Версiя для друку Обговорити в форумi

– Хіба можна дарувати дівчині жовті квіти? – обурено сплеснула руками пані Ярина, Мар’янчина бабуся. Я мовчки поставила букет чайних троянд у вазу.
– Можна, – спокійно відповіла я, – бо я художниця, а жовті квіти дарують художникам і всім творчим людям.
– Так ти не ображена?
– Ні, пані Ярино, а на що тут ображатися?
– А мені подобаються ці жовті троянди, – раптом подала голос Мар’янка, яка вибігла з кухні.
– Знову лазила в повидло! Витри щоки! – осудливо, але водночас лагідно промовила пані Ярина та почала витирати Мар’янчине личко. – Шкода, а не дитина!
– Квіти можуть сказати все без слів, – продовжувала я, щоб відволікти друзів од неприємної теми, – у них є своя мова.
– Знаю, – сказала пані Ярина.
– Але я не знаю! – озвалася Мар’янка.
– Тоді слухай. – Я всадовила дівчинку на стільця й почала розповідь. – Якщо тобі подарують букет, то його можна буде прочитати як книжку, квіти все скажуть. На Великдень продають вербові котики. Верба – це відвертість. Вереск, який ти любиш рвати, це самотність. Волошка, яка росте в житі, означає простоту та ніжність. Волошки бувають блакитні, сині, лілові, рожеві. Гвоздика – мужність, стійкість. От гіацинт, схожий на дзвіночок, означає біду. Восени дарують айстри, але в іншу пору року ці квіти означають сум. Польовий дзвоник – вдячність. Лавр, який ти бачила не тільки в борщі, але й біля моря, означає успіх і славу. У давнину греки та римляни нагороджували переможців лавровими вінками. Цей вінок греки вішали на двері хати, якщо народжувався хлопчик. Біла лілея – чистота, це квітка нашої Богородиці. Ще є лілея-саранка, це хоробрість. Маки, які влітку квітнуть у наших степах, означають красу, молодість. Маковий цвіт – дівоча краса, здоров’я. У піснях ти чула, що наше славне військо Запорозьке «як мак процвітає». А ще є гра «Отак сіють мак». Мальви, які ти теж бачила, означають красу, але й холодність. І ні в якому разі не даруй квіти нарцисів! Вони означають гордість і самозакоханість. А от півонії бажано й навіть треба дарувати, бо вони означають довголіття.
– Я бачила півонії влітку, – сказала Мар’янка.
– У степу?
– Так, там, де сиро.
– Вони й ростуть там, де сиро. Є пурпурові, червоні, рожеві півонії. А ще є білі. А пам’ятаєш проліски, які тобі дарують?
– Вони з’являються навесні...
– Так, це перша квітка. Пролісок – це ніжність, чистота, вірність. Ромашка – кохання і мир. А знаєш, як ще називають ромашку?
– Як?
– Невісточка. Правда, гарно? Фіалка...
– Така, яка росте в нашому горщику? – урвала мене Мар’янка.
– Така. Це сором’язливість. А троянда – кохання й здоров’я. От мені подарували троянди, і я радію з того, бо якби то були первоцвіти, то це означало б кохання, що минає. Тюльпан теж означає кохання.
– А проліски рвати не треба, – втрутилася в розмову пані Ярина. – Вони, як і первоцвіти, занесені до Червоної книги.
– І наш кримський пролісок – пролісок складчастий – також, – кивнула я. – І наші кримські півонії теж. Бо таких, як у нас, більше немає ніде. Це називається вченим словом ендемік. Розкажи, Мар’янко, про це в школі.
– А краще квіти взагалі не рвати! – сказала Мар’янка. – Вони живі!
– Звичайно. Була така художниця Катерина Білокур, яка дуже любила малювати квіти. Але не любила зрізаних квітів, казала, що їм боляче й вони плачуть.
– Тож щоб квіти не плакали, ми будемо просто на них милуватися! – сказала Мар’янка. – А малювати можна й незрізані! Так навіть гарніше!
І ми з нею погодилися.

Про квіти розповідала Анна ГУРАЛЬ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #31 за 31.07.2009 > Тема ""Джерельце""