"Кримська Свiтлиця" > #31 за 31.07.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
#31 за 31.07.2009
СИН ╢СЕН╤НА ОЛЕКСАНДР У ЧЕРН╤ВЦЯХ
СЕНСАЦ╤ЙНЕ В╤ДКРИТТЯ АРХ╤В╤СТ╤В
Працюючи з арх╕вними документами Державного арх╕ву Черн╕вецько╖ област╕, пров╕дний спец╕ал╕ст арх╕ву Олег Кугенко виявив документ, що стосу╓ться сина Серг╕я ╢сен╕на. Правда, спочатку не пов╕рилось, але наш╕ сумн╕ви були розс╕ян╕ повн╕стю, коли серед документ╕в нашого ун╕верситету було знайдено п╕дтвердження про його роботу на ф╕зико-математичному факультет╕ в 1949 р. Тривалий час документи були нев╕дом╕, тож про перебування Олександра Серг╕йовича ╢сен╕на-Вольн╕на у Черн╕вцях н╕хто не п╕дозрював. Серед арх╕вних документ╕в м╕сько╖ ради 1949 року в╕днайдено його заяву на отримання квартири у Черн╕вцях в╕д 05.07.1949 року та р╕шення виконкому м╕сько╖ ради депутат╕в трудящих в╕д 14.07.1949 року за п╕дписом голови м╕сько╖ ради Котка Пол╕карпа Архиповича про вид╕лення йому квартири. Ран╕ше йому вид╕лили к╕мнату в гуртожитку ЧДУ, де в╕н не м╕г проживати у зв’язку з пере╖здом матер╕ та дружини на Буковину. На жаль, молодший ╢сен╕н так ╕ не перебрався до помешкання на вулиц╕ Ун╕верситетськ╕й, його арештували прямо в гуртожитку за читання його «гнусных стишков». Трохи б╕ограф╕╖. Народився Вольн╕н Олександр у Лен╕нград╕ 1924 р. Син поета Серг╕я ╢сен╕на (незаконно народжений). 1946 р. з в╕дзнакою зак╕нчив механ╕ко-математичний факультет Московського ун╕верситету. П╕д час В╕тчизняно╖ в╕йни юнака не прийняли до солдатських лав через псих╕атричний д╕агноз (клеймо душевнохворого пересл╕дувало його вс╕ роки життя в СРСР). Ще студентом в╕н став в╕домий як поет. Часто зачитував публ╕чно в╕рш╕. 1949 р. зак╕нчив асп╕рантуру НД╤ математики при МДУ ╕ захистив кандидатську дисертац╕ю з математично╖ лог╕ки в Черн╕вецькому ун╕верситет╕. Тут в╕н незабаром був арештований органами держбезпеки за читання сво╖х в╕рш╕в у кол╕ близьких друз╕в. Молодого поета в╕дправлено на примусове л╕кування в Лен╕нградську спецпсихл╕карню. Про знайомство його батьк╕в. 1920 року С. ╢сен╕н познайомився з поетесою та перекладачкою Над╕╓ю Давид╕вною Вольн╕ною. Над╕я з юност╕ писала в╕рш╕, брала участь у робот╕ поетично╖ студ╕╖ “Зелена майстерня” п╕д кер╕вництвом Андр╕я Б╓лого, восени 1920 року при╓дналася до теч╕╖ ╕мажин╕ст╕в. Тод╕ почалася дружба з Серг╕╓м ╢сен╕ним. Публ╕кувала сво╖ в╕рш╕, читала ╖х з естради в “Кафе поет╕в” ╕ “Ст╕йл╕ Пегаса” — так назива╓ться “кавовий” пер╕од поез╕╖. 12 травня 1924 року, п╕сля бурхливого роману з ╢сен╕ним у Лен╕нград╕ народився син Серг╕я ╢сен╕на та Над╕╖ Вольн╕но╖, який у майбутньому стане в╕домим ученим-математиком, правозахисником та посл╕довником свого батька. У 1950 р. Вольн╕на вислали в Караганду, де в╕н потоваришував з╕ знайомими ще з╕ сво╖х московських час╕в поетами: Наумом Коржав╕ним ╕ Юр╕╓м Айхенвальдом. 1959 р. Вольн╕на знову пом╕стили у псих╕атричну л╕карню з д╕агнозом шизофрен╕я ╕ протримали там близько двох рок╕в. Водночас за кордоном публ╕кують його ф╕лософське есе п╕д назвою «В╕льний ф╕лософський трактат» ╕ зб╕рник в╕рш╕в «Весняний лист» – другий п╕сля справи Бориса Пастернака. Це випадок, коли радянський громадянин наважився друкуватися за кордоном п╕д власним ╕м’ям. П╕сля виходу з л╕карн╕ 1961 р. Вольн╕н став позаштатним науковим сп╕вроб╕тником ╤нституту науково╖ ╕нформац╕╖ (В╤Н╤Т╤) ╕ працював там до ви╖зду з СРСР. Займався реферуванням та перекладами заруб╕жно╖ математично╖ л╕тератури, писав статт╕ для «Ф╕лософсько╖ енциклопед╕╖». ╢сен╕н-Вольн╕н — один з основоположник╕в правозахисно╖ ╕деолог╕╖: в╕н пропагував ╕дею апеляц╕╖ до радянських закон╕в з метою виправдання д╕й ╕накомислячих. Разом ╕з тим в╕н не лише говорив про це у кол╕ друз╕в, але й зд╕йснив низку практичних крок╕в у рамках правового п╕дходу до вир╕шення сусп╕льних кол╕з╕й. П╕сля арешту в вересн╕ 1965 р. письменник╕в Юл╕я Дан╕еля та Андр╕я Синявського Вольн╕н склав (сп╕льно з ╢. Стро╓вим ╕ В. Н╕кольським) текст «Цив╕льного поводження» ╕з закликом з╕братися 5 грудня 1965 р. на Пушк╕нськ╕й площ╕ у Москв╕ на «м╕тинг гласност╕». Наприк╕нц╕ 1967 р. – початку 1968 р. Вольн╕н став одним ╕з орган╕затор╕в петиц╕йно╖ кампан╕╖ навколо «процесу чотирьох». Написана 1968 р. його «Пам’ятка для тих, кому доведеться переживати допити» служила незам╕нним пос╕бником для дисидент╕в в ╖хньому правовому протистоянн╕ радянськ╕й каральн╕й систем╕. Чергове р╕шення забрати Вольн╕на до псих╕атрично╖ л╕карн╕ (1968 р.) зумовило широку кампан╕ю протесту серед радянських ╕ заруб╕жних математик╕в, у тому числ╕ академ╕ка Андр╕я Сахарова, з яким в╕н сп╕впрацював. У листопад╕ 1970 р. Вольн╕н став експертом Ком╕тету прав людини — незалежно╖ асоц╕ац╕╖. Його метою було вивчення проблем прав людини та правове просв╕тництво в СРСР. Брав участь у робот╕ Ком╕тету, написав к╕лька допов╕дей про право на захист та про право псих╕чно хворих ╕ про м╕жнародний пакт про права людини. 1972 р. радянський уряд змусив його ем╕грувати до Сполучених Штат╕в Америки, де в╕н ╕ надал╕ займався наукою та правозахисною д╕яльн╕стю. Сьогодн╕ Олександр вже у поважному в╕ц╕, в╕н любить сп╕лкуватися з пресою ╕ завжди пригаду╓ найкращ╕ та найщаслив╕ш╕ дн╕ свого перебування в Черн╕вцях.
Степан Карачко. Член сп╕лки арх╕в╕ст╕в Укра╖ни, кра╓знавець м. Черн╕вц╕. * * *
Дек╕лька в╕рш╕в Олександра Серг╕йовича ╢сен╕на-Вольн╕на: ПО УГЛАМ ЗАСНУЛИ МУХИ
По углам заснули мухи, Жадно жрут их пауки; Чинят кислые старухи Пропотевшие носки; Головой тряся плешивой, Одноглазая в очках Поднимает спор крикливый О тринадцати рублях. Говорит, как ведьма злая: «Всякий воровать горазд!» Ей в ответ твердит другая, Что ни черта не отдаст. Мальчик спит под образами; Ничего не знает он, И закрытыми глазами Точно в книгу, смотрит в сон. …Одноглазые злодейки Будто штопают носки, А в углах – четыре змейки Засыпают от тоски, А снаружи – холод лютый, И проходят стороной Полулюди, полуспруты, Все ломая за собой… …Пожалели б хоть младенца, Не кричите: он ведь спит! – Так, сморкаясь в полотенце, Пелагея говорит. И к перстам прижатым пальцем Перекрещивает плоть... «Всем нам, грешникам-страдальцам, Двери в рай открой, Господь!» …Полотер огромной ложкой Набивает рот пшеном, И компания с гармошкой Веселится под окном, И на души всем страдальцам Горько капает уют, И дрожит под одеяльцем Полумальчик-полуспрут.
Москва, I.1941.
ШИЗОФРЕНИЯ
…Я дождался конца болтовни докторов И пошел к ней. Смеркалось. Я вошел и сказал, что не буду здоров… – Рассмеялась! …Я ей все рассказал (был белей мертвеца), От конца до начала, – Рассмеялась, как будто иного конца От меня и не ждала… …А на улице тихо светила луна – И не только поэтам: В эту лунную ночь разыгралась война Тьмы со светом, – И она (если все это было во сне, – Значит, сон лицемерил) Говорила так долго, и все о войне… Я молчал и не верил, Что сжигают Варшаву, Париж и Москву Ради стран или денег: Просто бьется в припадке, кусая траву, Великан-шизофреник. IX.1941.
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 31.07.2009 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7578
|