Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…


МИСТЕЦЬКА «ЗДИБАНКА В «НОР╤»
Виставка в╕дбулася без обмежень ╕ упереджень. В╕дб╕р ╕ цензура були в╕дсутн╕…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 07.08.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#32 за 07.08.2009
УСМ╤ШКОЮ ВИТРИ СЛЬОЗУ!

Л╤ТЕРАТУРА

ШТРИХИ ДО Л╤ТЕРАТУРНОГО ПОРТРЕТА Р╤ВНЕНСЬКОГО ГУМОРИСТА ╤ САТИРИКА ЮР╤Я БЕРЕЗИ

Нелегк╕ часи, на як╕ сьогодн╕ так популярно посилатися, настали не т╕льки для економ╕ки нашо╖ держави, але й для багатьох ╕нших сфер ╖╖ щоденного життя. Не обминули вони й л╕тератури.
Справд╕, л╕тература як мистецтво на сьогодн╕ вигляда╓ досить дивно. Попри всю ╖╖ незатребуван╕сть (╕, отже, невлаштован╕сть у сусп╕льств╕ самого митця), до не╖ приходять читач╕ та письменники. ╤ якщо з читачами все зрозум╕ло, то з письменниками, як╕ цю л╕тературу безпосередньо творять, – не зовс╕м.
╤ все ж л╕тература як явище буде завжди з╕ сво╖ми творцями ╕ читачами. Одним ╕з представник╕в сьогочасно╖ л╕тератури ╓ й р╕вненський гуморист ╕ сатирик Юр╕й Береза.
Ось що пишуть про нього б╕ографи:
«Береза Юр╕й Павлович народився 22 травня 1955 року в сел╕ Городище Шепет╕вського району Хмельницько╖ област╕. П╕сля зак╕нчення середньо╖ школи навчався в Р╕вненському державному педагог╕чному ╕нститут╕. За направленням 5 рок╕в вчителював у школах Пол╕сся. З 1982 року й донин╕ – на журнал╕стськ╕й робот╕. Був членом Р╕вненсько╖ обласно╖ редколег╕╖ з випуску сер╕╖ книг «Реаб╕л╕тован╕ ╕стор╕╓ю».
Юр╕й Береза – автор 7 книг гумору й сатири, та зб╕рки л╕рики «Уходимо в ос╕нь». В╕н мав численн╕ публ╕кац╕╖ у газетах ╕ журналах, колективних зб╕рниках. Серед його книг варто назвати так╕: «Щастить же людям» (1990), «Хрон╕чне нещастя» (1991), «Деф╕цитний фанат» (1992), «Оглядини з виграшем» (1993), «Не роззявляйте рота!» (1995), «Не в╕шай носа в шафу!» (2002), «Безпрограшна лотерея» (2005). Такому значному творчому доробку автор завдячу╓ тому, що, «не в╕шаючи носа в шафу», друкуватися почав з╕ шк╕льних рок╕в. Адже керувався порадою – «Пиши, до чогось допишешся». Почав писати у п’ятому клас╕, перша публ╕кац╕я – у дев’ятому, перша книжка – у 1990 р. Перша прем╕я – у 2005 р. – прем╕я О. Вишн╕. У 2007 – до автора прийшла Нобельська прем╕я як законом╕рний результат фестивалю гумору й сатири, що в╕дбува╓ться традиц╕йно на озер╕ Нобель.
Юр╕й Береза – член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни та Нац╕онально╖ сп╕лки журнал╕ст╕в Укра╖ни. Його твори перекладалися рос╕йською та тувинською мовами. В╕н ╓ лауреатом л╕тературно╖ прем╕╖ ╕мен╕ Остапа Вишн╕, просв╕тянсько╖ ╕мен╕ Григор╕я Чубая, володар диплома Всеукра╖нського фестивалю гумору «Лауреат Нобельсько╖ прем╕╖».
Юр╕й Береза осво╖в так╕ жанри: гумористично – сатиричн╕ пов╕ст╕, гуморески, афоризми, л╕тературн╕ парод╕╖, еп╕грами, еп╕таф╕╖... Вони вс╕ улюблен╕ ╕ вс╕ важк╕: «Аби не стр╕ляти з гармати по горобцях ╕ з рогатки по танках, треба дорожити словом ╕ письменницьким званням. Прагну до цього. Зрештою, прем╕я ╕мен╕ Остапа Вишн╕ до того спонука╓».
Коли Юр╕й Береза отримав прем╕ю Остапа Вишн╕, то жартував: «Куплю для друз╕в бочку оселедц╕в ╕ пива, а якщо залишаться грош╕, то видам нову книжку». Його в╕дзначили тисячею гривень за книгу вибраних твор╕в «Безпрограшна лотерея». Хрещеним батьком у л╕тератур╕ назива╓ 73-р╕чного гумориста ╢вгена Дударя, а вчителем – 82-р╕чного Петра Красюка, байкаря ╕з села Висоцьк Дубровицького району Р╕вненсько╖ област╕.
Книга «Оглядини з виграшем» (1993) – стала черговим сатиричним залпом молодого укра╖нського автора. Лакон╕чн╕ ╕ дотепн╕ гуморески Юр╕я Берези та його весела пов╕сть «Теребеньк╕вськ╕ просв╕тител╕», що вм╕щена у книз╕, дадуть читачам не один прив╕д для певних роздум╕в. Зокрема, в пов╕ст╕ «Теребеньк╕вськ╕ просв╕тител╕» з ностальг╕чною детал╕зац╕╓ю змальовано радянський дискурс. Адже «тод╕», за старо╖ тотал╕тарно╖ системи побут був налагоджений дуже добре. Молодим людям треба було гарно вчитися, вступити в якийсь вищий навчальний заклад, а пот╕м – за державним направленням – на облюбовану роботу за фахом. От т╕льки керуючись тим направленням, ╕нод╕ треба було ╖хати на край св╕ту, в якусь с╕льську глушину, шанс╕в полишити яку практично не було. Така доля не обминула й головного героя пов╕ст╕ – Славка Черпака, який, вивчившись у м╕ському пед╕нститут╕, одержав направлення в с╕льську глушину. Добравшись до м╕сця призначення, Славко впада╓ у в╕дчай, але згодом раптово випада╓ з того в╕дчаю, бо пом╕ча╓, що з чар╕вними колегами-вчительками працю╓ться якось легше, в╕льн╕ше диха╓ться ╕ нав╕ть (чого там гр╕ха та╖ти!) солодшим вида╓ться г╕ркий самогон… Пов╕сть «Теребеньк╕вськ╕ просв╕тител╕» вм╕щена в антолог╕╖ «Л╕тературна Р╕вненщина» (Р╕вне, 2005, с. 41-63). Сл╕д зазначити, що способом «направлення» й сам автор з’явився на Р╕вненщин╕, де нин╕ живе й усп╕шно працю╓.
Про м╕сто Р╕вне, де зараз живе ╕ працю╓, Юр╕й Береза висловлю╓ться так: «У цьому м╕ст╕ я починався як письменник. У цьому м╕ст╕ минула ╕ не мина╓ моя молод╕сть. У цьому м╕ст╕ з подоляка я став пол╕щуком. Тут мо╖ сини, мо╖ сни. Нехай тоб╕, Р╕вне, доля усм╕ха╓ться!» У цьому побажанн╕ – й бажання зм╕нити св╕т на краще, й велика частка патр╕отизму, ╕ просто захоплення поета-громадянина тим часопростором, у якому в╕н живе.
 А от в опов╕данн╕ «Зелена хвороба» письменник викрива╓ недол╕ки сучасного побуту перес╕чного укра╖нця. Його герой – шанований глава великого с╕мейства з онуками включно – раптово …позелен╕в! Здивувавшись таким зм╕нам свого зовн╕шнього вигляду, в╕н лихоманково почав в╕дв╕дувати л╕кар╕в, як╕ навпереб╕й оголошували йому сво╖ приписи, один абсурдн╕ший ╕ншого, й н╕чого путнього при цьому не сказавши. ╤стину допомага╓ в╕дшукати «глас народу», його найтипов╕ший представник – прибиральниця баба Дуся, яка ц╕лком у народному дус╕ радить головному герою: «Усе п╕двладне лише Всевишньому. ╤д╕ть додому, помол╕теся, покупайтеся, одягн╕ть чисту б╕лизну, лягайте ╕ чекайте присуду. Якщо на життя йде, то будете жити. А якщо н╕, то нехай вас Бог прийме у сво╖ волод╕ння...». Врешт╕, д╕ставшись додому, той виявля╓, що комплект пост╕льно╖ б╕лизни був пофарбований дуже неяк╕сною зеленою фарбою, яка забарвлювала т╕ла тих, хто на н╕й, в╕дпов╕дно, ╕ спав. До реч╕, можна пом╕тити, що слова баби Дус╕ – тонка ╕рон╕я на д╕яльн╕сть наших л╕карень. У той час, коли в╕д «пл╕дно╖» д╕яльност╕ л╕кар╕в померла чи залишилася кал╕кою не одна людина, прост╕ люди вважають за краще турбувати не сучасних «скл╕фософських», а Бога.
Гострота ╕ дотепн╕сть – основн╕ риси письма Юр╕я Берези, котрий не цура╓ться н╕ соц╕ально-пол╕тичних, н╕ побутових тем. Зокрема, йдучи в русл╕ езоп╕всько╖ традиц╕╖, автор публ╕ку╓ сво╖ «м╕н╕-монологи», лакон╕чно й дотепно висловлюючи в них рем╕н╕сценц╕ю на сусп╕льн╕ явища, наприклад, так: «В╕д барана до баранини – один стрибок, – сито облизуючись, вдоволено резюмував Вовк». Точно ╕ влучно п╕дм╕тив автор ╕ явища, над якими по╕рон╕зував у п╕дб╕рц╕ «Точн╕ прикмети»: «Якщо стрижеш ус╕х п╕д один греб╕нець, значить, у тебе ╕нших нема╓». Продуку╓ автор ╕ низку ╕рон╕зм╕в. Зокрема, в╕н у когось запиту╓: «Нав╕що кле╖ти з себе дурня, якщо й без того видно, хто ти такий?», а комусь чуйно поясню╓: «Якщо на тоб╕ к╕лограм золота – це ще не значить, що ти дорога людина». Ще когось автор повча╓: «П╕дмочив репутац╕ю – ╕ к╕нц╕ в воду». В╕н нав╕ть д╕литься власними безц╕нними спостереженнями: «В╕д сорому можна згор╕ти. Якщо вчасно не залити сл╕пи». Вдало використову╓ Юр╕й Береза й рекламний матер╕ал, адже останн╕й ╕ да╓ йому можлив╕сть творити доброзичлив╕ «сп╕вомовочки», в яких ╕ змальовуються виклики, за якими живе людство ХХ╤ ст.:
Комар╕в п╕дрозд╕л клятий
Не давав у хат╕ спати.
«Рейд» негайно я припер –
Сплю на вулиц╕ тепер.
«Д╕ста╓ться» й зубн╕й паст╕, й памперсам, ╕ шампуням, ╕ нав╕ть… цукеркам:
Не люблю цукерок всяких,
Та «Рошен» цукерки – во!
Сам пильну╓ ╖хню як╕сть
Секретар РНБО!
З доб╕ркою гуморесок Юр╕й Береза виступив на стор╕нках журналу «В╕тчизна» № 5-6 2008 р. З позиц╕╖ перес╕чного укра╖нця анал╕зу╓ в╕н ╕ повед╕нку «укра╖нофоб╕в», ╕ «прикоритник╕в», ╕ «однодумц╕в», ╕ «в╕роборц╕в» («Ось як, ось як сл╕д молитись! – ╤ заходжуються битись...»), ╕ скромно обдарованих колег по перу, виходячи таким чином на незбутн╕ негативн╕ риси укра╖нсько╖ ментальност╕:
СИНОПТИК
Погляда на хмари,
Прикида╓ дату,
Коли гр╕м ударить
У сус╕дську хату...
Акценту╓ в╕н ╕ на «Тернистому шляху» колег по парт╕╖, починаючи в╕д першо╖ ланки – «жовтеня» – через ╕постас╕ кар’╓риста й мах╕натора до… демократа. Не винен автор, що це все так влучно п╕дм╕тив. Адже ц╕ сусп╕льн╕ реал╕╖ й до нього були популярними у сусп╕льств╕. В цьому контекст╕ д╕ста╓ться й р╕зноман╕тним «благод╕йникам», ╕ р╕зного роду ц╕лителям, як╕ активно п╕арять себе через ЗМ╤. Юрко Береза влучно й лакон╕чно переда╓ саму суть ╖хньо╖ д╕яльност╕: «Обкрада╓ традиц╕йно Як╕сно й конф╕денц╕йно».
Юр╕я Березу традиц╕йно оч╕кують на численних конкурсах та фестивалях гумору як талановитого автора дотепних, часто досить-таки дошкульних сатиричних твор╕в, адресованих не вельми шанован╕й брат╕╖: крут╕ям ╕ шкуродерам, бюрократам ╕ хабарникам, розпусникам ╕ брехунам, кар’╓ристам ╕ демагогам. Одне слово, вс╕м тим, кого варто невтомно гамселити нищ╕вною голоблею см╕ху в ╕м’я перемоги добра над злом.
Письменник Василь Кравчук у передмов╕ до книжки «Не роззявляйте рота!» (1995) зазнача╓: «…чи не найкраще вдаються авторов╕ л╕тературн╕ парод╕╖… Побачити см╕шне в звичайному, зум╕ти знайти от╕ ╕скорки см╕ху в, здавалося б, найсерйозн╕шому л╕тературному твор╕, що надто в╕ддалений од гумористичного напрямку, це, погодьтеся, п╕д силу лише людин╕, над╕лен╕й справжн╕м талантом гумориста».
Нам залиша╓ться т╕льки погодитися з думкою визначного л╕тератора.
Ян╕на ЩЕРБАНЬ,
студентка ╤╤╤ курсу Нац╕онального ун╕верситету «Острозька Академ╕я», спец╕альн╕сть «Л╕тературна творч╕сть».

ЮР╤Й БЕРЕЗА
ЗЕЛЕНА ХВОРОБА

Почав голитися... ╤ секунда за секундою настр╕й м╕й падав. Адже з намиленого обличчя п╕сля кожного доторку леза в умивальник скапувала... зелена п╕на.
Невже якусь нов╕тню хворобу п╕дчепив? Але ж про так╕ ознаки н╕коли не чув! Та й з дружиною разом не спимо уже чверть в╕ку, не кажучи вже про “гречку”.
Доголився, вмився й заходився оглядати у широкому наст╕нному дзеркал╕ ванно╖ сво╓ незграбне т╕ло...
Леле! Чоло й кол╕на – зелен╕, п’яти – ще зелен╕ш╕, б╕л╕ смуги моряцько╖ майки – того самого кольору...
Що робити? Дружин╕ на оч╕ поткнутися соромно, онукам – тим паче.
Крадькома пробрався з ванно╖ у свою к╕мнату, хутенько одягнувся – ╕ притьмом з хати у пол╕кл╕н╕ку. Бо страх за власне життя пройняв неймов╕рно╖ сили! А ще б╕льше було жаль першо╖ пенс╕╖, яку мав отримати днями.
Не йшов до пол╕кл╕н╕ки – лет╕в вихором. Перехож╕ оглядалися на мене, як на нав╕женого, хрестилися, плювалися, з╕тхали...
Чергу до дерматолога зайняв першим! Дерматолог з╕ стажем оглянув мене ╕ стенув плечима:
– Такого ще не бачив... Зверн╕ться до невропатолога...
У невропатолога медвисновок був дещо ╕ншим:
– У мо╖й практиц╕ под╕бний випадок зустр╕чався. Десять чи п’ятнадцять рок╕в тому, коли оглядав п╕дл╕тка, який блекоти на╖вся ...Тод╕ його врятували реан╕мац╕йники...
Холодний п╕т миттю вкрив мо╓ чоло. Я витер його хустиною, яка теж набралася зеленого кольору.
– Куди мен╕ тепер? – зн╕яков╕ло запитав я невропатолога.
– Не знаю, не знаю, – закл╕пав очима л╕кар. Тр╕шки подумав ╕ порадив: – Пройд╕ть ус╕х спец╕ал╕ст╕в. Можливо, хтось ╕з них причину вашого позелен╕ння встановить... Ноги п╕дкошувалися, але переходив ╕з одного каб╕нету в ╕нший. Без черги. Мене ╕нш╕ пац╕╓нти пропускали в╕дразу, як т╕льки ╖м у в╕ч╕ кидалися мо╖ позелен╕л╕ губи.
Однак н╕хто з медик╕в д╕агнозу не встановив. Щоправда, пол╕кн╕н╕чна прибиральниця баба Дуся на всяк випадок перехрестила мене ╕ заспоко╖ла:
– Усе п╕двладне лише Всевишньому. ╤д╕ть додому, помол╕теся, покупайтеся, одягн╕ть чисту б╕лизну, лягайте ╕ чекайте присуду. Якщо на життя йде, то будете жити. А якщо н╕, то нехай вас Бог прийме у сво╖ волод╕ння...
Зробив, як порадила баба Дуся.
╤ диву дався! П╕сля купання мо╓ незграбне т╕ло втратило зелений кол╕р. Я вискочив ╕з ванно╖ ╕, збивши з н╕г здивовану дружину та онуку, заб╕г у свою к╕мнату, аби одягнути чисту б╕лизну та лягти на передсмертний одр, себто в л╕жко. ╤ тут мо╖ оч╕ побачили кол╕р два дн╕ тому придбаного дружиною на базар╕ пост╕льного комплекту. В╕н був зелений!
Я гепнувся в л╕жко ╕ по-пластунськи поповз до протилежного краю... Коли глянув на кол╕на, вони знову були зелен╕. Радост╕ не було меж: я – ц╕лком здорова людина!
 

М╤Н╤-МОНОЛОГИ

– В╕д барана до баранини – один стрибок, – сито облизуючись, вдоволено резюмував Вовк.
– Одн╕ кидаються вл╕во, ╕нш╕ – вправо. А я люблю середину, – сказав Черв’як, визирнувши з яблука.
– Ск╕льком дурням я потрапляла в об╕йми! – з╕тхала Парламентська Трибуна.
– М╕цний сон людини мене завжди т╕шить, – з╕знавався Комар.
– Дв╕ч╕ в одну р╕ку не ув╕йдеш, – проплямкав Крокодил сво╖й жертв╕.

ТОЧН╤ ПРИКМЕТИ

Якщо чолов╕к обн╕ма╓ чи ц╕лу╓ ж╕нку привселюдно, значить, то чужа ж╕нка.
Якщо ваш╕ син чи дочка сьогодн╕ одягаються значно краще за вас, значить, завтра чи п╕слязавтра вони залишать вас зовс╕м голими.
Якщо на голов╕ в п’яниц╕ завелося вороняче гн╕здо, значить, прийшла весна.
Якщо з ус╕х бок╕в ваше житло оточують шк╕длив╕ виробництва, значить, жоден з кер╕вник╕в цих виробництв не ╓ вашим сус╕дом.
Якщо стрижеш ус╕х п╕д один греб╕нець, значить, у тебе ╕нших нема╓.

╤РОН╤ЗМИ

╤ безголов╕ хот╕ли б мати лавровий в╕нок.
Не тикай пальцем на злод╕я, якщо на цьому пальц╕ золота обручка.
Наявн╕сть моб╕льника в людини ще не св╕дчить про те, що з нею можна зв’язуватися.
Нав╕що кле╖ти з себе дурня, якщо й без того видно, хто ти такий?
Загадка сьогодення: як отримати л╕ценз╕ю на в╕дстр╕л конкурент╕в?
Мав дах над головою. Поки той не по╖хав.
Хто стука╓, тому в╕дчиняють. Нав╕ть камеру.
╤нтимна поез╕я найкраще пишеться на кол╕н╕. Ж╕ночому.
Якщо сало – стратег╕чна сировина, то кожна свиня – стратег.
Декому зда╓ться, що в╕н народився в сорочц╕, а декому – що у Верховн╕й Рад╕.
Ностальг╕я – сестра минулого. Фантастика – майбутнього. А сто грам╕в без закуски – р╕дня сьогодення.

ЗАПОТИЛИЧНИКИ

УКРА╥НОФОБИ

Вони ╕ кроти
 ╓ створ╕ння Господн╕,
Але вподобання в них
 р╕зн╕ ╕ давн╕:
Кроти п╕дривають
 рослини городн╕,
А ц╕ чорнорот╕ –
 усто╖ державн╕.

ПРИКОРИТНИКИ

У груди б’ють:
– Ми – справжн╕ проф╕!
Б’ють, аж т╕ груди криють рани…
А у робот╕ ╕ по кров╕ –
Стов╕дсотков╕ профани.

В╤РОБОРЦ╤

– Ось як, ось як сл╕д молитись! –
╤ заходжуються битись…

СКРОМНИЙ ТАЛАНТ

Подеколи у дзеркало
В╕н дивиться –
╤ кривиться:
– О доле мила,
То де ж т╕ крила?

СИНОПТИК

Погляда на хмари,
Прикида╓ дату,
Коли гр╕м ударить
У сус╕дську хату…

З ЕЛ╤ТНО╥ ФЕРМИ

По-св╕тськи
Одяга╓ться,
По-свинськи
В люди пха╓ться.

ЩАСЛИВЕЦЬ

ОД ПРИРОДИ
Хоч йому й не вперше,
Радий все ж – без м╕ри:
Так майстерно бреше,
Що ╕ сам в те в╕рить…

НАД╤ЙНИЙ ПРОВ╤ДНИК

Без компаса й мапи
Удень ╕ вноч╕
Поможе потрапить…
В халепи корч╕.

ПО-МОСКОВСЬКИ

Лиш погляд в б╕к НАТО –
Й, сус╕доньки, нате:
Не порц╕ю газу,
А пригорщу сказу!

МАЙСТЕР

Ах, який реверанс!
Ск╕льки в жест╕ вогню!
Класно як в котрий раз
В╕н п╕дсунув свиню!

МОВЧУН

Н╕ «так», н╕ «н╕», –
Кива╓ головою,
Аби думки дурн╕
Лишались та╖ною.

ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ

Жовтеня…
Комсомолець…
Парт╕╓ць…
Переб╕жчик…
Улесливий гад…
Кар’╓рист…
Мах╕нац╕й ум╕лець…
Б╕знесмен… М╕льярдер…
 Демократ!

ПЕРЕМ╤НИ

Поки м╕н╕стри –
Творч╕ ╓ ╕скри.
П╕сля в╕дставок –
Полум’я сварок.

КЛАНОВИКИ

За життя ц╕ грошовит╕ шкури
Непом╕тн╕ – н╕ слова, н╕ жест…
Та зате на цвинтар╕ ф╕гури
╥хн╕ видно за стонадцять верст.

БЛАГОД╤ЙНИК

У народу вкрав м╕льярд –
╤ купив йому б╕льярд.

ЛЖЕЦ╤ЛИТЕЛЬ

Обкрада╓ традиц╕йно
Як╕сно й конф╕денц╕йно.

СП╤ВОМОВОЧКИ РЕКЛАМН╤

Безперечно,
 любо з «Турбо»
Бороду голити.
Поголився б ╕ я любо,
Та за що купити?
* * *
– «Аквафреш»,
а чи «Сан╕но»
Для зуб╕в купу╓ш, Н╕но?
╤ сказала Н╕на: – Ах,
Пасти ц╕ не по зубах...
* * *
Не люблю цукерок всяких,
Та «Рошен» цукерки – во!
Сам пильну╓ ╖хню як╕сть
Секретар РНБО!
* * *
Комар╕в п╕дрозд╕л
 клятий
Не давав у хат╕ спати.
«Рейд» негайно я припер –
Сплю на вулиц╕ тепер.
* * *
Я «Пант╕ном» чуба мив –
╤ зм╕цнив я чуба.
За той чуб мене з корчми
Тягне ж╕нка люба.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 07.08.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7622

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков