ╕ трактати сам╕ собою скасуються, бо ми, природно, порахован╕ будемо як завойован╕, або збро╓ю п╕дкорен╕, отже, будемо раби неключим╕, ╕ доля наша остання буде г╕рша за першу, яко╖ предки наш╕ в╕д поляк╕в зазнали з таким горем, що й сама згадка про не╖ жах наганя╓. А як допустити царя рос╕йського вийти переможцем, то вже лиха година прийде до нас од самого царя того… Бачили ви ╕ насл╕дки деспотизму того, яким в╕н винищив численн╕ родини найб╕льш варварськими карами за провини, стягнен╕ наклепом та вимушен╕ тиранськими тортурами, що ╖х н╕який народ стерп╕ти й перетерп╕ти не годен».
Гетьман розпов╕в козакам про домовлен╕сть, яку вже н╕бито уклав з Карлом Х╤╤: «…випросив у нього нейтрал╕тету, себто не повинн╕ ми воювати з╕ шведами, ан╕ з поляками, ан╕ з великорос╕янами, а повинн╕, з╕бравшися з в╕йськовими силами нашими, стояти в належних м╕сцях ╕ боронити власну отчизну свою, в╕дбиваючи того, хто нападе на не╖ в╕йною, про що зараз ми повинн╕ оголосити государев╕». Отже, гетьман задумував безкровне здобуття Укра╖ною незалежност╕. В╕н розум╕в, що цей шлях найб╕льш виграшний ╕ позитивно буде сприйнятий людн╕стю. До нас д╕йшли слова Мазепи: «Не для сво╓╖ особисто╖ корист╕, а для добра нашо╖ батьк╕вщини Укра╖ни ╕ для всього Запорозького в╕йська я прийняв допомогу шведського короля». Ц╕каво, що це зрозум╕в нав╕ть Меншиков – найближча до Петра ╤ людина. За св╕дченням ╕сторика Соловйова, в╕н зазначив: «Сие учинил то не для одной своей особы, но и всей ради Украины».
Перша зустр╕ч ╤вана Мазепи з Карлом Х╤╤ в╕дбулася  29 жовтня. 29-30 жовтня в Г╕рках м╕ж Укра╖ною та Швец╕╓ю було прийнято документ, який мав ус╕ ознаки договору. У цьому документ╕ Карл Х╤╤ гарантував Укра╖н╕ незалежн╕сть.
Коли Петро ╤ д╕знався про з’╓днання Мазепи з╕ шведами, в╕н митт╓во видав “Указ ко всем жителям Малой России”, де була дана тенденц╕йна оц╕нка под╕й. Указ швидко оприлюдню╓ться, надсила╓ться всьому Запорозькому В╕йську. Оперативне поширення цього указу та ╕нших терм╕нових розпоряджень стало фатальним для мазепинц╕в. Вказ╕вки Петра ╤ пос╕яли сумн╕ви серед козацтва та старшини й нейтрал╕зували значн╕ сили гетьманц╕в, як╕ не були посвячен╕ в мазепинський задум. Неспод╕ваний перех╕д Мазепи на б╕к швед╕в та обережн╕сть, виявлена при цьому, залишали багатьох в╕йськовик╕в у непевному становищ╕. До цього вони в╕рно служили царю, православн╕й в╕р╕, шведи були ╖хн╕ми оф╕ц╕йними ворогами, у в╕йн╕ з ними загинуло чимало укра╖нц╕в. Зрештою, вс╕ готувалися до зустр╕ч╕ з ворогом разом ╕з рос╕йськими полками, ╕ тому приховування верх╕вкою в╕д основно╖ маси “самост╕йницько╖” ╕де╖ призвело до того, що козаки, залишен╕ напризволяще, змушен╕ були п╕дкоритися царському наказу. Н╕хто не оголошував Гетьманщину в стан╕ в╕йни з Рос╕╓ю. Це був стратег╕чний прорахунок мазепинц╕в. ╥хн╓ вагання й розрахунок на те, що цар похопиться зап╕зно, коли вже в╕дбудеться зустр╕ч Мазепи з королем Карлом Х╤╤, стали причинами наступних траг╕чних поразок. Нав╕ть т╕ гетьманц╕, як╕ сп╕вчували ╕де╖ самост╕йно╖ Укра╖ни й не могли стати п╕д мазепинськ╕ прапори, як це зробили батуринц╕, н╕чого не знаючи про розгортання повстання за незалежн╕сть, змушен╕ були виступити в рол╕ пом╕чник╕в Петра ╤. Радянськ╕ ╕сторики В. Дядиченко, В. Шутой та ╕нш╕ на багатьох прикладах тенденц╕йно намагалися довести, що народ не п╕дтримав мазепинц╕в, тому що в╕н був в╕рним союзником Москов╕╖. Це, здеб╕льшого, не так. Населення Гетьманщини н╕чого не знало про плани сво╖х зверхник╕в, а тому й не встигло зробити вир╕шального вибору.
Петро ╤ направив Меншикова здобути Батурин з корпусом, у якому нал╕чувалось в╕д 15 до 20 тисяч драгун╕в. Кр╕м того, поряд ╕з гетьманською столицею дислокувалися два рос╕йськ╕ п╕хотн╕ полки. Ки╖вський во╓вода Голицин прив╕в ╕з Ки╓ва до 5 тисяч стр╕льц╕в ╕ драгун╕в. У приборканн╕ непок╕рних гетьманц╕в у Батурин╕ також взяв участь Ки╖вський драгунський полк, сформований ╕з царедворц╕в. К╕льк╕сть же гармат у Батурин╕, за р╕зними оц╕нками, становила в╕д 70 до 100 одиниць. А це була гр╕зна зброя! ╤ ця зброя почала д╕яти у руках батуринц╕в. Батуринський гарн╕зон очолювали полковник Дмитро Чечель та генеральний гарматний осавул Фр╕др╕х Кен╕гсек. К╕льк╕сть захисник╕в фортец╕ складала, най╕мов╕рн╕ше, до 5 тисяч козак╕в. Штурм Батурина 1 листопада усп╕ху не мав. Але рос╕яни три дн╕ безупинно штурмували Батурин. П╕сля цього за наказом Меншикова рос╕йськ╕ полки почали в╕дходити в╕д Батурина. Разом з тим, серед гарн╕зону проводилася робота щодо здач╕ фортец╕. Аби втримати фортецю, командування ╕золювало призв╕дник╕в: тлумача Стефана Зерт╕са було приковано до гармати, наказного полковника Прилуцького полку ╤вана Носа теж заковано в кайдани. П╕сля в╕дходу рос╕ян Н╕с вислав уноч╕ з м╕ста свого старшину Соломаху, який наздогнав солдат Меншикова ╕ пров╕в ╖х у Батурин через один з п╕дземних ход╕в. Розгром добре озбро╓ного гарн╕зону стався завдяки зрадницькому ударов╕ зсередини. При цьому рос╕яни втратили б╕льш як 3 тисяч╕ людей. Було спалено п’ять батуринських церков. Нападниками знищувалися ж╕нки, д╕ти, стар╕ люди. “Люди в нем бывшие вырублены, церкви разорены, дома разграблены и сожжены» (Рукописний зб╕рник ХV╤╤╤ ст.). Французьк╕ “Газет де франс”, “Летре г╕стор╕к” та ╕нш╕ видання спов╕щали: “Вс╕ мешканц╕ Батурина без огляду на в╕к ╕ стать вир╕зан╕, як наказують нелюдськ╕ звича╖ москал╕в”, “Ц╕ла Укра╖на купа╓ться в кров╕. Меншиков ужива╓ засоб╕в московського варварства”. Меншиков звел╕в нашвидкуруч збудувати шибеницю ╕ пов╕сити на н╕й портрет Мазепи. П╕сля цього т╕ла старшини прив’язали до дошок ╕ пустили по р╕чц╕ Сейму для остраху ╕ншим. Одних козак╕в-оборонц╕в четвертували, ╕нших на м╕ськ╕й ст╕н╕ посадили на пал╕. Тортури проводилися п╕д наглядом Меншикова з особливою ретельн╕стю. П╕сля страт ╕ тортур Меншиков в╕ддав м╕сто на розграбування. Передовс╕м були пограбован╕ православн╕ храми. Осквернителям храм╕в було чим поживитися. П╕сля пограбувань церкви було спалено. Батуринсько-Крупицький монастир було пограбовано та зруйновано. М╕сто було пограбоване, зруйноване та спалене. ╤з захисник╕в Батурина та його жител╕в живими залишилися одиниц╕. Гармати були знят╕ та вивезен╕, найб╕льш╕ з них – зруйнован╕. За п╕драхунками ╕сторик╕в, втрати мирного населення склали 6-6,5 тисяч ос╕б. 29 грудня 1708 року “London Gazett” писала, що Меншиков у Батурин╕ “залогу… в числ╕ 6 тисяч наказав вирубати”.
Побачивши насл╕дки Батуринсько╖ р╕зн╕, гетьман Мазепа 10 листопада роз╕слав по вс╕й Укра╖н╕ ун╕версал, де в╕н спов╕щав народ про наругу над святостями та людьми, показав справжн╓ лице царату, його “турботу” про укра╖нц╕в. Це послання, без сумн╕ву, зачепило за живе головних виконавц╕в жорстоко╖ акц╕╖.
Зд╕йснивши злочин ╕ придушивши основн╕ сили гетьманц╕в, рос╕яни намагалися затушувати сво╖ каральн╕ д╕╖, як╕ набули значного розголосу, виправдальною аг╕тац╕╓ю. Для досягнення ц╕╓╖ мети використовувалися пл╕тки, брехлив╕ пов╕домлення про те, що Мазепа, мовляв, зр╕кся православно╖ в╕ри, вир╕шив за безц╕нь продати Укра╖ну шведам ╕ полякам. Поширювалися чутки про те, н╕бито у Д╕гтяр╕вц╕ на Новгород-С╕верщин╕ гетьман топтав образ Богоматер╕, приймаючи у такий спос╕б лютеранське в╕роспов╕дання.
Фактично козаки, д╕знавшись про под╕╖ у р╕дному кра╖, вийшли з-п╕д контролю Москви. Момент вимагав в╕д обох стор╕н ужиття р╕шучих заход╕в для привернення нест╕йких елемент╕в на св╕й б╕к. Треба в╕ддати належне царськ╕й сторон╕: вона у ц╕й напружен╕й ситуац╕╖ д╕яла гнучк╕ше ╕ оперативн╕ше. Ставка робилася в основному на залякування. Практично одночасно з’явилися чолобитн╕ про в╕рноп╕ддан╕сть в╕д жител╕в м╕ст, де розташовувалися рос╕йськ╕ полки. В ус╕х м╕стах ╕ м╕стечках, захоплених рос╕йською арм╕╓ю, вив╕шували царськ╕ укази до укра╖нського народу, а поряд для остраху “голови на коли взоткнут╕ були” полонених сердюк╕в ╕ козак╕в, сп╕йманих у гетьманськ╕й столиц╕. До непок╕рних вживалися найжорсток╕ш╕ каральн╕ заходи. П╕сля гетьмансько╖ столиц╕ були випален╕ Гадяч ╕ села навколо нього. Така сама доля чекала Ромни. Полковник Кампель знищив Маячну ╕ Нехворощу, а вс╕х жител╕в покарав на смерть. Московським в╕йськом були також спален╕ Калеберда, Переволочна, Старий ╕ Новий Кодаки.
6 листопада в╕дбулася церемон╕я позбавлення Мазепи гетьманства. У Глухов╕ на базарн╕й площ╕ пов╕сили ляльку, яка нагадувала Мазепу. Був роз╕рваний диплом кавалера ордена Андр╕я Первозванного. Учасникам ц╕╓╖ вистави було зачитано декларац╕ю, в як╕й оголошувалися царськ╕ благод╕яння та осуджувалася невдячн╕сть Мазепи. П╕сля цього в╕дбулися вибори гетьмана, яким став ╤ван Скоропадський.
10-11 листопада 1708 року до Глухова був доставлений Ки╖вський митрополит ╤осафат Кроковський та православн╕ ╓пископи. Спочатку в╕дбулися публ╕чн╕ страти значних старшин. Спочатку був колесований полковник Дмитро Чечель. У Святотро╖цьк╕й церкв╕ п╕сля молебню оголосили анафему й в╕чне прокляття Мазеп╕. Арх╕╓ре╖ склали пастирське послання до укра╖нського народу, в якому закликали його не слухати “зрадник╕в” ╕ п╕дкоритися новому гетьманов╕ Скоропадському. У ньому вони також опов╕щали про церковне прокляття Мазепи та його приб╕чник╕в. ╤осаф Кроковський не поставив п╕д цим документом свого п╕дпису. Не в╕н, а протопоп Заруцький очолив анафемування. Отже, митрополит в╕дмовився стверджувати активною д╕╓ю незаконне прокляття ╕ зм╕щення з посади гетьмана.
Водночас ╕з глух╕вською церемон╕╓ю анафемування в╕дбулось ╕ в Москв╕ в Успенському собор╕. М╕сцеблюститель патр╕аршого престолу, галичанин за походженням Стефан Яворський, який не раз отримував допомогу в╕д Мазепи, проголосив анафему великому гетьману. Перша багатолюдна панахида по гетьману в Укра╖н╕, що скасувала анафему, була проведена лише 10 липня 1918 року в
м. Ки╓в╕ за участ╕ гетьмана Павла Скоропадського. Але невдовз╕ настали умови для повернення петровсько-анафемних оц╕нок життя ╕ д╕яльност╕ Мазепи.
У грамот╕ в╕д 7 листопада цар об╕цяв Скоропадському амн╕стувати тих старшин, як╕ повернуться з ворожого табору протягом м╕сяця. У раз╕ непослуху на соратник╕в крамольного гетьмана чекали суров╕ покарання. 21 листопада покинули гетьмана миргородський полковник Данило Апостол та генеральний хорунжий ╤ван Сулима. П╕зн╕ше до рос╕йського стану повернувся полковник Гнат Галаган ╕з полком ╕ взятими у полон 60 шведськими драбантами. П╕дручними царя була проведена акц╕я, яка мала посварити Мазепу з Карлом Х╤╤. На певний час король пов╕рив наклепу ╕ засумн╕вався у Мазеп╕ ╕ козаках. П╕дступн╕ царськ╕ д╕╖ щодо мазепинц╕в ╕ укра╖нського народу серйозно п╕д╕рвали в Гетьманщин╕ вже у листопад╕ зв’язок ╖╖ влади з населенням. У зв’язку з тим, що велик╕ запаси продовольства були знищен╕ або завчасно захоплен╕ царським в╕йськом (у Стародуб╕, Черн╕гов╕ та Новгород-С╕верському), у шведському в╕йську почалися проблеми з постачанням продукт╕в харчування на потреби арм╕╖. Залишивши Батурин, Карл Х╤╤ 18 листопада захопив Ромни, як╕ стали його резиденц╕╓ю. Шведи та мазепинц╕ вступили у Гадяч, розташувалися у пром╕жку в╕д Ромн╕в до Гадяча, Лохвиц╕ ╕ Прилук. Невелика територ╕я, яку займали шведи ╕ укра╖нц╕, звужувала масштаби охоплення населення Гетьманщини протекторатом Карла Х╤╤, давала можлив╕сть Петру ╤ тримати чимал╕ сво╖ гарн╕зони у Н╕жин╕, Миргород╕ та ╕нших м╕стечках та проводити пропагандистську кампан╕ю, поширення ман╕фест╕в.
Карл Х╤╤, мабуть, за порадою гетьмана вир╕шив перем╕стити бойов╕ д╕╖ за меж╕ Гетьманщини, щоб вивести з не╖ рос╕йськ╕ п╕дрозд╕ли. Для цього був орган╕зований зимовий пох╕д у б╕к Слобожанщини. Проте задум не вдався, ╕ втомлене переходом в╕йсько змушене було повернути назад. 26 березня до Мазепи при╓дналися запорожц╕ на чол╕ з кошовим Костем Горд╕╓нком. М╕ж Карлом Х╤╤ та гетьманом ╕ запорожцями було укладено угоду, в╕дпов╕дно до яко╖ Укра╖на й запорожц╕ в╕льн╕ в╕д московсько╖ зверхност╕ ╕ що вольност╕ будуть назавжди забезпечен╕. Досягнут╕ у Будищах домовленост╕ сприяли п╕днесенню духу мазепинц╕в, а сп╕льне в╕йсько отримало бойове поповнення – 8-9 тисяч запорожц╕в. Кр╕м того, домовленост╕ сприяли розширенню кола повстанц╕в.
У кв╕тн╕ 1709 року запорожц╕ ╕ м╕сцеве населення здобули Нов╕ Санжари, к╕лька “городк╕в” уздовж Ворскли. Козацько-шведське угруповання розгромило п╕д Соколами велику частину генерала Ренне. Мазепа, окрилений п╕дтримкою запорожц╕в та поразками рос╕ян, порадив Карлу Х╤╤ взяти Полтаву ╕ цим закр╕пити попередн╕ усп╕хи. М╕сто мало важливе стратег╕чне значення: воно утверджувало за союзницьким в╕йськом велику частину Л╕вобережно╖ Укра╖ни. Його здобуття ще б╕льше п╕днесло б моральний дух козацтва та населення прилеглих терен╕в. Невдовз╕ штаб Карла Х╤╤ ╕ Мазепи перебазувався у Жуки. Н╕ перший штурм Полтави 29 кв╕тня, н╕ наступн╕ вилазки бажаного результату не дали. До того ж, 15 травня у Полтаву прорвалося 1200 стр╕льц╕в. Разом з тим, Петро ╤ стягував п╕д Полтаву 63-67-тисячну арм╕ю. В резерв╕ були ще б╕льш╕ сили. Через тиждень п╕сля Полтавського бою, 6 липня, Петро ╤ зробив для полонених швед╕в огляд сво╖х в╕йськ: полки нараховували 83500 вояк╕в регулярного строю та 91 тисячу нерегулярного, 2 тисяч╕ “артиллерийских служителей”. У Мазепи було 13-15 тисяч в╕йськовик╕в. У шведськ╕й арм╕╖ нал╕чувалося близько 25 тисяч вояк╕в ╕ 28 гармат. Загалом шведсько-мазепинське в╕йсько нал╕чувало 37-40 тисяч чолов╕к, що було майже вчетверо менше, н╕ж у Петра ╤.
Генеральна батал╕я розпочалася о 2-╕й годин╕ ноч╕ 27 червня. У н╕й взяли участь 19 тисяч швед╕в ╕ 11-12 тисяч мазепинц╕в. Цар виставив проти короля 47 полк╕в ╕ козак╕в Скоропадського. Карл Х╤╤ спод╕вався неспод╕вано напасти на переважаюч╕ сили противника ╕ взяти ╕н╕ц╕ативу у сво╖ руки. Однак через погану п╕дготовку до бою та слабке знання м╕сцевост╕ шведи вийшли до рос╕йських редут╕в, коли почало св╕тати, а тому ╖х в╕дразу пом╕тили. Таким чином, шведи мали частковий усп╕х лише на початку батал╕╖, а пот╕м ╕н╕ц╕атива перейшла до рос╕ян. Зручн╕ позиц╕╖, щ╕льний артилер╕йський вогонь, атака к╕нноти переможно завершили справу.
Карл Х╤╤ хот╕в продовжувати б╕й. Мазепа та генерали короля вмовили його на в╕дх╕д. Полтавська кровопролитна батал╕я завершилася повною поразкою шведсько-укра╖нського в╕йська. На м╕сц╕ герцю переможц╕ виявили 8619 загиблих. Ще в переб╕гу побо╖ща 2800 вояк╕в Карла Х╤╤ потрапили у полон. Орган╕зоване рос╕янами пересл╕дування вт╕каючих швед╕в також дало результат: поблизу Дн╕пра практично вся корол╕вська арм╕я, яка не мала достатньо плавзасоб╕в для переправи, здалася. Майже 23 тисяч╕ оф╕цер╕в, солдат╕в ╕ супров╕дного персоналу згодом були в╕дправлен╕ на заслання.
╤нша доля чекала на ╖хн╕х союзник╕в. К╕лька тисяч мазепинц╕в як зрадник╕в було нещадно винищено протягом 28 червня – 4 липня 1709 року. Шведськ╕ полонен╕ стали св╕дками колесування та пов╕шення сп╕йманих запорожц╕в ╕ козак╕в, як╕ брали участь у Полтавськ╕й битв╕. ╥м також в╕друбували руки, ноги, голови. Увесь прост╕р в╕д Полтави до Дн╕пра був залитий кров’ю учасник╕в визвольних змагань, як╕ потрапили п╕д гарячу руку переможц╕в. За п╕драхунками Крекшина, сучасника ╕ хрон╕ста Петра ╤, протягом листопада 1708 – липня 1709 рок╕в в Укра╖н╕ “изменников до тридцати тысяч порублено».
29 червня Мазепа та Карл Х╤╤ переправилися через Дн╕про. З гетьманом ╕ королем переправилося б╕ля Переволочно╖ близько 2 тисяч запорожц╕в та козак╕в ╕ ст╕льки ж швед╕в. 1 серпня 1709 року мазепинц╕ ╕ шведи д╕йшли до Бендер. Там на гетьмана чекала непри╓мна зв╕стка: рос╕йський цар просив турецьку владу не приймати у сво╖х волод╕ннях Мазепу ╕ видати його як зрадника. Падишах в╕дмовився це зробити. Рос╕йськ╕ урядовц╕ запропонували за голову гетьмана 300 тисяч талер╕в. Цар нав╕ть звернувся з такою пропозиц╕╓ю до зб╕дн╕лого Карла Х╤╤. Проте союзники гетьмана не п╕ддалися на настирлив╕ прохання рос╕йсько╖ сторони. Частина генерально╖ старшини покинула гетьмана, який дуже захвор╕в. 22 вересня 1709 року гетьман помер. Поховання було пишним, у церемон╕╖ прощання з Мазепою взяв участь ╕ Карл Х╤╤. Гетьмана в╕дсп╕вали у церкв╕ села Варниця, а пот╕м поховали у кафедральному собор╕ св. Георг╕я у Галац╕.
Мазепинц╕, як╕ творили першу Конституц╕ю Укра╖ни, вбачали у попередньому правл╕нн╕ чимало серйозних вад. Воно ╕ справд╕ було авторитарним, не вартим насл╕дування. ╤ сьогодн╕ важко сказати, чи могло воно бути ╕ншим в умовах залежност╕ Батурина в╕д Москви. Бажання старшин насл╕дувати демократичн╕ принципи Запорозько╖ С╕ч╕ суперечило реал╕ям тогочасно╖ д╕йсност╕, не в╕дпов╕дало державницьким прагненням.
Надм╕рна обережн╕сть Мазепи супроводжувала його протягом усього часу. Такий спос╕б повед╕нки диктувався йому обставинами, обмеженими владними можливостями. Сам╕йло Величко у сво╓му л╕топис╕ справедливо називав гетьмана “Мах╕╓велем ╕ хитрим лисом”. Сам Мазепа так формулював сво╖ принципи, запозичен╕ з авторитетного для нього твору “Володар” ╕тал╕йського мислителя Н╕кколо Мак╕авелл╕: “Все гине там, де володар не ╓ готовий кожно╖ хвилини захищати свою владу як лев, як вовк, як собака”.
Практично двадцять рок╕в свого правл╕ння “царского пресветлого величества верный подданый, слуга наинижайший и подножок» (так гетьман п╕дписував кореспонденц╕ю до Петра ╤) шукав можливост╕ позбутися принизливого рабського статусу. Його особисте бажання стати у всьому в╕льним нерозд╕льно по╓днувалося з перспективою Укра╖ни як самост╕йно╖ держави. Лише у н╕й в╕н м╕г реал╕зувати себе як володар.
Ця його невгамовна енерг╕я в╕льнолюбства раз по раз проривалась у вигляд╕ тих чи ╕нших опозиц╕йних д╕й щодо Рос╕╖, та╓мн╕й дипломат╕╖, заходах для об’╓днання Л╕вобережжя ╕ Правобережжя Укра╖ни. В╕н творив довкола себе старшинське середовище, в╕ддане йому, здатне сприйняти ╕дею в╕льно╖ Укра╖ни як рят╕вну необх╕дн╕сть. Пос╕ян╕ ним зерна сумн╕в╕в щодо доц╕льност╕ залежного статусу Гетьманщини, необх╕дност╕ зм╕н, попри жорстоке придушення повстання 1708-1709 рок╕в ╕ ретельне винищення вс╕х ╕нформац╕йних нос╕╖в про задуми його ╕н╕ц╕атор╕в, час в╕д часу проростали житт╓дайними паростками пробудження нац╕╖. У грудн╕ 1752 року мешканц╕ Пас╕чного Никифор Бондар, Конон Чалий та ╕нш╕, згадуючи на поминальному об╕д╕ про колишн╕ служби та походи, казали: “Добре було життя за Мазепи, нехай кост╕ його святяться”.
Без повстання мазепинц╕в, яке мов дзв╕н сколихнуло буття Укра╖ни, дуже важко уявити соб╕ рух за ╖╖ волю. Воно стало безц╕нним уроком для тих пол╕тик╕в, як╕ за сприятливого зб╕гу обставин в╕дродили Укра╖нську державу.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 24.07.2009 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7553

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков